Моя вихвалянка:" Я вчора цілий день провела на березі моря))) Море тепле і лагідне. Чудовий відпочинок!"
В мене величезна вихваляна, цілий місяць! Я знову була в мами, дуже за нею скучаю, нажаль бачимось в рік один місяць. З дітисками проіхали машиною більше 7 тис км, звичайно не легко , але і не дуже важко. Океан, зоопарк, смачнюче морозиво, різні десерти, і дуже приємні португальці. І я змогла в Фатімі пройти Стежку на колінах.
Гіганська мамська вихвалялище- молодшому синочку, нашому солоденькому хлопчику, нашому синьоокому красеню, пустунцю, цьомочці, пташечці сьогодні 4 рочки. Як ж то час біжить.
Дівчата, я не знаю чи то вихвалялка, чи то що. Але ми вже дааавно цього чекали і вірили. І вчора воно здійснилося. І так романтично.Ммммм. Сюрпризом на виноградниках в Ніагарі. Я ревіла від щастя. А тепер кіпішую: тре і далі худнути (пи.си. своє змагання я перемогла, але певно та подія переб"є всі плани), хапатися за вишивку і закінчувати грандіозний модельний проект, робити нові паспорти мені і мамі, і візи. І повно всього-всього. А подарунок на весілля я вже давно купила - ну та бо я же ж знала, що буде так і тільки так. Що може бути краще ніж відчуття - я літаю, я щаслива, купа планів на майбутнє?
моя любима "маленька" сестричка виходить заміж. І її наречений ну вже дуууже романтично зробив пропозицію. От саме так, як би мріяла кожна дівчина. Я щаслива, бо вона щаслива. Ну і я знов поїду в Канаду на чудове родинне свято Тіко ЖП тре зменшити, щоб в вечірньому платті не виглядати як копичка. І щоб мати силу на шпильках польки ганяти і не вклякнути.
Сьогодні відправили дітей до табору. Переживала трохи, чи навіть не трохи). А щойно глянула на фейсбуці (обіцяли виставляти щодня різні фото), і на тих декількох фото, що закинули, побачила своїх хлопців. Вони щасливі та усміхнені). Мама щаслива!!! А меншого взагалі портрет). Ну що ще мамі треба)))? Можна спати спокійно.
Випадково у Верещицю?? Якщо так , то моя також там . І я також переживала , та і переживаю . Бо ж дівчинка, та ще й 13 років . Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Ні, то десь за Новояворівськом. Табір "Мрійники". Сиджу і чекаю тієї 14 години, коли телефони дають), щоб з батьками поговорити. Цікавість мене з'їдає))). Щойно глянула карту - може то й Верещиця))). Сама не в курсі куди дітей відправила).
Вчора відправила Дмитрика. Вони вже поділились на команди, і я дізналась, що саме Дмитрик придумав для своєї команди гасло. Ще й віршоване. Крутий у мене син.
Знову я))). Маю декілька приводів похвалитись: 1. Купили нарешті візок. Моя епопея з пошуку та вибору закінчилась. Сподіваюсь, що трохи нам послужить). 2. Завтра повертаються моі хлопці з табору. Скучила страшенно! Майже закінчую доводити до нормального вигляду іх кімнати (перемалювала ліжка в інший колір, повісила штори, ще залишилось доробити паспарту в картинах). 3. Відправила подрузі посилку. Мала місяць на купівлю потрібної сумки (там були свої строгі вимоги). Відкладала до останнього. Придивилась декілька варіантів на ОЛХ. А як прийшлось купувати, по жодному!!! номеру не змогла додзвонитись. Так розстроілась, бо часу було обмаль. Обійшла купу магазинів - нічого потрібного. І от таки знайшла саме те! Ще й зі знижкою 30%. План виконано!
В нас на роботі піднімають з.п . Ах... дрібниці, але приємно))) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk