Дівчата, пропоную в цій темі ділитись досвідом вагітностей з діагнозом "прееклампсія, пізній гестоз". Діагноз цей хоч і не рідкісний, але дуже мало інформації, особливо реальної, а не теоретичної. Чи вдалося вам знайти причину? Чи спілкувались ви з лікарями після вагітності на цю тему? Особливо цікавить досвід жінок, які мали такий діагноз за першої вагітності і наважились на другу... Чи вдалося уникнути ускладнення? Взагалі прийнято вважати, що прееклампсія майже не повторюється за другої вагітності, а останнім часом чую навколо себе багато історій про повторне ускладенення. Я хоч і не планую поки вдруге вагітніти, але хотілося б мати дещо більше інформації на майбутнє...
З першою вагітністю був такий діагноз. Пологи стимулювали простагладином на 39 тижні. З другою не повторилась. Загалом, не вважаю це чимось страшним. Ліків мені впродовж вагітності ніяких не виписували, але артеріальний тиск вимірювала кожен день і результати лікареві подавала при кожному відвідуванні, ну і аналіз сечі кожен раз при відвідуванні лікаря, але то в принципі, всі вагітні так роблять тут. Якщо тиск би перевищив певний показник, то треба було з'явитись в шпиталь. Так і вийшло на 39 тижні. Не пам'ятаю, який там був показник. Ну і на останніх тижнях вагітності робили КГТ чи КТГ, не знаю, як то правильно називається.
Вам його офіційно записали? А яка саме прееклампсія - легка, середня чи важка? А коли вдруге завагітніли - говорили лакарю на обліку про свій попередній діагноз? І чи робили якісь заходи, щоб його уникнути? Ну як вам сказати. В мене трошки інша думка. Через цей діагноз, моя дитина народилась вагою 2300 і дуже слабенька. А загалом наслідком прееклампсії може бути відшарування плаценти, судоми в вагітної, кома(в найгіршому випадку). Тому цим легковажити не варто.
Офіційно, про ступінь нічого не казали. Лікар був той самий, тому він був в курсі. Тиск з самого початку вагітності був в нормі, тому в принципі робити нічого не треба було.
Дуже вам співчуваю. Мені мабуть пощастило, в нас не було ніяких наслідків. Вагітність була дуже спокійна, багато позитивних емоцій. Лікар мене ніколи не залякував, завжди виходили з чоловіком від нього ще в кращому настрої, ніж прийшли. Звичайно, я була проінформована про можливість ускладнень, але акцент на тому лікар ніколи не робив.
Я вище написала, як моніторили мій стан, ніхто не легковажив. Але зациклюватись на негативі вагітній теж не можна, то шкодить ще більше, імхо.
Мені ставили такий діагноз, з симптомів було підвищення тиску ( 150/ на 90 максимально) і набряки ніг, з лікування - контроль тиску, аналіз сечі раз в тиждень, тест-смужки на визначення білка в сечі кожного дня , також Допегіт, каплі з сечогінним ефектом, потім вже магнезія в лікарні, при більшому тиску Дибазол+папаверин
