Помітила, що часом маю з тим проблему. Сказати "ні" не можу, але водночас то мене дуже мучить тоді. А іноді мучить, що сказала "ні". Отаке якесь нехороше слово... сказати "так" простіше. І тут пригадую та розумію свою співмешканку на одній літній школі - японку, котра завжди й на все говорила спершу "так", а вже тоді суть. Я питала: - можна зачинити вікно? і вона відповідала: - так, прошу не зачиняти. Ну, чому, чому так важко говорити "ні"???
Відповідь: Вміння говорити "ні" Бо така відповідь тягне за собою часткову відповідальність за наслідки, іноді повну. Тим паче одразу є негативною, і для людини не підготованої викликає почуття провини. Проте як на мене, гірше коли кажеш так, апотім цього не виконуєш, аніж відразу ні. Але для цього треба мати відвагу.
Відповідь: Вміння говорити "ні" Сказав колись мудрий дядько: є 100 способів сказати "так", 1000 способів сказати "ні", і лише один спосіб їх написати. Тому більше люблю переписку в інтернеті - навіть з подругами краще в чаті посиджу, ніж по телефону подзвоню. І відмовити мені важко, навіть коли я знаю, що буду мати проблеми через це...
Відповідь: Вміння говорити "ні" я теж страждаю від невміння сказати "ні" вчасно але тепер за собою помітила, що там де я б промовчала за себе, за синочка ніколи не промовчу
Відповідь: Вміння говорити "ні" даю уроки :D погоджуюсь. Щоб не виникало відчуття провини подумайте чому ви мусите відмовити. Так і скажіть - я повинна подумати. І тоді зважте, що краще. Після цього сказати "ні" набагато легше. Інша сторона питання - чи вміємо ми самі приймати відмови?
Відповідь: Вміння говорити "ні" мій чоловік ну просто не вміє говорити "ні", але мене то дратує,бо часто просто не встигає зробити все,що обіцяв. мій брат теж завжди говорить "так" і до нього дуже гарно пасує прислів"я,що обіцяного три роки чекають я ж навпаки відразу говорю "ні" практично на всі запитання, чи то якась дрібничка ("Вік, зробиш мені чай?-ні") чи то щось серйозне, але практично завжди, якщо то залежить від мене то зроблю і чай тихенько і т.д. От так в сім"ї і повелось,що брат і зять слухняні, бо кажуть так, а від мене ну нічого не допросишся вигідніше вміти говорити "так", але ж знову кожному своє і у всьому міра має бути.
Відповідь: Вміння говорити "ні" Мені важко промовити "ні", ну така я вже є, якщо потрібна комусь допомога - я завжди кажу "так", хоча вже 100 раз переконалася, що не завжди треба так робити... особливо це стосується роботи. Якщо попадаються настирливі мужчини, от тут я кажу категорично - "ні". Навіть мій чоловік, будучи мені просто знайомим, не одноразово чув моє "ні".
Відповідь: Вміння говорити "ні" Когда сильно просят и человек на меня надеется, то мне очень тяжело сказать "нет", хотя это в ущерб моему времени и моим собственным делам. Стараюсь по крайней мере сказать что ничего не обещаю...
Відповідь: Вміння говорити "ні" а не я люблю прямих відповідей! то колись на якомусь тренінгу мудрий дядько юрист сказав, що краща позиція - нейтралітет! (а на який бік стати завжди можна вирішити!) - але то так більше з професійної точки зору... а взагалі ,я більше прихильник слова "ні"...мабуть "так" вже звучало занадто часто...
Відповідь: Вміння говорити "ні" А как тяжело сказать "нет" когда чегото предлогают и ты этого очень хочеш, но понимаеш , что потом всеровно прийдётся "платить". Мне так один знакомый предлогал поездку в Одессу, но я нашла силы отказатся, потомучто у меня был тогда уже жених.
Відповідь: Вміння говорити "ні" перш ніж сказати "так" потрібно добре подумати...щоб це не було простим набором ліер...а слово з великою відповідальністтю..ну принаймі я його саме так і розумію.. а говорити "Ні" важко....особливо якщо це стосується стосунків...відмовляти важко..ой як важко...особливо коли бачиш навпроти такі ніжні і закохані очі...почуваєшся бездушною ісотою...відмовлячи "стаєш поганим"....але я за те, щоб завжди говорити правду..ми не можемо казати "Так" лише з жалості..ми на це не маємо права.. Трішки не до теми... Для згоди досить одного слова – «Так». Всі інші придумані, щоб сказати «Ні». Однак, іноді навіть «так» мало б бути «ні»… Як же легко, прагнучи вберегти когось від болю, потрапити у пастку, сплетену з власних жалощів та докорів сумління! Але ж чи винні ми, що когось не любимо? Чи маємо жаліти когось через те, що йому не під силу пробудити у нашому серці сильніші почуття? Жаліючи, ми принижуємо іншого. Ображаємо його, маскуючи жалість під симпатію, і врешті-решт будемо за те покарані. Сподіваєшся, хтось відчуватиме до тебе вдячність за те, що ти його пожалів? Ні, все з точністю до навпаки: саме жалості не пробачають. Жалість – дуже підступне почуття. Ти думаєш, що ти згори, але це оманливе враження. Щойно сіті, сплетені з почуття провини, зміцніють, щойно упіймаєшся – сам будеш жертвою. Нашою готовністю до самопожертви так легко скористатися! Адже жертвувати собою – жест благородний. Хай краще я два роки промучусь поряд з тою, яку не люблю, головне, щоб їй не було боляче. Жертвуючи собою, залишаєшся «хорошим», а відмовляючи, відштовхуючи від себе, - стаєш «поганим»… Та чи правильно, чи добре чинимо, коли, не бажаючи видаватись поганими, вводимо інших в оману? Подаємо надії, видаючи фальшиві почуття за справжні… Відмовляти складно. Ой, як складно! Особливо тоді, коли бачиш такі добрі, закохані очі навпроти. Як наважитись погасити це сяйво в очах? Почуваєшся злочинцем, бездушною твариною… Проте іноді єдиний шлях до свободи лежить через біль. Біль і робить нас людьми. І взагалі, скільки можна вдавати з себе Бога?! Може, час би вже навчитись вирішувати все за себе, а не за інших? Може, час перестати думати про жалість? Так чи інакше, я поганий. Бо я тебе не люблю.. Але якщо я поганий, може, тобі легше буде пережити втрату?...
Відповідь: Вміння говорити "ні" Важко, тому що людина яка чогось просить сподівається на ваше одобрення, на підтримку і, відповідно, на позитивну відповідь. Мені теж дуже важко розчаровувати співрозмовників категоричним "ні". Тому завжди намагаюсь знайти компроміси. Так щоб всім було комфортно. Пригадала, як колись на уроках психології нам радили ставати перед дзеркалом і відпрацьовувати відповідь "ні". Напевно я тоді щось пропустила, бо й досі спершу беру забагато на свої хрубкі плечі, а потім кручусь як білка в колесі
Відповідь: Вміння говорити "ні" Я колись зовсім не вміла відмовляти комусь у послузі. А потім зрозуміла, що не встигаю зробити всього, що наобіцяла, або мені щось робити дуже неприємно. І почала працювати над собою. Зараз мені вже простіше сказати "ні", але деколи буває, що пообіцяю те, чого робити не хочу. І тоді приходиться або змінювати свою відповідь (а я цього не люблю), або виконувати те, що пообіцяла (а цього не хочу), тому потім довго про це пам"ятаю.)))
Відповідь: Вміння говорити "ні" "НІ" сказати дуже тяжко,але набагато краще,чим сказати "ТАК" і не виконати обіцяного.Я людина обов*язкова і тому мушу виконувати свої обіцянки.Дуже не люблю людей,які не дотримуються даного слова.
Відповідь: Вміння говорити "ні" Я зараз напишу щось, що може і не всі зрозуміють. Навчіться шанувати свій час. Час, котрий вділяєте собі, дітям, друзям. Його є мало. Тому, коли чую прохання, я міркую прагматично - буде моя допомога вартнішою, ніж мій час? Якщо бачу, що людині дійсно варто допомогти - це не захцянка, не лінь, не використовування ближнього свого, якщо я знаю, що моя допомога принесе людині радість - без вагань кажу "так". В протилежних випадках кажу "ні".
Відповідь: Вміння говорити "ні" Un.Known, а я якраз з Вами погоджуся, бо відчуваю фактично то саме. Я досить навчилася говорити "ні", просто говорю і все, відчуваючи в глибині душі, чи правильно це чи ні. А особливо корисно при цьому згадувати і переживати ті випадки, коли сказала "так", а потім почувалася повною дурою або довго "розхльобувала" наслідки. Як на мене, вміння говорити "ні" - це питання певної самоповаги і самооцінки. У людини з високою самооцінкою такі труднощі майже не виникають.
Відповідь: Вміння говорити "ні" А я не вмію відмовити і дуже часто в результаті мене використовують як кому ся хоче. Особливо домашні по мені їздять. Якось мені важко відмовити людям в їх проханнях і в результаті набираю на себе надто багато. Може воно і неправильно але така я вже є - не вмію для себе вимагати, бо якби вміла то б вміла казати «ні».
Відповідь: Вміння говорити "ні" казати "ні" треба вчитися. Воно не завжди є показником того, що людина погана. Не думаю, що дуже правильно розпорошуватися на всіх. В мене свого часу висіло на стіни 10 правил, як навчитися казати "ні". Одне з них - це треба зрозуміти, що ВИ НІКОМУ НІЧОГО НЕ ВИННІ, ЩО ВИ _ ЛЮДИНА, ЯКА ТЕЖ МАЄ СВОЇ ПЛАНИ І ПОТРЕБИ, щось може, а щось ні, щось хоче, а щось ні. Тобто, варто сказати ні, якщо для того, щоб щось зробити, вам треба лізти зі шкіри. Одним словом, треба вчитися обєктивності.
Відповідь: Вміння говорити "ні" "НІ" вміти говорити - це звичайно в певних випадках дуже добре, але основне не "перестаратися". Вважаю, що таки треба вміти іншим віддавати частинку себе, а не тільки брати та брати. Так влаштоване життя. Основне відслідковувати ту тонку межу, щоб не відчувати себе використаною. А як до тої "межі" справа дійде (думаю її будь-хто відчує), тоді от і потрібно вміти категорично вимовити "ні". У всіх інших випадках все ж варто обдумати прохання в допомозі. А що, якщо ви й справді потрібні іншим людям!? Це моя думка. Тоді і в темі про подруг буде що хорошого написати
Відповідь: Вміння говорити "ні" думаю справа навіть не в цьому. Я можу і з шкіри лізти коли це дійсно потрібно. А коли інші просто намагаються перекласти на тебе свої обов'язки, щоб самому побайдикувати - то тверде "ні"
