Сім'я чи робота?

Відповідь: Сім'я чи робота?

— Там написано: "Вас турбує ластовиння?" — прочитала Анніка.
— Ти ба! — здивувалася Пеппі. — Що ж, на чемне запитання треба чемно її відповісти. Заходьмо!
Пеппі відчинила двері й зайшла всередину в супроводі Томмі й Анніки. За прилавком стояла літня жінка. Пеппі підступила до неї і твердо мовила:
— Ні!
— Що ти бажаєш? — спитала жінка.
— Ні! — ще раз мовила Пеппі.
— Я не розумію, що ти маєш на думці, — сказала жінка.
— Ні, мене не турбує ластовиння,
Тепер жінка зрозуміла Пеппі, але вона глянула на неї й вигукнула:
— Дитино моя, та ти ж уся в ластовинні!
— Так, але воно мене не турбує. Воно подобається мені. До побачення!
(с) А. Ліндгрен

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

психолог був би у захопленні.

- Чого ти йдеш задки?

- Чого я йду задки? - перепитала Пеппі.- Хіба ми живемо не у вільній державі? Хіба не можна ходити так, як кому хочеться? А крім того, я тобі скажу, що в Єгипті всі люди так ходять, і ні для кого це не дивина.

- А звідки ти знаєш? - спитав Томмі.- Ти ж не була в Єгипті.

- Я не була в Єгипті? Овва! Затям собі: я була скрізь, об'їздила цілий світ і бачила ще й не такі дивовижі! Цікаво, що б ти сказав, коли б я пройшла вулицею на руках, як ходять усі в Індії!

- Все це ти набрехала,- сказав Томмі. Пеппі хвилину подумала.

- Так, набрехала,- сумно сказала вона.

- Брехати негарно,- зважилась нарешті розтулити рота й Аніка.

- Так, брехати дуже негарно,- погодилася Пеппі ще сумніше.- Але я часом забуваю про це, розумієш? Та й хіба можна вимагати від дівчинки, в якої мама ангел, а тато - негритянський король і яка сама ціле своє життя плавала по морях, щоб вона завжди казала правду?
(с) А. Ліндгрен
вирвані уривки не пояснюють ПОВНОГО змісту,хоча можуть наштовхнути на певні роздуми

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я однозначно - за сім"ю. Десь підсвідомо, боячись голосно собі самій в цьому признатися, розумію, що не хочу ходити на роботу взагалі. Хоч і дуже набридає теперішня одноманітність, коли картинка за вікном не змінюється і барв в повсякденному житті бракує, але... Дістаю неймовірне задоволення від вигляду гори попрасованих лахів (хух, встигла поки дочка спить), написаної контрольної чоловікові в університет (зараз працюю над соціологією, задоволення неймовірне, робота творча), а ввечері, коли мої йдуть на прогулянку, за 2-3 години приходять, а в мене блєск: поприбирано, смакоти наварено, газони підлиті, грядочки прополені, краасооотаа... А в неділю можна щось собі прикупити (бо в суботу цілий день генеральніше прибираю, готую - для то щоб в неділю можна було собі щось прикупити...), час від часу здибатися на шампана з коліжанками (можна запросити їх і до себе) і мені для щастя, чую, більш нічого не треба. Так, бракує катастрофічно часу: на книжку, на спорт, на салон, але я впевнена, що це все тимчасове явище, поки дитина ще мала. Все вищеописане - це мрії, бажання, так би воно в моєму ідеалі мало виглядати.
Реалії, на жаль трошки інші. Все обертається навколо фінансів, навколо невизначеної ситуації в країні. Я твердо налаштована до Юстиної школи на роботу ні-ні, але чудово розумію, що нікому би не заважала чи захищена моя дисертація, чи продовження моєї державної служби, чи відкриття власної справи (але в теперешній час, то треба бути камікадзе). Мені страшно від тої пенсійної реформи (не смійтеся, відверто страшно), від того, що дорослішають батьки, від того, щоб ніби директор піддурює чоловіка. Одним словом, на розпутті я і в голові повна каша. Але вже хтось стоїть за спиною і маю йти варити звичайну, гречану, бо... бо сім"я - перш за все.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Недавно постала перед таким вибором: запропонували мені роботу на літній період - досить хороші гроші можна було заробити,але для цього потрібно було виходити щодня, тобто три рази в тиждень я була б зайнята своєю основною роботою плюс у свої законні вихідні мала б виходити на додатковий заробіток. Я спочатку погодилась, бо ж подумала,що нарешті не буду відганяти дітей від кожного магазину з відмовкою, що не маю грошей.... Але....коли сказала дітям,що буду зайнята тепер щодня і ми будемо рідко бачитись з ними, вони почали плакати і просити, щоб я не йшла на роботу, що їм нічого не треба,що для них головне, щоб я була поруч... Мда, я ніколи не сподівалась від них таке почути. Це був для мене приємний шок. І я відмовилась від додаткових грошей... заради них, тих малих чудіків,які по суті і складають зміст мого життя. Адже взяти відпустки не маю можливості, тому вирішила,що хоча б тих три вихідних серед тижня побуду з ними, бо я для них - цілий світ і якщо вони втратять мою увагу, то втратять цілий світ. Словом, я зрозуміла,що всього треба в міру: працювати для задоволення власних амбіцій і фінансових потреб і зберігати затишок та спокій у сім*ї. А спокій в сім*ї нерозривно пов*яаний з фінансовим питанням. Адже коли в тебе голова не забита тим, де б то взяти пару гривень, щоб купити молока чи картоплі, тоді і спокій в хаті гарантований. Хоча я вже так думала: якби навіть я вийшла заміж за олігарха і мала б купу грошисок, то все одно б працювала десь просто для задоволення, бо сидіти сутками вдома і займатись суто домашнім господарством...- ну не моє це

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

в мене точнісінько така ж думка.
Наразі ще сім"ї не маю, але надіюсь в майбутньому як вона буде і появляться дітки, я хочу ходити на роботу не кожен день, або якось по пів дня, щоб час сім"ї присвячувати і в той же момент щоб не сидіти постійно дома

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Давайте залишимось кожна при своїй думці і я не провокуватиму Вас ставити мені діагнози.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Аналогічно. Тобто, не те, щоб я не хотіла на роботу, але вона щось не вписується в мої плани )).
Коли я виходила заміж, то мала великі плани на наукову кар"єру. Потім з різних причин змінила галузь і знову "будувала кар"єру". Не можу сказати, що я стала успішною бізнес-леді, але при виході в декрет в мене була і посада, і досить непогана зп, і перспективи подальшого зросту.
Але все змінилось з народженням доні. Я не хочу віддавати дитину в садок до 3 років це однозначно (можливо в 4-5). Далі піде вона в школу (це навіть якщо другої дитини не буде) - уроки закінчуються в районі 13, а далі? Хочу, щоб моя дитина мала можливість розвиватись, відвідувати якісь гуртки, до яких буде в неї бажання - чи музика, чи малювання, чи спорт і тд. Хочу ходити з нею в кіно, в театр, на ковзанку, на природу. Хочу, щоб вона нормально харчувалась - тобто мушу зготувати вдома завжди свіжу і ту саму зупу, і м"ясо, і бажано печиво, пиріжки і тд. І для себе би хоч трохи часу мати. Роботу, яка б дозволяла цим всім займатись, знайти не дуже просто, хіба якась своя справа.
Якщо б я вийшла на роботу, то заробила б на няньку і на куховарку, ще би, можливо, і залишилось щось. Але мене не було б вдома по 9-10 годин + можливі відрядження. А це не виглядає мені виправданим - працювати їм на зп, щоб вони займались моєю дитиною і моєю сім"єю, я хочу це робити сама. Хочу створювати "домашнє гніздечко" для своєї сім"ї. І не ходити на роботу - це не означає залізти в баняки, памперси і серіали. Можна завжди собі знайти чим цікавим зайнятись і повчитись.
Може, трохи сумбурно, але, думаю, хід думок зрозумілий.
Зараз я працюю, але працюю з дому (і безмежно з того щаслива). Робота мені цікава, але відчуття, що без неї, я згину від почуття нереалізованості немає . Робота не дає мені можливості мати стільки вільного часу, якби хотілось, але, поки є можливість поєднувати то все більш-менш успішно, то страюсь. Часу на пиріжки і на себе нема , але дитина біля мене. А далі побачимо ...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

дзєвачкі давайте не будемо підмінювати поняття. "сидіти вдома" не дорівнює "займатись суто домашнім господарством", ба навіть не дорівнює "сидіти вдома" в фізичному сенсі.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Погоджусь на всі сто відсотків. Я коли збиралась в декрет то абсолютно не думала про те, що буду цілими днями біля плити стояти. Я планувала віддатися дитині. Радіти кожному її дню. Навчати її чогось. Просто насолоджуватись тим, що я мама.
А окрім радості від матринства я віднайшла в собі бажання творити-вишивати, на що раніше не мала часу, та й взагалі не здогадувалась про те, що таке буде до душі. Окрім цього я завела купу приємних знайомств і віднайшла себе на тій же ж кухні. Бо ловлю себе на думці, що люблю куховарити, а особливо коли є час.
Одним словом велика позитивна сторона.
Хоча роботу ніхто не відміняв. І як Ромчик підросте я на неї обов"язково повернусь, або на іншу. І буду намагатись поєднувати і сім"ю і роботу і свої нові вподобання.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Є різні люди. Я, наприклда, скоріше відношусь до лінивих людей і якби я не працювала, то навряд чи знайшла б в собі силу волі займатись самоосвітою, собою і т.д. Якби я була суто домогосподаркою, то хотіла би все зробити на 5+, тому, відповідно, просиджувала б всі дні на кухні чи з тряпкою в руках або, навпаки,знаючи, що ще завтра буду мати цілісінький день на прибирання, то відкладала б усе з дня на день і в результаті - сиділа б або вся в ідеальній чистоті, або в ідеальному бардаку Тому для мене робота - це стимул гарно виглядати щодня, встигати зробити все і вдома, і на роботі, плюс -це завжди нові зустрічі, завжди живе спілкування з людьми, це завжди якийсь рух вперед, а не простій на місці.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я мала досвід поєднання роботи+виховання доньки, що постійно вимагало тримати себе в тонусі і кваліфікацію підвищувала, і з малою гуляла. Коли була на роботі мене підміняла няня, але в той період я найбільше відчувала себе самореалізованою і щасливою...Зараз сиджу в офісі і страждаю, бо телефон спілкуюсь з донькою, коли вона приходить зі школи, і молодшу бабуся, а не я забираю з садочка . От , тому виношую ідею почати свою справу -для себе уже підтвердила , що знайти справу, яка приноситеме дохід більший ніж моя немаленька зарплата цілком реально... Все ж коли ти -Мама, класно працювати у гнучкому графіку.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

це шось за межами мого усвідомлення. Я рано встала і це достатній стимул, щоб гарно виглядати, а йду я кудись чи не йду жодного відношення до цього не має.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

я це розумію так: якщо я йду в офіс де відім (вісімнадцять) модниць, то вдягаю все "до кольору" і каблук, зачіска і "манікур" все в ажурі...
а якщо я вдома і розумію, що після базару в мене готування обіду, а після готування обіду миття посуду і кухні, а після того, гуляння з дітьми, роблення уроків, то вдягаю зручні джинси і фіг мене з них хто випхає...
манікюр часто перекладається на "завтра" (бо ж безпросвітна кухня) ну і так далі...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

ну і правильно, але для мене джинси, не означають, що я погано виглядаю

каблуки я не ношу як клас (не маю стільки здоров"я ), а оказій на гарне плаття якщо нема, то я дуже гарно їх вигадую сама - зустріч з подругою дуже підходить.

---------- Додано в 12:39 ---------- Попередній допис був написаний в 12:38 ----------

я точно щось не розумію, а чого вона безпросвітна?

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

а того що: вранці снідаємо в два заходи (чоловік і малий, я і мала) - два різні сніданки 4 комплекти посуду, чоловік працює через дорогу приходить на обід, мала має другий сніданок, і той же обід, через годину приходить син зі школи - теж обід. тільки повимивала за ними посуд і кухню - дочка просить підвечірок, потім син, потім чоловік приходить з роботи - повноцінна вечеря, щоб пізно не наїдався, бо апетит нічого так... потім знов діти їдять....
то порахуйте скільки разів получається?
а якби я йшла на роботу, то чоловік би шукав де пообідати самостійно, син би вчився розігрівати собі, малу би годувала няня... а я би була з файними нігтями.
вони і так в мене нічого, але не прийшлося би так часто навідувати манікюршу

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я обираю друге. Воно мені необхідне, інакше музя не навідується.

---------- Додано в 13:17 ---------- Попередній допис був написаний в 13:11 ----------

А в мене що я на роботі, що вдома кухня не завжди прибрана. Я її прибираю тоді коли вже мус, а якщо можу обійтись то обходжусь. Вчора мала читане і співане, що я вдома а гора посуду, а «Я недавно все помила!!!». Недавно, то кілька днів. А для нас то як вічність.

А коли приходять і кажуть, - мама, я голодний! Я кажу, кухня там, ти знаєш де що лежить. Якщо не хочеш просто перекуску, тоді кажи і я загрію щось типу зупи чи вареної бульби. Діти навчились давати собі раду. Підсувають крісло, беруть собі печиво і кракерси з полиці, йоґурти з холодильника, яблуко чи банан завжди лежить на верха. Навіть моя 4-ри річна Андріана знає де знайти чукулядку або йоґурт, або яблучний соус (варене перетерте яблуко).

Однозначно не варто робити себе заручницею кухні. Кухня це класно, і там також можна знайти багато роботи і навіть такої що приємна для людини, але часами хочеться просто ноги догори задерти і почитати кнігу «О вкусной і здоровой піщє»

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Мій чоловік тільки в часі сильної грошової кризи погоджується на те,щоб приїжджати на обід або брати з собою на роботу.А так,то завжди обідає самостійно десь в кафе,при тому,шо я на роботу не ходжу,каже,шо мені і так вистачає чим зайнятися). Він ше до того і не снідає,лише п"є молоко і я зранку не встаю йому готувати сніданок.Так шо ми разом їмо лише ввечері,деколи спеціально чекаємо поки наш тато прийде з роботи шоб разом повечеряти.
А щодо теми сім"я чи робота,то для мене завжди на першому плані буде сім"я,а якшо робота,то хіба з дому працювати.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Мій чоловік кожного дня вдома на обід, часом думаю як то воно буде як піду на роботу, бо ж звик до того що вдома їсть. Я сьогодні так хотіла відпочити, разом з малою поспати в обід, бо аж повіки злипались, але не змогла, бо мав на обід прйити чоловік, а після обіду посуди повно і краще її помити поки мала спить щоб потім з нею побути більше. Я б теж хотіла з дому працювати, але чи так багато робіт, які можна виконувати вдома, на всіх жінок напевно не вистачить?

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

коли Яринка підросла і Оленки "в планах" не було, казала чоловіку, що хочу йти на роботу, навіть було почала шукати. Чоловік ніби то не був проти. А зараз не хоче, щоб я йшла на роботу, не втому значені, що насильно мене тримає вдома. Просто хоче щоб була біля дітей. Та й я цього хочу зараз Оленка ще маленька, щоб її лишити, коли вона підросте, Яринка йтиме в перший клас. Знову ж таки хтілось бути вдома, щоб і завести до школи і забрати.
А матеріальна сторона... Я порахувала, щоб приносити додому прибуток, потрібно щоб моя з/п була не меншою ніж 3000