Не раз в моїй сім"ї мені говорили, що ти маєш рідну сестру і вона по життю має бути для тебе найбільшою опорою, підтримкою, плечем, на якому ти можеш поплакати. Та довгий час я не розуміла цього. Різниця між нами 7 років і часто ми не мали про що поговорити. Були моменти коли ми були абсолютно чужими людьми. А близьку людину ми шукали в друзях. Та пройшов час і я розумію що дуже вдячна Богу і батькам що маю її. Не знаю в чому конкретно проявляється її любов чи підтримка до мене. Просто я знаю що вона завжди подасть мені руку допомоги і завжди порадіє зі мною. Просто знаю..... Та дивлячись навколо розумію, що далеко не в кожного відносини є "рідними". А часом навіть чужі чи ворожі. Які вдносини у вас?
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Очевидно мій брат теж цього не розуміє, поки що В нас різниця майже 6 років (він молодший). В нього ще метелики в голові, а в мене вже сім"я, діти, інші погляди на життя. Але по можливості допомагаємо одне одному: я-нагодую, він - дітей побавить. Не можу сказати, що в нас "не рідні" стосунки
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Я молодша від брата на 2 роки. Як були дітьми, то дуже погано ладнали. Він навіть до школи вибігав раніше, тільки щоб зі мною не йти ))) В нас різняться погляди на життя, але стосунки зараз в нас, як і годиться, рідні. Він навіть хресний моєї дитини.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Як на мене оцей родинний зв"язок є дуже сильним, хоча б тому що є одна мама і тато, тече одна кров... І прикро коли рідні сестри (брати) забувають вітати один одного на день народження, не цікавляться справами один одного, не радіють народженню дитини, не приносять фрукти коли хтось захворів... В сестри є син, якому 9 років. І я і вона знає, що ніхто з друзів за ним краще не догляне а ніж я, бо як не як він мені дуууже рідний. Так само я свого малого спокійно і з великою довірою можу залишити на неї. Та знаю що часто відносини настільки далекі, що легше звернгутись до друга, навіть часом не дуже близького, а ніж попросити рідну сестру. Зв"язок руйнується, а з роками взагалі може зникнути. Адже часом спілкування рідних ініціюють батьки. А що як батьків не стане??? Невже тоді просто забудуть один про одного?? От вчора в мого тата день народження святкували і то так класно коли обидва татові брати прийшли з жінками з дітьми щоб його привітати. І досі такі поважні сідають в одну кімнату і мають купу тем для розмов. От така любов один до одного прив"язана з дитинства. І як на мене жоден друг такого не замінить. Я як дивлюсь на такі відносини, то так хочеться мати купу діточок і щоб вони також тримали той зв"язок. То так приємно мамі...
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? В нас з сестрою 4 роки різниці. В дитинстві як і переважно всі брати-сестри бісились і сварились. Та коли стали старші, коли мені було років 17, а їй відповідно 13, стали дружніми, у нас з'явились спільні інтереси, компанії, друзі. Вона хресна моєї дочки. Як тільки з'являється можливість завжди приїжджає в гості.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? У нас з сестрою різниця 14 місяців. Ми ДУЖЕ різні, і поки я не була замужем все було так чудово, чи здавалась чудовим я не певна. Коли вийшла заміж почались постійні проблеми і порівняння мене до «доброї» дочки. А я спочатку тим дуже переймалась і потратила багато років свого життя на ті дурниці. Останньо, я трохи по-хамськи витикаю батькам, що мені не дивно бо я не «добра» дочка той у мене все не таке. Від коли почала вживати цей козир, хоч він трохи і не дуже, але принаймі перестали мене і моїх дітей порівнювати з сестриними. Сестра старша і завжди бралась виховувати моїх дітей, по-праву старшого, але мій чоловік її одного разу дуже відрізав і вона дуже на нього загнівалась. З часом і я їй сказала аби не пхалась. Пройшов час. Заспокоїлась і здається почула мене. А з сестрою добрі відносини тільки тоді коли не ділюсь з нею нічим інтимним, в розумінні нічим особистим щодо свого чоловіка. Ніби трохи відносини направились, трохи більш «рідні» стали, чи що?
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? З рідним братом в мене 5 років різниці, він старший. Стосунки в нас дуже теплі, рідні і я його дуже люблю. Він в мене найкращий, завжди допоможе і підтримає. Правда в дитинстві, як і в більшості братів-сестер, було багато сварок, бились.... Але як же ж без цього? Ще є дві сестри двоюрідні, але вони мені також як рідні. Одна на рік, інша на 5 років молодша. Правда менша ще має "таракани" в голові, але то пройде з роками. Мені рідних і родичів не замінять ніякі друзі Хоча і друзі в моєму житті грають велику роль.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? У мене з братиком (так-так - з БРАТИКОМ) 4 роки різниці, я старша. Дуже люблю його, хоч не сильно тісно підтримуємо стосунки (я заміжня, в мене своє життя, братик ще у пошуках своєї половинки, тож у нього свої клопоти, думки). Навіть не знаю чому його люблю. Мабуть, тому що в нас рідна кров В дитинстві любили бавитися разом, підтримували один одного, але в кожного була своя компанія. Бувало сварились, але то такі дурниці...Зараз бачимося дуже рідко (я переїхала в інше місто), але коли він приїжджає до мене в гості- радості нашій немає меж. І саме тоді розумію, який він мені дорогий та ріднийОт так от
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? На рахунок виховання дітей). Малому сестри 9 років і якось так склалось, що я для нього авторитет. Він сам говорить, що я вмію його переконувати як ніхто інший. При чому ніколи не бралась його виховувати, хоча б тому, що коли він народився мені було 16 років і мало що петрала в вихованні. Але він як дитина вічно намагався в мене щось забирати: то косметику розкидав, то смаколики з"їдав і я відповідно строга була і завжди сварила. Він казав "Босю Бога, що на небі і Христю". Але не в тому плані боявся, що я його ремнем лупила, а просто мене слухав. А відколи я сама стала мамою почала до нього зовсім інакше ставитись, напевно з більшим розумінням. Він говорить поза очі що я стала зовсім інакша люблюча))) А сестра користується моїм впливом на малого. Наприклад як Ромчик родився, то звичайно увага усіх була лише до нього і той в перші періоди дуууже ображався, закривався в кімнаті, в собі. То мене попросили з ним поговорити, мені вдалось його переконати, що ніхто про нього не забув і дякувати Богу все стало нормально. ---------- Додано в 14:26 ---------- Попередній допис був написаний в 14:24 ---------- тішусь з таких дописів...
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? В нас виховання трошки інакше виглядає, то радше залякування дітей якщо не страшно караючим Богом, то тим що дитину більше бачити не хочуть бо вона погана і нікого не слухає.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? В мене двоє братиків-близнюків, молодших за мене на рік. Колись звісно чубилися, так, я бачу, у всіх більш-менш було. Зараз з одним чудові стосунки, інший щось повільно росте, мух в голові багато. Я їх дуже люблю, впевнена, що і вони мене десь в глибині душі (хоч як мінімум один того не показує). Не знаю як там буде в майбутньому, але дуууже мрію щоб стосунки були такі як пишуть тут дівчата ... Ми ж найрідніші...
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Я маю рідну сестричку від якої старша на 4роки, у дитинстві була їй за няньку, у школі за порадницю та захисницю (могла і хлопців натовкти, які її ображали), чим старше ми ставали тим більше у нас з"являлось чогось спільного- друзів, захоплень, інтересів, вподобань. Стосунки у нас чудові і з роками тільки міцніють,завжди намагаємось підтримати один-одного, допомогти у скрутну хвилину та й порадуватись , коли все гаразд, вона є хрещеною мого старшого синочка, якого полюбляє і виховує, якщо у тому є потреба, я на неї за це не маю ніяких дорікань, адже рідна тітка не може бажати чогось лихого. Я дуже щаслива, що маю таку сестру. А загалом родина наша дуже дружня і я маю ще 4 сестрички та 6 братиків двоюрідних зі всіма спілкуюсь і підтримую родинний зв"зок, а мої дітки спілкуються з їх дітками, які є один-одному троюрідними.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Я останнім часом багато думаю про своїх рідних брата і сестру (старші за мене на 7 і 9 років). Порівнюю з тим, як я колись хотіла бути одна у батьків. Так сталося, що у нашому під"їзді усі дівчатка були одні у батьків і навіть у дідусів. У них було все, про що мріяла я, особливо пишні суконки...А у мене все дитинство були джинси-варьонки, кобура на поясі, кросівки - це так мій брат хотів братика. Мама з татом усе ділили порівну, а я страшенно злилася, коли снікерс ділили на три частини. А зараз...Збулася мрія моїх батьків - ми стали настільки рідними! Дружимо сім"ями - частенько вечорами всі говоримо по скайпу дурачимося - одягаємо різні прикольні окуляри або зимові шапки і регочемо одне з одного, а коли приїжджаємо одне до одного, то просто не можемо наговоритися. З сестричкою колись сварилася за одяг, а тепер купуємо одне одній різні моднячі кофтинки, аксесуари, а найкрасивіші в моєму гардеробі речі - зв"язані гачком моєю сестрою! Такі витончені! Підтримка просто БЕЗМЕЖНА! Знаю, що можу подзвонити і вдень, і вночі, і коли завгодно - брат і сестра допоможуть ЗАВЖДИ. Без вийнятків. Це так додає впевненості! А найкласніше те, що родина збільшується і збільшується!
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? В нас з сестрою стосунки трохи кумедні. Вона на 5 років молодша, і дуже любить тим скористатися. "Зроби за мене то, бо я маю робити шось інше", "Піди ти, бо я не знаю, як з ним говорити", "Попроси маму за мене", "А ти то краще знаєш, ти й розбирайся" ну і т.д. Я до неї і на збори в ліцей ходила, і двійки її прикривала, і хлопців трохи розганяла:xaxa: Але мене то майже не злить, навіть смішить трохи. Її так просто змалку навчили, що от ти ше маленька, що ти там знаєш, хай Марічка робить То вона так собі за тим принципом живе, хоч вже не маленька. Ми собі тихенько любимся і часом чубимся Якби жили ближче, то може б і тісніше спілкувалися, а так то маємо нейтрально-теплі стосунки
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? От і моя мама тішиться, коли ми спілкуємся. Та й правда є чому радіти)). А коли сварилися, то казала, що ми її в могилу зведем. Хоча досі не вважаю що мама себе правильно поводила в наших сутичках. Враховуючи те, що ми живемо разом вона завжди робила мене винною, а їй нічого не говорила, хоча я нібито менша суттєво і дурніша від сестри. І досі деякі моменти мене злять. Але життя без невеликих конфліктів не можливе. Наприклад мене дуже злостить коли сестра щось від мене хоче, а дзвонить мамі, щоб мама мене про це попросила. А з вуст моєї мами це перестає бути проханням а робиться вказівкою. І як тут не злитись? Не люблю того. Та як на мене це дрібниці, без яких неуявляю нашого спілкування і це абсолютно не перешкоджає нам бути "рідними".
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? В мене є брат на 2,5 роки старший за мене. Як були малими та підлітками то не дуже ладнали між собою, а коли брат одружився та пішов від нас, то така любов настала. Я дуже рада, що ВІН у мене є.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? А що робити коли різниця у віці майже 11 років? Маю старшого брата, люблю його страшенно. І він мене теж. Але він мене сприймає ще досі як маленьку сестричку >__< Тому і розмови у нас якось не склеюються((( А ще він живе в іншій країні((
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Христуся, я можу то саме написати! У мене сестра старша на 5 років. Будучи ще малими зовсім ми класно ладнали, бавилися, вона зі мною нянчилася, потім їй було соромно зі мною малою ходити, вона мала своїх коліжанок, ми часто сварилися, як то є у рідних сестер. Потім переїхали до Львова і лишилися двоє. Я лиш тепер розумію, як моїй сестрі було важко. Їй 18 років і на неї лишають сестру 13-ти річну. Ясно, у нас і забави всякі були, все-таки сестра лиш поступила в консу, вітер в голові, гулянки, дискотеки, хоч мене вона таки строго пильнувала. Потім до нас прийшов жити її чоловік. Але ми з ним чубилися...Для мене він був зовсім чужою людиною, як і я для нього і нам було не легко прижитися,змиритися Ще важче було моїй сестрі, яка була посередині. тепер вони переїхали до Польщі і ми обоє зрозуміли, що ми найрідніші люди, що ніякі друзі не замінять нам спілкування з сестрою. Ми лиш тепер стали як справжні подруги. Її чоловік для мене як брат. Я з того дуже тішуся. Ми можем поговорити про все, знаючи , що знайдем підтримку, допомогу, розуміння. І я страшенно тішуся, що в мене є сестра. Я дивлюся на свого чолвоіка і я його шкодую. У нього нема рідних братів-сестер. Двоюрідні то вже не то.
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? Ну не думаю що справа у віці. а скоріше за все в Або просто в характері В мене от між мамою і її сестрою різниця 10 років. То вони дуже дружні. Батьки як зустрічалися всюди її з собою возили. А потім в них мама (моя бабця померла) то моя мама стала їй і мамою, заміж її видавала, малу хрестила. І досі душа в душу... ---------- Додано в 18:45 ---------- Попередній допис був написаний в 18:37 ---------- І я шкодую. Хоча мій має брата, але якось так склалось, що вони майже не спілкуються. І не знаю чому так склалось. Але так є. Є друг ніби такий хороший-хороший, але то не є то однозначно. Шкода, але як є...
Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"??? У мене є старший на 8 років брат. Я його дуже люблю, і завжди вважалі і вважаю, та й буду вважати, що він у мене найкращий! Дитячі спогади лише найкращі, був надзвичайно хорошою житиною (зі слів мами), і з перших днів брався мене няньчити. Тепер розумію, що напевно іноді я йому була "лишнім" грузом, але все ж...прогулянки з ним були великим задоволенням, то і гонки на калясках, і на санках, і катання на ровері, і снігові баби...різні саморобки робив мені, цікаві забави придумував. Щоб обіжав, я такого не пам"ятаю (часом хібі до сліз залоскотати міг). Але ми подорослішали, він одружився і пішов з нашої хати...і якось отак непомітно ми віддалились. Я знаю про те, що він є, що любить мене і допоможе (і мама постійно на тому наголошує), але немає вже того зв"язку, легкості у спілкуванні, спільних тем для розмов...і взагалі він дуже змінився, зараз чинить не зрозумілі для мене речі, які мене дуже засмучують і злять (завжди накручу себе, і думаю, от приїде, то я йому все вискажу...але коли доходить до діла, мені стає його шкода, можливо я не знаю всього і не маю права судити його вчинки...), і відповідно від тих недоговорок і таємниць і виникає певна чуждість. От пишу зараз, і мало не плачу, бо то для мене дуже болюча тема, а особливо те, що друзям він може розказати більше (можливо боїть осуду з мого боку, а може через те, що ніколи не входили ми в одну команію), і подзвонити просто так, і так поговорити...а до мене тільки коли треба (привітати з ДН, чи як прихворію, і то більше до мами дзвонить). Можливо і моя вина є в тому, може першою треба проявити ініціативу, але напрвду я і не впевнена шо я того хочу, боюсь не справлюсь з тим шо буду знати.
