А йтися тут буде про "Донацію яйцеклітини". На цю тему мене наштовхнуло те, що майже у кожній газеті тепер можна знайти оголошення "одної клініки" про "здачу яйцеклітини". Пояснюється все дуже просто, що є жінки із "недієздатними" яйцеклітинами, які теж бажають мати дітей! А ви якщо здорова молода жінка, яка вже має власну (теж здорову) дитинку -- здайте свою яйцеклітку, зробите добру справу і заробите гроші. І все ніби не так вже й пагано, але рекламок тих всюди повно як снігу зимою! І "мурашки по тілі" від думки, що десь може "так просто" собі рости ГЕНЕТИЧНО твоя дитина! Чи це нікого не бентежить? Так от як ви до того всього ставитесь? Може у когось є якийсь досвід у цьому питанні? Наперед ДЯКУЮ всім!
Відповідь: Донація чи провокація? Генетично моя..Особисто в мене е особливих почуттів це не породжує. Моя дитина для мене є та яку я виносила, народила, вигодувала грудьми. Тому ніколи б не могла б стати сурогатною матір"ю, а от донувати мабуть змогла б. В Інтерсоно висять листи подяки написані батьками що довго незмогли народити, і там є один де дякують за донорську яйцеклітину і на знимці чудова дівчинка.
Відповідь: Донація чи провокація? Знаєте, є чоловіки, які мають дітей від випадкових стосунків і не переймаються тим. Є такі, які хваляться, що навіть не знають скільки у них дітей. Не важливо чи правда це чи ні. Важливо, власне, відношення до генетично-своєї дитини. А це вже справа індивідуальної відповідальності. Я особисто, мабуть, не хотіла б, щоб генетично-моя дитина була не моєю. Бо за нове життя з нашої "крові" ми тим більше повинні відповідати.
Відповідь: Донація чи провокація? А я ще звернула увагу, що в листівках тих йдеться про "компенсування часу та транспортні витрати". Про компенсування здоровя, яке жінка втратить в тій чи іншій мірі, ніхто не пише. Адже навряд чи будуть брати одну єдину яйцеклітину з природного циклу. Скоріше за все буде проведена стимуляція по повній, щоб забрати як найбільше. А там як пощастить. Враховуючи, що стимулювати за все життя можна лиш декілька разів (через гормональне виснаження) і організм жіночий може по всякому зреагувати на стимуляцію.
Відповідь: Донація чи провокація? хочу ще написати таке - генетично то ніби наша дитина би була, але на практиці якщо запліднення не відбулось яйцеклітина самі знаєте як покине наш організм... Ми ж не зберігаємо, за перепрошенням, прокладки використані - бо десь там наші теоретичні діти... А в когось такого шансу нема і він потребує тої яйцеклітини і буде в тої яйцеклітини хоть якийсь шансик стати людиною... Листівок багато і всі від одної клініки і всі знають від якої але ніхто не пише і я не буду. Чому багато? Бо бізнес - можна взяти і подзвонити туди і запитати скільки коштує штучне запліднення і підселення заплідненої яйцеклітини. тоді все буде ясно. Маю таку думку - якщо більше дітей в своїй сім"ї ви не плануєте, то можна дати шанс комусь. Чому? Поясню. Є таке народне повір"я - можна віддати своє, коли комусь даєш щось що в тебе добре росте - квіти, картопля, поросята-курчата... Після того в вас зі своїма квітами і курчатами не заладиться... От думаю тут є якась аналогія... От "заробляти" таким чином - мабуть не варто, а компенсувати щось, якийсь неправильний моральний вчинок можна...
Відповідь: Донація чи провокація? Так званий голос крові існує, мами часто відчувають на відстані своїх дітей, так само розлучені близнюки відчувають, що щось не так, якийсь внутрішній дискомфорт від розлуки. Тому це не так просто усвідомлювати, що десь на світі росте своя кровинка. Плюс це спірне питання з погляду релігії - втручання в Божі плани. Особисто для мене було б важко. Але ситуації бувають різні, і часом дуже складні.
Відповідь: Донація чи провокація? От-от, я недавно хотіла створити схожу тему, але у філософському розділі, бо цікавила думка саме з релігійного боку. З одного боку, це благородний вчинок - дати людям можливість мати бажану дитину, причому виношену під серцем. Це, ніби, донорство. Ми ж не вважаємо своїми братами і сестрами тих, для кого є донорами крові (часто навіть їх не знаємо). З другого боку - це таки втручання у Божі плани...
Відповідь: Донація чи провокація? Якби я здала свою яйцеклітину, то не переймалася б тим, що десь є генетично моя дитина. Бо для мене дитина - це плід стосунків. любові двох людей, а не яйцеклітина. А от якк би я виносила дитину, не з молєї яйцеклітини, але з частинкою мого чоловіка, то ця дитина була б моєю найріднішою у світі, і нехай, що не з моїм генетичним кодом.
Відповідь: Донація чи провокація? а якщо дитина всиновлена? як тоді? думаю що ти сили-душу вкладаєш в дитину-і вже не має значення чия частка генів в ній чи взігалі відсутня
Відповідь: Донація чи провокація? Дивуюся читаючи цю тему, як дискусія крутиься навкол тільки однієї дитини, зграбно оминаючи увагою інших діток. Навть проблема здоров'я жінки, яка благородно дарує частину себе заради блага інших, тут зачіпається. А от про решту діток -- ні слова. Я до чого веду: а давайте подивимося на послідовнісь подій хоч трошки далекоглядніше. Для чого потрібні донорські яйцеклітини?-Для подальшого їх запліднення в пробірці. Отож білшість (не всі) 60-80% з них запліднюють. Ну нехай 5 з 6-ти. П'ятеро діток, навмисне не вживаю термін "ембріон", який може хоч якось пом'якшити ситуацію бо це -- саме діти, а не яйцеклітини, отож п'ятеро діток поміщують... ні не в теплу і безпечну утробу, а у спеціальний інкубатор, із якого ну троє з них, але не більше, переносяться до матки. Ті двоє-троє, яким "не пощастило" мати хоча б якийсь шанс -- опиняються в рідкому азоті температурою 196 С на років так зо п'ять. Поки їх не ліківдують, "як непридатних до використання". Це ще не кінець. Двоє-троє діток, які після того всього таки потрапили до матки, медицина в спокої так просто рости не залишить. Одне двоє з них вже через пару місяців таки абортують, бо або у ни проявляться часті в таких випадках вади розвитку, або новоспечені батьки все-таки вирішать, що хоч дітеї їм і хочеться, але не троє на раз. Звичайно таке вони зможуть вирішити або не вирішити залежно від того, чи діти узагалі приживуться в утробі: ефективність IVF всього 30-40%. Я б знаючи, що трапитися "завдяки" донації моїх яйцеклітин, НІЗАЩО НІКОЛИ не пішла б на це. І навіть якщо я би спричинилася до блага 3-х з 6-сти дітей (навіть не важливо моїх генетично чи не моїх), то мене б то зовсім не тішило: бо ще троє помруть. Якщо не всі. Ця вся ситуація -- справді провокація. П'ять-шість тисяч гривень за пять-шість вбивств.
Відповідь: Донація чи провокація? Взагалі попит народжує пропозицію, тому в першу чергу варто засуджувати не донорів яйцеклітин, які можуть бути невірно поінформовані про суть методу (погодьтеся, у всім відомому закладі донацію ніхто не називатиме гормональним насиллям із подальшим вбивством більшості ембріонів), або бути у на той час у скрутній фінансовій ситуації (для когось і така сума – дуже великі і часом вкрай потрібні гроші). Якби багатенькі бажаючі стати “батьками” за будь-яку ціну задумалися над тим, на що вони ідуть, то діяльність цього центру була б неприбутковою, і він швиденько би закрився. Я взагалі не розумію, яка жінка погодиться бути у ролі інкубатора для дитини свого чоловіка і невідомої особи, і яка їй з того “радість материнства”. Це приблизно те ж, що прийняти у сім’ю дитину його випадкової коханки. А потім почнуть проявлятися гени тієї жіночки... Краще вже взяти дитину з дитбудинку – теж не рідна кров, але принаймні совість буде чиста, і добру справу зроблять...
Відповідь: Донація чи провокація? кожен вибирає собі шлях найкоротший. з дитячого брати-все рівно буде чи то в мами чи то в батька вічуття не своєї дитини-і прояви характеру будете вбачати в ЧУЖИХ генах, хтотсь обирає шлях пробірки-своя частка-рідна. що то що то справа індивідуальна і кожному своє
Відповідь: Донація чи провокація? А як тоді бути з банком сперми? Це ж тоді, по такій логіці виходить народити дитину від коханця А погодьтесь, що донація таки рідше використовується ніж сперма донорська.
Відповідь: Донація чи провокація? в нас в країні є стільки сиротинців!!! аж страшно подумати. якщо люди справді хочуть дитину, то генетика не має значення, чому не взяти тоді дитинку,що вже є, що вже на даний момент потребує опіки і любові. не розумію, навіщо ходити і робити штучне запліднення, потім розчаровуватись при невдачі, платити страшезні гроші, балансувати на межі етики, якщо існують діти, в яких можна вкласти ті ж таки гроші і сили, і сподівання, і не думати про моральні аспекти, а знати, що ти зробив правильно??? а потім мати на старості опіку і вдячність!!!!!
Відповідь: Донація чи провокація? я взагалі пропоную нікого не засуджувати... ні донорів і ні тих хто потребує донації. Якщо здати яйцеклітину більшість з нас може, то донації на щастя не потребуєм... А звідки тоді нам знати, як чуються ті хто НІКОЛИ не матимуть дітей??? Хай самі вирішують бути їм "інкубатором" чи ні! Думаю як є мрія і хоч один шанс її здійснити - то можна побути і інкубатором! А гени... А де гарантія що наші рідні діти візьмуть наші найкращі гени? візьмуть випадковий набір! І ще не ясно що з того краще... Тому діток ми виховуємо, вкладаєм в них душу, віддаєм все краще - ніхто ж на одні гени не надіється... Тому жінка народивши дитинку з чужої яйцеклітини - яка виносить її під серцем, та дитинка буде чути биття саме її серця, її голос буде дитині рідний, годуватиме своїми грудьми - хіба це те саме що взяти дитину з дитячого будинку? На це ще зважитись треба - це важчий шлях ніж дитбудинок. Знаю дві сім"ї з прийомними дітками... Одного взяли грудним, він досі не знає що то не рідні тато і мама - виріс - бізнесмен, інженер, математик... І я б не знала що то не рідний дядько - дід перед смертю видав "сімейні тайни" - думаю не треба було - це таємниця не мого покоління... Відчуваю до нього більшу близкість ніж до деяких своїх "генетичних" родичів. Друга сім"я - взяла хлопчика 4 роки - бачили би ви, як він любить МАМУ!!! Він перші два роки тримався за неї вдень і вночі! Настільки дитина почула любов... Бог дає нам вибір - якщо Бог дав нам на вибір дитину з пробірки, чи з дитбудинку, чи ніякої - то кожен має зробити СВІЙ вибір.
Відповідь: Донація чи провокація? Можна взяти з дитбудинку. Але люди егоїсти по природі, це раз. Усі хочуть мати своїх дітей це два. Писати про те, як добре брати дитину з притулку можуть люди лише теоретично, поки не мають біди, а лише одиниці можуть зробити. П.С. Я особисто не проти усиновлень, але я б ішла на цей крок коли б вже шансів не було, або коли б мала свою дитину вже. Всі хочуть мати "рідну" кров як не як...
Відповідь: Донація чи провокація? напишіть (бо я шось темна) - який то процес - забирання яйцеклітин. ліки/аналізи/перевірки???
Відповідь: Донація чи провокація? Люди, але про які Божі плани можемо говорити МИ, ми, ті, котрі користуємось контрацептивами..? Чому засуджуємо тих, хто хоче мати дитинку, і говоримо про "вбитих" дітей, не рахуючи (якщо вже на то пішло), скільки майбутніх наших дітей гине в презервативі? Я не стаю на захист тих, хто дає свою яйцеклітину, чи бере її як пацієнт, але, якщо засуджувати їх, то варто задуматися і про себе... А дії всім відомої клініки - на совісті їхніх керівників, і не нам їх судити. тепер можете починати кидати в мене тапками.
