Крик душі

Годі вже з мене страждань.
Надоїло все,стомилась..
стільки було переживань,
Не раз я сльозами вмилась.

Чому все так? чому саме я?-
Не раз я у тиші питаю..
Чому так страждає душа моя?
на відповіді питання не знаю..

Зневірилась в людях,байдужою стала,
Тепер я холодна як лід.
Занадто багато вже я страждала,
Глибокий залишився слід.

Я для людей лише дивачка,
Яка живе у світі мрій.
Я їм байдужа й нецікава,
Так тяжко на душі моїй...

Лиш в мому світі я щаслива-
немає бід там і стражданнь.
взлітає там душа мрійлива,
не чути там людських ридань.

Але від сну я прокидаюсь,
І знов в реальне повертась.
Де скрізь жорстокість і біда.
І знов болить душа моя...