добрий день! я в нелегкому становищі, випробувала все все на що здатний мій розум і фантазія, тому форум це останній варіант де я можу отримати пораду. те що зараз є, більшою мірою з моєї вини і це ще більше мене добиває. більше ніж два роки тому я почала зустрічатись з хлопцем, взаємне шалене кохання, яке переросло у взаємну любов, пропозиції руки і серця, за той час три рази... а я не відчувала що готова вийти замуж, хоча з іншого боку не уявляла біля себе нікого іншого крім нього... все було прекрасно, спільні плани на майбутнє, розмови про нас, мрії... всі навколо кажуть що ми просто ідеальна пара, а крім того, в нас обох не дуже прості характери, але разом нам дуже добре, легко, класно, хоча й сваримося деколи бо обоє запальні, але нам це теж подобається в якісь мірі. все було б добре, та якось на моє день народження ми посварилися, він дуже зіпсував мені святковий настрій і я перший раз плакала з його вини.... а він не вибачився... а потім ми посварились ще раз серйозно через одну подію... ми почали трохи віддалятись. але почуття лишались тими самими. він не намагався зі мною поговорити а я перша розмову не починала з принципу. не зважаючи на те що в мене є хлопець, поклонників які крутяться біля мене, вистачало завжди. і як в сценарії кіно, в той неспиятливий момент активізується один із них, в подобі друга, заспокоює мене, робить все що належить другу, піднімає настрій, відволікає він сумних думок. і уже не хоче бути другом, а чимось більше. і ось тут просинається мій хлопець, ревнує, уже абсолютно адекватно себе поводить, і звичайно я рада бо сама того не плануючи добилась того що у нас все знову налагодилось. але той поклонник постійно нагадує про себе, мій хлопець злиться, хоче з ним поговорити. одним словом з тим поклонником я повністю порвала будь-які контакти, але мій хлопець тепер не може ніяк змиритись з тим що ще хтось посмів закохатись в мене. він зараз змінив роботу, в нього часті відрядження, бачимося з ним добре якщо 2 рази в тиждень. але все змінилося в гіршу сторону. він постійно ревнує і кидає мені фрази: "я зараз занятий, йди погуляй, або роби що хочеш". з таким підтекстом ніби це його не цікавить. коли ми з ним десь в супермаркеті він не раз робить мені зауваження що я нібито стріляю очима і усміхаюсь до мужчин які там ходять, і ще що я хожу так що всі не можуть не помітити мене. він постійно щось собі накручує в голові і я стараюсь поводити себе розумно але це не міняє в кращу сторону наших відносин. я вбачаю причину в тому що він згадує того поклонника і боїться що за час його відсутності у відрядженнях я собі знайду іншого. як по дурному не звучить той його страх але це факт. я відчуваю що тримаюсь уже з останніх сил. я старалась з ним поговорити, і серйозно, і напівжартома, але нічого не змінюється... він став нервовий, і так як зараз ставиться до мене, мені і в сні не снилось що він може до мене так ставитись... я вже не маю сліз щоб плакати з безвиході. я дуже сильно люблю його, і не хочу навіть думати ні про кого іншого. сьогодні ми мали йти на бальні танці перший раз, але він за півголини до них все відмінив, сказавши що його батьки дуже погано себе почувають і він має бути з ним в цей час. я це все розумію але то вже не перший раз коли він знаходить причину не бачитись зі мною. я дійсно уже навіть не можу придумати як мені поводитись, але уявити що його не буде поруч - пекло. можливо мені не робити ніяких дій щоб нас зблизити а чекати його ініціативи.... я заплуталась, я уже не можу думати, ця поведінка з його боку уже з травня, а за той час я багато чого перепробувала. я не хочу втратити коханого, він мені найближча людина, після батьків!
відповідь: я у відчаї... а ви не пробували поговорити з ним відверто про його поведінку, про свої почуття до нього?
Відповідь: Я у відчаї... Говорили і не раз... В нього це буває хвилями, то все добре, то різко в нього міняється відношення до мене, і тоді з ним краще не говорити. Зараз у нас хороший період, але я відчуваю що ще кілька таких різких перепадів, і в мене дах поїде. По-перше, раніше наші відносини були іншими, рівноправними, але я десь трохи більше ними керувала. А тепер ця повна залежність від його настрою, чи від чогось ще... Часто я не можу нормально спати чи щось робити, бо всі мої думки спрямовані на то щоб знайти вихід з тої ситуації. Справа в тому що я не знаю що так впливає на нього коли він починає злитись на мене і ледь не руйнувати все. А говорити про це я боюсь. Боюсь почути щось фатальне. Я знаю, що довго так ще не може продовжуватись, потрібно щось міняти, робити це вже. Як оновити почуття, викликати в ньому нові емоції які перекриють старі, створити нові позитивні моменти без згадки про минуле?.. Я не хочу втрачати його, мене кидає в паніку при одній думці про цю можливість, і напевно в цьому моя помилка. Я постійно боюся реакції з його боку, я залежна від неї, і сама собі гидка через це. Можливо на ці всі питання немає відповіді, але як на мене багато чого залежить від моделі поведінки, а як все правильно реалізувати не знаю бо я в паніці.
Відповідь: Я у відчаї... У мого чоловіка були схожі проблеми. Мені влаштовували шалений контроль, перевіряли, про купу претензій взагалі не згадую... Дійшло до того, що я просто не витримала і сказала, що йду від нього геть. Він одразу почав кидатися, випитувати через кого, ХТО той третій... Я сказала, що піти від нього хочу через нього самого, а ніхто третій тут не причетний. Він довго не міг того зрозуміти, постійно думав, що проблема в мені, що то мені треба мінятися... Вирішив, що нам варто піти до психолога. Він думав, що там допоможуть мені, а виявилося, що допомога потрібна йому. Крім того, він багато говорив з моїми батьками і вони допомогли йому усвідомити, що якщо у нього є жінка, в яку інші закохуються, якої хочуть чи якою просто захоплюються, то він має бути з того гордий, що ця жінка належить йому і хоче бути саме з ним. Зараз його не впізнати. За кілька місяців він дуже змінився. Я тепер почуваюся мало не принцесою якою. Повний спокій і свобода. Аж іноді ловлю себе на думці "як це все незвично..." Ну, але можливо. Але для того, аби було можливо не треба підлаштовуватися, треба радше показати, що ви є собою і кохаєте ви його такою, якою ви є. А якщо почнете мінятися заради його примх, то це вже будете не ви. Запитайте його, хто йому потрібен: та ВИ, у яку він закохався, чи та, на яку він намагається вас переробити. Якщо та друга, то на жаль, краще того ровера лишитися, переплакати і забути. Кожен має право бути з тією людиною, яка любитиме і прийматиме нас такими, як ми є, а не намагатися переліпити на свій лад. На одній людині світ не сходиться. Насправді ідеальний партнер трапляється не раз. Треба вміти його помітити і не втратити. А боротися за щось, що вже майже втрачене, майже мертве нема сенсу...
Відповідь: Я у відчаї... Та чого ви так... дівчинка просто залежна від того хлопця, а він її не любить а любить лише себе. І якщо ви запитаєте любого психолога то він вам відповість що добрі періоди будуть ставати щоразу коротшими а погані будуть помножуватись в старшій пропорції. В результаті вона всеодно його втратить або буде просто вічно нарікати як їй зле і тяжко. Проблема справді в мужчині самому, він щось не може себе знайти і ця дівчина чогось його дратує часами. NoName, Хочете мою пораду? Не зациклюйтесь на цій людині і не говоріть собі що тільки того світла що в вікні. Ліля, вам добре сказала.
Відповідь: Я у відчаї... З мого досвіду. Такі речі з віком лише загострюються, зараз то ще лише натяки в моменти втрати контролю. Я би боялася таких стосунків. Хоча, навряд, чи це те що Ви хотіли почути...
Відповідь: Я у відчаї... Кожен з вас має рацію, тільки кожен випадок на те й унікальний що відрізняється від іншого. За 2 роки наших зустрічей, я ніколи чи рідко чула від нього звинувачення чи трохи занадто багато негативу, хоча преценденти для ревнощів були, і їх можна знайти завжди коли пошукати. Таке відношення я відчула на собі після вищеописаної історії, і я сама шкодую що тоді почала спілкуватись з тим кадром знаючи наперед які в нього почуття до мене. Але зараз це вже мало що міняє. Результат такий що хлопець який дуже хотів на мені одружитись, три рази не почув "так", зате побачив що я завела собі друга. Ніби й нічого особливого, але по чоловічому его б"є достатньо сильно. Ще й розмова з тим хлопцем і вислуховування про те як він мене любить і всі інші романтичні соплі. Це не виправдання для мого хлопця, це я так розумію як він сприйняв все що відбулось. І в той же період, коли це все не встигло перекритись новими позитивними подіями, він отримує роботу яка так необхідна йому саме зараз матеріально по деяких причинах, і відповідно ми бачимся рідко, коли він приїжає з відряджень. Це так стисло я описала фактори які можуть впливати.на наші стосунки.Він дуже хороший хлопець,у всіх відношеннях, і в моєму оточенні я таких більше не знаю, природньо, що якщо я любила його 2 роки і продовжую любити то відмовитись від нього просто нереально, крім того не сперечаюсь що й звикла до нього, і ніхто інший мене не цікавить. А ці неприємності почалися лише недавно тому я хочу як можна швидше позбутися їх, бо чим більше затягувати тим менше шансів на те що вони зникнуть. Думаю 2 роки абсолютно класних відносин можуть свідчити, про те що шанси все внормалізувати є, тим більше що частково це так і сталось а от повністю все загладити поки не вдається...... Я розумію що його часті відрядження частково проти нас, але частково за. Я не стараюсь підлаштовуватись під нього, але коли є необхідність заспокоїти його, що я ні з ким не "гуляю", я роблю це. Але є страх його втратити, він і псує все, я сама це відчуваю. Я не зовсім впевнена що вибрала правильну лінію поведінки бо раніше все в більшій мірі залежало від мене а зараз навпаки, і це забирає мою впевненість в собі.
Відповідь: Я у відчаї... Запитайте його, хто йому потрібен: та ВИ, у яку він закохався, чи та, на яку він намагається вас переробити. Якщо та друга, то на жаль, краще того ровера лишитися, переплакати і забути. Лілю, питала вже раніше, бо я не з тих, які спокійно дивляться на те як ущемляють їх права, чи лишають напризволяще все, що починає котитися вниз. Почула - не потрібно нічого міняти, лишайся такою як ти є і була. Хоча, якщо чесно то в той момент і заради нього я була готова на все...Інакше б не питалась. Можливо він не намагається переробити а боїться таксамо як я.
Відповідь: Я у відчаї... NoName, мені здається, що ти вже все сама вирішила і просто хочеш почути, що все буде у вас добре. Але ж зі сторони краще видно. Можливо, ми і не знаємо досить добре вашої ситуації, тому і даємо поради, судячи з прочитаного. Звичайно, хочеться щоб у вас все налагодилось, але до того є великі сумніви. Думаю, ти ще можеш деякий час потерпіти всі вибрики хлопця, але не надто затягуй з тим. Якщо ти не побачеш змін в кращу сторону, то навіщо тратити свій час?
Відповідь: Я у відчаї... те, що я напишу жорстоко і ризиковано, але деколи хороша гроза приносить ясність. починає наїжджати - захищайтесь, але не виправдовуйтесь (якщо дійсно обвинувачення несправедливі). займіться чимось цікавим (танці, фітнес, вивчення мов, макраме, цікава робота чи підробіток - що завгодно, не пов"язане з стосунками). якщо ви далі будете в ньому розчинятись, це ні до чого хорошого не призведе. він відчуває вашу залежність і сили, що йшли на завоювання вашої прихильності, тепер йдуть на пригноблення. і ще, виходьте з стану відчаю - він непродуктивний (закоханій людині це важко зрозуміти, але постарайтесь)
Відповідь: Я у відчаї... Можливо я просто оптимістка і не можу повірити в свою поразку... Написала, бо на душі було дуже тяжко, та коли читаю ваші відповіді, трохи розвиднюється... Здогадуюсь, що мені сильно бракує саме слів що : "все буде добре", іноді це найкращі ліки! Це ж форум, а не програма ОКНА з Дмітрієм Нагієвим. Мих, я довго думала як почати писати, ну і в той момент фантазії на більше не вистачило! Ніколи не писала на форумі) можливо й дарма написала, але деколи буває зовсім неможливо переносити це самій. Основне не втопитись в своїх переживаннях, а в мене це погано виходить...
Відповідь: Я у відчаї... Незнайомка, приємно читати ваші слова! Маю цікаву роботу, пов"язану з вивченням англійської та польської мов, незабаром їду в Польшу на навчання, і помітила що наявність такої роботи значно підвищує мій рейтинг в його очах! Натомість коли недавно мені поступила пропозиція від компанії з гарантією більшого заробітку, але з умовою що 3-4 дні в тиждень буду проводити не у Львові а в іншому місті, то коханий цю можливість зразу ж відкинув, сказав що то "не для мене")). Недавно він запропонував навчатись разом бальним танцям і я не можу дочекатись наступних вихідних. Так що з цим наразі все впорядку. Тільки мене турбує те що він дійсно відчуває мою залежність від нього і це не найкращим чином впливає на наші стосунки. Як розслабитись і позбутися того поки не придумала... І що мене наразі найбільше хвилює: це як викликати в ньому бажання завойовувати мене як це було в нас раніше, бо зараз все не зовсім так....
Відповідь: Я у відчаї... Знаєте Noname, тут йдеться не лише про кохання, просто людина втратила до вас довіру, чесно кажучи це велика проблема. Вашим хлопцем керує у ваших стосунках на даний момент страх і недовіра. Якщо в стосунках нема довіри, вони приречені на крах рано чи пізно. Ваш хлопець буде вам докоряти постійно, якщо наприклад йому щось там здасться, ви будете терпіти до пори до часу, а потім з часом у вас будуть виникати думки, а що в ньому такого особливого, ви будете шукати його плюси і мінуси.. Розумієте це вже не будуть відносини, це буде паразитування в житті один одного. Відносини не повинні залежити від настрою, ви ж це розумієте. Я розумію жінка в певних ситуаціях повинна йти на компроміси, але чи буде вам від цього комфортно в майбутньому, коли вашим життям будуть постійно керувати на зразок туди не йди, туди не їдь, чому цей чоловік до тебе посміхнувся, для чого ти так вдяглася.. Вам потрібно жити не думкою про завтрашній настрій свого хлопця, а думкою, як повернути довіру у відносини. Думаю, тут вам ніхто не допоможе, це справа особиста, спробуйте поговорити серйозно, якщо ви плануєте прожити майбутнє разом, вам просто це необхідно зробити, подумайте, підберіть відповідні слова. Якщо людина вас справді любить та поважає, тоді зрозуміє і заспокоється, якщо взаєморозуміння не буде, і ви будете тішити себе думкою, що сьогодні день пройшов спокійно, не думаю, що ці відносини протримаються довго.
Відповідь: Я у відчаї... На рахунок залежності, ви самі чесно кажучи в цьому винні трохи. Раджу вам зайнятися чимось корисним для себе, запишіться на фітнес, танці, йогу, курси..займіться чимось. Ви для нього стали легкодоступною людиною, таке враження, що на будь який його дзвоник чи смску, ви відразу візьмете таксі і приїдете куди він скаже. Візьміть себе в руки, запасіться терпінням, станьте трохи незалежною людиною, яка має свої справи і своє життя по при те, що кохає іншу людину. Не буде вас завойовувати хлопець, якщо ви 24 год на добу доступна для нього.
Відповідь: Я у відчаї... Правильно, якраз і йдеться про те, чи можливо змінити це відношення, і як повернути втрачену довіру. Одними розмовами тут багато не зміниш, бо слова, вони лишаються словами, як на мене потрібні ще переконливі дії, які красномовніші від слів. Все що ви пишете, Marianka, реальність, але для мене вона звучить занадто страшно. Хіба як двоє людей люблять один одного, то нічого вже не можливо зробити щоб перебороти сумніви і недовіру? Якби ж він розлюбив мене чи не хотів більше бути зі мною, то не лишався би поруч... Хоча з другого боку не варто забувати про загрозу можливого "психологічного повертання" до минулого. Хоч, по правді сказати, він сам сказав мені що визнає свою долю вини в тому що появився той друг, якому випала роль тоді мене підтримати. Та для мужчин важливіший результат, а саме, що це було, як факт.
Відповідь: Я у відчаї... а це чиста правда, нема з чим посперечатись... і мене це найбільше турбує. З одного боку страх його втратити який мене параліізує, а з іншого усвідомлення що саме через той страх я можливо уже менше цікавлю його. Ми вчора сиділи з ним на каві, і я з жахом зауважила, що в мене тремтять руки при усвідомленні, що більшість мужчин звертає увагу на мене, і я переживаю за те що мій хлопець це помітить. Це вже діагноз...(
Відповідь: Я у відчаї... Розумієте, як на мене у вашій ситуації, я б просто зробила каву, чай сіла з коханою людиною на кухні і відверто б поговорила, про те де ми є зараз і куди йдемо. Ви повинні дати зрозуміти йому, що в житті потрібно навчитися пробачати один одному, і що це не вихід із ситуації мучати себе постійними думками про можливість вашої зради з кимось іншим і вас постійними докорами про це. Іншого виходу я не бачу, лише після такої розмови ви зможете обидвоє вирішити чи ви будете жити і насолоджуватися нормальними відносинами, які були до цього, або ви розійдетеся і кожен з вас розпочне інше життя. Не бійтеся цього, я розумію вам важко зараз дуже, але ви просто мучаєте себе на даний момент. Від себе бажаю вам порозумітися з вашим молодим чоловіком і дійти все ж таки до компромісу.
Відповідь: Я у відчаї... Дякую, Marianka! Для цього кроку насамперед намагатимусь подолати свій панічний страх, і не тільки для цього кроку. Треба бути сильною.
Відповідь: Я у відчаї... Повірте я знаю, що таке страх втратити кохану людину. Але на власному досвіді переконалася, що коли виникають проблеми, кращого способу ніж сісти за стіл і поговори про проблеми, які турбують - нема! Не потрібно вдаватися до плачу, істерек, чи ходити з думкою про образу чи проблему і носити це вічно в середині. Просто спокійно, без емоцій, як дипломат на прийомі, сядьте і поговоріть. Думаю, це вам допоможе.
