..щастячко...

колись, коли я була ще зовсім малою, в мене була гра, яку я грала тільки зі своїми найкращими подружками... Так і називалась "Щастячко". Суть полягала в тому щоб зловити маленьке зернятко, пухнасте таке... вони завжди літали влітку... маленькі пушинки... і ми троє маленьких (але крикливих) пушиночок літали за ними... хто зловив - тому щастячко, можна навіть бажання задумувати... Хто зловив і пом'яв чи потоптав той сам вбив своє щастя, і для загадування бажання наступне зловлене "правильно" "щастячко" треба було берегти ще більше (інакше щастячко не захоче збуватись )... Хто зловив чуже щастячко просто ставав "жадіною ее.. корівкою"=) І так ми тішились з того всього...
Зараз просто мало не плачу від радості... До мене в офіс залетіло щастячко... красиве, пухнасте... Спочатку спробувала посадити його на одному місці, потім тримала одною рукою, поки друга працювала... (щоб вже напевне не втекло!!) Зловила себе на думці, що ще трішки і покалічу цю маленьку зернинку і вона так і не знайде місце де посіятись... Я так боялась щоб перетяг не відніс його від мене що робила йому різні "клітки"... А потім все таки відпустила... Яке ж було моє здивування коли я побачила його в себе на клавіатурі... Його відносило вітром і повертало назад... Життя...не перестаю дивуватись..
Не знаю як описати всі ці емоції, але все таки Творець неймовірно добрий до мене... Нехай це буде маленьке зернятко-щастячко, але я точно знаю, воно від Нього для мене, як запевнення в тому, що моє щастя, мого Коханого, наше щастя можна повернути...
Цікаво чому я маленькою дівчинкою берегла зернинку більше ніж дорослою дівчиною бережу, те що насправді важить?
"Будьте як діти..." Вся правда в трьох словах