***

часом здається ніби все, кінець...
та, хоч банально, це лише початок
забули ми чому йшли під вінець...
чи, може, то поганий був завдаток?

ми, інколи, здається, мов чужі,
хоча знаменник маємо вже спільний...
ти навіть як зробив щось від душі
не ображайся, я тобі не вірю.

Та ми пробачимо всю цю фігню
забудемо до завтра, і щасливі
будемо прошкувати по вогню
такі як були - дивні і грайливі.