Спитаюсь тут. Пробачте мою не обізнаність, цікавлять думки зі строни. Як вважаєте, чи віра це поняття інтимне, чи все ж треба це виставляти на показ? Ваше ставлення до "прогресивних" християни? які співають, танцюють на зібраннях, "постійно" зцілюються чи зцілюють один одного.... Чи бажання вивчати біблію є найважливішим і можна на це приділити весь свій час, чи все ж на це можна виділити, деякий час, а решта часу приділити на суспільно побутові цілі напр. Чи будете читати біблію коли в хаті не прибрано і не зварено їсти??? ? Скільки часу для пересічної людини достатньо приділяти в день/тиждень/місяць часу, щоб порозмовляти з Богом, помолитись...? Напишу своє ставлення. Якось так склалось в житті, що я не є глибоко віруючою людиною, притримуюсь католицизму.Молюсь щовечора. І ходжу до церкви паску святити. Не вірю, що одна людина може зцілити інші рукою, словом, молитвою. Допускаю існування "прогресивних" Свідків Єгови, пятидесятників, бабтистів, євангелистів.... християн, але коли мені не нав'язуть, як, коли, де і скільки мені вірити в Бога. При переході цієї межі, для мене людина стає сектанткою.
Напишу свою думку: 1. На показ виставляти не потрібно. Не потрібно скрізь розказувати, що я такий сильно віруючий. В Біблії чітко написано не молитися і не постити показушно. З іншого боку, якщо тебе питають - не треба приховувати, що ти віруючий. Те що відбувається на зібраннях в різних течіях - це їхня внутрішня справа - вони ж не на вулиці перед усіма показушно це роблять. 2. Не можливо виділити весь час для вивчення Біблії/молитви. Хіба у вас є спонсори. Але можна розставити пріоритети і дивитися по собі особисто. Наприклад, якщо ви не можете сидіти читати, коли в хаті безлад, і будете весь час думками в тому безладі - то треба прибрати, а тоді читати. Так само, якщо зараз прийде голодний чоловік/діти, а ви не забезпечили вечерю (не важливо приготували чи замовили), то це не добре, бо в Біблії чітко написано, що хто не турбується про свою сім’ю - той гірший невіруючого. З іншого боку - все питання пріоритетів. Наприклад, якщо у вас безлад в хаті, але треба йти на роботу, то ви ж ідете? Чи спочатку прибираєте? Тобто виходить пріоритет роботи дуже високий. Тому так само можна поставити духовні справи високо у пріоритетах. Є мотивація - знайдеться можливість. 3. Якщо у вас нема потреби помолитися, то примусово один раз в день/тиждень/місяць - яка різниця скільки? Чи принесе це якусь користь? Якщо у вас є потреба - то молитися/читати Біблію стільки, скільки хочеться, хоч і дві/п`ять/дванадцять годин на день. З іншого боку, якщо ви хочете почати молитися, але ще не відчуваєте потреби - можна поставити собі мету просту: дякувати ввечері за день, або вранці просити благословіння на день, або дякувати за їжу. Або якщо мета - читати Біблію, то почати з якихось осяжних 15 хв ввечері. У нас трохи в країні люблять давати поради скрізь, не тільки чи треба шапочка дитині, але й щодо релігії. На жаль. То такий менталітет. Мені в Німеччині за всі 7 років з дітьми лише кілька разів давали поради щодо дітей. А щодо релігії - взагалі ніхто ніколи.
Насправді, тут залежить що ви очікуєте від більшого присвячення часу на читання Біблії чи молитву. Я коли приділяю більше часу молитві і читанню Біблії то потім все виконується швидше і продуктивніше. Тут є Божа допомого в тому. Зараз багато додатків для телефону і те саме читання може бути в дорозі при присиплянні дитини чи на прогулянці. Можу вам порекомендувати в ютубі є канал Галилея там о. Роман Братковський записав відео як Бог хоче тебе забезпечити. Не пожалійте 40 хвилин для перегляду. А з привду того чи розказувати, то ви своєю вірою і прикладом можете когось надихнути, чи направити. Але то чисто моя особиста думка. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
В мене теж не все гладко, працюю над цим. Купу разів таке було, що на ранкову молитву вже й часу нема: встала, зразу якось закрутилося, і вже треба вибігати з дому, бо запізнююсь. Або на недільну Службу піти ніяк не виходить, бо на ту годину якісь невідкладні справи чи ще щось. Тоді згадую собі про Марту і Марію. І притчу про весільний бенкет. І вже неодноразово переконалася: якщо спізнюючись, таки зупинитися і вдумливо помолитись, то на диво, ті 15 хв. самі собою компенсуються і нікуди не запізнишся. Якщо пошукати варіанти і таки сходити на Службу, може в раніше чи пізніше, в іншу церкву - то теж ніякі плани не поламаються, все потім нормально складається. І весь день вдалий і продуктивний. Наш священник одного разу дуже влучно і гарно висловився в сенсі: якщо ти не можеш знайти час на молитву, літургію чи інше спілкування з Богом, подумай про те, що для зустрічі з якоюсь надзвичайно важливою людиною, клієнтом, начальством, інвестором ти розпихаєш всі справи і знаходиш можливість. Питання приорітетів. Завжди згадую анекдот про Спілберга і ялинки. Читання Біблії з тієї ж серії.
@Basyanya Біблія і не прибрано. Читатиму тоді, коли є потреба (сильні переживання щодо здоров'я, різних ситуацій... ). Та навіть читати - другим ділом. Першим - молитва. Хвилина, дві. Знаю людей, які перед сном моляться півгодини та навіть годину: за свій стан, стан близьких, знайомих.... Я перед сном молюсь хвилин 3-5 (з них 1-2 хвилина - з дітьми: ті теж дякують, хочуть здоров'я, якісь цікавинки та смаколики, добудуватись ), і вже відчуваю пріоритетну потребу спати . Зранку ввожу цю звичку молитись, буквально хвилину і часто подумки (тобто не на колінах, а в динаміці, коли вдягаюсь, встаю тощо). Ці молитви, ці хвилинки спілкування з Богом дають мені духовну впевненість, особливо коли є відповіді на молитви . В шкільні роки та надалі в мене з'явилась ця звичка молитись. Тільки раніше це було іконам, зі свічками, і молитви я читала з книжечки. Деякі треба було декілька раз "для пущєго ефекту". Вибачте, не втрималась, як згадалось . Тоді Біблію не читала. Я декілька місяців практикувала щоденне читання Біблії. Перед сном. Главу, декілька глав - коли як. Іноді мені "не лізло" і я себе заставляла. Іноді порівнювала переклади, вчитувалась, шукала коментарі і минало година-дві... В моїй Біблії є багато підкреслених місць тексту, які в той чи інший момент життя мені допомагали й допомагають. Новий завіт я прочитала чотири рази. Старий - десь 40%. В даний момент знову почала Буття з наміром таки прочитати. Останній раз я заглохла на Повторенні закону, бо нудно . Прочитала вибірково декілька книг і повернулась до Нового - там ближче, зрозуміліше та сучасніше . Щодо підкреслення тексту - зустрічала думку, що не можна, бо то святе. Так і є. Тільки я розумію, що моя Біблія - це і є моє інтимне, і як я відчуваю спілкування з Богом - теж моя справа. Бувають часи душевного занепаду, навмання відкриваєш - а там підкреслені рядки, які тебе враз надихають. Тобто Біблія - це не атрибутика: для цьомання та притуляння до хворих місць вона не передбачалася. А в ній Істина, і я вважаю однією з цілей свого життя пізнати її. А для цього треба хоча б книгу відкривати, читати, розмірковувати. Останні півроку вдається прочитати тричі на тиждень хвилин по 10-15 перед сном. Та я відчуваю, що мені мало. Ставлення до прогресивних. Протестантів? Ми з чоловіком прийшли років чотири тому до висновку (читаючи Біблію), що тяжіємо до незареєстрованих баптистів. Ці роки ми порівнюємо що роблять вони, що роблять наші родичі, знайомі православні та католики і порівнюємо з текстом Біблії. З коментарями священників, пресвітерів, ксьондзів при нагоді... Маємо декілька знайомих інших протестантів: зареєстрованих баптистів, п'ятидесятників. Про адвентистів, харизматів, свідків - чули, та не дуже цікаво на чому базується їхнє розуміння, бо одразу бачимо невідповідність волі Божій. Ну і всі хто естрадно співає, зазиває на площах, роблять дивні ритуали - ну... Не то. А, ще є знайомий американець меноніт. Це така (в моєму розумінні) середня ланка між амішами та незареєстр.баптистами. Аміші - знову ж, в моєму розумінні, більш суворо дотримуються тексту Біблії, живуть відокремлено (так простіше не піддаватись спокусам світу, реально, хоч в деяких моментах смішно, дивно, незрозуміло). І якщо у нас відомості про амішів тільки з тв-шоу, то це шоу. В якомусь сенсі для мене меноніти та Аміші на більш високому щаблі виконання Божих заповідей, а з іншого - я не впевнена, що саме таке розуміння мені треба. Тому наразі я просто про них знаю . Багато що з Біблії мені не зрозуміло, я не хочу розуміти та погоджуватись, а в цілому - це неосяжне і часто єдине джерело відповідей і правильних рішень. Навіть якщо ці рішення нам не завжди подобаються. З часом ми розуміємо всю мудрість та Божий розрахунок. Що дає мені ще Біблія. Розуміння як молитись, як думати, як мріяти, як планувати. Що в житті важливе, що - ні. Наприклад, раніше в молитві я могла просити грошей та певну суму з термінами . А зараз я прошу сил змиритися з обставинами, якщо на те є воля Божа - прошу допомогти нам вирішити наші буденні проблеми, щоб ми мали достаток, дякую за випробовування, прошу дати розуміння для чого та чи інакша ситуація у нас складається, молю, щоб певні бажання здійснились ЯКЩО на те є воля Божа і т.д. Ось замість грошей і виходить 1-2 хвилина молитви . До прикладу плюс ще, по потребам, переживаннями (як радісним, так і трагічним), настроям, мріям. п.с. збагнула, що наші пошуки Бога відображаються на дітях. Першого ми хрестили, коли ще я не відійшла від пологів.. чи то на 40й день. За якимись канонами православними прям ідеально це зробили. Другого (це в нас тільки починалось вивчення тематики а чи тою дорогою ми йдемо і куди ми йдемо) хрестили в його півроку приблизно, бо: сестра чоловіка прилетіла з-за кордону і дуууже хотіла стати хрещеною; бабуля католичка (і я би її віднесла до дійсно віруючої католички) запереживала що дитина ще без "захисту" і ми забоялися за її передінфарктний стан (тоді їй під 90 вже було) - тому якби без ентузіазму хрестили "для людей". Тоді ще дивно було, бо малий народився на Миколая, а ми не хотіли мати відношення до цього імені, і тітка з бабусею раділи, що домовились з служителем, що хрестять не Миколою, а з'явилось ім'я нашого сина в іменинниках. Третього не хрестили. В Біблії сказано при яких умовах це відбувається. Тому своєю задачею ставимо щоб всі діти наші прийняли хрещення належним в нашому розумінні чином. П. п.с. пару років тому бабуля та ж запереживала, що один з її онуків довго їде до неї (насправді недовго, але запереживала).. і лягла на місяць з інсультом. Ми в цьому році часто до неї їздили - чоловік почав з нею говорити, вона почала поволі читати Новий завіт.
І я би ще додала, що в Біблії мова йде про спасіння душі, а не про успіхи в кар'єрі, як купити машину, щоб діти слухались а чоловік любив і т.д. Спочатку - спасіння душі, а потім бонуси. Або без них.
Я також із рекомендацією додатку на андроїд для читання Біблії. Багато протестила додатків і залишаюсь задоволеною лише "My Bible". Головна перевага, що є можливість завантажити велику кількість модулів, в залежності від мови, а також із запропонованими варіантами читання Біблії за хронологією, за темпами, за притчами. Цікавим є також і можливість читання двух паралельних перекладів, наприклад укр-англ. Фон наближений до паперового, безліч опцій по налаштуваннях шрифтів. І, для мене було вирішальним, є декілька перекладів українською: Хоменко, Огієнко та інші, що дає можливість порівнювати тексти.
Перечитав тему та ще більше утвердився в думці що не жінка в християнстві а християнство в жінці, і в прямому і в переносному сенсі. Ave Maria
