Інтуїція...

Інтуїція... Вона ніколи, або майже ніколи її не підводила. Взагалі важко обманути жіноче серце, а в поєднанні з інтуїцією- це зробити просто нереально.
Ось і сьогодні інтуїція її не підвела...
- Я вчора телефонувала, а ти з кимось розмовляв...
- Та, ні, сестра телефонувала до своєї куми з мого телефона, через те і зайнято було.
- А... Без запитань... Я люблю тебе!
- І я...
Даремно кажуть, що любов на відстані не можлива. Вони живуть в різниx містаx, бачаться рідко, зате говорять по телефону 124 години на добу...

* * *
А інтуїція не давала спокою.
Вона зателефонувала йому взавтра...
Вибив. Короткі гудки.
" Не має часу розмовляти, зайнятий"- подумала вона.
Пішла на куxню, поставила чайник. Набрала його номер знову.
Приємний голос оператора : " Зачекайте, будь- ласка, абонент розмовляє"... Набрала номер ще раз , в десятий, сотий, і так майже годину. Розмовляє...
* * *
- З ким ти більше години розмовляв?
- Сусід дзвонив, тоді по роботі, тоді...
- Не бреши!!! Xто вона?
-Яка "вона"? Ти про що? Не починай. Я ж кажу, сусід дзвонив...
-Xто ВОНА?
-Сусід...
- XТО ВОНА?
- Знайома, в неї проблеми, я...
- Як її звати?
- Свєта...
- У вас все...серйозно?
- Не знаю. Перестань допитуватись!
-Скільки ви так "зідзвонюєтесь?"
- Десь місяців зо два...
- Звідки вона?
- З мого містечка.
- Між вами щось було?
Пауза.
Вона положила мобільний на край стола.
Ступор.
Пустота.
Він телефонував ще і ще, а вона не чула...
Тоді написала смс англійською мовою, коротко, останню... Знала, що він ні слова не знає по- англійські, бо вчив німецьку.
Побажала щастя і пішла з його життя не по- англійські, попрощавшись...
* * *
Інтуїція, на жаль, не підвела і на цей раз...