настрій

Цікаво, а якби трагічні епізоди нашого життя минали під уривки мелодій з французьких кінофільмів чи здавалися б вони від цього менш трагічними? Ці фільми несуть в собі естетику відстороненого споглядання, замилування дрібницями. І навіть горе, трансльоване під солодку мелодію, у цих фільмах виглядає як швидкоплинний епізод казки під назвою "життя"...