@shparynka, я вам більше скажу, тільки один з них зараз підтримує постійний зв"язок з моїми батьками, якісь знаки уваги, гостини і т.д. Двоє інших телефонують 2 рази в рік або як якась біда, причому за найстаршого племінника тато продав жигулі, щоб того не відправили служити в Афганістан, там тоді була війна(((( Такоє...
то правда, часом так є, але якщо аналізувати минуле -це суцільний позитив: в нас вдома постійно була тусовка дорослої молоді, біля яких такі малявки, як я чулись в тренді, якби батькам не підходив такий спосіб життя, вони б теж на це не погодились, але я ніколи не чула від них нарікань (а діти чують і бачать майже все) Ну а зараз, маємо те, що маємо Я вважаю, що моральні (і не тільки) борги треба віддавати, як хтось думає по-іншому -має право Але що стосується татарської орди чужих людей в моєму домі - я категорично проти, ціле щастя, що чоловік такої ж думки, як я
Співчуваю і розумію. В нас вдома жила донька маминої однокурсниці коли приїжджала на сесію. (Чудова дівчина - продукти привозила, сама готувала, коли могла, купувала всілякі ласощі. Ну щоб не подумали, що з тих «наглих».) А я як приїхала жити в Львів то жила по зйомних квартирах, і мала багато різних неприємностей, власне з проживанням. Хоча тут живе дядько з сім‘єю. Ну гаразд в нього не було місця (воно було, але ладно), але за 5 років навіть жодного разу не подзвонив. При чому стосунки між сім‘ями нормальні, я б сказала, добрі були. До нас завжди приїжджають родичі з села. Переважно по лікарнях-лікарях. І не все з торбами-бульбами, але як ми до них приїжджаємо нам теж в руки ніхто не заглядає. Ну і поводяться всі як гості, а не як ґазди Основні проблеми не в кількості людей на квадратний метр, бо життя таке, що інколи треба і посуватись, а в ставленні. В мене місця кіт наплакав, але я би приймала всіх доки би лишалось місце на підлозі де спати. Але якщо в цьому дійсно є потреба, і вони були б залучені до домашніх робіт ще й як. А привозити щось необов‘язково абсолютно. Ну але і вечері з трьох курсів я б не робила.
Місця в нас валом, і гостей ми завжди радо приймаємо. І гостюють вони по пару днів, бо приїзжають з далека. Але є таке поняття як вдячність чи як воно там називається. І якщо ти приізжаєш з купою мені невідомих людей на 4-5 днів, то хоча б шоколадку дітям, чи пляшчинку вина. Мені не розходиться в тих 20 гривнях на шоколад. Але де ж увага??? Це ж треба подумати), зупинитись, зайти в магазин. Тут зовсім не в грошах справа. Відносно готувати разом. Знаєте, є такі люди, які роблять чужими руками? Це чітко цей випадок. Ситуація. Вони завалюють до нас. Я якраз намагалась вкласти малу спати, не вийшло. Вона вредна, хоче спати, чужі люди в хаті, вона з рук не злазить. Вони такі: нам би чайку з млинцями (млинці є)!» Ок. Поможете? Ой, такі змучені!!! Не охота... Занавєс. Ну і таких от ситуацій за ці дні мільйон. Для справедливості скажу, що вчора вони таки купили аж одну пляшку вина, яку випили, коли ми вже пішли спати, по дорозі допивши наше відкорковане. Я тихо афігіваю))). До пляшки вина не було куплено нічого. Ну бо не було нічого у цілому Львові доброго). Вони чесно шукали, на авто нашому об‘іздили, не знайшли. І таке. Мені вже то на голову не налазить. --- дописи об"єднано, Oct 13, 2018 --- Додам, що зараз в моєму холодильнику так пусто, що я вже не пам‘ятаю коли так було))). На сніданок будемо гребсти по сусєкам). Діти і ми вже поснідали, а «гості» ще сплять, в них малі діти не плачуть)))). Чоловік поривався поїхати в магазин, а я не пустила. Така я не гостинна))).
це не до Вас було абсолютно. Ваші гості наглі морди. Я більше писала для ілюстрації, що варіації на тему вдячності можуть бути різні. я якраз про це - або взяти бавити дитину, або млинців насмажити, або миски помити, та є як віддячити. у вашій ситуації свинство просто небувалого рівня досягнуло, бо привели без дозволу ще й чужих абсолютно людей. --- дописи об"єднано, Oct 13, 2018 --- аааа, це вже просто істерика. Розслабтесь. Не готуйте. При вимогах поїсти невизначено махайте рукою в сторону міста.
ага.. і заснула разом з нею! В мене таке бувало...випадково, пра.. А в цій ситуації - була би 100% невипадковість.
Найгірше, що серед них дуже рідна людина для чоловіка. Йому це реально болить і дуже неприємно. Я про це йому намагалась говорити ще минулі рази. В такій трохи завуальованій формі. Але тоді в неї була складніша фінансова ситуація. Списувалося на це. Зараз в неї все гуд. Але ось це «мені всі повинні» залишилось. Харить оця манера вислужитися перед своїми знайомими за рахунок рідних людей. Вона ніби ще дитина, і друзі її теж. Дитина, яку треба нагодувати, покласти спати, розважити. Ну а дитина що має? Та нічого), тішити своєю присутністю. Тут реально ситуація ще складніша, бо є ще чоловіка батьки, які просто в шоці. Вони не сподівались (хоча, якщо покласти руку на серце - вони знали, що і як). Вони чекали, готувались, переживали. Коли було важко - допомагали фінансово, хоча змоги це робити не було. З шкіри лізли. А зараз вони бідні, не впливові, їх соромляться. З ними спілкуються між паузами крізь зуби. Не дай мені, Боже, так виховати своїх дітей! Чудовий урок я отримала цими днями. Багато думок. Багато висновків. Ну і неприємний осад теж залишився. Платити тією ж монетою не будемо. Бридко. Та і не зможемо.
@Rodionochka, ну після хоч трохи стає зрозуміло...і очі, котрі вибігали в коридор від усього прочитаного, можуть повернутись хоча б на лоба... П.С....якщо вам коли небудь бракне гостей - покличте мене..на2 дні.. Я обіцяю- мити посуд, витирати пил і чистити усі необхідні овочі. А якщо "візьмете мене з дитям", то ще й забавляти ваших хлопців байками ввечері.
Так-так я вже теж думала в гості попроситись до @Rodionochka --- дописи об"єднано, Oct 13, 2018 --- Про «дитину» не зарах. Дитині явно є 18. І якщо до 18 ще не навчилося, то значить не дуже хотіло.
@Rodionochka та "дитина" вже працює, п'є вино, не бачу де тут дитина де юро. Значить можна сміливо означувати власні кордони, без хамства, львів'яни це вміють дуже добре, з перфектним гумором з почуттям власної гідності. Бажаю Вам душевної рівноваги
Можна множити на два. Просто позиція вічної дитини. Ніби без дорослішання. Але у неї там без дітей, жодної відповідальності. Ні за кого, ні за що. Життя лише собі у кайф. Навіть цього разу вона казала прямим текстом, що діти - то не її, занадто напряжно. Хоча пес таки в неї є. І його вона любить. Певно, таки найбільше у своєму житті).
То вже її проблеми, дитина вона, не дитина, хоче дітей, чи собаку. Тут корінь проблеми в тому, що Ви підлаштовуєтесь під інших, тим самим порти е собі нерви. Чоловік тут ні до чого. Можна зробити так, щоб ніхто не образився, і при тому у Вас не було відчуття, що Вас юзають.
@Rodionochka не знаю, можливо не сильно підійде до вашої ситуації, але гостинність ви проявили, дозволили пожити, були привітними, а до ситуації -приниси, подай - відійди не мішай, я би застосувала правило " сама, люба, сама" , це для вашої родички. Сім'ю погодувала і на тім усьо, а гості якщо хочете каву прошу, на решту немаю часу бо діти, справи, і т.д. Ви чемна господиня із купою роботи. Я думаю ви на таке ставлення не образилися би. Не знаю які у вас стосунки, але не завжди потрібно відплачувати тієюж монетою, достатньо просто відійти в сторону. А так як це ще і родичка чоловіка, то і поготів, нехай наступні ситуації вирішують між собою. А у вас є діти, сім'я і друзі які дійсно заслуговують вашої уваги і турботи.
В світлі останніх обговорень зацитую уривок з книги «Монах, який продав свій ферарі»: «Є люди, які телефонують саме тоді, коли ти щойно вклав дітей і зібрався почитати. Вломлюються в твій кабінет, щойно ти зосередився на чомусь справді важливому. Всі ці люди ніяк не впливають на твою долю. Вчись говорити «ні» Будь сміливішим і вчись відмовлятися від того, що не має для тебе значення.» Мені теж потрібно працювати над собою в деяких напрямках, наприклад, я божеволію від кількості телефонних дзвінків, які доводиться приймати протягом дня. І дуже хочу навчитись фільтрувати не важливі, і припиняти розмови, які не мають для мене жодного значення. Я не хочу бути чиєюсь «жилеткою» чи по пів години вислуховувати чиїсь філософські роздуми. Бо я маю куди вкласти цих пів години. Не витрачаючи, а наповняючи свою енергію. Мушу також відзначити, що є і певний прогрес. З останніх прикладів наводила цей: колись, на старті кар‘єри, не вміла окреслити свої кордони, хотіла всім сподобатись. Якщо мене кликали брати участь у сабантуях керівництва, летіла, старалась «блєснуть» гумором, і відбути (власне, для мене то було «відбути») до кінця. А потім «доганяла» те, що не встигла (побутові речі, особистий розвиток, відпочинок). І сердилась на себе, що витрачаю час на те, що не приносить задоволення, лиш би виправдати чужі очікування. А потім (не можу сказати, в який саме момент) все змінилося. І от буквально, тиждень тому поверталися з відрядження потягом, компанія з купи народу + керівник. Народ змучений, видно, що всі (крім керівника) краще би поспали, ніж традиційно «банячити» в купе. І з усіх я одна через пів години встала і пішла в своє купе, спати. Зразу за мною ще двоє. А решту до середини ночі «відповідали чужим очікуванням», ціною власного здоров‘я, і на ранок влаштували змагання «в кого більше болить голова». І в момент, коли я солодко розтягнулася на купейній полиці, я зловила отой «дзен» самодостатності. Коли нічого нікому не доводиш, а робиш так, як зручно тобі. І якщо хтось не важливий стверджує, що я щось йому винна - хай іде до лісу, пошукає мухомори
досить знайома ситуація. Все що можу сказати - це просто таке виховання, егоїзм. І нічого ви з тим не зробите. ну і щодо виховання дітей. Думаю для Ваших це і був найкращий виховний момент. В мене з дитинства залишились спогоди про гостей з подарунками, тому ніколи в гості не ходжу з порожніми руками, навіть якщо це лише шоколадка куплена в кіоску біля будинку, але маст ту бі! В мене було ще краще, коли приїхало в гості 2 сім'ї. Одні просто знайомі, навезли і продуктів, і подарунків і сувенірів, нам аж не зручно було, а близькі люди - просто як факт приїхали. Тоді я прямо сказала (правда вже опосля) що це не дуже гарно виглядало в порівняні і для "етикету" можна було символічну бутилку вина взяти. Думаєте на наступну оказію ті люди з чимось приїхали? Але вже тоді було 150 причин чому з пустими руками ну так, зайти на заправці і взяти коробку цукерок то капець як важко було, і на то була аргументація - ну а що тобі в тій коробці цукерок так розходиться? Ну і люди також не бідні,і не маршрутками добирались. Так що варіант один - просто змиритись. Відплатити тою ж монетою, особисто мені совість не дозволяє. Багато разів планувала, але як доходить до діла не можу.
@Rodionochka ви дуже тактовна і толерантна. І чекаєте взаємного ставлення від інших. Показали що де стоїть, куди ставити брудний посуд щоб він став чистим і займаєтесь своїми справами. Тим більше, що серед тих гостей близька родичка. Читаю і складається враження, що відпочиває компанія, яку обходжує хатня робітниця. Я б їм не накривала на стіл, і за ними не прибирала. І не з вредності, а для того щоб окреслити межі. Це вже не гостинність, це обслуговування.
Після того як я не отримала від них і пляшки вина))), все десь так і відбувалось. Я хіба допомагала) накрити на стіл, і потім прибрати зі столу. І стравами взагалі не заморочувалась, давала те, що таки приготувала до того, як взнала які вони «гостинні». Хоча вино таки було, наше.
