Хто кого перетягне?

Відповідь: Хто кого перетягне?

яке це має відношення до теми?

ви дійсно не відчуваєте різницю між "дати зрозуміти" і "чтобы во всех ВУЗах г. Минска, Львова и Киева знали про эту девушку и на что она способна." ?

а якщо у всіх ВУЗ ах будуть знати на що вона здатна то це біографію не зіпсує? а може суд ви відкидаєте тому, що доводити в суді немає чого, і те що ви розказуєте про образи і наклепи - просто ваше загострене сприйняття ?

По собі людей не судять.

Ще в прерших постах ви закидали що вона вчинила не як християнка, ви вважаєте що ви вчиняєте і розмірковуєте як християнин? а як ж на рахунок "підстав щоку...."

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Ромен Роллан

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Я не могу доказать справедливость своей точки зрения именно потому, что ее справедливость - очевидна.

Гилберт Честертон

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Який раз вже підставляю.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

"Таджикский медицинский"
Деканом института был профессор Лев Григорьевич Гранов. Он стал первой жертвой «дела врачей» в Таджикистане. Его обвинили в сексуальных домогательствах к студентке моего курса, впоследствии она призналась, что письмо в партбюро её заставили написать. Гранова исключили из партии, освободили от заведования кафедрой и отправили врачом-хирургом в Хорог. После смерти Сталина его восстановили в партии, он получил кафедру в Ижевском медицинском институте и много лет проработал там. В 1980‑е гг. он переехал в Москву и стал главным хирургом речного пароходства. Я встречал его на заседаниях хирургического общества, он производил впечатление раздавленного жизнью человека. Думаю, что от последствий сталинабадской травмы он никогда не оправился.

А ви кажете зациклений. Не такі люди зациклювалися, коли псували кар"єру i життя. Особливо неприємно ляпасу отримувати од найкращих своїх учнів, на яких "угробив" купу часу. Головне у тому, що вона не зникне з життя. Ми зіштовхуватимемося із нею у супермаркеті, на пошті, в поликлинницi, транспортi.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

ГРоманюк, я вас на цій гілці просто перестаю читати. На інших гілках ви не такі односторонні.. Тому пішли вже на інші...

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Пане ГРоманюк, пам'ятаєте старенький радянський фільм "Велика перерва" ("Большая перемена")? Так от, ви мені нагадуєте головного героя - вчителя історії Нестора Петровича Сєвєрова. Той також жив проблемами своїх учнів, втручався без потреби у їхнє життя, бо не мав власного. І що його змінило? Звичайно ж, кохана жінка. Моя вам порада - шерше ля фам А то ви створюєте собі проблеми там, де їх нема.

Спочатку я навіть намагалася вас зрозуміти. Але тепер бачу, що нічиєї думки, крім своєї, ви не акцептуєте, бо вже наперед знаєте відповіді на всі свої запитання.
Резюмуючи ваші дописи, можна прийти до висновку:
1. Ніхто з батьків не любить своїх дітей, тому вони прив'язуються до вас;
2. Підлітки - це монстри, вбивці, аґресори, особливо дівчата;
3. Жінки - низькоінтелектуальні і бездуховні створіння, нездатні відрізнити німця від узбека, і здатні на розмноження тільки до 27 років;
4. Якщо зрадила одна людина - треба перестати довіряти всім іншим...
Цей абсурдний перелік можна продовжувати.

Зрештою, пане ГРоманюк, гляньте на саму тему гілки - "Хто кого пертягне?". Дитина - не канат, щоби її перетягувати. Полюбіть людей, які є довкола вас, полюбіть це життя, яким воно є, і тоді, може, зумієте подивитися на світ очима інших людей. В тому числі - очима вашої колишньої учениці. Якщо б ви справді бажали їй щастя (у що я перестаю вірити), то ніколи б не обливали тут її брудом. Бо коли справді бажаєш щастя людині, приймаєш будь-яке її рішення, навіть якщо воно кардинально відрізняється від твого, навіть якщо воно ранить.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Шановна панi Melody, я вже пояснював, чому гілка так називається:
у перетягування канатів грають батьки.

Даруйте, який бруд я ллю? Я викладаю факти.

У цієї дівчини були проблеми з іншими вчителями. Вона любить, коли її хвалять і нетерпима до критики. Коли вчитель робить критичні зауваження, вона перестає любити предмет. Починаєш їй пояснювати і чуєш: "Ви, вважаєте мене дурної? Попри мій юний вік, мені відомо більше Вас!" Даєш їй самостійність, вона відразу починає: "Ви не хочете мене вчити!" Вона звикла працювати сама. Вчителі їй потрібні лише тим, щоб ставити оцінки. І тоді вже краще не переходити їй дорогу.

Подібне ставлення до людей їй заважатиме у житті. Якщо вона не витягне урок із нашого конфлікту, вона знову потрапить у біду. Той недолюблює дітей, хто шкодує їх. Краще такий урок, ніж...
Влітку минулого року загинули двоє моїх учнів, бо воні не вивчили урок. Я мав рацію, але кому зараз потрібна моя правота? Двом могильним горбкам? Я досі звинувачую себе у їх смерті. Це вже третій учень, який гине через "любов" батьків. Колись я акцептировав їхні рішення і не зміг навчити їх робити правильний вибір. Іноді я гадаю, краще нехай я буду втручатися, а учні нехай ненавидять мене, але живуть довго і щасливо.

Можна прийти, а можна й не прийти. Це Ваші висновки. Різні люди витягають різну інформацію і приходять до різних висновків.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Ви погоджуєтеся з тим, що батьки не можуть навчити своїх дітей всіх житейських премудрощів? Тому дітям потрібні вчителя, якi розуміють в певних сферах більше за батьків і можуть справити більш позитивний вплив на дітей, ніж батьки. Не все батьки мають потрібну освіту щоб вчити своїх дітей. Батькам потрібно вдосконалюватися у своїй сфері, а вчителю - у своїй i з його думкою мають рахуватися батьки.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Ви не розумієте однієї простої речі, або просто не хочете розуміти. Функція сім"ї - виховання, функція школи - навчання, освіта, закладення певної сукупності знань. Десь в чомусь сім"я і школа пересікаються, доповнюють один одного, але ці функції - основні. Ви на себе забагато берете, і берете те чого вас ніхто не просить, а потім ображаєтесь що це не цінують.
До мене нарешті дійшло кого ви мені нагадуєте (переконаннями і підходом до виховання) - мою класну керівничку. Інтелегентна стара діва, дуже розумна людина, викладала спершу рос. мову і літ-ру, ну а потім зарубіжну літ-ру. Все нам пояснювала на прикладах творів Пушкіна, Лєрмонтова, Чєхова (ни поцелуя без любви і т.п.), вічна активістка і організатор, начальство її не переварювало (в результаті вона таки покинула викладацьку роботу), учні до речі теж. В нашому класі її сприймала і поважала навіть не третина учнів. Сприймали тільки тому що в сім"ях в нас було аналогічне виховання, ми її розуміли тільки тому що те саме постійно чули від батьків. Для інших вона була як з іншої планети, її просто не розуміли і сміялись в обличчя. І це ще добре що в класі була така собі групка "дисидентів" які не боялись іти проти всіх , висловлювати свою думку і підтримувати тих кого більшість травила (до речі теж в сім"ях навчили).
Розумієте про що я говорю ? Основа закладається в сім"ї, і вчитель потім має на учнів мінімальний вплив в плані виховання чи формування системи цінностей.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Приєднуюся. На цій гілці вже нема що сказати. Все одно пан Громанюк нікого не чує.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

двох додавив,браво пане ГРоманюк

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Завжди вважав знущанням "закладати" у дітей знання, наче вони якісь машини безмозкі й тварі бездушні. Не можна відокремити виховання від навчання. У навчання завжди входили і будуть входить виховні моменти. І базові цінності, заложеные батьками можна, а в окремих випадках, потрібно змінювати. Коли ви вважаєте, що завдання вчителя - провести урок, і потім хоч поріжте одне одного, то дай вам Бог таких вчителів.

Не треба забувати, що діти приходять із різних сімей, з різними цінностями. Одну дитину батьки навчили добру і повазi до ближнього, іншого - жити заради собе й топтати ближнього. А вчителю слід шукати спільну мову і виховувати їх бути толерантними.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

А ви урок навіщо проводити, не для того щоб передати знання дітям. Ви ж на роботу приходити не просто поспілкуватись, а для того щоб викласти певні знання згідно з шкільною програмою.

Цікавий поворот

Ключове слово - моменти.

:eek::rolleyes:

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Саме так поспiлкуватись. Це найголовніше, чого не дають батьки. І саме через це вони люблять вчителів.

Не просто... передати знання дитям, а силами свого предмета, виховати у дітей то, чого не виховали або не хотіли виховати батьки. Буває віддають батьки своє дитя у п"ятий клас, a він немає ніякого поняття про такт, ні про дисципліну, нi про етикет, ні про те, як дружити, ні про етику відносин, ні про те, що чуже брати погано, ні про повагу до старшого, про любов до природи й до ближнього вже мовчу.

Отак дивуєшся й думаєш: "Звідки такий (невихований)?" Виявляється, що тато - директор, мама - приватний підприємець чи бухгалтер. Бувають дітки матерів-одиначок. Їх легко дізнатися: хлопці - матусині синки, а дівчинки зневажають чоловіків, задираються, поводяться непристойно, від таких найчастіше можна очікувати девиационної поведінки.

Не знаю, для чого чи кому ростять матері таких дітей? Якщо для суспільства та для те, щоб вони "вписалися" у суспільстві, батьки повинні дозволити суспільству приймати активну роль в вихованні своїх дітей. Якщо вони збираються жити у лісі, як сім"я Ликових, тоді вчитель їм непотрібен, тому що, крім ведмедів і геологів, вони нікого не зустрінуть.

Знання як такі не несуть творення чи прогресу. Тут одного навчання мало. Потрібно виховувати під час уроку. Й першорядне завдання школи не "вкласти" знання (це може зробити й комп"ютер), а виховати людину. В школі більші можливості і інтелектуальних ресурсів.

В школі також повинні бути викладачі мужины. Але потрібно створити сприятливі умови. Тоді й питань про те, що чоловік не хоче виховувати дитину, не буде.

Вихованням має займатися саме школа, хоча б, оскільки у школі дитина проводить більше часу, ніж із батьками.

Понад те, завданням вчителя є виховання батьків. Батько виховує одну дитину (може 2), а вчитель виховав вже 500 - 1000 учнів i в нього спеціальних знань теж більше. Завдання сім"ї - ростити дітей й допомагати школі їх виховувати.

.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

А батьків вони люблять , чи вчителів все таки більше ?
Слово любов занадто сильне для визначення ставлення до вчителя, як правило вчителів поважають, шанують, рахуються з їхньою думкою, для когось вчитель є авторитетом, але любити......це ви загнули.

А знаєте чому ? тому що такі батьки вважають що вихованням дитини має займатись няня, бабця, садок, школа, хто завгодно, тільки не вони. Це якраз наслідок того підходу який ви схвалюєте.

ви усвідомлюєте що школа - це не тільки ви , це ще дуже багато вчителів зі своїм підходом, бзіками і психічними проблемами, і довіряти виховання дитини школі ...... безвідповідально.

Якщо вже мова йде про прогрес і творення, то потрібно не виховувати, а вчити думати самостійно.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Вашими вустами да мед би пити,і що саме головне жіноча рада навіть не пікне,а тема зірвала джек -пот тижня по переглядам

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Не хотела уже встрявать, но этузиазм Шрека меня спровоцировал и фраза Громанюка

Здесь тоже бывает по-разному. Мои сыновья очень рано пытаются заработать сами себе деньги, не думаю, что им легче, чем в полных семьях. Летом, пожалуй, лет с 14-ти... Именно из них быстрее получатся мужчины самодостаточные, т.к. они просто вынужденны полагаться только на себя. Именно потому женщине и трудно одной воспитывать мальчиков, что они рано начинают проявлять самостоятельность. Получается трудная двоякая задача. С одной стороны не упустить, а с другой - не мешать учиться самостоятельности. Не хватало чтоб мне еще под ногами путались, осложняя мою и так нелегкую задачу, горе-учителя, которые своих завести детишек не рискнули, а норовят чужих воспитывать. Воспитывать имеет право только тот, кто несет за судьбу ребенка полную ответственность. Не буду я НИКОГДА подсказывать Шреку, например, как воспитывать ему сына. Это его работа, его радость, его труд и его долг...

p.s.Громанюк а вы усыновите сироту, их сейчас немало, и воспитаете человека.. Все польза...

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Якщо Ви любите своїх дітей, те не означає, що люблять інші. Я зустрічав батьків, які зовсім байдужі до своїх дітей. Вони народили дитину через те, щоб отримати гроші від держави. Не треба змішувати батьківську любов до дитини (особливо матері) з любов'ю дитини до батькiв.

Принципової різниці між любов'ю дитини до батьків і дитини до вчителя немає. Її ще називають любов'ю харизматичної, причому харизматична любов до вчителя може бути не менш сильної, ніж до батьків. Якщо діти обділені любов‘ю батьків, вони шукатимуть любов за межами сім'ї. У любови до батьків велика складова любові-прив'язаності.

Різниці немає, від когось дитина отримала виховання, коли вона його отримала. Якби цей обов'язок поклали на школу, проблем не виникало б. Що стосується сім'ї, де батько й мати зайняті, лише школа школа здатна стати єдиною альтернативою. У школи реальніше забезпечити контроль за вихованням, ніж у сім'ї.

Недостатньо лише любити. Потрібно ще мати певну суму знань і досвід. На жаль, переважна більшість батьків є вихователями любителями. Вчителі є професіоналами. Вихованням мають займатися професіонали. Я вважав і вважаю цей підхід правильним i ефективним. Можна покласти паркет самому, а можна довірити професіоналам. Але паркет можна покласти знову, а покалічене душу дитини надто важко вилікувати. Не всі сім'ї можуть забезпечити необхідне виховання дитині. Інша річ, що вимоги до кадрів у шкілі мають бути суворі.

Чудово розумію, що це не тiльки я. Зате батькам треба розуміти, що суспільство це не тiльки я+я і дуже важливо дитині спілкуватися із іншими людьми і вмiти шукати собі вчителів. Це необхідна складова їх дальшого розвитку та соціального влаштування у суспільстві.

За великим рахунком, серед батьків чимало людей з названими Вами відхиленнями. З погляду суспільства, довіряти батькам виховання безвідповідально.

Важко з цим посперечатися. Але починається усе з виховання творчої активністi і самостійності, тоді мислення розвиватиметься у потрібному напрямку. У сім'ї спроба навчити мислити самостійно часто набуває потворнi форми - обмеженість, мислення дитини задавлене догмами і батьківськими стереотипами.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Давайте не будем обобщать и проецировать собственный опыт на других людей. Учитель тоже несет ответственность in loco parentis за судьбу ребенка, даже в большей степени. А если нет, то причину нужно искать в отношении общества к учителю и учительству.