Осіннє...

Ідучи під парасолькою крізь дощ, крізь осіннє мокре листя, нічого не думаючи і не уявляючи, не сумуюч і навіть не усміхаючись, не дивлячись по сторонах, а тільки у вухах легеький джаз і ритми осені, срібно-золоті, мокроасфальтові, віддзеркалюючись у калюжі...Ступаючи по брудному листю, зупинившись, вдивлятися, примруживши очі, не задумавшись, ні! Навіть не знаючи чому...Згадаючи, підспівати під ніс знайомій мелодії, з легкістю стаючи у найбільшу калюжу! Усвідомлювати - я частинка всесвіту, я - маленький світ...