Було в тата три сини...

... у цьому випадку в мами.

Історія з життя.

У поважній галицькій родині народжується хлопчик. За декілька років другий. Родина примірна, батько відомий усім вершкам міста кравець, заробляє непогано, мати господиня, майбутнє хлопчиків намальоване - вчити є за що, отож будуть вчитись.

Так і стається. Старший за деякий час сидить у лавах медінституту, батьків тішить, що у сім’ї будуть мати пана доктора, і роздумують, в яких лавах буде сидіти молодший... Та ми собі плануємо, а в Господа свої плани... Батько помирає.

Вдова, розпродавши золото і кожухи, таки старшого сина довчила. Молодший, за браком коштів, йде до лав училища...

Проходять роки, первісток знаходить хороше, прибуткове місце в одному з міст, одружується, у цілому місті є в пошанівці (мати гарні зуби в 70-тих, 80-тих була привілегія). Мати, звичайно, тішиться і пишається...

За якийсь час доля приводить до її дому другого чоловіка. А за деякий час дарує їй третього сина. Син ненабагато старший від онуків - одні приїжджають з батьком по великих святах з батьком на свіжину, інші товчуться на подвір’ї, допомагаючи бабусі разом з татом, котрий працює звичайним токарем.

А тому що фінансове становище покращилось, і молодший, коли прийде його час, йде до інституту.

Довгі роки мама тішиться старшим і молодшим, паном доктором і паном інженером. Їхні приїзди - велике свято, а в будні згадується про середульшого - коли треба допомогти, привезти, подати. Роки, коли вона в силі, проходять швиденько, і як буває, приходить старість з подругами-хворобами...

Свіжини нема, зайвих грошей у бабусі (аби засунула у кишені онукам-студентам) також нема, у всіх свої, дорослі клопоти... Тільки середульший син залишається завжди коло мами, піклується, варить їй і вітчиму, прибирає. А накінець їй робить похорон.

Після похорону, на котрий приїхав тільки пан доктор, з’ясовується, що не дивлячись на велику гордість "вивченими" дітьми, мати залишила весь маєток тому самому сину, котрий був весь час поруч...

Кінець історії сумний. Родина перестала існувати (так часто буває, коли не стає головної людини, котра її тримала вкупі). Пан доктор опротестував заповіт, отримавши в результаті приблизно клямку від вхідних дверей. Брати не зустрічаються, не спілкуються - гніваються, вважаючи, що їх середульший позбавив майна, котре їм по праву належить.

До чого це все... Як ви вважаєте - заслуговують вони на частину батьківської хати? Правильним був вчинок матері?

Я роздумувала над цим, аплікуючи це все на свою сім’ю і своїх дітей. Наразі не можу собі уявити, аби мої діти, котрі дуже прив’язані один до одного, могли б колись ворогувати.

І я не можу знайти момент, де ця жінка зробила помилку, від котрого почалось відчуження.

А ви?

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Напевно, тих моментів було декілька.
Я б казав, що початок був на баблодромній (зубопротезній) орієнтації старшого. Мало кому вдається то вистояти, не втративши моральні якості.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

А мені от цікаво - якби батьки вивчили всіх трьох синів, чи вплинуло б то на хід історії, чи середній син мав таку вдачу, чи не мав іншого виходу?

 

Відповідь: Було в тата три сина...

То вже інтерактивний сценарій...
Стосунки "матері і молодшого сина" в багатьох випадках є особливими. Закономірностей тут багато можна "накопати". (третього я б взагалі в тій ситуації не рахував, бо то вже інша сім'я).

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Сім"я то інша, але мама - одна для всіх трьох синів, я зараз не говорю про їхні (синів) особисті стосунки.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

На жаль,дуже часто так і буває.Що батьки тішаться тими дітьми,які приїжджають кілька разів на рік,а от до того,хто живе весь час поряд,ставляться,як до предмету мебелі. Тільки на старості,коли вже самі-самісінькі і ніхто їх крім того,що поряд,не доглядає,приходить прозріння.Та дуже часто це вже запізно...

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Оффтоп? А навіщо?
Читаємо уважно топ:

Наскільки зрозумів, питання власне, як виховати дітей Рідними/Родиною. Навіть, від різних татів.

наспівуючи:[MP3]http://www.playcast.ru/uploads/2009/10/24/1285732.mp3[/MP3]

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Дуже схожа історія з життям моєї мами, батьки якої мали ще й молодшого сина, на якого покладали всі надії, якому дати вищу освіту, на відміну від сестри (ПТУ). Сина завжди ставили вище від доньки, яку постійно принижували, якою нехтували... Але результат - "великий інженер" до батьків не відчував жодної вдячності, не відвідував роками, врешті взагалі забув, навіть на похорон не приїхав, а доживали батьки віку при своїй "неграмотній" дочці, при цьому, мріючи, що син всетаки приїде...
Чому?
Думаю не варто між дітьми робити різницю, хоча у цій темі різниця не планувалось, змінились обставини... Та завжди так було, що простішим людям ближче співчуття, доброта, м"якість.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Сподіваюсь, що ні
Хотіла попереднім дописом сказати, що мама не навчила синів поважати її (любити, думаю, все-таки любили). Думаю, не можна давати дітям забагато, зі шкіри лізти, щоб не було "гірше, ніж в сусіда", якби дійсно мали до того хист - то самі б і вивчилися (допомогу продуктами, думаю, мама б осилила).
І ще одне мені згадалося по цій історії: " матеріальне - тимчасове, вічними є людські якості такі, як: любов, доброта, повага..." От на це й треба ставити при вихованні дітей.

ПС. Сподіваюсь, я так робитиму

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Декілька штрихів до портрету мами.

Основне - вона походила з простої сільської сім’ї. Надзвичайно вродлива дівчинка потрапила на очі успішному кравцю. Дівчинка - бо вийшла заміж дуже молоденькою, у 16.

Звідти, можливо, також походить її драбинка цінностей. Сама закінчила тільки три класи сільської школи, може тому хотіла бачити дітей вченими. Заміжжя її винесло між міщанство - може тому так цінувала насамперед суспільне становище.

А ще додам - вона була активно віруюча. Але це передала тільки одній з внучок.

І, думаю, її справді любили... ті, хто був коло неї. Ті, хто не був, впевнена, розглядали її як джерело якогось прибутку.

Щодо поваги... щось в тому є. Здається, не поважали (менш поважали) саме ті, котрим вона дала в плані уваги найбільше.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Це, ІМХО, неможливо. Завжди (майже) старшим дітям дається менше. Часто на тому тлі виникають (підсвідомі) претензії "його, маленького більше люблять" і т.д., і т.п...
Все ж...
Історія класична і подібна "Коту у чоботях". Тільки син від іншого батька плутає ієрархію.
А меркантильність у родині - біда.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Висновок-ми самі робимо так,щоб між дітьми були сварки,ворожнеча і т.д. Я ще розумію,коли це трапляється в малому віці,коли друга(третя і т.д.)дитинка ще маленька,всі з нею сюсюкаються.А коли таким "діткам" по 30 і більше років,а батьки з ними сюсі-пусі,інших дітей не бачать,
ну то вже вибачайте. Як то кажуть,самі собі винні...

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Днями повернулася з похорону родички, у якої було шестеро дітей (старший з синів помер). Старшу дочку не те, щоб не любили, але ставилися так собі, і її діти були для бабусі трішки гіршими від інших онуків. Середня дочка жила в іншій області, молодша - взагалі в Канаді. Одним словом, зі всіх дітей та їх половинок найбільше цяцькалися з молодшеньким та невісткою - дружиною середнього сина, яка і жила зі свекрухою у її немаленькій хаті. Відповідно, діти невістки були для бабусі "най-най".
Старша дочка жила зі свекрухою-тираном і чоловіком-шматою у маленькій халупці, тягнула на собі господарку і дітей, як коняка, а зрештою поїхала на заробітки, щоб побудувати хоч якесь житло (її мама на той час вирішила, що їй буде краще з невісткою, ніж з нею). Середня дочка також бідувала - двоє маленьких дітей, роботи нема, і чоловік ще той подаруночок. Мама їй час від часу допомагала, але невістка завжди була на першому місці; одного разу дочка попросила у мами купити їй у колгоспі цукру для дітей, то їй мама відмовила, зате купила невістці вимріяні дорожезні колготки, а ошелешеній дочці сказала: "невже ти би не хотіла доброї свекрухи?".
Минули роки, мама захворіла діабетом, стала прикрою, неохайною - невістка довго такого не терпіла - при першій нагоді викупила у сусідів хатину і змилася туди...
В результаті вийшло так, що до смерті за мамою доглядала тільки середня дочка і її діти. Хотіла забрати до себе маму взагалі, але та вже за декілька днів криком кричала, що хоче додому. А потім сталася біда: бабусю розбив інсульт, хочеш-не-хочеш довелося середній дочці таки везти маму до себе. Намучилися з нею - просто жах: після інсульту бабуся просто всихала, кричала днями і ночами, та ще й майже до кінця кликала безперестанку дітей невістки і молодшого синочка, а дочці виговорювала, що це вона не дає з ними побачитись. Дочка кликала всіх, але у них постійно знаходилися відмовки, хіба що ще старша сестра розривалася між заробітками, хворим татом і мамою, і на декілька днів підміняла сестру і племінників, щоб хоч трошки поспали. В останню ніч мама кликала молодшого сина, який так і не приїхав.
Сумно...

 

Відповідь: Було в тата три сина...

я коли задумуюся про другу-третю дитину, то мене це питання найбільше і турбує.
у мого чоловіка в сім"ї якась така дурна ситуація. я чомусь сподіваюся, що все ще можна налагодити, він середульший, має старшого брата і молодшу сестру. різниця у віці невелика, тобто всі тепер дорослі і самостійні, більш-менш влаштовані (хто як), але ці діти не відчувають себе не те, що близькою родиною, а й маю сумніви, чи родиною взагалі.
не сваряться, але й не любляться.
батьки ще, дякувати Богу, живі-здорові, але що буде далі - страшно подумати.
аналізувати глибоко не буду, але причина тут очевидна - недогляд матері.
і от маючи такий "приклад" перед очима - дуже такого боюся. порядна сім"я і все таке - а всі чужі.
це ще не дійшло до матеріальних непорозумінь, сподіваюся, що нам з чоловіком вдасться залишитися осторонь у тих суперечках. але на разі середульший "невдалий" син, на якого всі махнули рукою - найпотрібніший і йому відведена роль "швидкої допомоги".
поки що навіть без елементарного людського "дякую", яке йому так потрібне, просте щире слово від своєї мами, хоч тепер.
як такого уникнути?
я от думаю, чи може бути однією з причин невелика різниця у віці між дітьми? фізично важко, непросто було приділяти увагу моральному вихованню, більший ризик виділяти "улюбленішу" дитину - ту, яка менше турбот завдавала. може, при більшій різниці жінці легше "долюбити" усіх дітей? (я не кажу про винятки)

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Думаю, найкраще гуртує спільна діяльність і життя. Спільне навантаження і спільний відпочинок. Нема спільного у дітей - не буде й потім.
А різниці у віці..?

 

Відповідь: Було в тата три сина...

золоті слова

 

Відповідь: Було в тата три сина...

мені здавалось навпаки...

думається мені, що первістки в старшому віці ще болючіше переносять втрату "королівства"

 

Відповідь: Було в тата три сина...

У тому випадку, що я описала, мама у дитинстві між дітьми різниці не робила, вони росли дружніми. Хіба що забагато всі цяцькали наймолодшого: там між першими п"ятьма дітьми різниця була 2-3 роки, а шостий - пізня дитина, то з ним носилася як мама, так і сестри-брати, егоїст виріс ще той.
Все почалося потім, коли діти повиростали.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Чомусь мені здається, що виховання дітей зовсім не залежить від різниці у їх віці. Це вже, мабуть, бажання матері, навіть не стільки вміння наділити всіма чеснотами тієї любові до братів-сестер, а саме бажання...Сумно інше, що часто-густо оте бажання втрачається через певні обставини, зокрема суспільні.

 

Відповідь: Було в тата три сина...

Глибоко поважаю жінку, про яку йшлося в початковому дописі, за її рішення. Бо маємо схожу ситуацію і я розумію, що в нас так не буде.

Бабця моя має двох синів. Мій тато (старший) завжди був "гірший". Молодший - просто світло у віконці, його дружини - улюблені, діти - найкращі. Зараз бабця в глибокому маразмі. живе в передмісті, кинути її саму неможливо, перевезти сюди також, мус їздити. І роблять це мої батьки, а улюблений синочок приїжджає, як велика ласка, раз в тиждень, замикає маму в кімнаті і ночує в будинку. Бабця, як була ще при розумі, заповіла майно в рівних частках обом синам.
Гадаю, що в таких ситуаціях не йдеться ні про якусь справедливість, ні про помилки виховання. Справа в елементарній совісті. яка є не у всіх.