Це так важко. В мене стільки запитань, стільки злості і болю, образи на цю людину. От кажуть, що люди не міняються, що насправді то ми не помічаємо недоліків, або закриваємо на це очі, а потім такий - сякий. Але я ніколи не була в рожевих окулярах. Страшно, як людина може проявити себе, невже він завжди так до мене ставився? Це ж якби я його не приперла до стінки, то все так би й продовжувалося, поки б він сам не вирішив, що я йому більше не потрібна. Як жахливо це все усвідомлювати. Плюс до цього десь глибоко сидить страх майбутнього
оце не плюс, а це -- найперше. і саме тому Повірте -- стосунки -- це класно. Класно спочатку і весь час. Сварки є полюбому, але найголовніше, щоб вони не залишали осаду. Коли ж він є -- то точно із стосунками щось не так. Надто мало часу. Тому і є Зараз ви ніби хочете йому це висказати, бо маєте ще почуття до нього. Але потім, коли почуття минуть -- вам буде пофіг і ви будете думати: як добре, що я тоді не пішла до нього кричати-ридачи-виясняти. Такі жінки не вражають. От коли він побачить щось абсолютно протилежне до очікуваного -- то лише тоді може задуматись. Але то вже вам вирішувати, як далі жити: сходитись чи ні
@Materynka то дійсно потрібен час на вихід емоцій і для повернення до рівноваги. Ви питаєте чому стільки часу він був з вами? В принципі я розумію чому. Мужичкам, які не дозріли до серйозних чи сімейних відносин, дуже зручні стосунки, що не мають майбутнього. Яка не яка романтика, хтось піклується, для того ж сексу є хтось постійний, є з ким погуляти, піти на каву. Тому й дурять дівчатам голову, якщо не думають одружуватись. На жаль, є такі сволочі. З часом ви навчитесь відсіювати таких мужиків "перекотиполе" і просто тих, хто вам не підходить. Просто, якщо відчуваєте, що щось не те, не ваш це мужчина, тривогу, страх, то відразу посилайте. Якщо маєте просто сумніви, без серйозних підстав, то приглядайтесь до нього, не спішіть починати стосунки, а тримайте певний час на рівні звичайної дружби. Тоді буде значно легше відсіювати не тих і розгледіти свого. Мені в цьому дуже допомагає інтуїція, якщо відчуваю, що серце мовчить, або якесь дуже тривожне відчуття щодо людини, якщо я себе вмовляю і постійно питаю поради інших, значить, це не мій мужчина. Якщо ж тривоги немає, а лише сумніви через те, що його ще добре не знаю, то приглядаюсь і спілкуюсь. А там час покаже.
Взагалі я досить інтуїтивна, і досить добре відчуваю людей, але з ним це чомусь не працювало. Він завжди був дуже закритим. Той свій страх намагаюся придушувати, і не думати про майбутнє. В мене нема думок, що я не зможу без нього. Просто ставлю собі питання чи хочу я бути в таких стосунках, чи вони мене влаштовують. От тому я й прийняла таке рішення Усыпил бдительность тим, що познайомив з сім"єю,майже одразу привів мене до свого дому, ходив до мене додому. Питання нахрена
Ну мого чоловіка брат після розлучення повернувся до мами, і практично кожну свою дівчину водив додому. А куди мав водити? І ночувати залишались. Мама мовчала, які в неї варіанти. І кожна дівчина теж думала, що то серйозне, раз додому привіт, з родичами познайомив. Тому то взагалі не показник
Оооо, та мене всі відразу до батьків тягнули знайомитись, при чому в рекордно короткі терміни. Почувала себе в такі моменти якоюсь затятою холостячкою, яку хочуть терміново до рагсу затягнутиНу і відповідно якось незручно було, то вже і зі своїми знайомила. Тепер вирішила ні-ні, тільки перед самим одруженням. Нащо мені той зайвий стрес? Мені навіть тато сказав, щоб більше не знайомила, хіба вже перед одруженням.
Головне, що ви зрозуміли) Тепер як захочеться поступити так як раніше, згадайте свого колишнього. Мужчина, який справді любить ніколи не образиться, якщо ви ще не будете готові до знайомства з батьками.
Я теж боялася і боюся майбутнього, бо реалістка, але я рада що знайшла в собі сили розірвати стосунки які мене виснажили дуже сильно, бо краще ніяких стосунків не мати, ніж мати невідомо що.
Мені просто хотілося стабільності і визначеності в цих стосунках. І я відчувала, що він не може мені цього дати. Мінімум рік треба, щоб то все відпустити, + починати щось з нуля, от як подумаю про це....
Тут треба менше думати Живіть в своє задоволення, відривайтесь, ставте багато цілей, і кохання саме знайде Вас, рани заживуть. Внутрішній голос - така зараза, померше себе слухайте, побільше займіть голову справами
ви що???!!! не ставте собі рамок. У мене були стосунки, які мене страшенно виснажували. Основна проблема тих стосунків була, що він був впевнений, що я нікуди не дінусь і вийду за нього (але не зараз), а я а) заміж не хотіла, б) розуміла, що він не моє, в) але любила його, то і мучилась і боялась зробити останній крок. І мріяла. Дуже мріяла що він стане ТАКИМ, як я хочу. І от у нас корпоративна вечірка, але без "плюс один" (якби була парами, то я б із ним пішла). І там я зажигаю із колегою (який, між іншим, теж дівчину має, і теж там все зле).... І все... Через 3 дні він кидає свою дівчину, а я через 3 місяці свого хлопця))) ні, я ніколи не була із двома. Просто той мій хлопець поїхав до мами в Крим і чомусь я не змогла йому сказати, що "Все". Сказала, коли повернувся. Але він мене "втішив", що він ітак все зрозумів ще до Криму і там себе не обмежував у спілкуванні із дівчатами Тобто мій чоловік наділений тими рисами, які я хотіла бачити у тамтому хлопцеві. Мрійте! Не ставте рамок! Рік... Ха-ха
Точно - ха-ха). Це я тепер так також можу сказати, а колись говорила - нікагдавжизні. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
А що порадите мені? Рік, два? Чи двадцять? Як в сусідній темі говорили що треба часу в два рази більше щоб забути все. Я взагалі більше не планую мати стосунків. Маю двох діток, заради кого жити і працювати. Часу на когось іншого немає абсолютно і не хочеться.
