Відповідь: Сім'я чи робота? Нє, Віка тобі вже майже 50 і пора на пенсію 28 років - пізно? Самоє оно. (До справки я в 25 народила, теж думала треба було в 20 і в 22 друге...хе..хе...) А взагалі поняття скільки нам років у паспорті вже проїлося. Тобі стільки років- на скільки ти себе відчуваєш!!! Не прив'язуйся до кількості (скільки мені буде, яка різниця, візьмуть на роботу у 35/не візьмуть). Ми не знаємо, що з нами буде завтра, а що говорити про наст.3-5 років? Ти запитайся себе, чи хочеш другу дитинку? чи чоловік хоче? Можливо після другого декрету в 35 (ойойой як багато) тобі робота нафіг не буде потрібна, можливо ти напишеш книжку, як та цьотка про Гаррі Потрера і станеш мульйонеркою? Або знайдеш таку роботу, про яку і не мріяла? А взагалі у кожного свої суб'єктивні обставини, за, проти ,вічні але.... Ти можеш прочитати це все написане, та вирішувати тільки тобі... Але якби в мене стояло таке питання і я б розуміла, що моя сім'я готова до другої дитини, я б йшла в другий декрет. ---------- Додано в 15:37 ---------- Попередній допис був написаний в 15:34 ---------- а може в третій?
Відповідь: Сім'я чи робота? ой, і мені теж дуже подобається, коли між дітьми велика різниця,але: 1.думаю що коли вийду з декрету буде приблизно те ж - 2.малу народила в 33роки і чекати ще 6-7 років.....Щось не дуже хочеться народжувати в 40 років. ....а так хочеться ще хлопчика маленькогона мене подібного
Відповідь: Сім'я чи робота? Мені от 31 і все тільки починається, але я от не уявляю себе з дитиною в більш раньому віці (не знаю, може потім буду думати по-іншому). Тоді була кар"єра і власні інтереси. І за 12 років важкої роботи вдалось багато досягти і в плані кар"єри і в матеріальному плані. Але зараз і планую зараз тільки діток, а потім буде видно що буде з роботою, які будуть життєві обставини і яке буде моє бачення тої ситуації.
Відповідь: Сім'я чи робота? в 31 рік закінчився мій декрет. Вийшла на роботу. А в 34 - звільнилася за власним, маючи також 11 років стажу роботи за спеціальністю, яка мені дуже подобається. Ні, я не пішла у другий декрет ( та і наразі не збираюся), але веду до того, що у 30-31 рік у мене були такі ж думки наприкінці декрету : "що ж тепер я буду робити? а що потім?". А от зараз, у 34, можу з впевненістю сказати, що цей страх пройшов. Бо завжди можна знайти себе і у іншому занятті чи роботі. в більшості випадків нам це заважає зробити саме наш внутрішній страх та невпевненість.
Відповідь: Сім'я чи робота? а деякі роботодавці навпаки роблять для жінок обмеження знизу - щоб вже були діти і не маленькі. я нещодавно сама з таким стикнулася.
Відповідь: Сім'я чи робота? Ну так....У Вашому випадку я б теж вагалалсь - дотично маю поняття, що це таке і зчим його їдять...Це не та робота, яку можна назвати мега -цікавою і різноманітною...П.С. Щодо резюме після 35 - не все так страшно..Я, як почала пошуки нової роботи, то трохи переживала, як знайду роботу (місце за мною зберігалось, але я не хотіла туди повертатись), чи питатимуть мене за дітей і т.д. В трудовій то в стаж був і декрет записаний - тобто теоретечно, загальний стаж був 6 років (а по факту тільки 4), але на то ніхто не звертав уваги - все пройшло як по маслу..
Відповідь: Сім'я чи робота? урааааааааа! я така не одна! і чомусь якраз зараз ( хоч моїй доні 1,7р) я про це постійно думаю зрештою в мене дещо інша ситуація- робота мені моя подобаєтся, але є ненормована, з нічними чергуваннями і виходом на вихідні чи свята і хочу я третю дитинку мені теж 31. і найбільше мене глодже те, шо втрачу кваліфікацію, бо практика в моїй роботі- це основне! старшого я вродила в 23. але так як з першим чоловіком розійшлася, то була пауза. тепер маю доню і відчуваю, шо дуже ще хочу ще одну лялю! хочу ще відчути її в животі, як крутится, поносити в слінгу, потулити таке мале створіннячко до себе... мої сестри мене в тому дуже підтримують. найстарша має двоє вже дорослих дівчат, і з ними сиділа в декркті в загальному-10 років. вийшла на роботу і піднапряглась, та все надолужила! але як закрутилась, так панєслась, шо коли опритомніла і зрозуміла шо хоче ше- було вже трохи пізно. середуща має тільки одну доню, бо по стану здоров"я немогла більше виносити дітей.а як би хотіла ще!!! знаєте, я ще не зустрічала жодної мами, яка б жаліла, що народила дитя, але купу таких (на роботі включно!) які жаліють що не народили ще!!! знаю точно, що нехочу пізню дитину, бо саму мама народила в 42 (за що їй дуже вдячна). але їй дуже допомогли мої сестри, які на той час вже мали 16 і 18 років. я була дуже люблена, але зі мною завжди був і є страх за моїх батьків. був період в школі ще, коли я немогла заснути, бо прислухалась чи дихають вони за стіною, чи тато хропе...то дуже страшно.і моїм ровесникам того не зрозуміти. тому нехотілось би затягувати то на пізній вік, тай тяжко вже буде...і думаю, як вийду на роботу після декрету, закручуся, ввійду в ритм , то точно не схочется знов сходити з дистанції. напевне змучусь і схочу перерви, але на стільки випасти, і починати знову з нуля, напевне не схочу. та я досі, як і ви ні у чому не впевнена. лякає великий пробіл в роботі, але лялю дуже хочу... ну, я ще маю час
Відповідь: Сім'я чи робота? Дякую дівчата за поради та відповіді багато про те все думала і розумію одне, якщо не наважусь зараз, то напевно через кілька років вже точно не наважусь, бо знов той пробіл буде і чим далі його посувати тим важче буде напевно його надолужувати. І якщо не народжу другу дитину, то вже зараз точно знаю що потім, колись, через багато років, буде дуже про це шкодувати, а вже буде піздно. Розумом це розумію, страх в душі все одно присутній, рівно як в бажання....
Відповідь: Сім'я чи робота? ооо, це все - мої недавні переживання...Якось так склалось, що я дуже хотіла діток один за одним, так щоб швиденько відстрілятись і щоб великої різниці не було між ними. Дуже після Ярчика хотіла другу лялю, муж - ні, просив, щоб я йшла на роботу, а далі буде видно, бо були потрібні кошти. Влаштували малого в садок, коли 2 роки виповнилось і звернулась я до свого шефа з проханням, знайти мені "застосування", бо розуміла, що раптово повернутись на роботу я не можу без попередження. Тим більше, я як йшла в декрет, то казала, що 100% буду три роки і певно на роботу не повернусь, тобто натякнула... Життя (Бозя) керує по своєму. Ну мені було запропоновано 2 варіанти, але було для мене багато але... В одній роботі графік не влаштовував і відповідно ЗП, а в другій обов"язки і ЗП.... Ми подумали і вирішили, що за такі гроші не варто лишати сім"ю і знову отримувати стрес, втрачати здоров"я... Та ще й вимога була - мінімум на 3 роки... Це виходило, що між дітками би була різниця мін 6 років, а я категорично цього не хотіла. Та й зараз допомога на другу динину нормальна, то подумали, що викрутимось і потягнем, так сказати. Ну от, я відмовила одному роботодавцю і ми спробували завагітніти. Відповідь другому(мому шефу) я мала дати в середині липня і ми рішили, що до того часу будем знати чи я вагітна. Якщо ні - то йду на роботу, і ми відкладем питання дитини на 2 роки, а якщо так - то тут все ясно. Для мене ще перевагою було таки здоров"я, тобто я для себе вирішила, що з кожним роком ми не молодшаєм і не стає міцнішим наше здоров"я, тому краще раніше народити діток, щоб для них могти бути довше здоровими і молодими. Для мене дуже важливий фактор молодості, бо мій батько старший від мене на 36 років, різниця для мене дуже відчутна((( Моя думка, якщо є така можливість, таки швидше народжувати діток, чи другу дитину... А потім і напрацюєтесь ще огого!!! Але третю дитину казав коханий - не швидше ніж в 40))))
Відповідь: Сім'я чи робота? Віка, а чого ти хочеш? Якщо тобі комфортно вдома і не хочеться працювати - будь вдома, роботу і в 50 можна знайти. А якщо вже хочеться щось змінити, піти між люди, то попрацюй. Добре, коли є вибір.
Відповідь: Сім'я чи робота? Дівчата мені цікаво, як поєднати сім"ю і роботу, щоб не вибирати щось одне? Чи все-таки треба обирати або одне, або друге, бо фізично не встигатиметься все. Я б хотіла через рік піти на роботу, (а каще б вже, бо чоловік сам не справляється), але як подумаю що до тих обов"язків мами-дружини додасться ще й робота, то коли ж все встигнути? стільки роботи в хаті, що її не переробити. Розкажіть якщо ви працюєте, коли ви встигаєте робити хатню роботу? моя бабця каже що для того є ніч, (ну деколи перед святами можна й вночі щось зробити, але ж не кожної ночі не спати).
Відповідь: Сім'я чи робота? Перед тим як йти працювати , щоб допомогти чоловіку заробляти, я б доообре подумала, чи не буду я сама його за якийсь час за це пиляти. І чи буде він сам себе почувати краще від такої допомоги.
Відповідь: Сім'я чи робота? Коли жінка їде на роботу, тим більше, на повний робочий день, то в будь-якому випадку треба декілька своїх обов"язків розподілити на інших членів родини. Звичайно, зараз в мене є час прасувати одяг всім, але однозначно не змоу знаходити час на це, коли буду вдома після 18:00. Коли я працювала по вихідних, то їжу готовув та мив посуд виключно чоловік.
Відповідь: Сім'я чи робота? З власного досвіду скажу, що можна все встигнути, головне - мати бажання. Я вже 4 місяці, як вийшла з декрету і покищо справляюсь. Напишу, як виглядає мій день. Прокидаюсь в 5 годині, готую їсти чоловікові та синочку (сніданок та щось на обід), збираюсь на роботу (працюю з 8 до 17). Після роботи з чоловіком (він теж до 17 працює) гуляємо з синочком, закупляємо продукти. Приходимо додому, готую вечерю, трішки прибираю, бавимось з малим. В 22 вже спимо... І так кожен робочий день. В суботу десь до обіду перу, готую, прибираю, потім гуляємо. В неділю відпочиваємо...гуляємо, кудись їздимо, хтось в гості приходить.
Відповідь: Сім'я чи робота? А хто у вас з дитиною вдень поки ви на роботі? він в садочку/бабуся/няня?
Відповідь: Сім'я чи робота? :eek: фантастика треба собі спробувати ставати хоч в 6-ій і не лягати в 3-ій
Відповідь: Сім'я чи робота? головне що потім кістьми не лягти 4 місяці це ще не термін Здається мені що наприклад через 4 роки такого графіку завити можна Ооо, я встаю в 9. Встигаю все впринципі, але особисто мій час починається коли всі мої полягають спати. Тоді, коли б я мала такоз відпочивати, я не лягаю спати, а відпочиваю морально так сказать. Відпочинок такий затягується бувало і до 3-4 ранку. Але останнім часом довше 2 не витримую. Я просто згадуючи часи коли ходила на роботу, коли віїзжала в 8 ранку і приїзжала в 19-20 вечора, і впрягалась в домашні справи, якби зараз це все повторилось + дитина, який час треба приділити, але і в домашніх справах мене особливо ніхто не розгрузить.... я би напевно здохла за пів року. А якщо ще двоє дітей.... В такому випадку мені б прийшлось наймати людину яка б мені готувала, прибирала, дітей з садочків забирала і певний час з ними вдома проводила, (власне чужу людину а не свекруху для прикладу, яка потім буде фиркати, пальцем тикати, і все життя свою послугу згадувати). І це нашій сімьї обходилось би ще дорожче аніж просто не виходити на роботу мені. Наразі ми для себе домовились що я нікуди не виходжу на роботу, в силу багатьох причин, нашій сімьї буде кращє щоб я була вдома.
Відповідь: Сім'я чи робота? Ви, напевне, ідеальна дружина і мати. В нас ще немає дітей, але так як я доїжджаю на роботу з передмістя, мушу вставати 6 ранку, а додому приїжджаю перед 19. Так от: я нічого не встигаю! Я хронічно невисипаюсь, хоч лягаємо ми 22-23 год., і шалено тішуся, що живучи зі свекрами, свекруха на пенсії до нашого повернення (я, свекор і зовиця працюємо в місті і повертаємо приблизно однаково) готує вечерю і щось нам на обід. Я просто "мертва" ввечері від тих доїздів, хоч працюю з 8 до 17. Добре, що прибирати намагаємось разом з чоловіком, а пере переважно пральна машинка. А то повіситись можна, особливо зараз, коли зранку ще темно, а ввечері вже темно.
Відповідь: Сім'я чи робота? не ляжете. чому? це все спочатку так страшно виглядає поки не спробувати. Ще багато залежить від характеру, темпераменту жінки! Особисто я вже працюю після декрету 2 роки. Ще крім роботи маю приватний бізнес (правда сезонний,але теж забирає моментами багато часу) попри все встигаю і їсти зварити, правда готую їжу, коли приходжу додому після роботи, і попрати і попрасувати - це роблю зазвичай в суботу. Один великий помічник у швидкому графіку і що все встигаю - це машина, мабуть без неї було б набагато складніше.
Відповідь: Сім'я чи робота? Напишу і я свій графік Встаємо в 8. до 9 снідаємо, збираємося. Біля 10 малий в садку я на роботі. Працюю до 6-7. Малого деколи забирає мама, деколи я. Як гарна погода - до 8-9 гуляємо. Як нє, то після 7 вдома, тоді готую щось поїсти простеньке. На якісь голубці-вареники мене не вистачає, але мої і не люблять. Ввечері прасую-прибираю рідко. Посуд миє посудомийка, пере машинка. В суботу робимо всю хатню роботі, в неділю відпочиваємо. Ми недавно переїхали від мами і я переживала як буду раду давати, але нічого, навіть якось спокійніше. Коли є мало часу, то його починаєш більше цінувати. Я не пам'ятаю коли дивилась телевізор, але і не хочу. Зато ми собі деколи дозволяємо кудись піти ввечері - чи я з коліжанками, чи разом (малий з мамою). Дуууууже бракує машини. І час з малим продуктивно використовуємо - чи гуляємо, але тоді я з ним гуляю, а не вирішую свої справи чи бігаю по магазинах. Чи ввечері читаємо, малюємо, просто нічогонеробимо
