В мене не такий багатий досвід . У Луцьку , Рівному і Києві таке часто, про Дніпропетровський перинатальний центр і говорити не приходиться. А Львів взагалі дуже консервативне місто і з тою нагрузкою якою працюють пологові важко щось пробувати нового. Я один раз чула, що дівчина з чоловіком народжувала на черговій зміні і санітарка потім сильно бурчала бо ліжко і біля ліжка було запачкано і лікар жалілась що не чемні роділлі пішли
А я навіть не задумувалась пологи "ведуть чи приймають". Зустрічається і так і так, ось наприклад : Мабуть для доули це дуже важливо
Для жінки це важливо. Головна в пологах дитина і жінка а задача лікаря не заважати ( и лише при потребі допомагати) . Коли жінка йде з усвідомлюванням цього то і пологи інші.
Чоловік можe бути присутній, а можe і жінка бути сама та й колись партнeрських пологів нe практикували, а лікар повинeн вміти донeсти своі слова до жінки. До мeнe кричали, що я роблю нe так, алe я нічого нe чула, окрім крику, коли я попросила пeрeстати кричати, мeні спокійно, алe твeрдо пояснили і, як нe дивно, я всe почула.
@Markkomp жінці в пологах важливо яким саме словом назвуть процес "прийняття" чи "ведення" пологів? Там скоріш за все не до того. Сорі за офф) Мені в пологах допомогла присутність мами, також хороша акушерка була (допомагала порадами як дихати, коли тужитись та ін.). та й лікарці я довіряла, знала що вона профі вона вже пологи не приймає. Все пройшло швидко і природньо, на щастя.
@Markkomp то роль доули як посередника в пологах між жінкою і лікарем. Це наприклад, доула впевнено відстоює що "жінка не хоче стипмуляції окситоцином", що "жінка проти того щоб ви проколювали води" або ще щось. Ясно що жінка йде на пологи з певними побажаннями, і добре як поруч хтось хто зможе допомогти і якщо лікар в курсі цих побажань. Але дійсно, чи завжди лікарі виконували і дослухались на пологах до таких прохань? Як ви з ними спілкуєтесь? Наскільки знаю доула не має таких повноважень як лікар і ще якось там впливати не може інакше.
Доула взагалі не має права втручатись в медичні питання, мета доули це комфорт жінки. Я можу нагадати жінці, що вона не хотіла стимуляції чи амніотомії, або що лікар повинен пояснити усі плюси і мінуси кожної медичної маніпуляції але відстоювати бажання це може тільки жінка чи її близький родич. Лікарі по різному себе поводять. Але як що жінка впевнено говорить що вона забороняє це чи інше, вони при свідках бояться порушувати протокол.
В Америці взагалі прийнято писати план пологів наперід. Пишеш на листочку: це хочу, це не хочу. Потім, коли приїжджаєш народжувати, віддаєш той листок акушерці і вони роблять все, щоб тобі догодити. По можливості, звичайно, бо ситуації різні можуть бути.
Дівчата, вибачте за дурне питання але склалося враження, що в нас в пологових всім мало не з порога ставлять окситоцинові капельниці чи там таблеточки під язик дають. То справді так? Бо є на форумі і відгуки про пологи в пологовому без стимуляції абсолютно. Я за пологи з лікаркою як говорила, то вона сама попередила, щоб ні я, ні чоловік не просили якимось чином полегшити чи пришвидшити процес чи тим більше робити без показів кесарів розтин. Я то, звичайно, все перечитую про такі недопустимі речі як витискання дитини чи та ж стимуляція на рівному місці, але чим більше читаю форум, тим більший в голові сумбур, якось так. Бо, повторюю, виглядає з відугків так, що чи не кожна друга родить стимульовано. Вибачайте, якщо кого образила.
То То хибне враження по різному народжують, самі ж пишете, що кожну другу стимулюють, то, значить, є і "кожна перша", яка народжує сама.
Якщо будете вкладатися в їхні протоколи (а краще їх опереджати), то є шанс народити без медикаментів. Але таке рідко буває. В мене з першою було так: 6 ранку - 2 см, перейми йдуть - "народиш сама, нащо тобі та бека" 9 ранку - трошки більше, ніж 2 см, перейми йдуть - "народиш сама, попий ношпи, поспи" 15 дня - 3 см, перейми йдуть - "нууу, що ж воно так повільно. Ну ок, випий ношпи, поспи" 18 вечора - віз десь там само - "ну я їду додому, попий касторочки ввечері" 21 вечора - перейми дуже сильні і дууже болючі, черговий дивиться, робить кіпіш, відкриття під 5 см - "ой, води потекли! Ой, брудні! Ну давай ще годинку подивимося" 22 вечора - прогрес не на ліцо -"так, треба щось думати, бо води були брудні" Потім крапельниця, анестетики і ще 6 годин в пологовій залі. Наступного разу я була мудріша і сиділа вдома. Третього разу так файно сиділа, що мало в машині не народила А ви можете народити і за 6 годин в сумі) налаштовуйтеся на добре!
@mrochkizm , офіційної статистики я не маю, але з історій знайомих, які народжували за останні 3,5 роки з 11 пологів тільки 3 без стимуляції. Про те, у скількох з тих восьми стимульованих випадків то було зроблено за реальними медичними показами я судити не можу, але всім лікарі подавали то як необхідність і пояснювали якісь причини. Щодо того що сказала ваша лікар - щоб не просили її пришвидшити- дай бог щоб то була її справжня думка, бо знаю про одного лікаря, що при знайомстві розпинається як він за природні процеси, а як починаються пологи, то не брезгує стимулюючими, тому треба тримати все на контролі.
Крім адекватного лікаря, я бачу способом уникнення небажаних маніпуляцій а) тверде налаштування себе і чоловіка; б) добра теоретична підготовка, щоб фразочки типу "уууу, які води брудні, треба капати!", "та то вітамінки", "він там не має чим дихати", "ооо, серцебиття падає" і т. п. не збивали вас з пантелику. Так, може виглядати як боротьба, і хоч пологовий зал явно не те місце, де хочете боротися, мета вартує засобів
ну вот, до речі. В Жовкві таке старезне ліжко в якого спинка реально не піднімається, але як я сказала, що хочу сісти то прибігли ще дві санітарки-акушерки і ще мій чоловік був і мене тримали подушками такими плоскими в сидячому положенні. це я до того, що справа не в кріслах, а в совісті.
Я народжувала в медінституті на тому страшному допотопному кріслі, але мені дали на моє прохання дві подушки під спину, тож вийшло майже сидяче положення
Мій досвід такий, перейми перележувала на боці аж до потуг , потім майже сидячи на тому кріслі - трансформері (причому це лікар закомандував підняти спинку). П. С. перейми перележувала, бо я так хотіла, лікар дав вибір : ходити або лежати, як зручніше