Сімейні стосунки....з роками..

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

от власне! таке враження, що люди не розімють значення слова "компроміс" чи "співпраця". Якщо людина одружується задля того, щоб хтось задовольняв її протреби і бажання, то це чистої води егоїзм і ніякого відношенян до стосунків не має. Я людина дуже егоїстична, одна у батьків і відповідно звикла, що все має бути мені, грубо кажучи. Але ж я реально оцінюю, що з початком подружнього життя мені треба буде трохи інакше ставитись до своїх захцянок і бажань, такого поняття "Бо я так хочу і все" вже бути не може. Та чогось це мене не відлякує.

не можу повністю погодитись. Можливо ви мали на увазі, ситуацію, коли люди просто ідеально підходять один одному, я таких в житті не зустрічала, якщо маєте такі приклади, це дуже гарний і чудовий приклад. Я зустрічала тільки людей, які постійно вдосконалюють свої стосунки, старються допомогти і врахувати позицію своєї половинки. Але для них це НЕ є виснажливою та марудною працею, яка викликає тільки агресію. Ніхто з нас не знає з якими ситуаціями зіткнеться в житті. Різні люди по різному реагують на життєві труднощі. Щастя і спокій не вічні, їх треба здобувати працею і самовдосконаленням обох партнерів, а не тільки когось одного.
Я думаю кожній жінці хочеться бути іноді порадницею та підтримкою для свого чоловіка, а як нею бути, якщо у важкій ситуації ккеруватись гаслом "кожен за себе"

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

якраз це і є гармонія, коли це за своїм бажанням і покликом серця, це не робота, а природні стосунки, які і повинні бути..... а коли на силу, коли любов починае переходити в ненавість, краще вчасно зупинитись і залишитись в нейтральних стосунках,тим більше якщо є спільні діти....

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

А для чого тоді взагалі пов"язувати своє життя з чоловіком. Банки сперми ніби існують. Для чого труїти життя собі і тій людині від якої потрібен лише генетичний матеріал? Та ще й, судячи по ваших дописах не найкращий, а з психічними відхиленнями..
Мені це виглядає не на жінку- вампіршу, а на типову самку богомола. імхо.

Тут познайомитесь.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

між іншим, моя знайома так планує і зробити. Каже, що заміж не дуже хоче, бо всі мужики свині. Колись її батьки досить гучно розвелись, не можу сказати чи то справді він їх так скривдив, чи мама її так настроїла (другий варіант імовірніший), але факт того, що вона хоче народити донечку (а якщо син???) і з нею собі гарно жити.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

знаю таких жінок особисто. Вони пішли на такий крок і дуже щасливі без чоловіків зі своїми дітьми у кожного своє щастя і необовязково щоб все було за стандартним сценарієм!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

а я і не кажу, що це зле. В Україні - це дивина. Бо забагато осуду з боків. Бо дитина без чоловіка. Тут на форумі вже часто чула тезу, що крще самій в спокої виховувати дитину і дати їй все необхідне, ніж мати чоловіка, який навіть дітьми не цікавиться і зневажає жінку та їх. Я з цим погоджуюсь. Сімейні стосунки мають бути прикладом наслідування в дітей, а не тим як робити не слід. Я також маю знайомих, яких виховували тільки мами, в силу певних обставин. Просто тільки у нас мама-одиначка вважається соромом, хоча це зовсім глупо та необгрунтовано.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

напрошуються такі слова по цій темі-
Когда не хочешь, то имеешь. Имеешь Это, не ценя. Когда теряешь, понимаешь-без Этого уже нельзя. Очнувшись поздно, ты жалеешь, жалеешь что не замечал. Цени же, что сейчас имеешь! Люби пока не потерял

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Ой! прям з крайнощі в крайність. Для сєкаса заводила. І просто так трійко малят народила. Віра, що все колись/якось зміниться заставляє нас мовчки чекати тих змін, а лише згодом розуміємо, що зробили комусь (чоловікові) ведмежу послугу. Чесне слово! Як з такими крайніми позиціями шукаєте компроміси в сім"ї?

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

важка тема така. по багатьом пунктах погоджуюсь з pip. надто багато сімей живуть по вуха в компромісах, накопичуючи незадоволення і злість один на одного...нажаль, тільки одиниці людей виросли духовно до того, щоб давати свободу свому партнеру і любити його таким який він є... саме так, як нас люблять наші діти.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Не погоджуюсь! Критика це те що потрібне завжди. У мене постійне нерозуміння мене з боку чоловіка, але тим не менше критика/порада зі сторони подруги чи доброзичливої знайомої ще мені ніколи не нашкодила. Радше навпаки.

А знаєте чому? Бо це не мама і я знаю що тій людині всеодно що буде у мене далі, тобто їй не зовсім всеодно бо вона радить як вийти з ситуації що склалась, але в словах, критиці чи пораді яку я почую від тої людини нема особистої вигоди. Тобто їй всеодно чи я схочу прислухатись до її ради, чи ні. А он деякі добрі радники в родині потім щей будуть муляти - а чи я тобі не казала? а ти мене слухати не хотіла!

Отже коли є критика збоку від людей які не зацікавлені у впливі на мене особисто, це допомагає в 1000000000 разів краще ніж якщо це поміч «рідної» людини. Такі люди завжди зацікавлені в вирішенні проблеми на їх користь, бо тоді будуть мати чим пишатись - ось я їй казала, що він «козел», а він таким і виявився.

Чи то лижі не їдуть, чи то що зі мною?
А що краще впертись рогом і сказати - або по мому, або геть мені з хати?

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

мені здається,компроміс - це вихід із ситуації, який влаштовує(ну,може не на 100 %,але все-таки) обидві сторони. тобто я сприймаю це слово як позитивне. а от коли з"являється незадоволення,то це,мабуть,щось інше... Типу : "ну,хай на цей раз буде так,але наступного разу я тобі покажу!!!"

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

О власне. Як на мене то це якась война домова. Жити в такому багато років то можна зробитись хворою не лише фізично а й морально. А потім які діти виростуть в такій сім’ї? і чому вони вчаться? що мститись за все це добре?

---------- Додано в 15:01 ---------- Попередній допис був написаний в 14:57 ----------

А хто хоче поступатись своїми принципами? Ги..ги... ви б з моїм чоловіком поспілкувались, або мамою. Ото вже люди які не поступляться ні на йоту.

Хоча чоловік ні, він не такий. Він уступає якщо йому пояснити свою точку зору, і чому воно для мене важливо. Він мене дуже любить але часами боїться показати, щоб часом не стати підкаблучником. З моїм то характером і підкаблучник? Це найкоротший анекдот!!!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Життя надто коротке, щоб його витрачати на негативні емоції та оточувати себе людьми, які тобі не імпонують...Згадалась фраза "мы сами рождаемся и сами умираем", а все навколо - декорації, що нас оточують. Тому, кожен повинен жити так, як підказує йому серденько і не звертати увагу на стандартне "а що люди скажуть!" І пам"ятайте "все, що робиться - на краще"!!!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Дівчатка, перевірено на собі.... щонайменше придиратись через дрібниці! В мене чудовий чоловік.... тільки одне АЛЕ - він страшенно, просто КОШМАРНО непунктуальний і ненадійний в плані часу.... найгірше те, що я, навпаки, дуже пунктуальна... і коли мені доводиться покладатися на нього (добратися кудись машиною, відвезти щось, кудись вчасно добратися), через нього відчуваю себе просто жахливо... тепер роблю так. Якщо він каже - я буду за 20 хв - враховую як година, якщо 2 - як 4 і т.п. І домовляюся - якщо тебе за 20 хв не буде, я піду без попередження... скажу чесно - не діє... але зате я пристосувалася...
Є і інші "нюанси" - але ті я просто пропускаю крізь вуха. За це щодня чую "ти - найкраща дружина!!! Кохаю тебе!" (ми разом 5 років з хвостиком).
якщо не можеш змінти ситуацію - зміни ставлення до неї. Банально? Але діє, перевірено на собі!!! Успіхів вам, злагоди і терпіння!!!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Ще подумала і хочу додати до свого допису. Це все Не стосується крайніх випадків, як-от алкоголізм, наркоманія, побої дружини і дітей. Тут нема чого терпіти і сподіватися.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

напевно до кризи нам ще рано, але наш затяжний період сварок закінчився тим , що я відправила свою гордість на 1 хв у відставку, щоб сказати "ми забагато сваримось останнім часом, я так не можу й не хочу більше", чоловік радо відгукнувся й ми поговоривши трохи виявили проблеми які провокують сварки. їх виявилось дві - неприємні, але далеко не катастрофічні й дуже навіть переборні. До чого веду, може часом просто першому варто сказати - стоп куди ми йдемо! схаменись. Бог дав людям язик й мову, щоб говорити - варто про це памятати ( а в мому випадку ще й, що гордість непомірна - гріх )

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Я думаю, що свою кохану "половинку" потрібно приймати таким, яким він є, і через десять років, і через двадцять, а не намагатися "перевиховувати"...

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Дійсно, уточніть про яку цифру "з роками" йдеться? Два-три? Сім- десять? Сімдесять?

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

випадково натрапила на запис з Львівської хвилі (не вмію запостити, можна знайти в неті за "Радіо Львівська хвиля - - Сповідь жінки в ефірі або всі мужики сво..."). І так мене трафило: а нашо ж ти такого собі вилеліяла і нашо з ним живеш? як то люди вміють собі життя псути і ще й то на люди виносити в контексті "яка я бідна"!
якщо я не в ту тему, то перемістіть куди слід, але не змогла змовчати.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Якщо хтось після такого часу разом пробуєте «перевиховати» свою половинку, то я їм співчуваю. А коли ж тоді жити? Ціле життя витратити на виправлення?

В мене чудовий чоловік і я його постійно хвалю, бо є за що. Правда мені дуже шкода що ми витратили перші 7 років на непотрібні сварки і доведення щось один одному. Це все було не без допомоги добрих людей, але загалом я дякую Богу що ми змудріли.