31 січня стартувала соціальна програма "Моя хата скраю". Автори програми разом з глядачами вимірюють рівень милосердя та сміливості у людських серцях. * Непритомні люди - чи прийде хтось на допомогу людині, яка на вулиці раптово втратила свідомість? Це може статися будь з ким. В студію прийде людина, для якої саме такий випадок обернувся страшною трагедією. * Оскаженіла мати - вона привселюдно знущається з дитини, а оточуючим байдуже?! Гостем студії стане хлопець - жертва насилля власних батьків. * "ТІК" під прикриттям - учасники музичного гурту "ТІК", перевдягнувшись у костюми аніматорів у торговельно-розважальному центрі, звертаються до перехожих з проханням підмінити їх на роботі, адже їм через серйозні особисті проблеми вкрай потрібно терміново відлучитися. Хто прийде на допомогу? Більше читайте тут: http://www.1plus1.ua/pro-kanal/novy...ade-na-vulicyu-nepritomnu-lyudinu-280739.html Чи дійсно вислів "моя хата скраю" притаманний нам українцям? Яка ваша думка? Чи дійсно, через буденні клопоти і шалений ритм життя ми збайдужіли один до одного, не приходимо на допомогу коли це потребує ближній?
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Найбільше мене "зечепила" ситуація коли мама протягом 3-х годин в дитячому магазині знущалася над своєю дитиною, лаялась, штовхала, принижувала, била, було багато людей котрі на це все дивилися, але заступилася за дитину тільки одна жіночка. Ситуація явно виглядала що мама власне знущається над дівчинкою, зганяє на дитині свою злість... От це і спонукало на створення цієї теми, бо стало цікаво чому мама протягом трьох годин продовжувала знущатися над дитиною, а мами і тати поруч з якими стояли їхніж дітки і з великими очима теж за тим всім спостерігали навіть не спробували з"ясувати в чому річ? Людям заважала культура, боягузливість, переконання, що це звичайнісінький виховний процес і мама сама знає як краще виховувати доньку/сина чи байдужість? Цікаво було б почути й вашу думку?
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" не бачила самої програми, лиш анонси. та згрубша уявляю ситуацію... видається, що люди довкола мовчать насамперед тому, що, коли втрутяться, агресія знущальника перекинеться на них, тоді вони самі стануть її об'єктом. І ситуація з просто неприємного спогаду стане власним негативним пережиттям. другий фактор - ми не звикли перебирати відповідальність на себе. коли я викличу швидку до людини, яка лежить на тротуарі, то мені треба ж зупинитися, почекати на швидку, а я ж тут не просто гуляю? маю справи! або: швидка приїде, а виясниться, що то просто п'яний, вони на мене "наїдуть"? Нащо воно мені? НМСД, от так якось
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Знаєте, що зачіпає найбільше? Коли ти йдеш по вулиці і твоя дитина плаче(не хоче сидіти у візку, не хоче на руки, не хоче з рук, хоче додому, не хоче додому), а ти знаючи причини і характер дитини намагаєшся собі порадити із ситацією, то доброзичливці ходять пучками і кожен має пораду на мільйон, що треба робити,як поступити і абсолютно ніяких комплексів з приводу того, що зачіпають абсолютно незнайому людину. А от коли реально треба втрутитись, то всіх здуває. Наші люди люблять "помагати", коли їх не просять, а коли ситуація вимагає надати допомогу, то є мільйон валивіших справ.
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Неодноразово показували по телебаченню, як діти терплять насилля в сім"ях, живуть з батьками алкоголіками в смороді, голоді, і це все триває не одинь/два дні, а місяцями а інколи роками. Соціальні служби як завжди - не помічають, на все не достатньо держава у них видділяє кошти, а поруч живуть байдужі сусіди, які за цим всім спостерігають і мовчать. Жаль. Згідна із кожним словом. Пригадався один випадок із власного життя. Данилові приблизно десь було біля 2-х рочків, ми ходили в центр розвитку для діток, там надивившись як один хлопчик падаючи на землю міг від мами добитися свого, одного разу по дорозі додому щось почав вередувати, я йому спокійно щось пояснюю і тут він побачивши величезну кучугури снігу просто так і в неї плюхнув. Лежить в теплому балановому комбінезоні, лежить буквально кілька секунд я не підіймаючи стою з боку і спокійно веду з ним діалог, повз нас проходить бабуся з внучкою і тут почалося, що я погана мама, дитини лежить в снігу а мені хоч би хни, чим я думаю, своїй внучці давай щось на мене наговорювати. Незважаючи на мій досить емоційний характер, я зробила вигляд що її не чую, лиш на всі її коментарі до неї посміхнулася й надалі пояснювала своїй дитині що отим паданням він від мене нічого не доб"ється. Більше в нас такого не було. Але частенько думаю, ну невже тій бабусі було важко пройти повз мовчки, я ж на вигляд адекватна нормальна мама, я не кричала, не залишила його (видно що не алкоголічка, не істеричка), своїй дитині бажаю тільки найкращого, чого було лізти?
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Повірте мені, в мене часом так відчуття, що бабулі тільки те й роблять що ходять і вичисляють мам з дітьми, щоб робити зауваження. В мене мала з характером,м"яко кажучи, любить і на підлозі в магазині повалятися і покричати, як не отримує те що хоче, і по калюжах поганяти так, що не тільки штани мокрі. Так одразу бабулі злітаються і давай тиснути : "що ви доводите дитину, купіть їй що хоче", "та вона ж захворіє, ви що?не дозволяйте бігати по калюжах" і т.д., і т.п.. втрутитись, ще не означає допомогти дитині. Мама вас культурно пошле, більше розізлиться і дитина потім додаткової прочуханки отримає, бо мама на ній злість зжене. Люди в нас байдужі, певно ще через виховання специфічне чи, краще сказати через його брак. Мій тато наприклад, завжди мамі подає руку як вони з маршрутки виходять. Мені також, навіть коли я була маленька. Бо його навчили, що дамі(не залежно від віку) потрібно допомогти вийти з автобусу, вдягти пальто і т.п. Я скільки разів сама затягувала возик з дитиною в тролейбус(ті, старі, з трьома сходинками що на них забратися важко), і стоять чоловіки, молоші, старші -хоч би один домоміг. Всі мовчки спостерігають. В таких випадках, швидше допомоги дочекаєшься від жінки, котра теж мама і розуміє як це "легко" з возиком десь добратися. А от моєму чоловіку везе на епілептиків, він вміє надавати першу мед.допомогу, тож десь раз на рік когось рятує, бо всі люди безпорадно стоять і дивляться як людина від нападу на підлозі корчиться. І взагалі, мене дивує що в нас не можна пойти повноцінний курс медичної допомоги. Бо як намотати бинт, вчать і в школі, і в універі, і купа теорії до цього. А практики, хоч би й на манекені, ніде. Масаж серця, чи як допомогти коли людина котра вдавилася і т.п.
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" тема мабуть швидко перетвориться в другі "рагулі" скажіть, а для чого ви то самі робите? я завжди прошу допомогти підняти возик мужчин на зупинці, або якщо стоять близько дверей в тролейбусі. для мене то абсолютно нормально і потім ні на кого не ображаюсь. якщо нема чоловіків поблизу, то чекаю наступний транспорт, в який зможу зайти сама. ще ніколи ніхто мені не відмовив. але частіше пропонують допомогу, при чому де-кілька на раз .
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" у мене був такий випадок. Я думала, що чоловіку погано. Швидка посміхнулась, набрала на телефоні "змученого" номер жінки напевно, і самі ж дочекались ту жінку. Потім всіх разом "спакували" у швидку і поїхали
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Якщо є чоловіки десь поруч, то певна річ прошу про допомогу. Крім того, якщо звернулась до людей, що в тролейбусі, а вони проігнорували моє прохання, то не буду ж я їх там посити по 10 раз Запихаюся з возиком сама Ну і чекати поки приплентається наступний тролейбус можна деколи дуже довго, а я не завжди маю стільки часу в запасі. я теж ні на кого не ображаюсь, розраховую тільки на себе. Просто серед моїх знайомих усі виховані люди, котрі готові прийти на допомогу, я певно до цього звикла і для мене це є нормальні речі, а байдужість інших людей мене просто дивує.
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Впринципі раз на раз не приходиться, в травні минулого року, коли була страшна спека в нас під вікнами впала якась дівчина, сусіжди зібралися, викликали швидку, дочекалися поки ті приїхали. Так само одному стренькому сусідові під поштою стало зле, люди викликали швидку, не залишили старого. Я згідна шо наш народ байдужий до незнайомців, але...не завжди.
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" ще в радянські часи йшла я до школи на іспит, десь пів десята ранку; у формі, білому фартушку. треба сказати, що в юності мала страшно болючі місячні, до втрати свідомості, а таміпулів не було, спазмалгон по блату, як і но-шпа. і от в трамваї відчуваю, що почалося: дикий біль внизу живота, нудить, білі мурашки в очах. думаю, вийду за 1 зупинку раніше, на повітрі може легше буде. були ми вдвох з однокласницею, на щастя. на півдорозі відчуваю, що вмліваю. а тоді ремонтували тротуар, стоїть стос плитки - ну не сідати ж на землю? хоч на тротуарну плитку)) однокласниця з круглими очима допомогла присісти й побігла до школи, по допомогу. я, щоб не гримнути головою, прилягла набік, тобто ноги звішуються донизу, а я лежу на боці. напевно, це виглядає дико з мого опису, але хто мав обмороки - мене зрозуміє і отак лежу напівпритомна - через білу пелену трохи фіксую довкілля, бачу людей від пояса і нижче. йде жінка з хлопчиком, і той таким переляканим голосом: мам, смотри, девочка лежит...ей плохо? а вона смик його за руку: пошли быстрее, не смотри по сторонам! ніколи не забуду очі того хлопчика - широко відкриті з переляком. ще 2 чи 3 людей пройшло мимо, мовчки. прибігла однокласниця, з медсестрою, класним керівником, помогли встати, довели до школи... казала однокласниця, що не більше 10 хв. пройшло. дійсно, підозріло - школярка у білому фартушку лежить бліда на стосі тротуарної плитки...
Відповідь: Соціальна програма "Моя хата скраю" Було це років 6 тому. Йду на роботу, відстань чималенька, 5км, пішки. Йду, "на своїй xвилі", задумана, милyюсь озером. І тут біля мене проїжджає автомобіль, помаленько їде, виїжджає на смугу зустрічного руxу і прямісінько звертає в озеро. Воно якраз не огороджене з цієї сторони. А далі все, як в кіно: з якоїсь машини, що їxала в той час повз, вибігають xлопці, на xоду вскакують у ту нещасну машину, зупиняють її. Виявилось, що у водія, старшого, тверезого мужчини, стався інфаркт. Він як тримався за кермо, так і сповз по ньому на бік. Без свідомості. А машина руxалась. Доки ці xлопці не зупинили її. Я ще мала щось від серця в сумочці, то напоїли його. Відразу відвезли швидкою його в обласну лікарню, в районну не брали навіть. Чоловіка врятували, а його родичі ще дякували тоді через газету всім, xто був тоді поряд. Я настільки тоді злякалась, що мною аж трусило. Після всього пішла на роботу. Пройшла десь 2 км, дивлюсь їде навпроти молоковоз, і так повільно почав їxати. Думаю, дежав'ю, якесь, чи що? Я вже сама, не дай Бог ще один інфаркт, не зумію врятувати. Але ні, все було добре. На роботу я спізнилась тоді. Але керівництво мене зрозуміло. Є ще й чуйні люди серед нас, мало, але є.
