Очевидно не лише ЛФ сумує за совком аби щось дати, треба було звідкись спочатку взяти (розкуркулити напримір) тепер то саме, але він може стати бізнесменом, надурити на 250% і мати на хліб з медом. Або продавати воду у пляшках по 8-9 грн, коли в ЄС вона по 0.25-0.5 євро (1.5 л). Тепер є альтернатива - ховай совість і крутись. отже, що крім матеріальних пільг ми мали і втратили або отримали? І чому роками розкручена машина стала економічно невигідною (санаторії, підприємства, транспорт).
Відповідь: Дівочі сльози за совітами тому що за совітів будували специфічно - у Тернополі побудували бавовняний комбінат, а бавовну возили аж з Узбекистану (доки везли туди-сюди роботу мала і колія, не вигідно було возити за тридев'ять земель, та везли), і так було з усім.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами це хто вам таке сказав? я щось не зустрічала такої води, правда тут є інше, воду можна з-під крана пити, та і по вулиці можна попити воду безплатно. а от в магазині я купила один раз за 0,6 євро(це найдешевша була), вона мені якась противна виявилась і я її вилила
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Дівчата, а чому ви замість нормального українського терміна СРСР або Радянський Союз користуєтесь "совками" та "совітами"?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами А знаєте, що мені цікаво? От кажуть, що в радянські часи всі одягались і одинаково і нецікаво і т.д. А я от ще деякі мамині речі з молодості підлітком доношувала, при чому було два таких гольфа класних, що я б і зараз їх із задоволенням носила. І на фотках старих мама завжди гарно була вдягнута. Хіба зараз не одинаково вдягаються? Виходиш у вихідний в центр і зразу видно, що сьогодні модно))) Не сперечаюсь, що з дитячим одягом була проблема. Але мені наприклад так подобається коли на старих фотках малявки вдягнуті у в"язані мамами повзунки-кофтинки. А зараз це як ексклюзив - ручна робота))). І тканинки були натуральні. А тепер за натуральність потрібно переплачувати. Скажу, що мама була з бідної родини, а після школи поїхала вчитись в інше місто і далі пробивалась сама. Потім вона працювала в молодіжній організації (не памятаю повну назву) Супутник і вони організовували різні концерти-зустрічі з відомими радянськими акторами, співаками наприклад. Мама приймала участь як організатор в олімпіаді - багато чого цікавого згадує. Костюм-уніформу, класний такий, молочного кольору, я ще потім в інститут одягала))) Ще моя мама постійно згадує продукти з дитинства їх смак і натуральність. А зі своїх спогадів можу сказати за іграшки. В нас були хороші якісні іграшки - і конструктори, і кубики і електронні ігри, ляльки-візочки-машинки-дуже класні посудки і багато інших. Зараз іграшки або китайське ге або коштують ну дуже не дешево. І мама купляла для мене немовляти переносне ортопедичне кріселко за 4,50 рублів, яке сьогодні іменується шезлонгом і вже має всякі там додаткові опції. А, і ще я дуже хочу з"їсти кусок вареної ковбаси, тої, з туалетного паперу))) Бо зараз я її можу з"їсти хіба раз в рік і то втіхаря від дітей. А ще заздрила старшим сусідкам які бігали в школу на вогник. О, а ще в інституті один викладач сварився з нами, що відправить нас "на картошку", а ми так просились "відпрааавте"))). І я пам"ятаю як стояла в довгій черзі за сметаною і в молочному магазині стояв великий оранжевий кувшин))) Мама, до речі, теж згадує як в 6-й ранку, будучи дитиною, стоячи досипала в черзі за молочним-хлібом. В нашому часі я бачу напевно один великий плюс - це можливість мамі побути в декреті з дитиною. Та й то вже не так позорно жінці займатись домом і не ходити на роботу бо так треба. Наша сусідка носила колись сина-немовля в 5-й ранку з в Шевченка десь до мотозаводу в ясла, а потім на роботу топала. І вечором той самий маршрут. То й не дивно потім в сусідніх темах читати про ненависть між дітьми і батьками. Проявляти любов-почуття-ніжність тоді було соромно.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами в мене взагалі спогадів про ті часи немає, бо практично в незалежній Україні народилось, але відголуння тих часів у вигляді техніки, одяги, та взагалі будь-яких речей і розповідей родичів збереглись. Зачепили питання одягу, ще збереглось плаття моєї мами десь 70 року, зараз якраз як на мене шите. як була маленька одівала його і казала що я принцеса, а тепер я його маю на параду! Всі знайомі охкають і ахкають яке воно класне і де купила (не буду ж розкривати карти що тому платті років 40 уже). те ж саму на рахунок техніки...ми вже третій холодильник новий змінили, а в кладовці стоїть старесенький (він в нас як мебель) і як тільки знову ламається новий витягуєм на час поки новий не купимо, якби він був хоч трішечки більший, то б нового не купляли. Знаєте, мене завжди цікавило, а що нам дала наша незалежність, і більше питання незалежність від чого? особливо останній років 3-4... От всі кажуть що жилось погано, а в чому це погано полягало? так, голодомор, репресії..це погано, але що зараз кращого? Всі шукають лише вигоду для себе і як найкраще когось надурити...З жалем згадую ті часи коли всі збирались на вихідних на вулиці, всі знали один одного, всі старались допомогти, а зараз? дехто навіть не знає, як виглядає їхній сусід... Навіть моя бабця, яка була репресована, перед смертю сказала що за "совєтів" було краще... ця тема в нашій сімї ніколи не піднімалась, але рік в тюрьмі це точно не відпочинок на курортібіда людей гуртувала, але чи це була біда? І толку що зараз в нас прилавки набиті різними товарами? яка в них якість? про продукти я нічого не скажу, але про іграшки, одяг, та і взагалі буль-що що збереглось з далеких 70-80 років можу сказати однозначно, навіть не зважаючи що практично пройшло півстоліття вони кращі! Гумові іграшки,які провалялись роками в болоті практично нічого не сталось, який колір був, такий практично і залишився, а від сьогоднішніх щоб залишилось? а що зараз з нашоб освітою? хто більше має грошей, той престижнішу здобуває, хто менше - то вже яку не будь, головне щоб вища була!А толку з такого?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами о ні то різні речі. от заходиш у магазин а все з однії тканити. сімейні труси, халати, білизна все. от що мається наувазі однакове. ну і в клас приходиш, а ще мінімум п*ять дівчат у таких самісіньких басоніжках як ти. і всі жінки ходять з однаковими сумками, які в універмаг завезли. оце мається на увазі одноково. ---------- Додано в 14:02 ---------- Попередній допис був написаний в 13:59 ---------- ага, особливо праски з шнурами такими як у настільних ламп. притулився випадково гарячою поверхнею, а шнур і поплавився. ну вже не буду говорити про то, що купити праску чи взагалі будь яку техніку було ой як важко. а якісні імпортні мешти взагалі можна було тільки по вееееликому блату дістати.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами гг десь років три тому назад на випускному в моїй школі шестеро дівчаток були одіті в плаття з однакової тканини(це притому що дівчат-випускниць всього було десь 20), скажу більше 2 плаття були однаковісінькі за покроєм Совєти повертаються
Відповідь: Дівочі сльози за совітами просто ви ще дуже молоденька, та й не жили у ті часи. не в образу, але ви не знаєте про що пишете.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами ну а зараз Вам краще стало як її хоч відбавляй і чуть не кожного року міняти треба? розумію що мені нема з чим порівнювати, бо я не застала тих часів коли чогось не було. але як мама розказувала, яке то було щастя щось роздобути...і всі жили, і що гірше ніж зараз? зараз навіть спеціально її так виготовляють щоб швидше ламалась.в мене знайомий фізик, то на одній фірмі по виробництву багаторазових батарейок(оті що можна заряджати) оголосили конкурс як придумати ту батарейку, щоб вона швидше виходила з ладу там просто за своїми хімічними-фізичними властивостями вона може служити певний час, от думають якби ж то його скоротити для цього я і поставила це питання. просто ще з малечку я від бабусі, дідуся чула - а за совєтім було, так, було сяк. в останній рік свого життя бабця часто говорила що краще було колись...мене це дуже дивуло, як людина яка стільки натерпілась (частину сімї вивезли в сибір), частина просто загубилась, а сама вона відсиділа в тюрьмі рік, після чого до кінця життя не могла нормально вилікуватись від різних болячок, може таке казати! На питання чому - бабця зітхала і казала - всі були дружні і разом долали всі біди, а що зараз отримали? і на тому вся тема розмови закінчилась. от декілька раз прочитала цю тему і вирішила почути історії інших людей, що зараз кращого, а що гіршого..
Відповідь: Дівочі сльози за совітами А я з того часу такі повзунки-кофтинки і недолюблюю. Бо найчастіше розпускалося старі речі і в"язалося нові, в кращому випадку - з нових ниток, але вже тих, які вдалося дістати, переважно понурих кольорів. Звичайно, зараз такий вибір різних ниток, що не до порівняння, але ось маю такий заскок. Далі буде багато тексту: У мене було в дитинстві багато гарного одягу, але це тому, що у бабці були родичі за кордоном, і коли я народилася, надарували таку купу лахів різних розмірів, що можна було носити мало не до школи, потім ще мабуть три покоління після мене доношували. Продукти тоді були кращими однозначно, але то ж ще треба було дістати, полядвицю на свята, наприклад, добували незнати по якому блату, в магазинах були самі кості. От варена ковбаса і сосиски - то так, зараз таких не роблять. Моя мала може вернути носа від ікри, а я за своє дитинство їла її від сили рази три-чотири. Іграшки тоді були доступнішими, але також якимись неяскравими, мій троюрідний брат фанатів від машинок, мав їх цілу купу, то пам"ятається, одною можна було людину вбити - таке враження, що клепали на танковому заводі. А я фанатіла від німецьких ляльок, мала їх... аж три. Першу подарували на хрестини, другу десь роздобула на базі мама однокласника, третю і останню знайшла сама у якомусь сільському універмазі: видно, там поціновувачів "прекрасного" не знайшлося. М"яких іграшок категорично не визнавала, бо їх робили мабуть на тому ж заводі, що й машинки мого брата, мало того, що важкі, то ще й якісь такі неприємні на дотик, ніби з перуки шиті, б-р-р-р. Ні, брешу, мала одну незмінну собачку "Піфу", Піфа був приємно-прохолодно-плюшевим, я любила точити об нього нігті перед сном. Періодично Піфа втрачав вигляд, бабця тихенько його викидала (бо прати тодішні іграшки було неможливо), я заливалася сльозами, і хтось з родичів неодмінно знаходив такого ж, тільки нового. Що ще з того часу запам"яталося - якісне дитяче літнє взуття, дуже зручне, носилося на босу ногу і ніколи не натирало. О! Ще згадала жах мого дитинства - колготи. Нееластичні, страшних кольорів, з надутими колінами, а взимку - рейтузи. Ну і спортивна форма така ж "весела", якщо все це було шерстяним, то кололо страшенно. В принципі, мені в дитинстві до перебудови жилося дуже навіть непогано, але це вже була заслуга моїх бабці і діда - їм то було далеко не так солодко. Бабця була на пенсії (до того пропрацювала ціле життя на прядильній фабриці, там і здоров"я втратила), все як не варила їсти, то мила-прала-в"язала-латала, дідо після роботи сидів сліпав над кресленнями, а по суботах ще й перли з торбами-відрами-лопатами на дачу, спочатку дусилися в автобусі, далі марширували кілометрів зо п"ять через ліс, рачкували під сонцем на дачі, далі з тим всім добром лізли назад. Спрацьовані були обоє - куди їм до теперішніх 60-65-річних! ---------- Додано в 17:39 ---------- Попередній допис був написаний в 17:33 ---------- Та молодими вони були тоді... У мене також ностальгія за 90-ми, коли ще бабця і дідо жили і здували з мене пилинки, мама з татом не так воювали, а я була вся така юна, весела і в центрі уваги. А по суті - страшні були часи.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами ну я навіть не знаю як вам пояснити, то якось відчути треба чи як. не скажу що я аж так той совєцкий час відчувала, бо вже ж тоді була дитиною, ну і відповідно і спогади дитячі, легкі , веселі. ну стояла у чергах за хлібом і молоком, ну цукерки були дефіцитом, ну ніколи в житті бананів не бачила, але то таке скільки дитині для щастя треба? то батьки і діди на собі все добре відчули. Але мені всеодно краще зараз. Є якась свобода дії, думки, слова. Я можу якось будувати своє життя, чогось прагнути добиватися. Тай усі можуть. Комусь вдається, комусь ні, це ж , зрештою, життя. І за кордон можу поїхати, і з друзями, які живут за кордоном поспілкуватися, а раніше за таке і стаття могла бути. От ви зараз у Відні, а за советів про таке б мріяти не могли. Закінчили б ВУЗ а далі десь на Сибір чи на Камчатку чи в якесь забите село - сиди і працюй. І нікому діла немає що тобі там важко, не подобається і т.д. От скажіть, що мій тато, уродженець Західної України забув у Заполяр*ї? Чи мій дядько у Дагистані? Люди були безправні. Ну не знаю що ще написати, але ні секундочки не жалкую за тим совєцким життям. і батьки мої не жалкують.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Це все тому, що в Радянському Союзі не було такої великої конкуренції, як зараз. Продукти в магазинах однакові, одяг однаковий, навіть будинки по селах не можна було будувати за іншим планом, ніж сусід. А зараз кожен, як крутиться, так і має . Виникає заздрість.., та й працювати треба більше, деколи на кількох роботах, не до теревенів з сусідами на лавочці. А ще компютерів не було. А взагалі-то така модель держави не могла більше існувати по дуже простій причині- не було коштів. Тому всі наші плачі за дешевою ковбасою і хлібом даремні. В мене спогади дуже позитивні, бо це час мого дитинства, молодості моїх батьків, тоді ще жили дідусь і бабуся. Жила б в інший час, в іншій державі- були б такими ж. Моя мама працювала товарознавцем по промислових товарах, тому якось особливого дефіциту я не відчувала. Ностальгую за тодішнім квасом, не за ціною, а за смаком, він тоді був з хліба. ---------- Додано в 17:59 ---------- Попередній допис був написаний в 17:53 ---------- В Німеччині найдешевша вода 1,5 літри за 19 центів, в Австрії подивіться в магазині Hofer http://www.hofer.at/ коштує 25 центів. А на смак найкраща вода зі скляних пляшок, а не з пластикових( з таких смердить страшно)
Відповідь: Дівочі сльози за совітами звісно що забороненого більше хочеться от чому питаю, бо всі жаліються що погано, а коли розпитуєш ну а що там в той час такого поганого було, всі починають описувати і приходять до висновку Завжди так було, що коли силою заставляти, то відразу виникає супротив, така в нас людська суть... кілометрові черги, так зараз такого немає, але чи стало аж настільки краще? можливо не зовсім в тему, але просто з чим я можу порівняти. Все якось було по-іншому навіть в ті 90-ті, люди якісь добріші були. з чим це повязано не знаю. і це не стосується що зі мною маленькою сюсюкались, навіть звичайне привітання з сусідами переростала в розмову, а зараз половина просто відвернеться ну і ще питання чисто для роздумів, а дісно від чого ми стали незалежні і чи дотримуємось ми зараз цієї незалежності(від чого то я знаю, але аналізуючи ситуацію останніх років 5...страшні думки приходять в голову)
Відповідь: Дівочі сльози за совітами а як вам з ними сконтактуватися дозволили? бо мого тата мусіли після восьмого класу в технікум відправити через те, що його старший брат якось вмудрився радіо "свобода" зловити і совецка безпека якось то просікла. скандал був страшний. тата зі школи мусіли забрати хоч і вчився добре і в інститут поступати хотів. а тут родичі за кордоном і ще й до того всього з передачами. а ще випадок був, колєги мого дядька побудували в лісі шалашик. ну вогнище там розводили, компанією збиралися, та, зрештою, як молодь. то їх звинуватили у тому що вони ідеалізують УПА, тип наслідують їх. Були неприємності. Уявляєте до якого маразму доходило?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами будете сміятись, але в цьому магазині купляла ту водичку. тут переважно ціна маленької (0,5л) - 1 євро. а те що смердить то повна правда
Відповідь: Дівочі сльози за совітами і добре як просто поплавився, а не ще капнув на стілець 5 см від пробігаючої мимо дитини. супер була техніка, нема шо сказати, а пралька Волна яка, напівавтоматична, оо, як в центрифузі, яка ревіла на 2 квартали непрально поскладав речі, то центрифуга не працювала, або взагалі відразу ламалась. оце і була біда, Гермі, біда чорна нема отого яке так гуртувало, так гуртувало Не знаю як там хто жив, а моя мама в памяті має збережені обшуки совітами, бо мій дідо, а її тато не підписав православ'я і відсидів 10 років в ГУЛАГу, і його переслідували до мого народження, а я як собі пригадаю ті слова дідусеві, передсмертні "вмираю в недосконалій, але у вільній державі, то диво побачити себе в газеті в священичому одязі на вулицях і не під прицілом!"... то до сих пір сльози на очах. а ви кажете совіти. жахливі були часи і не дай Боже їм повторитись. ---------- Додано в 18:07 ---------- Попередній допис був написаний в 18:03 ---------- живу 5 років на теперішньому місці, майже всіх сусідів знаю, всі знають моїх дітей, можу лишити Марту і Софію в машині і попросити сусідку приглядіти, бо забула в хаті наприклад паспорт, а мушу шось там зробити... такщо о не у всіх так в якійсь темі Фіяна писала, що її сусіди їй чи то спекли чи купили мафіни мо треба більше до позитивних прикладів приглядатись?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами а ви впевнені що зараз такого немає? не тому дорогу перейшов, і вже і знайшлася якась крадіжка, а ще гірше вбивство. Це зараз не в національному правда масштабі і не настільки відкрито, але воно є... а половина людей цього просто не цінить...на превеликий жаль
Відповідь: Дівочі сльози за совітами але ж свобода ковбасою не міряється, правда? жити, звичайно, важко. але ми вільні люди, ми можемо сказати те, що думаємо, критикувати владу, обирати, ту владу, зрештою (кого обираємо і чому то вже інше питання) ми вільні, а це вже багато.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами такого не має точно. і ГУЛАГів не має. ---------- Додано в 18:10 ---------- Попередній допис був написаний в 18:09 ---------- поодинокі випадки існують в цілому світі, бо є "добро" і "зло". то світові поняття. це не можна порівняти з мільйонними знищеннями людей.
