А, може, б таки краще й не було?

Адріасю, страшні речі пишете, і по них можна хіба віддалено здогадуватися, який відчай панує у Вашій душі! аж боляче...
Знаєте, ще трошки, підросте Ваша Яня, і от вона Вам скаже, яка в неї чудова матуся Бо так мені виглядає, що бракує підтримки від близьких.
І ще. Може, ТОДІ якраз Бог послав мамі того лікаря, щоби не треба було робити ніякого вибору, а врятувати обох

угу і я все своє життя живу під фрази, що через такого дібіла, як мамі робили операцію, бо якби мене не було то і операція була б не потрібна
живу з фразами, що через такого ідіота як я , мама все життя мучиться і все її болить...
і мама яка не хоче робити повторну операцію на серце бо нема чого жити, нема заради кого... (ніби мене і Яні взагалі не існує)
Батько з яким мама розійшлася через мене... бо він мене ненавидів та і досі всім говорить яка я б...дь... і мама яка тепер жаліє за ним, адже він її обожнював...
так... я все життя і всім псую життя... руйную все до чого доторкаюся...
я з дитинства відчуваю себе зайвою, а зараз коли сама є мамою... всі говорять що ліпше дітині не мати ніякої мами, ніж мати чокнуту як я... Кому мої віршики і все решта потрібно? Кому потрібна ідіотка мамаша яка до 30-ти не може вирости з підліткового поетичного віку? З неї в школі всі сміятимуться через мене і купа купа всякого такого...

І про вибір. Вони вибрали мою відсутність, змирилися з нею... і тут опа... є.. Пошо є, нашо є? але є...
Як ж воно дістало...

Після цього навіть цікаво, що ж підпадає під категорію "гарна" мама......навряд, чи те все, що описано вище у відповіді .
Адріясю, перестань себе мучити. Переконана, що ти ніжна, чудові мама, це відчувається навіть через нейтральний екран компутера.... Ти просто сама є недолюбленою, пораненою дитиною. Відпусти то! Януся - то має бути центр думок, концентрація любові (яку даєш і отримуєш) - і це найправильніше.

Адріасю, якщо про "погану маму" хтось сказав Вам - то не розмовляйте з тою людиною більше.
Ви кажете, що все, до чого доторкнетесь, руйнується... а подивіться, скільки ви творите. І словом, і руками.

Можу уявити, як Вам тяжко.
Але Ви вже достатньо доросла, яскрава і красива людина, щоб деколи (часто) не зважати на те, що хтось Вас "закреслює". Навіть якщо це близькі люди. Головне - самій себе не закреслити, бо Ви - ПОТРІБНА, особливо зараз. В першу чергу - Янусі.

Сонечко, насправді ти найкраща в світі мама для своєї Яночки, направду!! А ще талановита, неординарна особистість!!
І не руйнувала ти нічого! Дітки хіба будиночки з кубиків можуть руйнувати, більше їм не під силу. Сім'ю можуть розбити лише дорослі! Якими ж треба бути слабкими, щоб спихнути все на дитину!
І з Яні не буде ніхто сміятись, з якого це дива? У неї чудова мама, мама - митець, і це таке ж саме покликання, як у когось бути вчителем, чи лікарем, чи будівельником, до чого тут насмішки?
Прикро, що твої батьки не вміють і не хочуть навчитись любити... І так виглядає, що це вони залишились жити в світі своїх ілюзій, який був дуже-дуже давно, до твого народження - зупинились на одному місці і не можуть рушити вперед, прийняти зміни і таки погодитись, що ці зміни набагато кращі, аніж втрачені ілюзії!
п.с. до речі, щодо порятунку лікарями. Останнє слово завжди за Богом, Він є понад усім. Отож, якщо ми народились, отримали від Нього дар життя, значить є в цьому зміст і ціль. І навіть якщо весь світ відвернеться, Бог - ні, бо він Любов, він не може інакше Тож ніколи, ніколи ми не є самотні!

А чи не може це бути кашлюк? Знаєш як лікарі не люблять ставити такий діагноз, але ж лікувати потрібно... Чи вже розглядали такий варіант і відкинули?

Адріасю, киньте ці думки. Для вашої дитини- ви найкраща мама на світі. Оте самокопання і самодоїдання ні до чого доброго не призводить. Ви з їдаєте себе, від того психологічно важка обстановка. Це теж впливає на здоров я і ваше і дитини ( бо в такому віці дітки ще енергетично дуже чутливі). Якщо людина живе на цьому світі, значить вона живе ДЛЯ ЧОГОСЬ. Можливо, вона навіть ще не знає для чого. Але у цей світ ми приходимо не випадково. Погляньте на життя з іншої сторони. Адже неодмінно є щось і хороше. Спробуйте культивувати оце хороше. І воно буде теж притягувати позитив. Негатив позитиву не притягне. Полюбіть себе. Змінитеся ви- зміниться і світ навколо вас. Адже все у нашому житті не випадково.

А може алергія на щось в мацьопи ??? Ви нічого в хаті не міняли??Нехай Добрий Бог дає вам сили, щоб то все перейти.Одного дня все буде добре!!!

Адріася, якби тебе не мало бути на світі, то ти б не вижила тоді. Ти вижила, бо мала жити. Для Яні ти найкраща мама і то - найголовніше. Все інше не вартує твоїх нервів.

Адріясю, не маю морального права Вам щось радити, але все-таки висловлюся: на Вашому місці я б подумала про пошуки доброго духовного провідника. Серед монахів особливо таких багато, які можуть вислухати, дати пораду і підтримку. Спробуйте!

Ага, слухайте її більше!
У мене ситуація була ніби і протилежна, але чомусь нагадала вашу. Одного дня мій тато викликав мене на "серйозну" розмову і заявив, що давно вже би пішов від мами, якби не я, а так живе весь такий бідний і нещасний. Також у ту хвилину, та й потім нераз, коли батьки скандалили, коли "добрі" люди переказували різну гидоту, думала, що краще би було, якби я взагалі не родилася. Так мучилася довгі роки, а недавно зустріла мудрого священика, який сказав, що оскільки у цій ситуації я нічого зробити не можу, крім як молитися, то треба перестати перейматися, просто зробити для себе висновок, якими батьками бути не потрібно. Ми не винні, що у наших батьків життя не склалося, і крапка. А якщо задуматися, то такими думками ми гнівимо Бога. Ви повинні були вижити, бо така була Його воля, це він чудом вас врятував.
Тепер мене як починають чим-небудь таким "вантажити", просто не слухаю, роблю вигляд, що маю термінові справи. Батькам треба бути підтримкою, але ж не "жилеткою" в особистих проблемах! До речі, моя мала позаминулого літа кашляла місяців 2-3, також наслухалася, аж нарешті дід сам завіз дитину на обстеження до знайомого лікаря, нічого нового не дізнався і заспокоївся. Ті напади кашлю справді були жахливі, дитина аж заходилася, ми з чоловіком забрали її до спати до себе, щоночі зривалися - слухали, як вона, і ніякі ліки не допомагали, перейшло аж після берегівського термального басейну. Думаю, у них в школі тоді була епідемія кашлюку, бо на шкільній лінійці гавкали через одного.
Стосовно ж операції, думаю, що ваша мама просто боїться і вигадує собі причини, щоб відтягнути лікування. Є такий тип людей, може навіть насправді і не думає нічого такого, але вже як наговорить, то хоч з хати біжи.

якщо людина прийшла в світ, значить є для неї місце, якби не було, то не залишилась би вона і ніякі новітні технології не зарадили б.

золоті слова, а те, що батьки за свої вчинки та свій вибір перекладають вину на тебе, то їх слабкість, не дозволяй їм тебе так травити.
Шкода, що у них така позиція і таке відношення до тебе, але то неправильно і ти нічого їм не винна, а говорити можна багато чого.
Маю знайомого, якого мати переконала, що він винен у смерті ненародженого братика/сестрички, бо дуже хворів в дитинстві і мамі довелось зробити аборт. Чоловіку вже 40р., і винить себе, і вважає, що винен батькам до гробу, бо вони заради нього на жертву пішли, а про те, що то був їх вибір і чути не хоче, бо ВІН ПРИЧИНА, бо це йому з дитинства довбли і вдовбли таки.
Так от, Адріася - ти не причина. Бажаю тобі сил себе в тому переконати і чимскоріш.