Відповідь: Мати-одиначка Melisa,я за вас дуже рада,шо так в вас завершилось,ше пам"ятаю ваші перші дописи,як вам було важко,ви дійсно сильна жінка.Щастя вашій сім"ї.
Відповідь: Мати-одиначка Дякую дівчата.Про той період мого життя на роботі взнали лише недавно тоді навіть ніхто не підозрював що відбувається зі мною на роботія завжди була усміхнена і весела. Завжди згадую слова героїні з фільму "Москва сльозам не вірить" %все що не вбиває нас робить нас сильнішими.
Відповідь: Мати-одиначка пам"ятаю ваші перші дописи. дуже добре, що у вас все налагодилося. ще й тепер маєте синочка,то, певно, справжні почуття і така доля. а я от не уявляю, як знову зійтися з колишнім чоловіком. мені гидка навіть думка про нього, хоч минуло вже 8 років...
Відповідь: Мати-одиначка Нічого не міняється...правда мати і лайки закінчились..а докори і сварки тривають...люди не міняються ні з роками ні по бажанню чийомусь
Відповідь: Мати-одиначка Зате змінюються під зовнішнім впливом! Тут я маю на увазі тебе! Моя порада не змінилась! Малого в садок, сама-на роботу. І впевненість в собі, і незалежність, і самодостатність прокинуться
Відповідь: Мати-одиначка а мій ніколи не вибачався...чесне слово, за всі роки, що знаю його не чула такого словахоч пробачала йому все (бо дурна любила страшно) і без того, але так в душі хотілося почути таке щире "вибач"...від того на серці щодня була така туга, так було важко, плакала по всіх кутках, кожну мить коли мене ніхто не бачив...а з часом виробився "імунітет" і я вже сприймала все як належне. Коли почався розлучний процес, він хотів повернутися, та ніразу не прийшов, щоб попросити пробачення за весь мій біль, а просто приходив побути в нас, думав, що я як завжди все забуду і його ненаглядненького назад прийму, але дякую Господу, що дав мені сили послухати розуму, а не серця. Біль ще не вщух, здається, що він буде зі мною завжди...ну, у всякому випадку, поки не почну нові стосунки, які не знаю чи взагалі колись почну, бо не уявляю поряд із собою іншого чоловіка, тай знайомитися з іншими боюся...Але дуже хочеться мати міцний тил, оборону, захист, так набридло бути сильною...
Відповідь: Мати-одиначка ckorpionsha, перечитала Вашу історію - впевнена, Ви сильна жінка і все подолаєте! але від останнього допису пройшов рік, як Ви тепер, якісь зміни відбулись? щиро за Вас вболіваю!
Відповідь: Мати-одиначка Мій перші роки як сварилися кричав що він повішається, втопиться, кинеться під машину, а тепер через 10 років кричить що заріже мене і дітей а потім повішиться! Короче псіх, з токим подальшим життям я біля нього двигнусь! І що в 27 років я залишусь сама з 3-ма дітьми, але зато жива!!! Хоча підтримки від родичів можна не чекати вони бояться слова розвод, репутація родини і т.п. Ну і флаг їм в руки, тільки дай Бог мені більше сили волі!!
Відповідь: Мати-одиначка в мене теж була та ж ситуація. Але коли зрозуміли, що жити я з ним не буду, то змирились. Зараз я подала на розвід. Почала нові стосунки. Я як і strilo4ka, боялась, що не зможу почати все спочатку з іншою людиною, але потроху і все налагодиться. А сильною жінкою і справді бути важко - в мене більше року були дуже складні ночі - коли лягала спати, то сльози лились рікою. самооцінка дуже впала, хоча враховуючи моє виховання - вплив батька - високою вона ніколи не була. А тут ще й чоловік такий попався. Правда вагітність я проходила з піднятим настроєм - виношувала найбліьший скарб. І все без чоловіка. Хоча, якщо б не батьки і сестра, то було б дуже важко.
Відповідь: Мати-одиначка мене все мучить питання, як же ви за нього заміж вийшли? якщо є загроза (а вона є як мінімум для вашої і ваших дітей психіки), то піти від такого чоловіка просто необхідно. Хоча б для того щоб вирішити що далі робити. Я щось не дуже розумію чого ви чекаєте. П.С. 27 - це сама молодість
Відповідь: Мати-одиначка так, відбулись. Дякуючи Богу і всім, хто мене підтримував. наразі у нас все добре. Ні сварок, ні криків, ні матів і лайок. Бувають інколи звісно непорозуміння, типу огризання, але все проходить...далі побачим
Відповідь: Мати-одиначка Моя історія теж про українську жінку. З батьком дитини не розписались бо то не було грошей, то вирішили ще почекати коли дитина народиться. А коли дитині виповнилось 5 місяців - він пішов до іншої з старшою дитиною , надокучили йому безсонні ночі- да й моя мама дуже сильно втрутилась в наші стоснки ( дуже шкодую що не зупинила її). Мама обіцяла допомогти, а коли я переїхала до неї з дитиною -влаштувала мені адське життя - з порога вручила список що можна робити і чого не можна робити в її КВАРТИРІ, кожен день нила мені що я її опозорила,хоч сама нас вмовляла почекати з одруженням. Мене вистачило на один рік - з самого ранку з дитиною якій не було ще й 2-х років втекла з дому з одним чемоданом. Жила в подруги однієї, другої.., знімала хату в селі обробляла за молоко і хліб чужі городи... А тепер знімаю у Львові кімнатку за символічну плату - працюю де тільки можна - вяжу, вишиваю на замовлення, прибираю квартири... Організувала свій маленький бізнес на позичені але вже давно віддані гроші - оформлення весіль...Займаюсь кожного дня з дитиною по Пізнайко або Мамине сонечко , вивчаємо разом букви, англійську (їй скоро 4 роки), ходимо на танці.Ще тяжко морально, матеріально, тяжко чути як дитина молиться і просить тата...АЛЕ Світ не без добрих людей - головне залишатись ЛЮДИНОЮ.
Відповідь: Мати-одиначка Боже, дівчата ви такі всі молодці, я вже не один місяць думаю про розлучення, але щось мене тримає і не знаю що напевно моя доця, бо вона за татом дуже.От говорить вона тату, тату, коли його нема а я аж плакати хочу.У нас коли все добре,то і думки добрі, а коли тільки щось не то то думка лише одна розлучення.
Відповідь: Мати-одиначка я не знаю конкретно вашої ситуації, але мені здається, що тут ви перебільшуєте...не у всіх все гладко, впевнена, що ви й самі це знаєте...спробуйте глянути на ці труднощі з іншої сторони- це випробування, яке вам посилає Бог, щоб подивитись як ви поведетесь у критичній ситуації... тому, перш ніж одразу думати про розлучення, постарайтесь щось змінити у ваших відносинах..рятуйте шлюб, якщо ви справді цього хочете! тобто, в будь-якому разі дійте, бо само собою ніщо не вирішується...
Відповідь: Мати-одиначка Прислухайтесь до цих слів, я пішла від чоловіка(зробила це на емоціях), тепер про це дуууже шкодую. Мій син має і тата і маму, живе то в мене, то в нього по черзі, але це не замінить повноцінної сім'ї, та і без чоловіка виявилось не так вже і просто.
Відповідь: Мати-одиначка Нажаль ніяк, спочатку казав що зробить все, щоб зберегти сім'ю, я не повірила(але то вже в іншу тему-про чоловіка тирана), а через чотири місяці з'явилась інша, з якою він тепер планує нове життя.Місяць тому ми розлучились офіційно.
Відповідь: Мати-одиначка Ні про що не жалійте!!! Якщо би був добрим чоловіком - то до того б не дійшло. Ніколи. А раз так сталося, значить такий промисел зверху. Часто ми чуємо "життєйська мудрість, мудрість приходить з роками і тд", значить все було для того, щоб Ви на майбутнє знали, що такого типу хлопака- не ваш, аВаш Вас знайде і Ви будете щасливі! ---------- Додано в 17:34 ---------- Попередній допис був написаний в 17:23 ---------- А інша - то інша проблема. Це скоріше чисто жіночий егоїзм "Як то він не буде за мною побиватися фсюоставшуюсяжізьнь". Сама така раз-по-раз заглядаю на сторінку нової пасії, ну молода, ну струнка, але без нього одна! А я і без нього не одна - зі мною діти. Навіть за відсутності його мені два бузька бажають гарної нічки, солодких снів, а зранку - гарного дня! Я щаслива. Хоча був час коли жаліла, але зваживши все -тепер ні! І у Вас все буде добре! Ви тільки вірте!
