Питання навіть не в курсі. Таке враження, що єдині дорослі люди в цій ситуації - батьки форумлянки. Свекри як діти - хочуть. Чоловік хоче. Імхо, тут треба спочатку говорити з чоловіком, і то грунтовно. Решта це вже наслідки. Розберетесь між собою, то він з батьками сам залагодить ситуацію.
Ми розмовляємо по скайпу тричі на тиждень) --- дописи об"єднано, 23 Грудень 2015 --- Так, ви праві. Бо поки я кажу їм -ні, а він -так,діла не буде.
Ви - то зрозуміло. Але ж треба родичам показатися. Були колись на дні народження дядька мого чоловіка. Теж 60років. І має він дру7а в Америці. Так от, посеред забави включають скайп, проектують на білу стіну в залі, той американець гарненько вітає друга, всі аплодують. Чудово! І вовки ситі, і вівці цілі. Як на мене - вихід і у вашій ситуації.
І до речі, чоловік вкурсі про вашу фінансову ситуацію? Чи ви його оберігаєте і не кажете, що його доходів вам недостатньо, а коли щось треба то берете в бвтьків? Просто таке враження, що він як дитина - хочу і все, а рахувати не звик. І чому не запросили ваших батьків?
Він в курсі, звичайно. Не все так катастрофічно з грошима :нам вистачає на їжу, одяг собі і дитині, на комунальні. Але, коли, наприклад, потрібно було поміняти вхідні двері в квартирі, то половину ми і половину мої батьки. І лікували ми малу спочатку за свої кошти, але коли гроші закінчились, то моя мама привезла. А його батьки, навіть, і не спитали, чи є у нас за що лікувати.
А скільки вам обом років? І скільки Ваш чоловік заробляє? Якщо не секрет. Бо борги з чогось треба віддавати. Чи він планує позичти в Ваших батьків? Як на мене, то треба говорити з чоловком, бо мало хто захоче стільки позичити, а ще і чекати, 15 тис грн, це таки купа грошей (якщо віддавати ). Щось у нього дебет з кредитом не сходиться ніяк. А "хочу-хочу-хочу", то аргумент в 3 роки, а не в одруженого чоловіка. Ммає бути якась фінансова грамотність і розуміння на що грошей вистачає, а на що - ні.
А батьки і не мають питати. можуть, але не мають. Це обов*язок чоловіка забезпечити свою сім*ю - свою дружину і дитину.
@Samhayne Ви дуже гарно і правильно все написали, але читаючи дописи @YankaR так прикро, бо насправді, там всім далеко і глибоко на то все пофіг. Основне, щоб як все "чудово". І дуже сумно мені за ту дівчину і її дитинку. Там думати треба не про те, як "догодити" дорогій родині, а як не зіпсувати своє життя остаточно. Чоловіка не хвилює здоров"я дитини (навіть не докладав зусиль, щоб заробити дитині на лікування), його більше хвилює, як догодити мамі. Йому не встидно перед тестем і тещею, за те, що ті утримують його сім"ю. А Не сваритися треба, а спробувати поговорити і "донести" до його свідомості, що дитина, то не мавпочка в цирку, яку показують родичам задля розваги і задоволення чийогось его. Хоче їхати, нехай їде сам. Гроші нехай заробляє де хоче - на будові, вагони розвантажує, але не за - його з\п з сімейного бюджету. А Ви @YankaR з донечкою гарно підтримаєте їхнє святкування в Скайпі - поговорите, помахаєте і будуть всі здорові і щасливі. ну от як можна прожити стільки років, мати стільки життєвого досвіду і так себе поводити? Головне задовільнити власне его, замість того, щоб синові мозги вправити і навчитися жити без" показових виступів". Пи.си. Вибачте, що так прямо, але коли виникають такі ситуації мене клинить. --- дописи об"єднано, 23 Грудень 2015 --- О, поки я писала і працювала паралельно дівчатка вже все те саме сказали
А я чомусь подумала про те, що деколи ми втрачаємо найважливіші моменти нашого життя через якісь побутові моменти. Нас вже років 10 запрошували в гості до Німеччини, але все було якось не до того, то грошей нема, то діти хворі, то в чоловіка робота... А зараз того пана вже нема, майже рік. Ми після його смерті вже двічі там були, але його так нам не вистачало... Життя іде, батьки не вічні. Я за те, що якщо хочуть бачити таких гостей - хай поможуть матеріально.
Запитайте чоловіка де конкретно він збирається позичити ті гроші іяк планує віддавати. Не так а позичимо і віддамо. А чітко, в кого на скільки часу. Скільки планує відкладати з з\ п То дуже добре приводить до тями.
Та й справа не тільки в грошах. Везти дитину в лютому, коли в школах карантини, бо епідемія грві,у місця скупчення людей -вокзали, аеропорт. Ми їй вчасно щеплень дати не можемо, бо хворіє. Везти, як іграшку, ми захотіли, ви везіть. Вона в туалет ще не проситься і не зможе тихо сидіти всю дорогу. То для мене буде мука, а не дорога.
Це такий тип чоловіків, які дуже привязані до батьків навіть на відстані. Мій теж хотів з 6-ти місячною дитиною летіти сам, але потім передумав.. Тут не тільки батьки хочуть внучку показати, а й чоловік хоче "повипендрюватись" перед родиною незважючи на ризик для дитини і гроші.
Лишіть його якийсь день самого з дитиною на весь день - це також трішки протверезить відносно дороги з малою дитиною
Родичі їдуть, бо у родичів Є гроші, а в нас НЕМА. І на тому стояти! Я оце уявила, везти дитину зимою, зараз шарпатись шукати де позичити гроші, а потім сидіти на бульбі більше півроку, щоб їх віддати. Ще не знати, що з тим курсом буде. Заради чого? Щоб родина побачила дитину. Ну хіба на Гаваї, чи де там зараз тепло. І то, я не люблю так подорожувати, знаючи, що в мене нема грошей, краще підкопити і хоч трошки собі дозволити, трохи релакснути. Хіба Ваш чоловік домовиться, щоб хоч дорогу його батьки вам компенсували. Як їм так треба, то нічого страшного про це попросити не бачу. Попросити, не вимагати. А вже з вашого боку будуть кошти на різні витрати у дорозі і проживанні. Тоді купити хорошу страховку на себе і дитину (в принципі то обов`язково) і вже так і бути, поїхати. ОФФ: Якщо вже вирішите позичити, то хоч позичайте у гривнях, а доллари самі купіть. Хоч на один "геморой" буде потім менше.
А цікаво який Ваш чоловік на ділі, бо бувають такі чоловіки ,які багато говорять, настроюються, медитують.....а результату нуль. Тоді вихід повна пасивність і менше розмов на ту тему.
Поки що погодився їхати сам, але образився- відмовився снідати і весь ранок був не в настрої. --- дописи об"єднано, 24 Грудень 2015 --- Коли я була ще вагітна, ми з чол вибрали дитині ім'я. Його батьки говорили,що їм подобається Марія, але називаєте як самі хочете. Ми й назвали по -своєму. І чол все ніяк не міг їм сказати.Вони дзвонять, а він :ще не назвали. Аж поки в мене терпіння не лопнуло і я їм сказала, що назвали Аньою. Скільки було на мене образ, що я нікого не спитала і як сама захотіла так і зробила. То нічого, що це Ми так вирішили Вдвох. Ніяк не вистачить в мене сміливості сказати їй все. Постійно стараюсь змовчати, щоб не сваритися.
То Ваші свекри дуже балувані. Я б заявила, що я дитину носила, родила, я й і ім"я даю, а від вас прізвище і побатькові. І хай би мені хто що сказав, подерла б як тузік газету . А де Ваш чоловік візьме 200 баксів на дорогу? Хай свекруха дає, як так хоче сина бачити. Щоб ще не додумався в Ваших батьків позичати.
