Іншомовне кохання

У невимушеній хмарності кисло-солодкого
Тіла відриваються від землі,
І тримаються очима, щоб не впасти.
Його слова - то римовані вірші,
Вона старанно шукала в них щастя.

У лице віяло жаром - легкий останній прах.
Він малював образ та кріпив ближче ліхтаря.
Вона накручувала гучність на динаміках,
Щоб краще чути схвильоване серцебиття.
І відчувала кардіограму.

Крізь червоточину у стелі він ліз нагору,
Та не дихав, щоб бодай не спурхнути сонце.
Вона різала пальці, бо холоднеча не спала,
Віддавала на збереження у його долоні,
І чекала, що там коріння піде дуже вдало.

Обертом колеса поміж зеленого натюрморту,
Клеїла свою голову до його, щоб тісно.
Без нього не було б життя того коловороту.
І тому цідила крізь зуби не пісню,
А промовляла почуття...

Вони ховались поміж кишенями,
і губились у широченному існуванні
Того іншомовного кохання...