Здоров‘я - це інша справа. І коли у вас виробиться нормальне ставлення до їжі, у вас не буде ваги, яка може шкодити здоров‘ю. А від самокритики, як і від ваги 150 кг, дуже навіть гіпертонія. Мова про те, що якщо ви не приймете те що є зараз, то всі «похудання для здоров‘я» будуть закінчуватись однаково. Про неоцінювання їжі категоріями «хороша-погана». Ви хочете їсти, питаєте себе що саме, цукерки, ок їмо цукерки, наїлися, припинили їсти цукерки. Фсьо ви в такому режимі не будете хотіти їх їсти часто, чи багато. Найбільша проблема після передостаннього пункту перейти до останнього. --- дописи об"єднано, Mar 11, 2019 --- Щось про архетипи ))) З грошами ти тут такий свій хлопець. Він не може відкладати гроші Та я розумію, що справа не в марнотратстві, але якщо ти їж печенька «бо завтра не буде», то відклади «на завтра» гроші. 200 грн в місяць, це 2400 в рік. Я не буду казати куди їх тратити. Бо це зруйнує ефект вправи. Переживи те що в тебе є вільних 2400.
ну от це найважче (((. Я перечитала масу літератури, десь щось з кожної та й лишалося в голові, якісь установки. Не можу когось конкретно радити. бо це збірний образ/рішення й т.д. Це звучить якось просто й банально, але це й найважче водночас - працювати над собою, викорінювати свої комплекси, стати егоїсткою трохи...Ну й полюбити себе саме такою, як є зараз, з усіма своїми тараканами. Кажу, мені на це пішли рокИ, щоб я дійсно змінила своє мислення й ставлення до багатьох речей, повірила в себе саму в першу чергу. Ну й ще - я дуже-дуже цілеспрямована і я цим дійсно пишаюся, бо якщо щось ставлю за ціль - я її добиваюся. Інше питання, наскільки мені того треба було в кінцевому результаті. Це як змагання самої себе із собою ж.
І для протоколу. Для всіх. В кого був досвід голодного чи напівголодного життя, ОСОБЛИВО в дитинстві, в зоні ризику харчових розладів всіх мастей. чому? Чому не буває? Що не так з вафелькою?
Бл*ха. Це геніально. Сподіваюсь, @Akina вловила, що Ви хотіли сказати. Бо от якщо для мене це (відкласти гроші, не на щось, не витративши їх при цьому наперед, "в умі") - не проблема, то рішення здається таким очевидним і простим. І дивно, як це хтось може не вміти відкладати гроші. От хочу доапгрейдитись до того рівня, коли мені буде дивно, як це можна їсти, коли не голодна.
Я в кіно ходила))) Якщо по темі - в мене та ж проблема. Тому п'ю воду)) Серйозно, 1скл води, а тоді через 5-10хв думаю, чи мені дуже треба ту шоколадку/печенько. Якщо дуже- їм . І ще - стараюся купувати шоколад, а не якісь тістечка. Але проблема, коли я печу сама. То ж , нібт "корисно"
От власне, що "зліпивши" себе до 20-25 років - надалі легше підтримувати. Бо в 35+ почати правильно харчуватися (а не дотримуватись дієт) - це вже важче. Тобі потрібно підтримувати, а мені, для прикладу, вчити свій організм. Але рано чи пізно це потрібно зробити. І невеличка порада від мене @Kroshka Enot візьми собі красиві тарілочки, але розміром хоча б вдвічі менші за твої .
Ну це неправда. Ми так сконцентровані на шкідливому, що звикли користуватися фразою "немає нічого корисного". Там є вуглеводи, білки і жири, це все базові речовини для нашого організму. Так, є сотні шляхів отримати їх в більш "здоровому" вигляді, але - в цьому і вся суть підходу, де вся їжа вважається нормальною. З печивом і вафлями людина насититься і не помре ані з голоду, ані тому, що ними отруїться. Значить - їжа, пожива. Таке просте ставлення, як в первісних людей, будь-що, що можна безпечно їсти - це чудово. А в мовах широкого асортименту, повірте, людина не буде вибирати одні лиш вафлі. Я, наприклад, в 95 %, коли б мені захотілося солодкого, не купила би вафлі, але я можу їх з'їсти без докорів сумління. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
А ви знаєте з яких Люда їсть? І чи для її потреб вони завеликі? Тема постійно скочується в «як себе так обдурити, щоб схуднути». дай я тебе розцілую! Абсолютно погоджуючись з @Mansikat , я ще додам Звідки визнаєте, що там немає нічого корисного? Хто вам це сказав? Чому ви йому вірите? Ну і мова не йшла про конкретну марку вафельок.
@Mansikat про корисні жири в вафлях і все інше ... та йой, кожен сам собі най вибирає корисність і доцільність вживання того, чи іншого. Моя психологія каже мені "з,'їж і вспокійся"))). Але я себе в корисності не переконую.
Є величезна різниця між переконанням себе в корисності і ставленням до всієї їжі нейтрально. Без ужас яка шкідлива і прєлєсть яка корисна. --- дописи об"єднано, Mar 11, 2019 --- @Zaychenya і що? Людина має їсти щоб насититись, а не поки закінчиться чи не закінчиться тарілка.
Так, зрозуміло. Це не я присікувалась до слів,не беручи до уваги контексту. Про ужаси і прєлєсті ніхто не писав.
Я маю на увазі, що простіше з'їсти з жадністтю усе з маленької тарілки і наїстися, аніж з великої, і потім мучитись що важко в шлунку. Особливо, коли лише починаєш. А звичка з'їдати усе - залишилась. На великих тарелях я себе "розігнала" до 80кг.
В мене такого нема. Є люблю і не люблю, хочу/не хочу. Корисність їжі, знову ж таки ,визначали завжди. Чи нікому мама/бабця не наголошувала на користі квашеної капусти/молочка/м'яско і т.п.? Завжи їжу розділяли, класифікували за корисністю. За не корисністю трохи меньше)))).
ти звідки знаєш, які в мене тарілочки? Якщо серйозно, то нового посуду в планах нема. Зібрала весь комплект нарешті. Але десертні тарілочки є, спробую.
А вони точно поможуть? Не апроблема в тому. Що ви хште великі порцвї з тарілки, а в тому, що потім ще і те і те доїдаєте. Отримуєте якесь незадоволену потребу за посередництвом їжі, як я похвалу надя молодець чайочком з кусочком шоколаду
О, а оце зрозуміла, дякую. Але то треба ще додати "відклади і зумій витратити на СЕБЕ" Бо з відкладанням грошей в мене теж печальна історія. Я раніше прекрасно вміла відкладати - то на сукню в школу на випускний, то на якусь техніку... Але одружилася і все поламалося - отак відкладаєш, відкладаєш, чоловік не відкладає і в підсумку МОЇ гроші, що не так і легко відкладалися на щось для МЕНЕ йдуть на якісь сімейні форсмажори. Тоді думаєш - блін, краще б я не відкладала, але регулярно робила собі дрібні приємності. Може й звідти теж "ноги ростуть" - з"їсти поки є, бо потім прийдуть, заберуть і мені не лишать" От того я не можу нормально реагувати на Владове "маааам, чого ти не купиш мені банан? " і абсолютно спокійно відбиваюся від "купииии ніндзю". Ну тобто ззовні я реагую спокійно на прохання купити щось смачненьке, але всередині все починає калатати і я переживаю, що він потім теж згадуватиме "голодне дитинство" (хоч з моїм дитинством початку 90-х то, звісно, не зрівняється все одно ). --- дописи об"єднано, Mar 11, 2019 --- В мене то не лише солодкого стосується, я точно так само можу об"їдатися будь-якою небуденною їжею - м"ясним (пельменями, котлетами), сиром... коротше будь-чим що не суп і не каша Це відбувається далеко не регулярно, але часом "накриває"
