Ось про то передавання квитка, напишу крапельку від себе, дещо свою альтернативну точку зору..... Мені дуже хочеться купити ті рожеві окуляри, тільки не знаю, де їх продають.....Невже дівчата ви дійсно думаєте, що в Європі живуть якісь не такі, трохи нереальні істоти напівбоги, які навіть в туалет не ходять....Маю вас розчарувати, там живуть звичайні люди, тлінні смертні, грішні....В Україні, в Камбоджі, в Німеччині, в США, живуть всякі люди, є багато прорядних і свідомих, але і так же багато нечистих на руку, підлих, злих і по тексту....Всякі різні, просто мабуть процентні співвідношення різняться....Якби в тій же Німеччині всі були як той кум норвежець то по тролейбусах і автобусах би не ходили контролери, і тюрми би були їм не потрібні....Але ж є, прям як у нас....На мою думку проблема в системі контролю. Що є в Європі?, квиток який коштує хай буде 1,5 євро, ти заходиш і в тому ж тролейбусі тобі пробиває час, коли ти зайшов, оплачена година, все.....Пройшла година, лишай той квиток на сидінні, чи передавай іншому то є мотлох.А що маємо ми, є ті кінчені доживаючі свого віку компостери, які вичавлюють, коли вдастся якусь там комбінацію дирочок, за що ти заплатив невідомо- за день катання на тому трамваї чи місяць,чи проплатив катання на тому тролейбусі 20 людям, а де протизаконність дій форумчанки, що квитки іменні???? Яка би то не була країна, коли є недосконала система, завжди і всюди будуть знаходитися ті, хто захоче обіти її.....Проблема, що проїзд стане 5 гривень не в форумчанці, а в поганому менеджементі, якій проблему вирішуватиме одразу здорожчанням проїзду в жахливих обідраних трамваях і тролейбусах, які загоряються на ходу, а не шукаючи недоліки самої системи, не модернізуючи компостери як в Європі, так просто нічого ж нового придумувати не треба, може гроші знайдуться на модернізацію транспортного складу))))). А вони навіть в нові тролейбуси і трамваї Електрони, поставили ті ужаси совка - компостери....Хоча, думаю там на горі то їм не треба, бо скільки можна говорити про той електронний квиток, і по сто раз міняти транспортні схеми Львова...
Наскільки мені пам"ять не зраджує, електронний квиток мав бути впроваденний, ще 4 роки тому, з 01.01.2012, коли поміняли номери автобісів і відповідно їх маршрути. навіть пригадую бачила кілька автобусів з "турнікетами" для тих же електронних квитків. але з невідомих причин це все заглохло...... це ви щось значно продешевили, подруга розказувала що в Німеччині за 4 зупинки, потрібно заплати 4 євро (як так зрозуміла, що то найдешевший), в Варшаві мін вартість квитка за 20 хв близько 0,8 євро...
В Берліні на 2 години(всі види транспорту, просто ВСІ - метро, поїзди, автобуси, трамваї) квиток коштує 2.5, або 4 є, залежно від радіусу дії. В Мюнхені - 2,25 є здається. Але всюди є проїзні картки, +- 80є місяць/ВСІ види транспорту. .. А щодо ел.квитка та затягування з його впровадженням - це є ламання системи "всесобівкишеню", бо будь-який облік пасажирів - це зменшення прибутків автобусовласників.
@Insolence ну можливо їй треба було проїхатись з однієї зони в іншу, цього я не уточняла.... Мені напр. щоб проїхатись 1-3 зупинки (займає 5-10 хв) потрібно віддати 0,8 євро. Звичайно вигідніше ті проїздні, коли часто їздиш, (на міс 50 євро), але коли користуєшся громадським транспортом 4 рази в місяць (2 рази поїхати, 2 рази вернутись додому, виходить за коло близько 3,75 євро), в тому потреби немає.
Дівчата, ви пишете про електронні квинки і про час на них, а як той час рахується, бо якщо згадати наші затори((((
@Ari квиток "звичайний" паперовий з магнітною стрічкою, коли його компасуєте, то вибиває до котрої години дійсний. А якщо брати електронний (на 30 чи 90 днів), то й мене на студентському зашифровано (є чіп, і може ще щось), то коли його активовувую після купівлі, теж на компостері, він дійсний тих 30 чи 90 днів на які куплеий, можу з таким квитком хоч жити в громадському транспорті, він обмежаний днями. та затори тут теж є і немалеькі, чоловік вічно намагався заїхати за найдешевший квиток, але використовував їх 2)))) і ще одне по тому 20хв квитку ви не маєте права пересідати на інший транспорт, а всі інші дають таку можливість. На навчання я добиралась з 2ма пересадками (звучить страшно, бо у Львові я собі цього просто не уявляю, але виглядало не так аж дуже страшно, просто мені не хотілось далеко йти до зупинки)))) Загалом в найгіршому випадку я на дорогу тратила 1 год, в кращому 35 хв. ще додам, що купити квитки можна в білетоматі, які є на багатьох зупинках і у всіх видах громадського транспорту, окрім трамваїв, в багатьох білетоматах можна поповнити "проїздний", водії автобусів сидять за склом і немають доступу до грошей-квитків.
Забила би наглих і безтактних людей Ось що мається на увазі: по-перше: прямо в лоб питати "А яка в тебе зарплата?". Колись родич запитав, а колись навіть взагалі далекі знайомі. От як на то відповідати? Часо можна назвати зарплату "середню в гадузі" (читила що таке радять), або якось віджартуватись чоловік радив казати що "то комерційна таємниця"(але я не завжди виходить швидко так ще й дотепно відповісти). Друге: то продавці, які бачать, що дитині щось приглянулось, і починають приговорювати "Ой, то мама мусить купити, то таке файне", а те що може такі покіпки на планувались то нічого? І ще різних кадрів що знають як кому краще, і починають дитині казати "Попроси в мами братика і сестричку, хай купить", ось так просто - хай купить (а спонсорами вони бути не хочуть?) Так само коли кажуть "Ой що то дитина нечемна- зараз вкраду і заберу". Ну, ясно що викрасти я нікого нікуди не дам А ще був випадок, дитина йшла з малюнком з морем, зустріли знайому, вона "О, та дитина ж мріє про море", кажу "так, звичайно". На що мадам до дитини почала "Ой що то мама не може на море зібратись, як дитина вже готова, ох та мама". І то так "типу жарт", що і сказати не знала що. От дівчата, я перебільшую, чи то точно вже занадто (то дууже далека знайома, з якою не пересікаюсь). І цікавить, як ви реагуєте на подібне? От я не завжди вмію якось так різко обрубати, та й в розмові завжди думаю що сказати, щоб бува не образити людину, не зачепити (таке вихаовання в мене), а люди бачу є такі що їм все пофіг, і найцікавіше, не знаю чи то характер такий, чи справді щось таке показують спеціально. Ще маю родичку, ака на все має вказати як має бути - як підстрижусь чи пофарбуюсь, то "нащо тобі то, волосся псуєш", взнає що хочу кудись піти чи поїхати то "ой, то все таке дурне, кому то треба, нема чого зара кудись їздити", а як в гості зайде то мусить продивитись всі кімнати і сказати що , де і як має бути і як краще (може вона і справді як краще хоче), от чого люди такі бувають?
Я в таких випадках завжди казала, що вдома подивимось в Інтернеті і замовимо дешевше. Продавці були щасливі . А за декілька днів дитячі бажання змінювалися з космічною швидкістю ( особливо стійкі я виконую)
Живу з такою людиною вже 8 років. Скільки я разів просила не лякати мені дітей "мухами, циганами, міліціонерами і т. д." глухий номер. я вже якось і звикла що вона знає все як має бути. Але коли вона підходить до чужих людей на вулиці і починає їх щось там вчити, то я вдаю що бачу її перший раз.
Я от навіть про хамсво і культуру почитала, і психологію. Так там такого можна повичитувати: і що то тільки невревнені в собі і не сильні особистості за таке переживають і думають, і протилежне - що тільки ущербні і глибого нещасні люди стають якраз тими хамами, і що може бути просто характер у людини таких (холерик, прямолінійність, або меланхолічність, соромя"язливість). Та саме цікаве, що в життя якраз оті "наглі і хабалисті" якісь виходять пробивніші, не переймаються ні за що, і таким простіше живеться Але ж межі тактовності якісь мають бути, от думаю собі, а ну ж і ятак комісь скажу, ну мені ж казкли.І от не можу я так, навіть якщо то цілком нормально чи дружній жарт. Правда, якщо хтось доведе, то я ще то можу влаштувати, а так стараюсь з дурними в розмову не вступати, а так то не перейматись і вміти вчасно гарно відповісти
про зарплату - мене то питання також бісить, переважно стараюся віджартовуватися,але буває що наглість співрозмовника перевищує грані розумного, вищим пілотажем було питання маминої начальниці - вона: моєму сину радять йти працювати туди, де твій чоловік працює, кажуть буде мати з 7 тис зп, ти мені що скажеш? я: ну хіба я можу оцінити як він буде працювати? Я ж його навіть в очі не бачила. вона: ну та твій має 7 тис, чи нє? чи більше? (і то з такою інтонацією, типу я її щось винна) В мене був ступор, хоч переважно за словом в кишеню не лізу Про продавців, які стараються впливати через дитину - на щастя, в моєї доні ще не бувало істерики що вона щось хоче і крапка, наразі вдається завжди відволікти, але як починають нав'язувати щось звертаючись до дитини, то я завжди, також звертаючись до дитини, кажу що ми пошукаємо таке ж, але краще, бо тут воно старе/брудне/негарне.... а он в іншому магазині я бачила набагато краще. Продавці зеленіють від "щастя" Але бувають в магазинах ще і інші "сердобольні" покупці, тоже пристають "а що мама не купить?... " що , мама не хоче дитині купити. .....?" , то всім кажу - маєте своїх дітей - от і пильнуйте, а чужих не зачіпайте Про братика/сестричку - як починають про купівлю другої дитини, то кажу що навіть моя дитина вже знає, що дітей народжують, якщо не вгомоняться, то питаю чи вони вже чекають наступне дитя, чи, якщо люди старші , то чи внук наступний на підході, що беруться за планування чужих сімей. А взаалі я для себе зробила висновок, що чим більше стараєшся згладити такі ситуації - промовчати, не образити і т.д, тим частіше вони виникають, якщо обрубати з першого разу, то в майбутньому та ж людина (ну більшість з них) добре по думає перш ніж знову видати щось подібне. Хоч знаю людину, яка певні питання не вважає чимось непристойним і ні натяків, ні намагання раз і назвжди обрубати ту тему непомічає, чи не розуміє, чи то недостатньо різко відповідаємо, не знаю Наприклад розпитувати за столом всіх як нараховується їм зп, чи є стала частина?, як може коливатися змінна?, а чи є план?, а чи виконується?, а є бонуси?..... і так поки не вивідає суму, хоч приблизно. Чесно кажучи, складається враження, що або йому нема більше про що говорити, або чужий гаманець цікавить більше ніж свій. Таких індивідуумів просто стараюся уникати щоб не псувати собі нерви, але є кілька подій в році, коли мусимо опинитися в одній компанії, нажаль , нічого з тим не поробиш.
Йой, та то старнадрті питання, чого так на них злитись, нічого кримінального не бачу Реагуйте на це простіше, і тих питань буде менше)) Опишу приклад мого безтактного питання. Бачу я, наприклад, знайому, яка вже має більшу дитинку, питаюсь чи планують другу, чи ще хочуть трошки побути в "свободі". Що тут такого поганого? Я ж не питаюсь зі зла, чому це сприймається ніби щось страшне і безтактне? Я ж не питаюсь чи вони займаються сексом, бо в них давно поповнення не було Мені здється, ми тим страхом бути безтактними скоро станемо як німці, вже не можна буде взагалі нічого спитатись, тільки про погоду поговорити
особисто мене не сильно діймає питання про з/п, з/п чоловіка.... а от коли лізуть зі своїми порадами в особисте життя, дратує страшенно. Заміж виходила, то сусідка цікавилась чи бува я не вагітна, є ще подруга одна якій "видніше" як мені краще жити і вона ну ніяк не може зрозуміти, що ми різні. а взагалі коли не можу чітко відрубати, то просто стараюсь уникати спілкування з такими людьми.
Ви собі сядьте і придумайте заготовки, кому можна "пожостчє" відповісти, а кому треба коректніше. От в мене є, певно як і в кожному дворі, кілька жіночок пенсійного віку, яких хлібом не годуй - "дай пагаваріть". Вчепилась раз мене одна. Я мала якийсь такий настрій, мені не притаманний. Я взагалі стараюсь бути вихованою і толерантною до всіх дівчинкою, жінкою щось мені язик не повертається себе назватиХоч і маю 31 рік, але страшно не люблю, коли мені викають і називають жіночкою з моїми 1'50 з капелюхомЯ їй сказала, що Ви не маєте чого вчепитись, от і обговорюєте кого не лінь. В неї очі на лоба вилізли, але після того вітається за кілометр і більше до мене не чіпається.
Сяня, Ну то дивлячись яка знайома. Якщо близька коліжанка, то без проблем. А якщо досить дплекі знайомі, то воно вам нашо, то іх справа, буде впгітна чи народить самі побачите. То те саме як би вас питали чого ви ще заміж не виходите, і рлзказувпли, що вже пора. Ви ж не знаєте як там справи. Може не виходить, може не планують. Нашо змушувати людину щось пояснювати?
@KAPUCHINKA, погоджуюсь. Маю добру знайому, з якою періодично зідзвонювались. Повиходили заміж. Я з часом, не без проблем, але завагітніла, а вона нажаль ні. Спочатку стандартні питання, типу: "Ну що там? Коли?" А потім бачу, що мабуть не все так просто, а говорити їй про це не зручно, то й перестала питати, щоб не завдавати болю, бо дуже добре знаю як хочеться тої мацьопи, а не виходить
Якби я кожного разу гостро реагувала - то вже б посивіла Мені вже 28, можете уявити як людям цікаво коли я заміж вийду, і то нічого, добре що питають, отже я не байдужа іншим Та я ж не прошу детального пояснення, можна нормально відповісти: ой, та вже хочемо, думаємо що пора. Або "ще хочемо трошки побути вдвох/втрьох". Я недавно питалась в дівчинки, яка робить візаж, про другу дитинку, і нічого, нормально відповіла, мене теж питала коли я заміж вихожу, поговорили собі, та й забули Я розумію що не всім ті питання подобаються, але люди завжди будуть ті питання ставити, тому краще змиритись ніж дратуватись) Ну але то мій особистий підхід А щодо зп - мені ще такі питання не ставили, певно я не виглядаю на багату
Мені колись дуже дуже не зручно було...бачила знайому вагітну яка от-от мала родити,а потім іі через деякий час побачила вже без животика.і запитала як дитинка.як вона....а вона при родах втратила дитинку....
коли питають мене, то це сприймається по-іншому, якщо коліжанки напівжартома - то абсолютно нормально, якщо геть чужі люди, то без ентузіазму до розмов на ту тему, але і без обурення, але власне тут ми говорили, про те, коли до дитини лізуть з питаннями про хочеш/не хочеш братика, а коли мама купить...., і т.д., власне таку поведінку чужих людей вважаю недопустимою. Ну бо не кожна дитина, особливо коли їй 2 роки, нормально сприйме таке, моя наприклад знає, що діти народжуються, а тут про покупки якісь їй говорять; коліжанка своїй чотирирічний розказує казки про лелек, трохи мені з того дивно, але то її справа , потім дитина, після розпитувань чи мама купить її братика, вдома розплакалася, що її принесли з базару, як огірок чому огірок хз, а тепер ще і братика там куплять. Одним словом з дітками таких тем, мабуть, краще остерігатися, бо реакція трохи непердбачувана
Воно то, ніби, і нічого, але вам приємно кожного разу на такі питання відповідати? Змиритися то одне, а от просто по відчуттях приємно? Ну то для чого створювати комусь незручність?