Відповідь: Вибір дружки Ми мали лише одну пару дружби з дружкою. І задоволені на всі 200%. Перебираючи можливі варіанти двох пар ми вирішили що головне якість, а не кількість. Я не хотіла далеких родичів чи знайомих. Мої коліжанки майже всі вже одружені. А дружка з дружбою мали бути не "чужими" для нас, а активними, і веселими, і саме головне розуміти нас, молодих, з півслова. Бо таки вони були правою рукою на весіллі (піди-подай-споглядай чи все ок -поправ-запитай-передай, а ще посміхайся, веселися і забавляй. Але справжньо, а не для "будь ласка" чи "дуже прошу"). З цими всіма проханнями на нашому весіллі абсолютно впевнено і спокійно справилися одна пара близьких для нас дружби з дружкою. Ну, це наша думка була і ми задоволені вибором.
Відповідь: Вибір дружки І в мене буде така проблема.... Найближчі подружки вже дітей народили, найближчі сестри або вже вийшли заміж, або ми майже не спілкуємось. Коханий за старшого дружбу хоче брати друга, якому 27, то реба і дружку відповідного віку шукати. Він хлопець забавний і не думаю, що йому буде весело з 15-річною. А в мене саме такі кандидатури і залишились(( Другим дружбою буде брат двоюрідний - хлопчина нудний.... Тому користі з другої пари нам фактично не буде.... Ну, ще на молодшу я когось підберу, а от що зі старшою робити??? Певне, зупинюсь на однокласниці, колись ми дружили, та й зараз час від часу спілкуємось....
Вибір дружок дуже важливий, я це остаточно усвідомила лише перед весіллям. Дружки повинні щиро допомагати нареченій перед і під час весілля, морально в тому числі. Почала планувати весілля більш, ніж за рік я й уявити не могла, що мене чекає. Здавалось є що, з кого вибрати- одногрупниці, трохрідні сестри...Майже відразу після освідчення я попросила за першу дружку одногрупницю, освідчення літом 2013, а весілля запланували на вересень 2014 , вона зразу втішилась і обіцяла у всьому-всьому допомагати. Як виявилось нічого, крім головної болі від неї годі було чекати, за той рік її турбувала тільки сукня для дружки, більше нічого. яку вона так і не вибрала і не купила За тиждень до весілля мені прийшлось їй відмовити і швиденько шукати заміну бо вона почала зустрічатись з одним хлопцем , і практично вимагала, щоб я його теж запросила- я погодилась, потім вона почала мене діставати , де ж він буде ночувати, бо весілля за 70 км від Львова у моєму рідному містечку , потім - вона не буде з дружбою цілуватись і брати участь в конкурсах, я просто перепросила її - теж одногрупницю і однокласницю, з якою не спілкувалась 7 років, бо коханий чогось категорично проти був тих сестер, та і я розглядала як запасний варіант. Видно так склалися зорі, але обидві дружки були в мене чудові, а в мене надії на то вже не було у всьому мені допомагали чим могли, особливо на весіллі - я була така схвильована, що зразу в сльози, то вони мене смішили і піднімали настрій, а а також допомагали батькам і файно бавились дружби не скучали і всі гості танцювали від малого до старого
Ідеальним для мене є варіант однієї пари дружб, які є парою між собою, однак так трапляється дуже нечасто, щоб вони були саме найближчими друзями для обох наречених. Загалом мені здається треба збитись з теми незаміжніх дружб, це має бути найближча тобі людина з друзів, на яку ти повністю можеш розраховувати і якій довіряєш, яка різниця заміжня вона чи ні? Церква, до речі, не вимагає такого, це дань неактуальним вже сьогодні традиціям. Ще й дуже обмежує вибір, часто за дружб ідуть ледь не випадкові люди.
погоджуюсь повністю Важливіше хто буде дружкою , ніж їх кількість . Бо часто дружки своїми капризами і не зовсім позитивним настроєм псують настрій нареченій , забуваючи про те, що на весілля в дружки є багато обов'язків ,а головна діюча особа на весіллі-це наречена , а не дружка
Дуже потрібна ваша допомога! от в мене є дві двоюрідні сестри.Старша виходить заміж в жовтні,молодша десь літом.Ше за прадавніх часів було вирішено,що я піду за дружку до молодшої сестри,хоча б тому,що я з нею стільки,скільки себе пам'ятаю...любимся страшно..а старша ніколи до мене діла не мала...зверхньо ставилась...і увага...сталась така ситуація...молодша сестра має уступити своїх дружок старшій..попри те,що в дружок навіть не питаються їхньої думки,а передають,наче той товар з рук в руки...одним словом..кажуть,що начебто,якщо я буду дружкою в старшої сестри,то не зможу бути дружкою в молодшої..бо такий звичай..чи чули ви таку дурню? бо я ні.
по-перше: - це, як Ви правильно написали, повна дурня, і не більше ніж забобон, священники навіть одруженим дозволяють бути дужбами/дружками на вінчанні - головне щоб люди були близькі молодятам і набожні. Тому, якщо наречені не паряться стосовно забобонів, то нема чого перейматися що там будуть бабульки обговорювати, а для підстараховки, і щоб мати що відповідати "дорогій родині" можете при сповіді, або молодята на науках передшлюбних запитати думку священника, хоч я впевнена що він здивується і спитає звідки ви взяли такі бздури по-друге: - я трохи шокована, напевно як і Ви, а сама молодша сестра не проти такого, чи її теж ніхто не питає? Я думаю, що якщо іти обом сестрам в дружки - зовсім не варіант, то можна спробувати просто по-доброму домовитися - висловити самим свою думку, раз її "забули" спитати. Невже старша не має коліжанок, тим більше якщо Ви з нею не близькі, то їй мабуть самій цікавіше мати в такий день поруч кращу подругу, а не родичку навязану ситуацією.
А чого ви переймаєтеся, як є вже такий звичай, і ви не хочете нікому нічого довидити, бо в основному, то таки марна справа. То скажіть, що не будете дружкою у старшоі і все.
Дівчата, хочу порадити тим, хто роздумує кого брати за дружок: беріть таких, хто дійсно вам "до душі", кого щиро б взяли самі. Бо іноді родина "нав'язує" дружку, але якщо ви сумніваєтесь на рахунок людини, то краще від такої ідеї відмовитись. Думайте щоб вам на вашому весіллі було комфортно, а не щоб "догодити" комусь. Ще цікавить думка зі сторони, бо я не дуже орієнтуюсь у традиціях) Чи дружки самі купують оті малеькі квіточки,які причеплюють гостям? А їм за це гості дають по пару гривень, правильно? І ні молоді, ні родичі нічого дружці за це не повертають? Ще про прикраси на автомобілі - то купують дружки? І чи перша дужка має обовязково купити квітку причіпляльну для старостів? Наскільки я знаю то так, а в мене старша дружка "забула" про цю квітку, і в останній момент хтось за тим бігав, і добре що знайшов і старости мали свої квітки. Аргументувала потім вона це так "в них так не прийнято" (дивно, всім квітки купити, а старостам ні). І це була та дружка яку мені "дуже рекомендували"
Це не всюди так прийнято. Тому краще наперед усі нюанси узгоджувати з дружками, щоб потім не було такого, що хтось щось забув
То точно, що все треба узгоджувати, але наскільки я знаю, то за букетики які чіпляють гостям окремо грошей не віддають дружкам, чи ні? Як переважно відбувається?
то по бажанню. я як була дружкою, то мені букетики вернулись десь в півтора рази) я сама завжди мінімум 5-10 грн даю за букет)
Я якраз про це і говорю, що дружкам ті букетики окуповуються сповна)) То навіщо потім просити вертати за них гроші окремо? І таке буває, та якось то мені дивно здалось) Прикраси на машини ми купували самі, як і оздоблення з живих квітів, це ясно, а от з тими малесенькими квіточками для гостей отака ситуація вийшла.
А друге місце посідає тема вагітності, а за нею тема новонароджених діток... У мене за дружбу з дружкою були пара яка вже була на той час розписані, нікого не слухала, лиш в священника спитала чи можна так. А перед тим думала брати коліжанку, котра розведена, священник також сказав що церква нічого проти немає. Думаю що брати за дружок ту чи ту бо що скажуть рідні, бо то сестра (хоть ми і бачимось лиш раз на паску), бо непасує і т.д.- бздура повна. Беріть тих дівчат котрі самі хочете, котрим довіряєте, котрі не підведуть, повірте і забавитесь за весільним столом, і розлабитесь в такій компанії, це ж ваше весілля, вам веселитись в першу чергу і насолоджуватись цим днем)
Я одну свою дружку "нагрузила" весільним рушником, бо перед весіллям мала завал на роботі і не встигала довишивати, дуже їй за це вдячна, вона ночі недосипала, але вишила. А другу дружку взяла "по родині", вона моя єдина сестра, хіба нервувала мене за столом
мої дружки... найскладніше було обрати, котра - перша, а котра - друга. Це дуже близькі мені дівчата, хоч ми тепер з ними бачимось і нечасто, бо вир життя розкидав нас далеченько. Та, якщо випадає нагода побачитись, - ми наче вчора розмовляли. Повне порозуміння, відчуття "рідності" всі ці роки. Та все ж моя перша дружка була мені тоді взагалі як сестра-близнюк. Ми думали однаково, брали в руки телефони за секунду до дзвінка одна одній. Прожили душа в душу нашу юність. Щоправда, коли чоловікова мама дізналась, як я визначилась з вибором, то просила ще подумати, бо вінець над головою нареченої має тримати саме перша дружка, а вона від мене нижча на понад 20 см. Але все пройшло добре. Друга моя дружка - надзвичайно цікава, розвинута і постійно прогресуюча людина, в нас з нею є досить спільного, але дуже багато відмінного. І в наших відмінностях ми ніколи не конфліктували і не конфліктуємо. Вона володіє рідкісним вмінням чути іншу думку і спокійно ставитись до її існування. А ще - талановита, творча, яскрава. Моя однокласниця, з якою знались від 5 класу, а знайшли точки перетину в 10му. Дружки не домовлялись між собою про одяг. Але вийшло співпадіння до дивовижного: в першої дружки була фіолетова сукня і чорні туфлі в білий горошок, а в другої - чорна сукня в білий горошок і фіолетові туфлі. Загалом, звичні дива
