Цікаво почути від досвічених мамусь, чи то є якісь ліки від того чи як? От як можна спокійно змиритись з тим, коли тобі по телефону кажуть, що твоя дитина ось в цю мить навчилась? І як зробити, аби ту радість не перекривало відчуття провини, що саме в ту мить ти не з малям??? Як з дому виходити і не чути його плачу? І як маляті пояснити, чому ти йдеш на роботу? чому не можеш з ним бути? ... ото в мене одні питання ...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Я себе завжди переконую тим, що я не працюю з 8 до 8, а лишень з10 до 5 три дні на тиждень; за кордоном люди віддають дітей в садок з 3 місяців і вваажають себе абсолютно нормальними мамами; що роботу треба робити і нема на то ради Тому що часто не дома, намагаюсь роботу хатню яку неможливо робити разом з дитиною відкласти на сон, час проводити з малятою активно-позитивно. Щодо виходу з дому- практично ніколи не "тікаю", хіба у випадку коли маля спить а мені "треба по заріз", завжди прощаюсь з дитиною і біцяю коли прийду, причому завжди говорю правду, хай вона ще того не розуміє, але так дисципліновую себе, щоб не звикати до пустопорожніх невиконаних обіцянок. Окрм роботи усюди решта ходжу з дитиною, так себе привчила. І хоч може я не така мама як повинна бути, але стараюсь
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами А уявіть собі мою ситуацію. Рік тому, коли моїй дитині вже було 4,5 роки я пішла працювати вихователем. При чому в інший садок, не в той, куди ходив мій малий. Працювала з 8 до 18.30 щодня. Першого дня після роботи думала, що потону в сльозах. Не могла з миритися з тим, що я так довго виховую чужих дітей, а мій в той час саменький, без мами... Ну і так далі в тому дусі. А потім так собі подумала, що нічого поганого в тому нема. Я ж себе не картаю за те, що дитина інколи вимагає уваги, кричить:"Мама, не лізь в ертернет!!!" А я лізу, паскуда така!!! А тут ситуація інша - я ходжу на роботу, самореалізовуюсь. Дитині значно приємніше, коли вона може похвалитися: "Моя мама ходить на роботу, заробляє грошики, щось мені гарненьке купить" Я спочатку свому малому не казала, що я вихователем працюю. А "добра сусідка" стала йому казати, то він відповів, що його мама ходить в університет. А вихователькою вона ніяк не може бути, бо для цього їй треба зробити стрижку і начепити "бусікі"!
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Відчуття провини, напевно, є в кожної мами, яка виходить на роботу і це нормально. Але якщо вже так є, значить мамі треба було на ту роботу, або просто дуже вже хотілося "в люди" (і за це теж не можна засуджувати). Треба намагатись менше переживати, бо по-перше, дитина залишається з надійною людиною, а крім того, вона ж відчуває емоції мами, навіть на відстані, тому не треба "програмувати" її на погане. А той час, який мама є з дитиною, варто намагатись проводити активно, бо якість набагато важливіша, ніж кількість проведеного з дитиною часу.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Я пішла працювати, коли Юльчику виповнилося 1 рік і 3 місяці. Відчуття провини було настільки, що я приходила на роботу і плакала, дзвонила кожних 5 хвилин додому. Було дуже важко, та й дитині також, бо ми кожен день з подругою та її донечкою гуляли, діти вже звикли один до одного, а тут... мама йде на роботу... Та з часом я звикла, хоча відчуття провини мене не покидає і до сьогоднішнього дня. інколи гуляючи з дитиною в парку я бачу, як мамочки проводять час з дітками, я не можу стримати сліз.... Але дитина вже знає, що мама йде на роботу, мама прийде, і знову буде з нею бавитись. Переважно, коли я йду, то мій хлопчик спить, тому подумки я з ним прощаюсь, а потім він встає, і чоловік старається йому пояснити, що мама на роботі і заробляє гроші на нову машинку, нові іграшки і т.д...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами От власне і ще один камінь спотикання: а якщо дитина каже: "та не треба мені, мамо, тих нових і дорогих іграшок, я побавлюсь тими, що є, лиш ти будь зі мною" - і що ти йому скажеш? То певно дійсно риторичні запитання ...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Не знаю... Напевно, що дорослі повинні працювати, що кожен має свій обовязок: діти: садочок-школа, дорослі: виш-робота тощо... І що заробляти потрібно не лише на іграшки, а й їжу наприклад... Але що не скажи, йти все одно важко. і не лише дитині, мамі буває навіть важче. Я мала вийти на роботу, коли малій ще і трьох місяців не виповнилося. Попрацювала так місяць і зрозуміла, що не можу її залишити, не готова до цього ані я ані вона. Тому досі вдома. Підпрацьовую трохи, добре, що професія це дозволяє.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами А знаєте, що моя дитина мені сказала? Якось збираємося в садок, він плаче, я спішуся бо не встигаю на заняття, а він говоре "Мамочка, Діма хоче в лікарню!". Я йому пояснюю, що якщо ми поїдемо в лікарню то там буде лікар і знову буде робити укольчик та крапельницю. На це моя дитина відповідає "Ну і що.....але там була мама........" Уявляєте мій стан? На душі було так паскудно і неприємно, що думала серце покине мене.....так мені боляче стало і почала себе у всьому докоряти, що мало уваги йому приділяю і так далі.... Зараз у нас постійні плачі як я йду на заняття, і пояснюю, що я йду, щоб потім заробити гроші і щось хорошеньке йому купити, а він не хоче, плаче, і просе щоб я не йшла "Мамочка, будь-ласочка не йди на роботу".....кожен раз плакати хочеться як чую коли він мене так просить. А один раз аж в маршрутці розплакалася, бо біля мене сиділа мама з дитиною і так ніжно обіймала, цілувала свою дитину. Сльози мало не задусили мене......
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Ооооо, мені якраз в цю темку.... Шота я сентіментальная стала.....прочитала оце і аж сльози навернулись... А по темі..... коли я йшла в декрет то обіцяла що хоч там що... вийду на роботу в жовтні ( як раз вже от жовтень на носі)..... але звідкі ж я знала що так не буде. По перше імо сісю.... і я якщо б вийшла на повний день робочій то певно б тріснула по швах, а на неповний вийти не можу. По друге ніхто ж н е знав що доллар скокне і няні стануть такі дорогі..... і основне... я ніколи не думала що буду так привязана до дитини, і вона до меме....емоціонально в першу чергу. Я не довірю її наразі няні, та що там няні... я бабцям її не довіряю, бо вони дитини не знають і дитина не знає їх. Так шо з роботою в жовтні не складеться..... я відтермінувала свій вихід на роботу до весни....але щось думаю що весною теж не багато чого зміниться..... в садочок нам ще рано....... Мені на роботі всі кажуть мол бери няню і не вимахуйся....але ЗП скоротили трохи... то якраз мій заробіток буде як ЗП пристойної няні.... не бачу резону лишати дитину з чужою людиною аби лише бути працюючою мамою.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Навіть якщо моєї і вистарчить... не бачу резону в такій роботі..... поки що. Працювати фактично в ноль... щоб лише на роботу ходити а дитина буле б з чужою людиною.... переживати що там і як....... муж сказал - сиди родная дома. Але є одне но...коли йшла в декре то мене перепитали скільки я збираюсь вдома сидіти.... ну і натякнули що маю законне право 3 роки бути...але потім хто зна чи буде мені куди вертатись і працювати. А з іншої сторони... дитина ж важливіше ніж робота...яка б вона там не була.....
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Якось давно сказала чоловіку,що хочу на роботу,мол з малим було б кому сидіти(свекруха обіцяла вразі чого)..а він мені:тобі дали 3 роки..то відпочивай...займайся дитиною. Поки моєї копійки хватає на нас трьох то нема потреби тобі працювати,а в садок піде в 3 роки..А я й не спішу поки на роботу бо буду в цій темі цілодобово. Теж натякали на рік декрету,але обставини склались так.що можливо прийдеться міняти роботу..то свої законні 3 роки використю по повній...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Перечитала дописи...аж плакати хочеться! У нас питання моєї праці навіть не стояло-всю вагітність пролежала пластом по лікарнях і мене "мило" попросили звільнити місце на роботі...короче,я прйняла рішення,що на моя дитина й мої нерви дорожче,не хотіла не розбиратись,не сваритись.Вони ще могли змиритись,що я паралельно вчилась,але що мене зовсім нема...,напевно - ні.Зараз,Слава Богу,вистачає грошей та й нам багато не треба,тільки все нашому маленькому сонечку! а далі буде видно... якшо чесно навіть вирішила зараз для себе,ще й в садочок не віддам.Щось не можу уявити,як вона там без мене буде...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами А я на наступну осінь на роботу збираюся. Синочку вже буде 2 роки. А просили мене з декрету вийти за рік....але...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Кать, а що ви з роботою, вам вже ніби то час виходити? Ну і до теми. Я вийшла на роботу дуже рано, коли синульці було лише 5 місяців. Так склалося, і на це було дуже багато причин. Тішила себе тим, що я працювала лише пів дня, і вже в 13.15 я була вдома, якраз коли Остап вставав після денного сну. І тоді я бавилася з ним. Не скажу, що це добре і правильно, але так було. Зараз в нього є садочок, і він тішиться, що мама йде на роботу, і Остапчик також йде на роботу. А вчора і сьогодні я залишила його вдома, і тут почалося: "а чого ти йдеш на роботу, а я не йду? а лишися вдома і будемо разом бавитись..." Ой, мені теж комок в горлі стояв. Якби зараз я була в декреті, я би і сиділа 3 роки вдома. Тим більше коли зп невисока. Не знаю, може я просто так кажу, тре бути на тому місці, щоб щось говорити.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами В мене був! Я сиділа вдома і тихо деградувала... Коли масі була 2.2 я почала ставати для неї нецікавою, вона страшенно рвалась до діток, в неї була потреба контактувати з інщими дітьми, бо зі мною їй було скучно. А я відчула себе непотрібною. Тоді ми потопали в садок а я вийшла на роботу - і так мені було добре-я балділа що приходжу на роботу, роблю собі каву і 20хв мене ніхто не рухає Але до 2років я собі навіть не уявляю, як би її лишила. Я довгий час навіть не ходила на різні забави чи весілля, бо мені легше було не йти, ніж сидіти і уявляти як воно там без мене... Добре, що в мене небуло фінансоівої потреби працювати і я могла бути з дитиною стільки, скільки було треба їй. Якби треба було забезпечувати дитину, то пішла б працювати швидше.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами В мене наразі комплексу непрацюючої ніби немає, але...... гроші тепер чоловік заробляє і я тепер мушу в нього їх просити на свої чи сімейні потреби. Ні звичайно він і сам дає мені на поточні якісь затрати, але коли я швидко все витрачу або щось хочу собі купити, не необхідне вже аж так термінове але те що дуже хочеться.... якась в мене ніби провина в душі зьявляється, чи то совість мучить......коротше неподобається мені в нього просити... а виходу немає. А раніше хотіла - за свої гроші купувала і навіть не завжди казала що і почом. Ну і фінансова потреба в моїй праці теж є ( це якби дитина в садочок ходила а не з нянею була) то нам було б значно легше...але наразі ні садочка ні няні... ні зайвих коштів .
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами зваживши всі "за" і " проти" продовжила ще на півроку декрет. відпустку. Хоч моя дитина і ходить в садок, це не міняє абсолютно нічого....мені нема кому відводити і забирати дитину, робота моя за годину їзди від дому, зп- мізер. От і продовжила.....що за півроку буде незнаю... в мене точно нема хоч вже три роки не працюю....так скалалось що чоловік заробляє, а я взяла на себе обов"язок по дитині і дому.Звичайно я не хочу так провести все життя, сподіваюсь все таки знайти роботу з нормальним графіком і відповід. зп а я не прошу.... беру коли мені треба і скільки треба без будь яких дозволів. Якось я сказала чоловікові, що гроші в нього просити не буду ніколи, інакше піду за 1000 грн на роботу , а він хай займається дитиною. Але в мене чоловік такий, що до грошей, тобто скільки куда я витрачаю йому байдуже, головне щоб мої видатки неи перевищували його доходи
