Як вдома не збожеволіти.

Ця тема започатковується для домогосподарок, чи колишніх домогосподарок. З метою обміну досвідом подолання депресій, поганого настрою та почуття замкнутого кола, котре зявляється при довготривалому перебуванні в дома, наприклад при догляді за дитинкою.

Іншими словами, хто чим займається вдома, окрім ведення домашнього господарства. Хто як розвивається і хто як розважається.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Читання книжок, ІНТЕРНЕТ, їжа, спортивні вправи, збирання моделей літаків, сон, телевізор, ПИВО і т.д. і т.п. А ще маю власну фотолабораторію зразка 70-х років, коли все повністю набридло, купляю хімікати, фотопапір і зачиняюся в кімнаті на ніч - така нервова розрядка - просто супер:radist:

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

чудовий час для самовдосконалення. можна займатися спортом, вчити якусь мову, займатися рукоділлям (кому яке до душі)

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

В мене знайома вчила мову, але ньюанс - вибрала метод за яким більше проводилось навчання через аудіозаписи, тобто в навушниках, щоб не заважало буденним справам, які як казала забирають увесь день.
А я напевно таки би шукала роботу по фаху - але виконувала б її з дому.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Самий тяжкий період це сидіння вдома саме по догляду за дитиною. І здавалося б справ повно, але ця рутина вбиває. Іжа, сон, телевізор і це ЖАХ. На все інше не має терпіння, сили волі (спортивні вправи), часу, сили і т.ін.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я на час декрету вивчаю фотошоп, в.яжу різні речі для малої, нарешті (НАРЕШТІ закінчила другу вищу якраз недавно і маю таку можливість) знову взялася до малювання, стала більше займатися спортом, читаю, беру трішки роботи додому. Поки-що мені не скучно

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

В мене наразі такий "досвід" є тільки короткотерміновий - в основному це відпустка (яка, зрозуміло, спланована) і лікарняне, як от зараз. Вже краще себе почуваю, але температура ще трохи підвищена, горло болить.. Тому таким коротким перервам тільки рада - є можливість зайнятись домашнімит справами (зрозуміло, підлоги не мию)), почитати книжку...

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

В'язати кинула саме коли народила дитину. На самому початку зв,язала 2 костюмчики і більше не вийшло. Зараз дитині 5 років, а в,язати так і не почала - не має часу. Обожнюю читати і не можу знайти час. Можливо тому що була зовсім сама з дитиною. Чоловік працював 20 годин на добу і дитину небуло з ким залишити навіть на півгодини. Магазини, перукарні, паспортні столи, жекі, чергі - все разом з дитиною. Про няню тоді і не мріяли.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я вже більше 5-ти років з своїми малими дома. Коли першенький підростав, звичайно були плани піти на роботу, але коли народилась друга дитина зрозуміла що це надовше.
Звичайно виховання дітей і бути дома має багато плюсів , але деколи "дах їде" від одноманітності і буденності.:8:
Я дітей не маю можливості з кимось залишити, всюди по справах разом з ними ходжу.
Але діти зараз вже не немовлята більш самойстійніші стали і стараюся все робити для самовдосконалення. Займаюся спортивними вправами, читаю, спілкуюсь на форумі. Також розповсюджую косметику. А саме основне моє заняття-навчання торгівлі на Форекс.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я так любила той час що була вдома з дитиною. Тут скучати не встигаєш, завжди є щось до роботи. Знайдеш щось що тобі подобається і робиш, будь то вязання, чи готування чи ще щось цікавеньке.

А про книжки і інтернет, то я взагалі мовчу. Правда, якщо не знати що шукати то може знудитись, але якщо знайти собі щось до вподоби і в цьому вдосконалюватись то страшно цікаво.

А ще аби не здуріти треба виходити з хати. Скажімо, он дитину лишити чоловікові або мамі, або ще кому і піти гуляти самій з собою. Власне провести час без нікого, просто на одинці. Так аби себе не відновити і розум не загубити.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

І де таку роботу шукати... А то і я б хотіла працювати дома, але де таке щастя знайти. Хоча мені не скучно, я насолоджуюся моєю малявкою. Я теж спочатку рвалася на роботу, але подумала що працювати я ше встигну, а от посидіти з малявкою, побачити як кожен день вона змінюється... скільки раз таке повториться.... раз.... два.... три. Так і мені часом дах рве, але проходить... Думаю ну і чого я така. Просто виховання дитини одна з найтяжчих робіт. Знаєте мені часом чоловік каже, ну мушу я шоть один день виспатися, повалятися в ліжку...... ха-ха.... а я.... Колись будемо згадувати сьогоднішню депресію і скучати за нею, коли діти не будуть приходити додому ночувати...
А на рахунок того як не збожеволіти дома, а хто вам дасть.... пісяти, гамати, какати, гуляти, бавитися...... і т.д.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

:y: :y: :y: :y: :y: :y: :y: :y: :y:
Для мене саме ЦЕ є порятунком.

Інтернет - добре
форум - добре
книжки - добре
кухня - добре
..........................

Але якщо я не поговорю ВЖИВУ з кимось, не вийду кілька днів підряд на вулицю, не побуду з пів годинки без дитини...:8: :8: :8: Бідний мій чоловік :shy: :shy: :shy:

Додано через 5 хвилин

йти з дому в РЕАЛЬНИЙ СВІТ, тоді всі ці проблеми вирішуються.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я думаю що головне власне не думати про то як ж то незбожеволіти, і, головне, не дивитися дурнх серіалів. Якщо немає малечі то взагалі просто - варто тільки знайти хоббі, та й з малечею нема часу думати, ввечері валишся з ніг.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Ви менi вибачте, але менi б вашi проблеми.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

зачепили за живе...
я домосиділка з великим стажем (а не домогосподарка, бо від рутини то господарство вже в одному місці сидить).
від "домашнього" способу життя тупію, нервую та депресую.
лікувалась так:
* розвивала доньку (їй корисно і мені реалізація);
* читала дуже багато книжок (добре у мене чоловік завжди підкине, щось цікавеньке);
* якісне кіно (теж повезло по друзям знаходимо);
* прикладне мистецтво: я і в"язала, і гобелени ткала, гачкувала. робила сумочки, гаманці, підмобільники та зимові шапки на продаж. заробляла копійки, але на той час і вони рятували;
* навчилась шити по "Бурді" простенькі речі;
* освоїла програму "фотошоп" по книзі;
* завдяки "фотошопу" мала невеличкі замовлення (і заробіток). крім того "фотошопю" фотки собі та родичам.
* всією сім"єю ходили містом, відвідували виставки, шукали цікаві вулички;
* скрізь лазила з чоловіком по гулянках (крім його "мальчішників", звісно);
* погані думки виливала на папір. іноді у віршах. так в голові світлішало.

зараз ще не страждаю, бо малий не дає.
крім того інтернет - велика сила: спілкування, корисна інфо ітд.
тільки часу страшезно не вистачає. маю деяку роботку на компі, а робити не можу. синок весь час на руках, а у вільну хвилинку ледь по господарству встигаю впоратись.
на майбутнє (як малий підросте) планую піти на водійські курси,
може якісь курси "єшко" пройду.
думаю копірайтерством зайнятися.

а телевізор не вмикаю взагалі. це смітник для мозку.
дивлюсь тільки, коли мала "Сімпсонів" з "Футурамою" дивиться, або з чоловіком новини та Савіка.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

не то слово смітник, особливо ця настирлива реклама і довготривалі серіали.

я теж планувала цієї весни щоб чоловік вождінню повчив і пізніше на курси піти, але наша машина в дтп побувала вже 2 місяць ремонтуєм.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

От я недавно тільки вибралася з цієї депресії....в мене таке буває рідко, але мітко. До року я сиділа спокійно дома і нічого мене не турбувало. Я нічого не хотіла окрім своєї малявочки... А тепер зрозуміла, що ще є я!
Так от почалося все з того, що мене чоловік не хотів пустити з коліжанкою (яку я не бачила 2 роки) на каву, мене зациклило і понесло (а до того я вже розуміла, що мені страшенно бракує спілкування). Вмовила його - пустив мене, але мені не полегшало, на наступний день мені не хотілося нічого, я просто сиділа і плакала, я думала що потехеньку схожу з розуму....привіт Кульпарківська! Я ні про що не думала, в голові була пустота, і абсолютно нічого не хотілося робити. Чоловік на мене подивився і каже: "Збирайся!", поїхали ми на базар за продуктами...трошки відволіклася, легше стало, але в середині все одно щось таке сиділо....
Приїхали додому: "Переодягайся, їдемо гуляти в Центр". Моїй радості не було меж!!! Я збиралася страшенно довго (як же так? Вихожу в люди ). Ми погуляли в центрі, обійшли площу Ринок, поговорили, позгадували, а потім пішли в "Валенте" - романтична музика, коханий, смачнющий чай, вино, тортик....що мені ще треба було? Я розслабилася по-повній. Мені давно не було так добре як тоді!
І тепер я знаю точно (а мій чоловік тим більше), якщо в мене депресія, мене треба срочно вивести погуляти , і тільки в "Валенте".

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

В мене коли також поганий настрій дуже допомагають прогулянки, особливо в центральній частині міста і в парках. З дітьми стараюсь по можливості гуляти кожен день, вони в мене полюбляють в парку Костюшки на майданчику гуляти і в парку Культури.
Навіть коли пасмурна погода, немає сонця і може падати дрібний дощ і відповідно немає настрою то берем парасольку і на вулицю, хоча б на пів години і зразу настрій покращується.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Просто слів немає, Ви молодець..

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Дякую :shy: , але не така вже й молодець.
Часто лінуюсь. Зараз із синочком менше займась, ніж раніше з донечкою.
І взагалі, часто "дах рве", що хочу працювати, щоб щодня десь ходити та викидати енергію. Бо вдома ті невитрачені сили переходять в безмірне об"їдання і дуже тяжко перемагати лінь.
У мене так хвилями: то я "хандрю", мрію про роботу поза домом, то захоплююсь чимось та радію, що не пов"язана з "кабалою" праці на "чужого дядю".