Відповідь: Обговорюємо пологи (2) От мені цікаво, від чого залежить перебіг пологів? Таки думаю, що власне від настрою жінки. Нині в наших колегів народився синок. В липні ми їх бачили і так трохи говорили про то сьо, то вона сказала, що дуууже боїться пологів, як побачила то крісло в пологовому, то сиділа ревіла в машині (воно реально таке страшне?? Я ще не бачила ). І що на початку вагітності взагалі говорила, що тільки кесареве, але вже ніби потім вирішила, що таки треба природньо. Але все, що взнавала про пологи, то про знечулення і як то страшно. І от в 1ій ночі відійшли води, народила в першій дня і то її розрізали таки, бо чи то слабка родова діяльність, чи як то , не знаю.. От мені цікаво, а чому так відбувається? Чому після відходження вод не відкривається шийка матки? Тут відіграє роль психологічний настрОй жінки, чи то просто фізіологічно так буває? До речі, знайшла гарну статтю про пологи, як підготуватися, як дихати, мені сподобалося. Я якось все боялася уявляти свої пологи, бо думаю, от розпишу собі в думках, що все так гарно, але ж говорять , що то капці як страшно, болить так, що неможливо, а я така буду наївна, а потім обламаюся. Тепер розумію, що уявляти собі потрібно. І власне в тій статті все написано так, як би я то хотіла собі бачити. Що це робота, важка, так, але така важлива і така потрібна. Починаю коротче себе настроювати, так хочу , щоб все вдалося зробити самій і максимально природньо. http://m.babyblog.ru/user/fancy_/29595
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) Потрібно, все йшло, так як я собі уявила, навіть з посмішкою летіла в родзал. Поки не перестрашилася, бо потуг нема , а відкриття то повне.
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) тільки не переймайтесь сильно диханням. бо як заборонять дихати так, як вичитали (хоча може так і легше), то будете розчаровані. мені забороняли дихати швидко і поверхнево, бо я від’їжджала, тому тільки глибоко і повільно. рідко в кого починаються перейми різко і відразу дуже болюче. коли почнуться ще слабкі спочатку - пробуйте їх контролювати. вони йдуть по наростаючій і болить ТАК, що вже аж лише тоді, коли втрачаєте контроль. цього разу було кілька перейм, на яких я зірвалась, але потім береш себе у руки і хоч наступна перейма болить не менше, але переноситься легше, якщо контролюєш.
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) Мені, коли я ще не була ні замужем, ні вагітна, "попадались" тільки такі мамочки, які казали, що немає нічого гіршого, ніж родити. Шо то ужас, вмерти можна... (але ж не вмерли) Капець (ну це культурний варіант того слова), короче. Але я тоді про то не задумувалась і їх не слухала. А потім лише одна дівчина, розповідаючи про роди, сказала: "болить. дуже болить. але капець не приходить. А все його чекала, а він так і не прийшов". От ці слова мені дуже сподобались і засіли в моїй голові. І потім я на собі переконалась. Ну справді, болить, в деякі моменти дуже болить, в деякі трохи навіть мичиш. Але щоби от все, не можу, капець... --- то такого немає
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) або якщо "віддаєшся". Я уявляла собі великі хвилі, і що треба в них кидатись - інакше вони зіб'ють з ніг. В перших пологах старалась контролювати. Поводилась тихо, але то було тяжко. В третіх пологах "йшла на біль", віддавалась процесу. І важко було витерпіти лише болючі потуги (бо я думала, що найболючіше - це перехідний етап, а потуги - вже легше.)
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) я не мовчала: гуділа, гучно дихала. але тільки подумаєш, що вже все, не можу, то реально вже не могла. правда в мене пологи були швидкі, і такого аж страшного болю може було з годинку часу. якби так як минулий раз 4 год, то може вже і не вистачило сили тримати контроль.
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) в мене так було з Дмитриком, тому я очікувала того ж і з Вірусею. І коли при потугах біль перейшов на новий рівень, я була... хм... здивована але вже було ясно, що скоро ляля буде в руках, тож заплющила очі - і вперед. Потім була одна дуже довга і майже неболючча потуга, після якої захотілось подивитись, чи видно вже голівку, - і побачила я вже Вірусю
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) І від присутності чоловіка поряд . Я як синочка народжувала, то вдома чекала родичку -акушерку, бо не була впевнена їхати- не їхати, бо була 10 год вечора, то чоловік, який мав досвід перших пологів і спинку масажував і передихувати допомагав, і взагалі підтримка в той момент коханої людини робить чудо !!!
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) я довго думала як назвати свою реакцію на перейми. Мабуть, таке визначення найточніше. От тільки не подобається мені слово біль відносно пологів. Навіть коли важко, то це все одно не біль. Мені було важко перед потугами і між потугами. Але то вже був фініш. Ну і я знала, що коли здається, що все, ще одної такої "хвилі" я не витримаю, то це вже завершення.
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) якби мій був поряд- мені прийшов би капєцик . Я при ньому и розкисла і взагалі перестала би себе контролбвати.То дуже індивідуально. Мені біля себе на пологах нікого не потрібно- ні чоловіка, ні мами, ні подружки... Для мене то навпаки- "блок". аналогічно. Потуги- одна з найприємніших частин пологів. ніц не боліло практично. Першу частину перейм лише трішки живіт нив,але терпимо, бо це було слабше, ніж зазвичай було під час місячних ( до пологів місячні без обезболюючих у мене не обходилися). А от коли вже крапельницю підключили-тоді реально почалися дуже неприємні відчуття. Причому власне це не була біль в животі - живіт просто жив своїм життям під час пологів-безболісно тверднув і ходив ходуном ( вовтузилася дитина). Дуже боліли кості тазу - реально були відчуття, що ті кісточки ламають. Можливо, якби було можна ходити під час стимуляції- було би легше. А лежати кілька годин, причому в певному положенні- було власне боляче. Але я чекала зовсім іншого характеру біль- в животі, поясниці , думала, що буде нудити і т.п. А виявилося все зовсім по іншому- нічого не нудить, немає типової болі в животі чи попереку, не хочеться ніяких масажів , лиш неймовірно ломить кості тазу в районі копчика . А коли почалися потуги- то аж розслабилася, бо всі неприємні відчуття практично минули.Для мене "накритичнішим" моментом пологів було десь за 3-4 години перед народженням дитини на відкритті у 6-7 см
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) А коли мені поставили капельницю, то казали ходити, а я так просилась лягти))) напевне це в кожного індивідуально
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) Мені теж потуги то вже щастя було,в мене аж таке враження що я а той час в ейфорії була,може, тому що довгий час взагалі не було відкриття... А ше помагало постійно собі нагадувати,ЩО тут я роблю і для чого...що мене не просто болить,а що моя дитина народжується,що я її скоро побачу,а це все рано чи пізно мине
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) А я увесь час намагалась зосередитись на дитинці і диханні і коли мені було важко я подумки говорила до дитинки: "ще трошки, ми зможемо, я знаю, що тобі набагато складніше ніж мені, але ми скоро зустрінемось"
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) пауза між повним відкриттям і потугами - це норма (не в лікарів, звісно), дехто виспатись встигає ))) відкривається, зуб даю, треба чекати. Інколи дооовго. ну це просто формулювання. Але таки да, треба не перетерплювати, не затискатись, а переживати. а і не треба, декому дійсно легше з озвучуванням. Любим, просто щоб дійсно помагало, а не виснажувало. кому як, кому як... я в перший раз так думала, а другий вже знала, що я "долгоіграюща" ---------- Додано в 18:27 ---------- Попередній допис був написаний в 18:26 ---------- це якраз про те, що треба забути все і робити як хочеться. Лежати, значить лежати.
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) та ні хто й не каже, що це найприкольніші відчуття в світі Але болем я б то не назвала. Для мене біль - це коли болить зуб, з розмаху гаратнув палець ножем на кухні, він неочікуваний, невідомо коли закінчиться і взагалі противний. А в пологах то якийсь сигнальний дискомфорт чи як - ним можна управляти, йти назустріч, контролювати його протяжність і він не заважає, ну якось так в мене було. Тільки перший раз я того не розуміла, а от вдруге він мені дуже навіть допомагав Ну і я теж знала, що витримаю, нікуди я не дінусь і від того не вмирають
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) оооо, оце розуміння, як мені самій було не дивно, дуже помогло. Коли *вкотре* наставав момент "я більше не можу", я собі нагадувала, що лікарі мені можуть "допомогти" тільки стимуляціями і махінаціями від яких швидше не буде, а боліти буде більше 100%. І що це все буде продовжуватись, поки не закінчиться. І молилася. І моменту "зірвалася" не було. Навіть коли я кричала, то це я свідомо пробувала чи може з криками легше.
Відповідь: Обговорюємо пологи (2) Розкажу мабуть про свої пологи у Данкова 6м тому. Перейми почалися о 2.00 ночі, три перейми через 5 хв, а потім одразу через кожні три хв. Оскільки лежала в патології на той час(чекала полоів), то пішла до черговоо лікаря аби подивився як там у мене справи)) Лікар подивився і сказав що викликає лікаря, поки мене оформляли і заповнювали всі документи то в родзал я зайшла десь о4 год. Данков мне оглянув,пробив води і шось сказав на вухо акушерці та й пішов( в нього в той самий час народжувало ще дві дівчини.Ми разом оформлялись) Мені одразу поставили катетер, та підключили фізрозчин, але точно більше нічого не вводили в систему(стандартна для Данкова відповідь "щоб вена була готова вразі чого" ) , та й ще зробили якийсь укол в задницю, мовляв щоб не було кровотечі. сказали лежати , бо лікар не дозволяє під час перейм ходити породіллям, така в нього тактика. Скоро почалися болючі схватки, але чомусь між ними я страшенно хотіла спати. Хотілось би зрозуміти які маніпуляції робили зі мною, тобто стимулювали чи ні, адже окситоцин вводять в фізрозчин і я це би бачила, але такого не було. І чому я так страшенно хотіла спати ?
