Приймайте в компанію. Я теж не розумію нащо то святкувати. Гидотне свято саме по собі. Ні естетики, ні виховного моменту в ньому не бачу.
Дратують мене водії, які гасають, як шалені у дощову погоду по калюжах, обливаючи пасажирів...Мали б совість, чи вони думають, що "гарні побажання"вслід від облитих пасажирів допоможуть їм швидше доїхати???Є, звісно нормальні водії, які дуже акуратно їдуть біля пішохідної частини, але не всі такі...
Уууу зла я зла. Записалася вчора на мийку (на стрийській біля дитячої планети). Приїхала 5 хвилин по зазначеній годині. А бокси зайняті. Прочекала пів години. Почалась суперечка з адміністратором і мийниками. Вони мені вперто доказують, що взяли машини рівно в 19.00. Як я вже підняла голос і почала сваритися - вирішили мені доказати що я не права: "йдемте на камери пидивимсі". Пішли. Одну машину взяли на повну мийку о 18.50, і ншу в 18.45. Питання: навіщо тоді існує попередній запис?!!!
Не те щоб дратують...Але ніяк не можу зрозуміти мотивацію людей, що сідаючи в трамвай, заходять через передні двері. І при цьому не купують квитки, а спокійнесенько собі проходять далі по салону. Або й взагалі встають в дверях. Для чого створювати оту "кучку" при вході? Пхається 10-12 чол. в двері, з яких 3-4 бере квитки, а решта просто проходять далі. Чому б одразу не йти на вільні двері...Де логіка?
Дратують люди, які тебе образять, наплюють в душу, висміюють, а потім ображаються на тебе за те, що ти розсердилася на них... Спонсор мого дня люди а-ля "нє ну а шо ми зробили такого?"
Мене дратують люди, які репостять у соцмережах неактуальні новини. Ну невже так важко почитати коментарі? Грррр А ще дико дратує вимикання електрики вночі. Ото дитина засинає, я збираюся робити те, що собі заланувала і бац! Пали свічку...
гррр. Плюсую. А з чим це може бути пов"язане? В мене теж багато всього вдома робиться в нічний час (по перше, бо додому пізно потрапляю, а по друге через дво-тарифний лічильник). І дуже часто тільки-тільки почне працювати ПММ і пралька, як бах - і електропостачання припинилося. За кілька хв, щоправда, з"являється, але від перепаду напруги збиваються годинники на техніці, і духовка, наприклад, вже на відкладеному старті не запуститься (я так виставляю запуск, щоб до сніданку була тепла страва). Якщо на момент перепаду напруги ми вже спимо, то вранці замість теплої духмяної запіканки застаємо холодну сирну масу ).
Дратують люди, які говорять, що і як правильно робити, а самі так не роблять. Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
Дратує коли без дозволу беруть мої речі! Мама взяла мою сумочку, не спитавши чи можна, чи може вона мені потрібна??? А коли я їй висловила, що мені таке не до вподоби і треба таки мене питати, то ще й сваритись почала!
Дратують мене всякі спам-розсилки з "листами щастя" чи скоріше "нещастя". Де там кажуть: надішли це повідомлення 10-20 людям, і буде тобі добро, а якщо ні - чекай біди! Ну як так можна? Переважно таке навіть не читаю, але вчора мене один такий "лист" дуже знервував і розізлив! От прислали на фейсбуці таке: Нє, ну скажіть - то нормально? І то доросла людина вислала, не 10-річна школярка. Ще якщо там якесь прохання молитви, чи якщо би "лист щастя, багатства", але спекулювати почуттями до мами?? Типу, як погроза прям, чи побажання зла. Чи то треба простіше до того відноситися, і вибрати 20 друзів, з якими не сильно хороші стосунки, щоб їм таке "побажати"? Цілий вечір вчора не могла заспокоїтися. Висилати комусь на ніч отакий "милий" лист про маму (з наголосом, що її може не стати, якщо не виконаєш дурні умови) звісно не було бажання. Хоч звісно закралася тінь сумніву і переживань. Ну може тій людині (яка мені вислала) теж таке прислали, і вона вже поспішила всім відправити, щоб скинути тягар. Але.. Але треба думати, що робиш! В мене в друзях є люди, в яких вже на жаль нема мам, а якщо би їм таке прийшло? Чи якщо в когось хвора мама, і їм прийдуть оті повідомлення? Це ж жорстоко! Чи таки не звертати увагу на таке? Ну одним словом - страшно дратують ланцюжки листів, і люди, яке таке розсилають!
@Thebestnata воно харить, але це така собі перевірка. У що ти віриш? Відколи сприймаю це саме так, мені легше.
Та я не вірю, тобто стараюся не вірити. Але коли таке пишуть, то трохи страшно. Напевно на майбутнє треба просто не читати таких повідомлень, де починається шось з віршиків
Ооо, і мене таке бісить невимовно. На щастя, з моїх друзів ніхто такої фігні не розсилає, ну принаймні не пригадую. Але колись в далекому дитинстві якась подружка прислала мені такий "лист щастя" з текстом, що якщо не перепишу і не розішлю того листа якійсь-то кількості друзів, буду нещаслива в коханні. Я плюнула і викинула, бо не вірю в таке, однак, коли траплялися негаразди в особистому житті, чомусь та писанина завжди згадується. А ще страшенно дратує, коли в метро людина переді мною не притримує двері після себе. З моїми габаритами Дюймовочки мене тими дверима може знести на раз-два.
мусимо старатись ліпше Поки не складно - це не випробування. А життя, здоров'я, мама, діти - це завжди те, що експлуатують, щоб збити зі шляху. У мене була ситуація, коли на мене щось там "поробили" і про це знала моя мама, яка завжди позиціонує себе, як справді віруюча людина. І що мене реально роздратувало - це те, що мама замість підтримати мене в моїй позиції (не вірю в пороби і забобони), щодня дзвонила цікавитись, чи я ще жива Мовляв, все було не страшно, поки мені на балкон не підкинули живу жабу. Тобто, поки жабу не підкинули, віруюча людина спокійна, а якщо вже підкинули - всьо, віра сі скінчила?
@Thebestnata ха!мені такий лист щастя наліслала одна жіночка віку моєї мамищо тут сказати я була в шоці А от мене дратує, ні просто теліпає вже, коли мене турбують по робочих питаннях у вихідні дні!!!
а відправте отого "листа" тій же подрузі, причому 20 разів - і з себе тягар скинете, і вона можливо!! задумається) А якщо серйозно - то фігня, звісно, не варта жодної уваги. Все у наших головах. Навіть те, чого там бути не може
Мене дратує, коли мені в моєму домі безапеляційно кажуть що і як я маю робити. Навіть не робити, а прийняти чиєсь брєдове рішення відносно того що і як маю робити. Тобто за мене вже вирішили, і просто мені повідомили. А найгірше те, що від того всього псуються відносини на дуже довго. Я хоч і не злопамятна, але є речі, які глибоко і на роки закладаються десь у пам'яті. Я вже мовчу про те, що робити того я зовсім не збираюсь. А все через людину, якій глибоко в одному місці ота вся двіжуха. Та людина того не потребує, просто ій вирішили спростити і так ненапряжне життя моїм рахунком. Короче, зла я(((. От не можна з деякими людьми жити і не чекати підвоху.
Дуже дратують діломани...Замовляєш послугу за певну ціну, і тут за день-два до дня ІКС дзвонить діломан і каже "вибачте-перепрошую, але в нас піднялась ціна, ну самі розумієте, бла.бла.бла.". І прекрасно розуміє, що клієнт не відмовиться. Бо знайти таку послугу в іншому місці за день-два нереально. Доводиться погоджуватись. Ех... А ще дуже дратує останнім часом ситуація з українською мовою у ЗМІ. Всі знають про квоти. Ну от і тепер всі радіо-ТВ активно "вкорінюють" українську мову. Але в якийсь дуже дивний спосіб. Говорить ведучий російською, потім переходить на українську. Але розмовляє якось так дивно. Типу вся наша мова зводиться до "сало-горілка-ковбаса-оцея тобі зараз дам копняка". Хо-хо-хо. А українська - це виявляється так весело, так весело. Кум-кума-корова-стодола... Чи то тільки мені таке здається?
