Перші тижні вагітності!

@Virchuk у вас вже досить високий ХГЛ , тому він вже так інтенсивно не росте, то на початку подвоюється. Ну але йога і СА зараз точно не потрібні. Ще буде час, бережіть себе і ту маленьку зернинку

 

@Virchuk, я вважаю, що для власного спокою тре показатися гінекологу своєму. Але щоб не дивилася на кріслі. І поспостерігати за прогестероном. Бурі виділення бувають ще тоді, коли у вас в цих числах могли бути місячні.

 

Дівчатка, відправили мене в лікарню, завтра будуть робити узд, нині на огляді трохи кровило, а вже лікарні все було чисто.

 

все-таки дивився гінеколог? Мені після огляду також нічого більше не йшло.

 

Так, дивилась і виклика мені швидку, так що я томлюсь в стаціонарі.

 

І що вже кололи чи капали?

 

наразі тільки кровоспинне вкололи

 

На узд сказали що вагітніть 5-6 тижнів, серцебиття чітко не чути. Призначили дуфастон і повторне узд за кілька днів.

 

Точно не знаю, але з такого терміну лише починають прослуховувати серцебиття, тому може і не чітко. Відслойки чи гематоми нема? Причину кровотечі не кажуть?

 

В мене такому ж терміні була загроза, почули серцебиття на вагінальному УЗД.

 

За відслойку чи гематому нічого не казали, так що розумію що все ок.

 

а узд яке? термін ще маленький, тому то нормально

 

Узд абдомінальне, вагінальне не робили, я так розумію через виділення. Хоч сьогодні знову було зовсім трошки вранці.

 

Мене рівно в 6 тижнів дивились зовнішнім узд, то лікар сказав, що бачить серцеві скорочення, але щб прослухати, то треба було внутрішнє робити. Наступне вже на 9 тижнів назначав. А мажеться далі? Бо в мене була разова мазанина, пройшла без кровоспинних

 

Ну то тим більше ще рано на серцебиття. Все буде добре

 

у мене тут такий глючний нет, мазні немає, вранці капнула і все, уколи відмінили, залишили таблетки

 

Дівчатка, бачу, що у вас тут зараз тема значно серйозніша, аніж моя. Але все ж, поділіться, будь ласка. У всіх була безмежна радість і захоплення, коли дізнались про вагітність? Бо ми з чоловіком близько місяця тому вирішили розпочати рік зовсім здорового способу життя, без краплі алкоголю і т.д. (аби підготуватись до вагітності). Але вийшло так, що вже тиждень знаю, що вагітна. Чоловік скакав по квартирі з радості, а в мене сльози. І не те, щоб я не рада, я вже люблю малючка, але якщо б пізніше на рочок, я б більше тішилась. Я зараз на кінцевому етапі працевлаштування, лише після університету. Хотіла спочатку роботу знайти. А тут така новина. Навіть не знаю, що й думати. Лячно якось. Хоч мені вже 22, але я себе все ще сама дитиною відчуваю. І якось хвилини щастя змінюються годинати сліз. У когось так було? Чи я одна така дурненька?

 

Така реакція, як на мене, є нормальною. У всіх завжди своє бачення як воно має бути. У мене був ступор такий у 26 , я кілька днів була не в собі, мені здавалось, що я не вмію-не зможу-страшно- не готова і т.д. Але один прекрасний ранок в маршрутці, пам"ятаю, мене осінило - багато людей чекають роками цієї радості, і якщо мені Бог подарував нагоду стати мамою саме зараз, значить в цьому є великий сенс. Мені залишається тільки виправдати покладені на мене надії і сподівання.
Ці 9 місяців, а то не мало, якраз для того щоб та вагітність змінила вас і ваші погляди, плани... Іноді без вашої участі і згоди на те Гормони ще свою справу зроблятьА поки не панікуйте, а старайтесь насолоджуватись тим даром

 

А мені першого разу було 18.. І хоч ми планували і чекали, але я все одно була перелякано-щаслива, мала такі змішані почуття страху і безмежного щастя. Я і плакала, і сміялась , і трусило трохи. ( спітніли руки, одразу впав я в істерику... хахаха, Дзідзя нагадоло )

 

Звичайно, Ви інакше сприймаєте зараз свою вагітність, ніж ті, хто планував. Але, думаю, дівчата погодяться, що новина про вагітність, навіть якщо вичекана довго, все одно хвилююча і трепетна,все одно якось не віриться, і лячно і радісно водночас. І протягом вагітності йде поступове усвдомлення свого стану, перший триместр - якось головою розумієш, тобто знаєш, а повірити все одно до кінця не можеш, потім з'являється животик, рухи - і дитинка стає все більшою реальністю. Я дуже до пізніх термінів якось не могла усвідомити, що вже так скоро, що вагітність майже пролетіла, а я тільки до того стану звикла, а тут тобі вже - йди і народжуй, аж серце іноді завмирало від переживань, як то я буду мамою, а потім - так раптово - набридла вагітність і так захотілось вже тої зустрічі з малятком, що несила чекати. Воно все якось природньо приходить. У Вас багато часу, повірте, самі будете потім сміятись зі своїх переживань, все має свій час на дозрівання - і дитинка у лоні, і ваше материнство теж має визріти.