Українці за кордоном і мова

мені цікаво: чому люди, які переїжджають до іншої країни, одразу скоренько набираються словечок іноземних, і починають їх використовувати, та як би забули аналогічні на рідній мові? Причому спілкуючись з співвітчизниками.
Часто таке зауважую.
То так дійсно в пам"яті щось змінюється, чи для жарту, чи для значимості?

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

І ще "дуже люблю", коли через 2 тижні після виїзду вже є наша країна і ваша. Але це все від ницості - мало хто, виїхавши за кордон, отримує там високий рівень життя відразу. Ніхто не любить емігрантів. Там вони нижчий сорт. То хоч перед родичами/знайомими хочуть повипендрюватися. Зазвичай це нелегальні чорнороби. Люди інтелегентні, котрі виїхати на пристойну роботу чи по гранту, ніколи себе так вести не будуть

Для мене то не іншомовні слова, а галицький колорит. Так моя бабця говорить, її родина

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

Аналогічно) Коліжанка найкраща, що мешкає вже довго у Польщі, ніяк не може здецидуватися, коли приїхати до Львова знов і розвіятися на батьківщині, бо на роботі - повна масакра)
Думаю, це просто пов'язано з постійним перебуванням і спілкуванням в іншомовному середовищі - так нахапаєшся тих словечок, що автоматично відтворюєш, осільки в потрібний момент пам'ять продукує саме найбільш вживаний мовцем варіант.

Для жарту ми з чоловіком теж часом вживаємо між собою "масакра"- от шо значить, з ким поведешся....

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

ну вже давайте небудемо тільки через те, що хтось там себе вважає іноземцем в Україні одразу принижувати всіх вкупі... Я себе нижчим сортом не вважаю, працюю по спеціальності поряд з людьми з тої країни, чому я маю бути гірша?

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

може частково для "понтів" )
мала знайомого який виїхав до Іспанії, і приїхав аж через 3-4роки , то говорив він без іспанських слів, в нього просто сама вимова/ акцент змінився.

а от буквально вчора дивилась інтерв'ю одлнієї з наших зірок яка поїхала в далеку Гамерику, там вже 2-3 місяці але без слів, "кул", "камон" і ше 10-15 в речення шоб не вставити каже шо не може....

на мою думку, це брєд сивої кобили )) особливо за пару місяців забути як спілкуватись ))

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

то направду від того, що перебуваєш у тому середовищі, чуєш то по сто разів і воно на автоматі йде( а курча, курде і масакра ( ще одного не напишу, ітак всі знають то :D) то самі поширені слова), дістають конкретно. Я бачу по своїй сестрі, мені ще зарано , мало тут, а вони вже нахапалися того різного

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

та я власне уточнила...

Тут якраз питання не в тому, де людина, а в рівні її виховання...

---------- Додано в 16:27 ---------- Попередній допис був написаний в 16:25 ----------

На жаль, писала я з досвіду дуже близької мені людини, котра виїхавши і працюючи на ринку умудрялась принижувати мою сім’ю, де тато - військовий і науковець, а мама - інженер. Мовляв, ми тут в Україні всі бидло...

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

моя кума в США 12 років, тут буває від сили раз в рік на 3-4 дні. ні акценту, ні слів іншомовних не вживає. балакаємо з нею по скайпу через день, тому можу сказати точно.
а ще з чоловіком вона спілкується російською/англійською 50/50, то ніколи від неї русизмів не чула.

---------- Додано в 16:33 ---------- Попередній допис був написаний в 16:29 ----------

до теми, колись в часописі "Ї" прочитала такі слова, дуже вони мені запам"ятались...

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

молодець звичайно А вона в якому середовищі працює, спілкується? Бо то теж залежить. Та й думаю, то ще від мови залежить. Польська є нам дуже близька, тому дуже залазить в голову. Хоча ясно, моя сестра тут мешкає вже десь 7 років, то хіба маскара, чи курде в неї проскочить. Так, то ясно, що навіть акцент не змінився. То ж смішно. Ми ніколи не станемо кимось іншим, ми українці, де би не жили і з ким би не спілкувалися. Так само як польського акценту нам ніколи досконало не здобути. Для мене важливіше своє не забути

---------- Додано в 15:39 ---------- Попередній допис був написаний в 15:37 ----------

мені такі слова читати до глибини душі обідно, чесно.. Тому що про те, що в рідній державі свої спеціалісти не цінуються, мають за ніщо, платять мізер, а в елемнарно музшколу хочуть ще не хілу взятку отримати і то при тому, що мала червоний диплом і велике бажання до якісної роботи ніхто не говорить... А лиш поїдеш, то одразу клюють, що от, шукають легкої дороги, замість того, щоби на своїй землі трудитися... Ех, обідно блін...

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

дуже різноманітне середовище .
ну америка жиж, там і євреї, і китайці, і корейці, росіяни, мексиканці, грузини, і всіх навіть не згадаю з її друзів, чи колег. між собою говорять в більшості або російською - якщо вихідці з колишнього СРСР, або англійською.

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

Якщо більшість часу вона проводить в україномовному середовищі та послуговується рідною мовою на роботі і в сім'і- то зрозуміло, що ніде звідки їй набратися тих американізмів) Але якщо її робоча мова - англійська - то це дуже похвально! З іншого боку, англійські слова, на відміну від польських, не легко редукувати чи адаптувати до українського звучання...

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

так воно і є. а де в штатах українська робота?

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

в закладах, пов'язаних з українскою діаспорою та життям української спільноти - хоч їх дужее мало..

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

Vittoriya, я не мала Вас конкретно на увазі , два дописи об"єднались, цитата належить не мені, а Ірині Магдиш.
попередньо згадували заробітчан, то що гріха таїти, дуже часто чується від них таке, що там у вас зле, а тут в нас добре.

ну так і виходить, що інтелект і таланти їдуть звідси, вже доооовгий час таке відбувається...

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

Є в мене сусідка котра їздить в Іспанію на заробітки тільки другий рік. А як сюди приїжджає, то більше тих слів для "связки слов" вживає ніж я.

Не можу з Вами погодитись. Все залежить від того куди людина потрапить працювати і як себе зарекомендує. Ви думаєте так легко іноземцеві знайти людину котрій довірить помешкання, дітей, офіси, дачі? Зовсім ні. Тому і спочатку важко, та коли працівниця заробить довіру і повагу, то повірте, вона стає чуть не членом сімї.

А тут погоджусь з Вами.

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

не знаю, як щодо акценту, але моя знайома після кількох (3-5) років у Німеччині говорить українською мовою з німецькими інтонаціями і навіть деякими німецькими кальками, бо вона вже думає німецькою.

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

Воно то так. Але вона все-одно залишатиметься лише робітницею. Як би людина себе не зарекомендувала, вона там рідною і рівною не буде. Хіба якесь велике світило науки і т.п. Це лише на пост-радянському просторі, до прикладу, вийти заміж за іноземця вважається круто. А коли мій друг одружувався з американкою, то її батько не прийшов на весілля. Для нього це був сором. Так, нехай це дуже крайній випадок, але показує всю ситуацію зсередини. Просто хтось скаже відкрито, комусь буде соромно або все-одно. Але коли постане вибір між своїм і приїжджим, то виберуть свого. І це нормально. На рівні інстинкту. Всі стараються триматися разом. Не буду більше писати на цю тему, бо вважаю її для себе вичерпаною. Рідними ми завжди будемо лише вдома.

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

Повністю з Вами згідна.Маючи таку саму професію , такі самі чи навіть кращі дані, візьмуть на роботу своїх. Коли хотіла на навчання в приватну школу, багато шкіл мені відмовили, мотивуючи це тим, що я закінчила не німецьку школу, хоча мала передумови для навчання в університеті, а це був навчальний заклад для здобуття середної освіти.Живу в Німеччині 13 років з невеличкими перервами, а своєю також не стала.І то при тому, що німецькою добре володіла відразу по приїзді. Знайомі чоловіка , коли дізнавалися, що я з України - робили великі очі , і перше запитання: як ти з нею познайомився - через сайт знайомств? Тут дуже часто по телевізорі показують передачі, як німці їдуть в Україну чи в Росію, щоб " купити" собі жінку. Ну і раніше кожна друга повія була українського походження, що також не робить слави українським жінкам, зараз їх місце зайняли румунки і болгарки.Та й багато українців закінчили тут вищі наукові заклади, залишаються працювати, багато лікарів , інженерів.Тому можливо питання звідки я родом , вже не викликає таких негативних емоцій. Я, в принципі , розумію, що Німеччина трохи важка в тому питанні країна , і в Італії чи Великобританії , чи Голландії трохи краще .
На рахунок одруження: можливо це буде звучати дивно, але мама мого чоловіка так і померла минулого року, так і не дізнавшись, що він одружився.А одружені ми вже 7 років. А чому? Спочатку він не хотів, щоб вона його переконувала, що це було неправильно, потім, коли хворіла, боявся, що розхвилює її. Раніше так ображалася на нього, мені було дуже не приємно , а потім навіть не знаю, у всьому іншому нормальна людина, любить мене, допомагає у всьому.На наступний день після маминої смерті оголосив свою "таємницю" братам і сестрі, вони були в " шоці". В нас тут маленьке село...

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

та важко стати своїм на чужій території, але незважаючи на загальнопоширені ситуації, не у всіх емігрантів одинакові ситуації.. хтось все життя простим робочим там тяжко працює, а хтось займається бізнесом і багатіє (хоча дійти до того - клопітка праця), або хоча б займають на фірмах більш-менш достойні посади (це я говорю про тих, хто поїхав працювати не по професії... бо як є можливість власне продовжити карєру, то вже інша ситуація)
так само як є люди, які не можуть зжитися з "чужаками" і ті, що з будь-ким знайдуть спільну мову
окрім того і країни є, де барєр не такий суттєвий - Іспанія, Америка, Австралія.. звичайно, ніде не чекають з розкритими обіймами, але там настільки багато приїжджиш з інших країн, що на тебе ніхто пальцем не покаже)))

 

Відповідь: Питання, на які давно хочеться знайти відповідь

В Америці по суті майже всі емігранти, хтось емігрував ще в 18-19 століттях, а дехто в 21.Але люди такі є по своїй натурі, що все чуже, незнайоме сприймається в штики.Тому до новоприбульців відносяться з обережністю і пересторогою.Та і в Україні бачу не інакше, людей з чорною шкірою і розкосими очима теж не люблять.
Я не кажу, що не можна стати багатим, відкрити свою фірму чи знайти престижну роботу, я про те, що нашим людям на посадах інженерів чи інформатиків платять все одно менше ніж корінним жителям , і так у всьому.
Навіть , якщо я сама буду думати, що життя вдалося, питання, чи будуть мене як " свою " сприймати жителі , які тут народилися і жили все своє життя.
Скажу навіть більше, чим людина освіченіша, тим більш відкрито вона ставиться до "незнайомців".. Але " основна маса" не така.

Не буду далеко ходити, зустріч в родині на Різдво. Сестра мого чоловіка розповідає про " шефову " жінку, яка народилася в Чехії , розмовляє з помітним акцентом , але граматично правильно:" Говорити вона вміє, але писати ще не навчилася. Ні, справді, вона хороша, приємна, але дурна". І всі за столом підтакують.
Можливо це ще й заздрість, тому що шеф з дружиною відпочивають 2 рази на рік на Маледівах, мають там свій будиночок. А сестра мого чоловіка не може собі таке дозволити.
В нас тут старші люди в лікарні відмовлялися від лікування в пакістанського лікаря, бо він - не німець.