Відповідь: Психологія харчування мабуть буде пасувати сюди. скинули мені цікаву статтю більше тут - http://www.diets.ru/post/1280752/
Відповідь: Психологія харчування Можливо вже згадувати у цій темі про книгу Келлі Макгонігал «Сила волі: як розвинути і зміцнити». Додаю ще один схвальний відгук. Книга корисна! (багато про психологію харчування)
я люблю себе - навіть коли знаю, що у мене є шкідливі звички. Але це абсолютно не значить, що я люблю свої шкідливі звички (с)
а плоди? якшо шо слово "секта" там невипадкове. Я би не радила. п.с. і настільки розходиться з усім про що йде мова в попередньому твоєму посиланні. коротко: будьмо уважні
@Orman я тобі дякую за розуміння (моє) того, що не можу отак просто всім ділитись, що знаходжу корисним для себе. Я то зрозумію певним чином і вискублю саме те, що мені треба в даний момент, але це не означає його корисність загалом. Дякую за урок екологічності
Там якраз згадувалась книга, яку якраз прочитала. Ліз Бурбо "П"ять травм, які заважають жити". Коли читала главу про травму приниженості, була вражена скільки співпадінь з моєю мамою і трошки в меншій мірі зі мною. Книжка справді вартує уваги.
Зеланд жжот )) С тех пор, когда человечество перешло на маргарин и дрожжи, здравый смысл уже не работает файна стаття
дівчата.. яжеру солодке коли нервуюся..і жеру не стільки коли нервуюся а коли невизначеність і напружена обстановка..часом встигаю усвідомити і стриматися а часом як свиня жую...от як то зупинитися..деколи отакі наводящі питання чи я справді голодна, що я хочу тим добитися і т.д. допомагають а часом ні..читаю ті книжки що тут радили і щось поки нічого..дуже хочеться заспокоїтися і корінь проблеми вже розкопала..як все - з дитинства..коли зменшилася увага бо було багато проблем і їлося солодке щоб себе тим втішити...сьогодні от теж випадок був - нервово на роботі от я і нажерлася солодкого..і тепер себе гризу за то морально чуть не плачу..може то з КД звязано але не знаю..щось розгублена геть зовсім.
Для початку прийміть те, що це серйозно. Такого плану штуки коригуються дуже повільно. І оте самобичування ніц хорошого не дасть. Коли ви це приймете- що так, є така задачка- тоді пошукайте чим можете ще себе так швиденько і просто втішати. Ну або пропрацюйте це з спеціалістом. Це поширене явище, на жаль.. --- дописи об"єднано, Dec 7, 2015 --- Якщо травма була у мами- то і в дочки буде. Хіба б дочка вже її проробила- тоді то не так помітно. Ну з практики бачу саме так. І в книжці здається десь цей момент описаний.
ми є те, що ми їмо. це завжди серйозно, бо майже безпомилково "виказує" все, що відбувається з нами всередині і ззовні
Ага.. Харчові проблеми- одні з найсильніших. Ну бо їмо ми щодня по кілька разів. А це купа повторів. А якщо це повтори чогось нездорового- самі розумієте що далі.
в мене те ж саме) а так як останні місяці живу у стані майже перманентного стресу, то жеру не тільки солодке, а й усе, що під руку потрапить хочеться скинути десяток кегешок, але такими темпами я хіба їх наберу корінь проблеми... за зменшення уваги - не впевнена, хоча і це теж, але був у сім"ї батьків культ їжі - в будь-якій незрозумілій ситуації їж ну і от результат... звичка - друга натура і шо дєлать?..
Корінь тут- це стресс. Стресс від неуваги, стресс від проблем- це той же стресс. Бо ж ми в таких випадках їмо не від того, що у нас щось трапилося, а від того- що у нас стресс.
Заспокоювати мозґи і вмикати усвідомленість. (Тут способів є багато, для мене дієві в стресі: вийти на вулицю, подивитись на горизонт, попити, глибоко подихати, виговорити емоції людині, яка здатна просто послухати без аналізу і спасання, йога, інше фіз.навантаження, виписати все на папір, поплакати, почитати мудру притчу, як то "Старі обноски"). Якщо питання глибоке, то звернутись до відповідного спеціаліста, і ніц встидного чи страшного тут нема, це недешево, але значно економить сили і час (іноді роки і значно більші кошти, які йдуть на боротьбу з наслідками, а не вирішують причину). Виробити собі алярмові правила поведінки. Мати під рукою не такий шкідливий перекус (яблуко, горіхи, сухофрукти). Силоміць себе змушувати вставати з-за столу не наїдженою. Не картати себе за "промахи", значить в даній ситуації це було найкращим виходом. Загалом стати собі власним адвокатом.
+1000. Як на мене, це найкраща відповідь на питання. Бо якщо картати себе, то ми знову створюємо собі стрес, відповідно знову хочеться їсти і т.д., замкнене коло. @Rapsodiya, а якщо постаратись їсти повільно, смакуючи кожен шматочок, відчуваючи, як стрес покидає Ваше тіло. Тоді і з'їсте менше, і насолоду отримаєте. Жінці ж потрібно їсти солодке
