@Semiramis, дивіться скільки тут вже писано-переписано, всі форумлянки одноголосно радять вам не продовжувати стосунки з інтернет кавалером, поки ще не пізно. Більшість форумлянок заміжні і мають достатній досвід, радять без осуджень, делікатно і розумно. Свого часу, читаючи форум, я для себе багато чого визначила в житті, дуже багато корисних порад. Візьміть та й заблокуйте цього іноземця, прямо зараз, повидаляйте всі сторінки на яких він може вас знайти. Він ще не доказав що на нього можна покладатися, а от протилежне доказав. Бо одного дня може бути дуже боляче, і обов`язково виникне думка - краще б я послухала дівчат на форумі.. А щоб відволіктися, послухайте Сатью в ютубі, почитайте Таню Танк в інстаграмі, особливо коменти під її постами. Відкриєте для себе багато чого нового.
@Semiramis, Вам вже тут багато дівчата написали і порад слушних дали. Полюбе вирішувати тільки Вам, як Ваше життя боронити чи ламати. Я ж тільки на одному хочу загострити увагу - то свого роду спорт, усі оті віртуальні інтрижки. Не ведіться, хоч як би того не хотілось. Маю повне право й досвід то стверджувати. Свого часу займалася тим і сама і з певним азартом ( а років мені вже немало, в мене син Вашого віку певно, ще з часів фідоконференцій, коли в мережі чатилися в основному адміни, здебільшого цікаві й розумні мужикиТа..шо там згадувати...всякого було (але виключно зі спортивного інтересу, таким чином відточувала свою словесну майстерність, часом "залипала", як і Ви, але завжди розуміла, де межі. Я навіть не про це зараз. Одного разу я на спір "закадрила" одну спільну знайому. Отак, мені, жінці 50+ вдалося розвести по повній молоду дівчину років 25-ти. Я бачила її майже щодня, дивилась їй в очі, розуміла, що от зараз вона "полетить у вконтактік" до мене, навіть не підозрюючи, що її Денис пройшов ото щойно поряд (до речі, ми не були з нею знайомі у реальному житті) Вона дала мені свій телефон, познайомила з сестрою (потім я ще мала проблеми з їхніми ревнощами), САМА призначила мені зустріч... Кароче.. - це було зробити ДУЖЕ ЛЕГКО. Я мала відповідний словесний досвід. Фоток на любий смак в інеті море. На це мені вистачило кілька тижнів. Мені досі дуже соромно.. Звісно, Денис "виїхав з країни і надовго" (дівчина щасливо вийшла заміж і певно забула ту історію. А може досі згадує з ностальгією й теплотою - я ніколи її не ображала і поводилась з нею так, як хотіла б, щоб зі мною поводились чоловіки) Ви не ЙОГО любите...Ви любите СВОЇ нереалізовані мрії..І не важливо насправді, хто там з того боку монітору. Може дійсно, психолог - то варіант. Такий, що знає, якими методами працюють інтернетні кавалери. Бо вони теж усі - психологи
Ніколи чоловік не стане єдинорогом )) Оце мені днями в одній розмові вилізло)) контекст був такий, що маленька дівчатка, які так захоплюються єдинорогами, в певний момент усвідомлюють , що єдинорогів насправді не існує, і від того переживають таку прикрість, жаль, сум... ну але така правда життя. І це для мене дуже показова ілюстрація - нарешті збагнула, що мій чоловік не забезпечить мені виконання всіх моїх захцянок на всі сто. І жоден не забезпечить, бо кожен є сильний в одних сферах і слабший в інших. І може комусь тої емоційності в чоловікові не вистачає. Але змінити чоловіка це не те рішення. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Не всі виходили заміж по шаленому коханні, далеко не всі, щоб радити нагадувати, чому закохалась і за що полюбила. Якщо почати таке пригадувати, то можна накопати, що і не кохала, аж так сильно, закоханість була, не більше. А там вагітність, буденність і закрутилось... Це я не до @Semiramis , а так, думки, які недавно почула...
Ну от власне. Я цих порад теж не дуже розумію. В житті різне буває. Когось кохання доганяє в шлюбі, а буває (о ужас! - насправді не ужас), що і не доганяє зовсім. І з цим всім можна жити. Зрештою того в що закохалась, може вже не бути - фігура Аполона і серенада під вікном. Натомість з‘явилося щось інше. І це ж не тільки з чоловіками таке. Жінка теж перестала бути дівчинкою, яка ловить кожне слово і в рот заглядає. Ну таке, працювати треба з тим що є зараз, а шо було, шо буде, то таке...
я практично одразу припустила, що за країна це могла би бути... Але навіть якщо і не "фейсбучний турок", які вже притча во язицех. Ви розкрутили ті емоції, і тепер треба "закрутити" їх назад. Це я як емоційна людина кажу. Маю досвід інтернет-знайомств в соцмережах, про який шкодую, - але вчасно це припиняла. Згодом навчилась того не починати - щоб не треба було припиняти. І досвід сильних емоцій офлайн маю, також +- у Вашому "віці" спільного життя, @Semiramis Також здавалося, що з чоловіком якась рутина, і що все пішло не так, а хтось інший здатен мене по-справжньому. Допомогло - тупо припинити спілкування і не погоджуватись на зустрічі, коли він за роки знов з'явився і запропонував побачитись. Все це минуло, а зараз, озираючись назад, я дуже тішусь, що зробила правильний вибір.
нащо нормальному чоловіку крутити "нічогонеобіцяючі" шури-мури в інтернеті з жінкою з іншої(та навіть зі своєї) країни? подумайте любов кажете? сумнівно. чувак розважається, а Ви потрохи руйнуєте своє життя
Пусть приедет, если он сам так хочет. Вполне возможно, что при встрече вы поймете, что человек совсем не такой, каким вам казался. В переписке все может быть очень романтично, а на деле по-другому. Дабы не питать иллюзий, встретьтесь с ним, чтобы понять, а что в реальности? Что будет дальше? Может вы выдохнете с облегчением, успокоитесь и поймете, что это все было очень надуманно, и спокойно продолжите свои семейные отношения с мужем. А может быть и так, что в реальности вы действительно влюбитесь в этого человека и это будет взаимно. Но в таком случае начинать отношения, будучи в браке, нельзя.
Ні, якщо це викликає у вас такі сильні почуття то вважайте що ви їх обовязково втратите. А разом з тим і повагу до себе і все що у вас є. Щоб ви розуміли як це працює, то уявіть собі ситуацію що вам пропонують зіграти в карти на гроші. Але ставку в банк робите тільки ви. Шанси що вам прийде сильна карта 50/50. Перша роздача і ваша карта сильніша. Ви отримали насолоду і вам хочеться ще. Слідуюча ставка вже вища, але в банк знов ставите ви одна. Знову виграли, і знов насолода. Потім вас попросять поставити все. І ви поставите. І обовязково програєте. Вами рухає не почуття кохання, а банальний азарт. Ви хочете мати статус банальної жінки? Відповідь очевидна. Ні, ні, ні. (#_#) --- дописи об"єднано, Dec 9, 2020 --- Якщо це не пройдисвіт, то як мінімум лузер. Або сідєвший. вони там від нудьги дуже великі знавці жіночої психології. Тому будьте надзвичайно уважні.
Який врожай! А знаєте, що Ви це посіяли, коли тільки допустили спілкування з іншим чоловіком? Саме спілкування, якісь родинні, дружні, ділові відносини, ясна річ, є в нашому житті. Та всі ми знаємо ту межу, за яку не варто переходити в спілкуванні з іншими чоловіками, навіть точно-точно друзями. Щось новеньке приваблює, ще й якщо компліменти поступають прямо в очі-вуха... А чому б своєму чоловіковікові не сказати про свою (звичайну, але для нього можливо не відому чи не пріоритетну) потребу в компліментах, любовних зізнаннях, похвалах? Налаштувати відверті, інтимні, довірливі відносини. І знов сімейне життя заграє буйством фарб . Колись (на початку шлюбу) мене чоловік запитав, чому я не кажу «я тебе кохаю». Я ж у відповідь почала відому пісню типу «та я ж при розписці сказала, в мене нічого не змінилось...». Але слово має силу - і вже роками ми один одному це кажемо щоденно. І діти це чують. @Semiramis, в общєм, зверніть увагу на свого чоловіка і сім’ю . А взагалі, як у Вас зараз справи?
@Freedom UK я навіть не знаю, як сказати)) багато чого трапилося за період поки не відповідала тут… Звісно, я заходила сюди, читала-перечитувала всі коментарі та поради, кілька разів обривала свої стоснуки-онлайн, чоловік взнав про нього, і навіть з ним спілкувався, тому,що все тайне, з часом стає явним… що було не питайте…забирав телефон, видаляв соц мережі, плакали обоє…я пробувала себе зібрати до купи і налагодити стосунки в сім’ї, не спілкувалася з віртуальним коханим деякий час, хоча зізнаюся, то було пеклом,я не знала куди себе подіти…. Робота робота, син, чоловік, друзі, танці, малювання, вокал, був і алкоголь, знову почала палити, бо з новими емоціями я відмовилася від всіх шкідливих звичок, емоції не відпускали…через деякий час всеодно знайшлися в мережі, і спілкуємось досі… тяжко і винувато себе почуваю перед чоловіком, бо він любить мене, підозрює, не довіряє, але тримає поряд… напевне подумав - хочаб так…
обережно, я вже так на гралася от тепер одна з дитиною, і чоловіка нема і віртуального коханого теж нема
Шкода вас, бо пройшла через схожі почуття. Коротко: в мене крім втрачених років життя нічого путнього не вийшло. Хоч я стала зовсім іншою, як на мене кращою. Розвиток подій трохи інший- любов до смерті, мене грубо відшили, півроку збирання себе по частинах (з лікарнями і всім випливаючим), трохи відносно нормального життя, з огляданням, а раптом той принц опамятається і повернеться. І в один прекрасний день він все ж таки написав... Це був ковток свіжого повітря, півроку спілкування через інтернет, яке повернуло мені сили і життя... Але коли я з ним зустрілася, я просто сиділа і прифігівала з себе:вот через етово як 2 роки життя немала?! він не змінився, ні зовні, ні принципами життя. Я просто побачила тверезим очима, без любовного туману.. Потім ще декілька раз бачились і я вже навіть не пригадаю як перестали спілкуватися.
@Hermi надзвичайно схожа ситуація з моєю((боюся отого збирання по частинах себе (( раз збирала, другий, але чим далі, тим важче (( до зустрічі він особливо не прагне, трясця, я сама готова купити білет вже (( не хочу лишитись біля розбитого корита…(
Оце має бути основним сигналом для вас. Щоб тут не писали, якби ви себе не змінювали- буде важко (сорі, але це правда). Я не знаю що змінило моє ставлення. Навіть коли ми почали знову спілкуватися, я була щаслива... А от зустріч - просто як відрізало і все. Може я почала більше цінити себе, зрозуміла що історія може повторитися знову і щераз заплатити таку ж ціну я не хотіла... Мені важко сказати. В період розлуки, я читала багато літератури про стосунки, і натрапила на один текст : "якщо ви з першої секунди вашої зустрічі втрачаєте голову, не можете більше ні про що думати - втікайте, такі стосунки ні до чого доброго не приведуть, ви станете рабом і заручником долі". Тоді це було дивно для мене, але з роками я зрозуміла їх.
Я розкажу про свій досвід і бачення. В мене було можна сказати просто захоплення людиною (спілкувались вживу), могло в далі перерости і в більше, але я не дала це зробити. Яким чином. Я зрозумвла,що не можна ховати почуття у собі, заперечувати їх для себе, намагатися не думати, заборонити. Спочатку визнати, так є таке і спостерігати, що в тебе всередині робиться. І перевести емоції в позитивне русло, насолоджуватися своєю якби закоханістю, натхенно готувати, співати, гуляти (можна на самоті). І проаналізувати, чому виникли ці емоції, звідки це все, звідки нрги ростуть. В моєму випадку це була потреба в якісному, небуденному спілкуванні, в проявленні до себе уваги і мені подобається коли чоловіки розумні і рішають всі проблеми. Я це усвідомила,що я хотіла саме це вищеперелічене (і ще інше, довго писати) і мені саме цього не вистачало. Я зрозуміла,що це просто мої психологічні потреби задовільняються, тому і прив'язаність виникає. І згодом все пройшло само, без ніяких закопувань своїх емоції. Я дала собі можливість відчути свої емоції і їх відпустити
1000 % @Semiramis врахуйте, що в @Hermi, в той час не було сім'ї. І їй не довелось в той час вибирати між "нафантазованими" стосунками і сім'єю. Прислухайтесь до дівчат, вони дурного не радять, інакше у вас надзвичайно великі шанси і . Шанси у вас величезні я б сказала 99.5% втратити все, якщо не всі 100%, якщо не отямитесь. І повірте, якщо б ви були настільки важливі для нього, він би вже давно приїхав до Вас, і забрав Вас з сім'ї. і не дозволив, щоб кохана людина ділила ліжко, навіть з законним чоловіком. Для нього це всього лиш пригода, не більше. Знаю, плавала... щастя, що ще до заміжжя Знаю, що важко, але зніміть рожеві окуляри, доки не пізно.
Золоті слова! Якщо б з його сторони були почуття - були б і дії. А то так, то використання часу дівчини, тягнення з неї емоцій. Бо ж то так лестить, коли за тобою впадає молода, красива, розумна жінка, ще й заміжня значить, я кращий за її чоловіка - повірте, ці думки в оелайн-коханого точно є..скажу гірше - я сумніваюся, що Ви в нього така єдина.. думаю, там пул таких дівчат, який він задобрює своїми романсами, авось щось йому перепаде! То важко, складно і боляче. Зрештою, відкиньте емоції, включіть холодний розум, розрахунок. Ви вклалися у відносини з чоловіком, у вас є дитина, сім'я, Ви "притерлися" одне до одного. Готові все це зруйнувати? може то трохи різко і егоїстичні звучить. Не мала на меті ніц поганого, я доброзичливо це пишу. Теж плавала, вже писала тут вище. Незаміжня була на той час, але мала стабільні відносини. А потім на горизонті замаячив він - онлайн-принц...а як придивилася - такий ідіот виявився, що я засумнівалася в своїй адекватності. Тоді серце рвалося на кусні, а зараз вдячна Богу, що відвів від мене біду. Я щиро сподіваюся, що у Вас все добре складеться. Шлю Вам свої віртуальні обійми!
Тут так багато всього написано... Я, читаючи, правда, не все, дещо пропускала, зрозуміла ось що. Любов в неті деколи виливається у міцні стосунки, які можуть стати і сімейними я навіть знаю декілька таких пар, АЛЕ, судячи із написаного, ЦЕ НЕ ПРО ВАС. Десь із самого початку ви писали, що до знайомства із... Назвем його ІнстаПрИнцем... Ви були веселі, жваві, товариські, у вас були знайомі, гульбанчики у компанії друзів, виїзди на шашличок, вечірки, гості вдома, бесіди, гарні часи, кафешні засідання. А що після ІнстаПрИнца? Ви рідко з дому виходите, ви ні з ким не спілкуєтесь, хандрите, вас, як підмінили. Ось це все ВАШІ слова. Я їх взяла із ваших повідомлень. Причому, це далеко не весь перелік. Ви самі про це пишете, але чомусь не усвідомлюєте ситуацію повністю. Ця людина нічого у ваше життя не привносить. Швидше, руйнує те, що вибудувалось роками. ІнстаПрИнц руйнує вас, ваше життя, вашу сім'ю. Не можете вилізти із того гімна, в яке влізли? Є допомога. Є сімейна психотерапія. В даний час вона вам з чоловіком обидвом потрібна. Читаючи вас, я припускаю, з якого ви міста)) Бо проскакували певні слова, які я чула лише від свого чоловіка (ми із різних областей). Як у вас із сімейними психологами, не знаю, але в сусідній області, у великому місті, вибір однозначно є. В мене навіть колись були контакти до одного фахівця, вона займалась психокорекцією. Правда, не знаю, як зараз. Але завжди можна поцікавитись, якщо вам актуально...
