Доньчине народження

Сьогодні, але кілька років тому, народилося моє щастя. Воно не плакало, як-то я вичитала тоді була в якомусь мудрому журналі, а лише пхинькало собі. Сопіло в манюній носик і не дуже хотіло їсти мамину цицю (ота нелюбов залишилась і донині, я вже мало не закомплексувала, але синулька, що народився кілька років потому, вселив у мене віру, що таки моє монько не гірке...) Той день - 12 листопада народив і мене - як маму. Я стала зовсім іншою, бо я принесла оте маленьке сонце у світ. Усі її люблять, з її нестримним скорпіонським характером, всі милуються її неймовірно гарними очиськами, втішаються вмінням і талантам... А я собі тихо радію: це моє... щастячко... квіточка... донечка...