Щодо роботи і її складності. В мене коліжанка працює на Фуджікурі. Там важко, складно, не всі витримують. І вона не має поки що сім'ї, але працює для себе! Зате може собі позволити і поїздки, і ремонт, і новий телефон, і інші речі (не залежить від батьків, а ще їм навпаки допомагає). Чи їй легко то дається? Звичайно, що ні. Але відмазки завжди знайти найлегше (я не хочу, не можу, мені то не підходить, мені то не подобається). @Spring Melos, якщо чогось хочете конкретного, то поставте собі ціль цього добитися! Хочете поїхати на водоспад (якось ви писали, що хочете) - то поїдьте. Підіть на роботу, хоча б для того, щоб назбирати гроші на ту поїздку в Карпати. один день вчора не заходила ДП, а тут 20 сторінок теми списано Можна рекорди ставити
Не так легко знайти таку роботу на дві години в день, я її і якраз шукаю,і собі поставила таку ціль її знайти.А в Карпати щоб їхати мені не потрібні кошти,мені брат все фондує,дорогу в одну і в другу сторону,лише би я мала бажання їхати,а я от такого бажання не маю.Я знаю що деякі люди витримують і важкі роботи,но я вже писала що і раніше мені було важко фізично працювати, по 10-12 год в день,а тепер тим більше, тому і шукаю таку на 2-3 год в день,і думаю що знайду,просто мушу знайти.А 20 сторінок ще не має,ще три сторінки треба до 20...А що таке форумний обмін,я щось в тому ніц не петраю?
а чому саме 2 години в день? писати статті на замовлення, займатись інтернет бізнесом, вести якусь документацію, варіантів сотні Звідки Ви знаєте, скільки зможете витримати, різні ж роботи бувають...Може краще шукати роботу до душі, чим цікавитесь, а не певну кількість годин? зі свого життя, в мене зараз є робота, де я і 1,5 год в день працюю, але приходжу вбита...2 роки тому працювала з 9 до 19, +погодині добиралась і в мене ще були сили у вечері на вино у гори пішки ходити. І справа далеко не в стані здоров'я, а в тому колективі, в якому працювала я прекрасно Вас розумію, сама через таке кожного разу проходжу, вже було написано багато, Вам треба зрозуміти для себе - все у ваших руках. Психосаматику (я вже заплуталась чи ви самі то визнаєте) нічого не вилікує, ні ліки, ні психологи, ні навіть дитина. Поки Ви самі не зрозумієте в чому проблема, доти Ви будете хворі. Зрозуміти - тут дуже важко. В мене бувають дні, коли я навіть з ліжка не можу встати, вже не кажучи про якесь прибирання чи готування їжі. Але я зрозуміла одне - чим більше я себе жалію, тим гірший в мене стан. Чим більше кажу - це мені не підсилу - тим менше я можу зробити. Завжди важливо мати людей, які дадуть гарний копняк в дупу і ти живеш далі. Життя складне, але треба вміти не зламатись. Ви зламались, але треба знайти сили жити самій. Скільки вже сторінок написано - мені мама поможе, брат поможе...А Вам самій подобається залежати від когось? Невже дорослій людині не хочеться щось зробити самій, щоб просто доказати що ви не просто так живете на тому світі? Десь там колись щось впаде на голову? Хм, мріяти можна, але досить часто це лише мрія, бо в такому стані Ви лише наращуєте панцир і ховаєтесь від зовнішнтого світу. Так, це дуже зручно і комфортно, всі співчувають, розуміють Ваш стан...Але це лише погіршує саму ситуацію. Ви стомились боротись, у Вас є мрія, до якої ой як далеко. Ваша мрія збудиться, але за одної умови - якщо ви будете щось робити!
я знайшла куди це все нести. Пішла носити. Більше тут нема що розмусолювати, всі всіх залишають в спокої. А хто буде розвивати тему, той знає що буде, бо читав правила.
Привіт, от справді, не знаю, в яку тему краще написати моє питання, тому залишу тут. Може хтось щось чув про отця Семена Перву з с. Грамотне (ІФ область)?
