В дитинстві та в підлітковому віці у нас всіх напевно були якісь кумири серед співаків, акторів і так далі.Хтось можливо старався виглядати як кумир, хтось просто брав приклад, або ця людина стала стимулом добитись чогось. Чи є у вас зараз той, ким ви захоплюється? Щодо до мене, то напевно як і у всіх головні люди .якими я захоплюсь це мої батьки.Можливо через те, що ще не маю своєї сім"ї, я завжди дивуюсь як мама встигає все зробити і так гарно виглядати в свої роки, а тато вирішити всі проблеми і залишатись завжди в веселому настрої. А ще особа якою я захоплююсь- це мій хресний. Він завжди є для мене прикладом мудрості, розсудливості, впевненості, доброти...А також я захоплююсь тим, що незважаючи на його статус і того, що він дійсно добився сам, він завжди залишається простою і хорошою людиною, з якою завжди приємно поспілкуватись і попросити поради.
Відповідь: Люди якими я захоплююсь а для мене ідеальним був у дитинстві дідусь, бо як щось обіцяв, то завжди виконував. Відтоді він у мене авторитет Якось так відразу і не пригадаю всіх людей, якими я захоплювалась, бо на різних етапах життя вони були різними - вчителька, викладачка/викладач, співробітник чи подруга, але кожен приніс у моє життя багато користі, "їжі для роздумів", ну і звісно мрії, втілені у життя
Відповідь: Люди, якими я захоплююсь кумир, ідеал і все таке для мене бабуся. Не через те, що завжди виконувала, що ми просили, не за якісь подарунки. Мабуть ще з дитинства було розуміння того, що на стільки мудрої, терплячої, люблячої жінки просто не може бути. Але нажаль її не стало кілька років тому. Було відчуття, що вона не повинна була померти ніколи, вона ж стільки вміла і знала. Важко без її порад, важко без неї. Ми з нею робили все, починаючи від прибирання квартири і закінчуючи підготовкою до семінарів (при тому я сиділа з книжкою, а вона мені все напам'ять розказувала). І що дуже цікаво, вона досі залишається авторитетом в нашій родині: що б не робилося, перше, що запитують, а що би зробила баба Янка?
Відповідь: Люди, якими я захоплююсь Аналогічно, для мене мій дідусь завжди був ідеалом і завжди ним залишиться. Такі люди рідко бувають, він і на роботі цілий день працював, приходив з роботи мав час щоб приділити увагу дітям, внукам, завжди готував щось смачненьке, мав великий сад, пасіку, розводив квіти, був поряд з тим справжнім головою сім'ї, дуже любив життя, тому він був і назавжди залишиться ідеалом для всієї нашої родини.
Відповідь: Люди, якими я захоплююсь мій дідусь виконував роль і тата і мами і дідуся, завдяки йому, йдучи в перший клас я вже вміла читати і рахувати, постійно вигадував якісь пригоди і розповіді, щоб мене нагодувати, коли йшла на танці, то вичитував мого "кавалєра" коли він має мене привести додому і що з ним буде, як він мене образить чи ще щось... Та й дивлячись який він чоловік для бабусі, завжди хотілось, щоб ті якості, які він мав мав і мій майбутній чоловік. Нажаль немає більше мого порадника, як приїжджаю додому йду на кладовище і розповідаю про наболіле, бо такої людини ніколи не буде в моєму житті, я так за рідним татом не плакала як за дідусем...Ну от знову очі на мокрому місці
Відповідь: Люди, якими я захоплююсь Для мене втіленням найвищих душевних якостей мудрості і доброти - є моя мама. Вона дуже добра і мудра. Мамочка завжди хоч і суперечку яку я спостерігала не виходила з себе, не переходила на одні емоції, говорила і говорить конструктивно і по суті - щоб прояснити тему суперечки. І мене вчила говорити по темі, не мовчати, не ображатися, не кричати, а говорити що болить, де болить і як це вирішити. Це мені допомагає в стосунках з чоловіком. Поговоримо по суті. І все прояснюється, і як добре з того! Мама мене навчила говорити, а я чоловіка - щоб не закривався, говорив. І, гадаю, тому в нас все добре. Хоч і бувають моменти непорозуміння. Мама ніколи мене не сварила, як щось зроблю щось побю, загублю, вчиню - вона казала і каже, що то не важливо. Те що насвариш, посварив - уже нічого не зміниш цим. Не сварила. Важливо досвід - а не те, що ти зробив. Це буде наукою і я так більше не робитиму. Не повчає життю. Дозволяє робити свої вчинки без нотацій. І хоч мені мама дозволяла все, а не забороняла... То я з тим не користувалась. Мама не викликала духу протиріччя в душі. І, очевидно, не цікаво було робити всупереч. Дуже правильна позиція, як на мене, у вихованні. І чоловіка в свою чергу не сварю, як щось там станеться... Ну сталось і сталось... Будем вирішувати, думати. Але не шукати винного і сваритися чере те. А от чоловік ще інколи шукає винного, але сам говорить, що це не призводить ні до чого хорошого. І кому від цього легше? То для чого ці пошуки винного? Сам розуміє. Завжди коли потратим гроші... Не бідкаємось, бо бува і на дурницю потратимо. Не жалкуємо, бо для того вони і є. І ніякого тобі задоволення не буде з того.. Тільки докори сумління увесь смак попсують. Потратив і потратив... Гроші приходять і йдуть - така їх функція. А ми лишаємося. Гроші не головне. Головне, що здорові, а все інше буде... Здобудеш, навчишся. Ти ж здоровий і рідні твої! Розділяти все порівно в подружньому житті. Не ділити на жіночу і чоловічу роботу. Допомагати і розуміти один одного. Мамусічка допоможе завше, віддасть допоможе і не тільки рідним людям. НЕ лаялася, показуючи власним прикладом, і нас, дітей, вчила.Говорила, що то свідчить про брак словникового запасу. І я не матюкаюся абсолютно. Що для деяких людей нонсенс. Мама мене багато навчила... Всього не скажеш. А ще більше лишилося в неї навчитися. Для мене вона взірець всепрощення, працелюбності титана, великого мудреця і філософа та невиправного оптиміста, лозунг якого: "Все що не робиться - то на краще"
Відповідь: Люди, якими я захоплююсь от школу терпіти не могла, а вчительку з української мови і літератури Аллу Павлівну досі вважаю одною з небагатьох людей, які є для мене взірцем Людини. а найголовнішим є мій тато. часто порівнюю інших чоловіків з ним. і ще не знайшла того, хто міг би з ним прирівнятись.
Відповідь: Люди, якими я захоплююсь І для мене також. Нахлинув на мене спогад вчора. Почала терти моркву і згадала, що мій тато напротязі усього мого шкільного життя мені на до сніданку на найдрібнішій тертці тер моркву і яблучко. Кожен-кожен ранок. В мене аж сльози на очах з'явилися. Швидко набрала номер тата і питаю, чи пам'ятає він це, а тато каже, що завжди чистив зуби, вмивався і йшов мені терти ту моркву з яблуком, вже настільки увійшло в звичку. Він виходив з дому дуже рано, ми рідко снідали разом, але завжди, коли я прокидалась і йшла на кухню, мене чекала на столі в тарілочці терта морква з яблуком, накрита мисочкою, щоб не потемніла і не засохла. І це тільки малюсінький приклад, скільки всього він для мене робив. Безмежно люблю і пишаюся ним.
