Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

як казав мій знайомий - бійся людей, які кажуть, що знають людську психологію і розбираються в людях) не в образу, але якраз ті дівчата на форумі, які кажуть, що розуміють психологію робили про мене невірні висновки))) (то так - із спостережень)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Бачу, це загальна чоловіча риса))))

Я вам так скажу...хай коні думають, в них голова велика Мій чоловік завжди каже- не думай, для того є я, от я і стараюсь)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Щось мені ріже око в цьому реченні. Чоловіки ніби то розуміють, що жінці зручніше бути більше часу вдома, для того щоб якісніше зробити домашню роботу( ), але разом з тим якщо вона ще й зможе вдома гроші заробити- ооо, так це взагалі шоколад. Дуже зручно.

Дуже цікавить мене питання- хто і куди і коли вимер.
Звідки взагалі пішла така чудова тенденція, що у жінки ККК (Kinder, Küche, Kirche)- це правильно і здорово? Здається це мені якимось вселенським обманом, працювали ж бо жіночки завжди. Відповідно до потреб часу , до потреб сім"ї в тому часі. Пряли, ліпили, пололи, мололи, вишивали- шили, перекладали, гляділи, торгували..Змінився час і потреби інші і інші можливості. Не в тому сенсі, що емансипація, ні,а втому,що потреба в подвійному вкладі в сім"ю була цікава людям завжди, в кожен час. Орієнтуватися на життя жінок заможних людей минулого? І на який саме етап цивілізації можна звернути увагу? 10 сторіччя, 18, чи до Р.Х.? чи первіснообщинний лад, чи як там його? Що каже історія з цього приводу? куди втікали жінки, щоб не зустрітися з дитячими страхами в минулому? Коли вони почали це робити?))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Він може вам хоч говорить, що любить ті панчохи, а я зі свого все по шнурках тягнути мушу, та ще й фільтрувати де серйозно, а де жартома. А всі ті його уподобання мушу вгадувати по погляді, по поведінці, по жестах.

За ті ж капрони, для прикладу, коли кудись ідем і я його питаю брати спідницю+ колготи, чи штани- ніколи не відповість, точніше відповідь завжди одна і таж "одягай шо хочеш, тільки пошвидше", але знову ж таки, коли іду в тих же капронах, спідниці, платті- бачу що йому подобається більше. Тож я сама якось до того дійшла. Але як спитаю, ніколи не відповість.))

Колись пам"ятаю в цій темі дівчата з запалом обговорювали як має бути одягнена дружина в дома біля чоловіка, має мати зачіску, чи ні, має мати макіяж, чи ні... Цікаво було прочитати. Особливо дискусію про халат.) Хоча зараз тема зайшла в трохи інше русло, проте не менш важливе і цікаве я так думаю...

Я тоже вважаю, що в цьому нема ніц смертельного при одному нюансі- якщо двом так добре.
те що мій чоловік вважає що жінка повинна вміти заробляти гроші, а не тільки тратити мені зараз якось напів подобається, напів ні. Але якщо врахувати, що при виборі своєї другої половинки я найгірше боялася, щоб мій чоловік не був противником щоб я працювала, то то й не дивно що мені такий попався.:xaxa: Шо хтіла- то маю. Не люблю цього висловлювання, але в даній ситуації воно якось пасує найбільше.)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не знаю як то краще пояснити. От жіноча робота відрізняється від чоловічої, як не крути. І так жінки вишивали-шили-пололи завше, ніхто не каже, що це зазорно. Якщо грошей доста, то можна і просто "возлєжать", але в більшості жінки працювали, але не так, як чоловіки. І основна різниця в тому, що енергетично, психологічно і фізично відповідав за родину чоловік. Глава сім"ї і все тут. І раніше, відповідно, фінансами забезпечував саме він. А потім війна світова і все перемішалось: люди-коні... Чоловіки пішли на війну, а жінка стали і за тата і за маму і діда і за брата... І це лишило сильний відбиток, дуже сильний. Якщо жінки ще розуміють, що навіть якщо вони сильні, то всеодно хочуть мати безпечний тил, щоб бути просто жінкою, то чоловіки щось перевелись, які це розуміють. Просто якщо чоловік сприймає працюючу жінку не як жінку, яка просто працює, бо хоче, а як ще одну "тяглову кончку", то це біда.
От вчора спитала чоловіка, чи йому не тисне, що він гарує, а я сиджу вдома, то він відповів, що ні, бо це його доля така, як чоловіка, моя - зуміти виховати дітей, зробити сім"ю щасливою, і ця роль аж ніяк не легша, просто інша.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ооо, то в мене чоловік у шоколаді

Ото єдине, що мене турбує при роботі вдома... Як-не-як, чоловік тепер частіше бачить мене в домашньому одязі, домашній зачісці і без макіяжу, аніж "при параді". Ну якось дивно було б щодня до компа собі повний марафет наводити. Звісно ми виходимо "в люди", але то ж не щодня. Він то, ясне діло, прямо мені не скаже, але от мене турбує це трохи, чи не приїдається йому така одноманітність, чи зможу я залишатися для нього такою ж привабливою як раніше. Особливо зараз мене це турбує, але то певно страхи вагітної...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Війни були частенько))
Козаки теж бігали по пів року, щоб куліш поварити. І жінки були за всіх. І ще далі можна заглибитись.

Як назвати. Можна назвати ще однією тягловою силою, а можна назвати партнером по життю, забезпеченню нормальних умов існування для сім"ї.

Дуже вірно сказав чоловік.
Жінка має приваблювати фізично і вміти полегшити життя чоловіку. Колись- це було вміння обшити сім"ю, зробити щось на продаж, зробити щось, щоб тих речей не потрібно було купляти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

То не тра плутати, більшість козаків не мала жінок, а селяни зовсім без чоловіків не лишались. Тому якось так собі і жили

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Цікаво, чому жінки питають про ідеальну жінку завжди в чоловіків? ЧОМУ НЕ ЗАПИТАТИ В САМОЇ СЕБЕ? Яка ти ідеальна для самої себе? Коли ти сама себе почуваеш найкраще???Як комфортніше для тебе?
Чому часто ми намагаємось "підробити" себе під чийсь ідеал?
Невже приємно грати роль?
Цього я напевно не зрозумію ніколи.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

то зробіть собі і чоловіку приємність, легенький макіяж і акуратна зачіска, замість халату комфортний жіночний одяг, і вже в самої очі засяють.

я от щодня роблю цей міні ритуал, інакше настрій вже не той і день якийсь виходить неорганізований піжамний. головне собі подобатись. на жаль, не маю такої природної яскравості, що дозволяла би мені обходитись без мінімального мейкапу, а так почуваю себе більш впевненою і привабливою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Маю я пару домашніх комплектиків, а в халаті правда взагалі не ходжу Ну але це так чи інакше одноманітність, і не зрівняється з панчошками, шпильками-каблучками чи міні... (ех, та що я, найближчим часом мене це й так не світить, уявляю себе з пузом у такому прикиді .
А малюватися і лакувати волосся мені (тільки не смійтеся ), чоловік тепер навіть "на виходи" забороняє - каже "ти чого дитину труїш своєю хімією". Доводиться нишком-никшом від нього то робити

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та лакувати не тре ,думаю, достатньо вимитого волосся і легенько підведених очей. а взагалі, якщо чоловік турбується, то значить хвилюватись нема за що, ви йому дорогі і подобаєтесь, як і раніше

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я теж в основному працюю вдома. Вже 2 роки. Але легенький макіяж та зачіску ( звісно, не вечірню) роблю щодня. Це вже просто увійшло у звичку- встала-умилася-почистила зуби- намалювалася-причесалася. Я навіть не задумуюся- просто роблю то на "автоматі". Бо це, в першу чергу, роблю для себе. А вже вдруге- для чоловіка. Така звчика дозволяє себе почувати більш впевнено ( бо більш привабливо), ну і тримати " у тонусі" . Щодо домашнього одягу, тут теж можна собі вибрати. Я, наприклад, ніколи не носила ніяких халатів ( максимум інколи- коротенький шовковий халатик)чи спортивних штанів-футболок ( бо це не "моє"). зате дуже люблю сукні. То ж вдома теж ходжу у кількох виділених для цієї цілі сукнях чи сарафанчиках- простеньких, але симпатичних і зручних.

---------- Додано в 09:40 ---------- Попередній допис був написаний в 09:38 ----------

я і фарбувалася і лакувалася ( щодня) під час вагітності. Навіть в пологовому на збереженні чи у патології коли лежала, теж зачесувалася і лакувалася ( щоб не заважати своїми лаками дівчатам -сусідкам) просто виходила в кінець коридору і там трішки "поливалася".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

аналогічно . люблю бути завжди напоготові, щоб в будь-який момент можна було вибігти з дому, чи відкрити неочікуваним гостям двері.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

9 років тому, коли я вперше на деякий час осіла вдома, бо пішла у дектрет, думала, що тепер моє життя "закінчилося". Бо реально за домашніми клопотами навіть не озиралася на те, що може бути якась інша самореалізація, окрім того, щоб знов вийти на офісну роботу. Я рахувала дні до того, коли зможу "вийти на роботу". Вийшла , пропрацювала знову кілька років, а потім - змінилися пріорітети. Саме так- от щось реально у голові змінилося у сприйнятті того, що для мене важливіше- самостверджуватися у офісі чи допомогати зростати і розвиватися дитині, забезпечувати домашній тил для чоловіка, працювати, але вже з дому ( хай і за менші кошти. але так, щоб у чоловіка на свої "жіночі" потреби не просити) і займатися своїми улюбленними заняттями: флористикою, вишивкою, малюваннян. вивчати просто для себе певну галузь медицини. От реально- зараз мені 24 годин у добі мало, бо занять "вдома"- дуже багато.

---------- Додано в 09:57 ---------- Попередній допис був написаний в 09:51 ----------

у мене та "творча жилка" прокинулася вже після 30-ти. І вже після того, як кілька років просиділа в офісі після декрету. А в 27 я "сиділа в декреті" і нудилася від "несамовираження", бо теж не уявляла, чим можна займатися ще,бо мені реально тоді не вистачало отого звичного офісно-робочого руху.

---------- Додано в 10:03 ---------- Попередній допис був написаний в 09:57 ----------

просто такі речі входять у звичку. Моя коліжанка, наприклад, працює на 2 роботах, заробляє дуже і дуже непогано. А от її чоловіку з роботою "не щастить" , тому вже 10 років просто "просижує штани" три рази на тиждень в одній конторі. Спочатку його зачіпало, що дружина заробляє більше нього, а тепер- зовсім не хвилює те, що дружина вже повністю утримує сім ю. "Звичка- страшна справа".І для чого щось придумувати, коли за тебе вже все придумали і зробили ( читай- заробили і принесли додому готове)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

То якраз той варіант, про який дівчата говорили на початку розмови. Нема мотивації.
А нащо, як дружина

Як писала Орман, як треба, чоловік і фури розвантажував... Бо чітко знав, що йому потрібно заробити на сім'ю.
Для мене було б дуже показовим отаке прагнення чоловіка будь-якими способами забезпечити сім'ю. Так воно мені правильно виглядає.
Не йдеться про рабство чоловікове, жінка також може допомогти з фінансами, коли важко. Але не брати на себе повністю всю відповідальність за фінанси, бо пропадає мотивація.

Хоча, якщо отак задуматись. Має жінка чудову високооплачувану роботу, яка не займає купи часу і приносить задоволення. То що в такому випадку робити, щоб змотивувати чоловіка? Більше потратити?
Чи кинути улюблену справу, заради мотивації?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

перестати давати чоловіку гроші :xaxa:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Багатьом чоловікам так зручно- коли дружина заробляє і несе відповідальність за сім'ю. І ніяк їх не вмотивуєш, хоч що роби. В моєї знайомої був такий чоловік. Коли вона пішла з роботи ( типу щоб у чоловіка була мотивація заробляти ), то він просто її покинув- пішов до іншої жінки.
Танго танцюють двоє. Не все залежить від нас.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а чого ж, і потратити на себе, і благодійність...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

+ бодай покласти на нього зобов язання теж нести відповідальність за "дитячі" витрати ( оплата гуртків, вступних внесків на змагання чи костюми ( якщо є такі), "фонди" шкіл-класів ( хай замість мами ходить на збори у школу і т.п.). Правда, є така категорія чоловіків, яким то все "по барабану" і їм простіше сказати жінці, що

, тому

, яка має сили і бажання тягнути його на собі. Але тоді питання: нащо здався такий чоловік, якому простіше піти до іншої жінки?

---------- Додано в 11:02 ---------- Попередній допис був написаний в 11:01 ----------

і я згідна, що