Відповідь: Ми і наші мами в мене з мамою подібно донині, не помагають навіть аргументи, що в неї було 2 дітей, а в мене 3, що в мене "внуки можуть бути на носі", і навіть питання, чОму її мама вчила, колі їй було під 40... трохи помагає її хворобливість і самовідчуття немічності, як це не сумно (це щоб моя мама визнала, що вона щось уже не може!) А ще трохи допомагає: коли справді дасть мудру пораду (правду скажу, скорше нагадає про щось забуте мною), я дякую щиро і так, щоб запамяталося, з похвальбою її. Коли ж потім (буває, що у той же день ) дістане непотрібним, я кажу стримано-ласкаво-ображеним поставленим голосом: бачиш, я ж дякую тобі і ціную, коли ти справді щось корисне для мене порадиш, а з рештою я сама справлюся... але дана цитата згадала мені інше. Одна родичка (з області) 15 років не мала дітей, навіть ЕКЗ не допомагало. Мама її скрушно вихитувала головою на це. І от чудом завагітніла природнім чином, і як тільки зрозуміла - лягла і вставала лише в туалет. Голодна лежала, а їсти не вставала, якщо не принесла свекруха чи чоловік. От і вилежала двійнят півроку - інакше би втратила і їх. Ледве до 7 міс. вагітності дотягнула. Народжувала тут, дітей місяць виходжували на Чернігівській, вона жила в нас. Потім покликали нас на хрестини.Приїжджаємо - сидить бабуся немовлят, ми з нею непогано знаємося. Кажу їй бадьоро: от дочекалися Ви внуків, дивіться, які гарні дівчатка. А вона: хіба то діти? то мишенята! і то не іронія і не жарт були, це та сама скрушна інтонація, що й раніше. Я просто в шоці була, тут же глянула на щасливу змучену маму, яка мало не заново вчилася ходити після того лежання - а вона, видається, навіть не чула тієї дурнуватої фрази. Воістину - хто хоче знайти плямку на Сонці, той знайде.
Відповідь: Ми і наші мами твоя мама з тобою не живе!!! А це багато що міняє. Та й характери в них ну кардинально різні. В нас постійно такі розмови- Ти господиня тепер, щоби що хочеш. Але!!!!!!! Баняки сають лежати там, крупи там, горнята там!!!! І переставлю, а вона назад. А на подвір"я я теж не пхаюсь, бо там татова територія!!! Я можу лише пополоти його грядки!) А про посадити дерево я взагалі мовчу. Прибіжить з роботи, бо подумає, що щось сталося. Або підніме гвалт і буде дзвонити щен сестра, чоловік, тато, сусіди.....
Відповідь: Ми і наші мами В мене з мамусічкою дружні стосунки. Вона в мене молода 42 річна бабуся двох онуків. Порадить тоді коли я прошу, не лізе з своїми повчаннями. Сварилися з нею лише декілька раз за все життя. Завжди допоможе продуктами, грошима. Хотілося б частіше і більше з нею бачитися - сумую, що довелося їхати з дому в 16 років, щоб довчитися 10-11 клас.( Але я б не зустріла свою долю і синочків не було б)...З того часу мало бачимося - в мами господарство велике - приїжджає ненанадовго на годинок дві - три максимум. Все життя мами в роботі - виснажливій, невдячній і вічній, яка є на селі. Я так люблю її натруджені рідні руки - це для мене втілення самої ніжності. Але я така мамина була (та, мабуть, і є) пригорнуся, обніму і поцілую... І так і сидимо - говоримо. І так добре і гарно мені з нею... Балувала мене... Я до чотирьох років біля мами спала - не могла спати сама без мами. Чоловік каже, що я мамин мазунчик, але сама мамусічка заперечує це. Говорить, що любить мене і двох братів однаково Я її дуже люблю. І кажу це завжди, щоб вона знала. І щаслива, що вона в мене така розуміюча і мудра, хоч ще така молода. Хочеться, щоб вона поспала хоч раз гарно. А то лягає в 10-11 годин вечора, а встає в 4 години ранку (і це з 15 років). Хочу, щоб поїхала кудись відпочити в санаторій. Допомагати їй більше. Надіюся, коли синочки підростуть я це втілю в життя.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, то напевно легко говорити "поважайте, любіть...", коли стосунки як мінімум нормальні. Мені теж часом дивно читати дописи в темі "Свекруха-бабуся", бо в нас стосунки чудові. А хто ж не поважає і не любить? Але ж виходить, що любиш не достатньо, а поважаєш неправильно. Є багато моментів, коли я, наприклад, не хочу матеріальну підтримку від мами приймати, бо мені легше заробити (тобто праця моя не така виснажлива фізично і морально), але то сприймається як тяжка образа і неповага, бо ж то для мене роблять, а я невдячна не беру. Але ж прикіл в тому, що і так багато мама мені помагала, а в сварці любить тим витикнути (певно, емоції знову ж таки). Те саме з побутом. Прийде з дороги, змучена, нервова, і давай на кухні все мені вимивати, бо все не так стоїть. Потім ще один аргумент щодо моєї нелюбові. Ну і постійні фразочки "в всіх діти як діти, а мені і тут не повезло" теж теплоти не додають. Я, мабуть, таки трохи егоїстична, бо завжди стараюся бути незалежною від людей і обставин, але ж маю на то право? Чи таки ні? Є гарна фраза:"Якщо хтось любить вас не так, як ви того хочете, то не означає, що він не любить вас по-справжньому". Я, схоже, ніколи не буду любити свою маму так, як їй це подобається. Не вмію(
Відповідь: Ми і наші мами Погоджусь! Хоча я не можу сказати що в мене з мамою погані стосунки. Я не конфліктна і намагаюсь через дурниці скандалу не починати. Але часом здається, що живу я не в себе в дома а на квартирі і бавлю дитину хазяйки, а не свою. І то так просто сказати не бери трубку і перестане дзвонити. Та вона мене морально може просто задавити. І знає способи як це зробити. От зараз пишу і думаю- люблю я свою маму дуже. І вона мене дуже любить. Але часом просто дусить тим сильним почуттям, сковує мене повністю. І чесно, прикро, що жаліюсь на неї тут. Але просто останнім часом сил немає. І хто там радить обнімати, ігнорувати... Думаєте я не пробувала? Це ж не вперше в моєму житті такі сутички. Всяке перепробувала окрім розвернутись і піти хлопнувши дверима. Але не для мене такі шляхи вирішенням проблеми. Та й щоб піти треба мати куди йди, а не кидати пусті слова на вітер. А на даний час бажання явно не співпадають з нашими можливостями...
Відповідь: Ми і наші мами То зараз не живе. А раніш жила. Та й років через 3-5 мене чекає сумісне проживання на все життя
Відповідь: Ми і наші мами Може через такий проміжок часу ставлення зміниться?) Всетаки дітки вже будуть не маленькі. І ти мама з серйозним стажем)
Відповідь: Ми і наші мами А я зараз на жаль не живу близько біля мами. Довелось переїхати в інше місто. Ми з мамою дуже близькі: і мені досить часто бракує її підтримки та поради. Добре, що є телефон і можна зателефонувати, запитати, порадитись чи пожалітись. Звичайно, не можу заперечити, що мами (і моя зокрема) дуже люблять "підказувати" і "радити" коли про це не просиш. Але думаю, що усе це вони роблять з любові. І якби сильно ми не любили наших мам, ми ніколи не будемо любити їх так, як вони на те заслуговують. І коли наші діти стануть дорослими, нам буде здаватися, що вони люблять нас недостатньо, що вони повинні любити нас більше. Напевне і в цьому також полягає та відвічна проблема батьків і дітей.
Відповідь: Ми і наші мами Надіюсь. Тішить те, що хоч формально будем жити в одній хаті, насправді будем жити окремо. Батьки на першому поверсі, а ми на другому. У мене з мамою один конфлікт - побутовий. І ми ніколи не вступим одна одній, тому що бачення різні. Я теж люблю чистоту, але без фанатизму. І коли постане вибір прибирання, чи прогулянка з сім"єю, то я виберу друге, а мама - перше. Ось на цьому ніколи не зійдемось З боку виглядає як дрібниця, а насправді псує трохи нерви
Відповідь: Ми і наші мами а в мене мама така цікава Як вона прибирає, а я лежу, йду гуляти, вишиваю....., то свариться "Купа роби в хаті, а ти тут сидиш, йдеш,....". А коли я прибираю, а вона вирішує піти по магазинах, то говорить "Така гарна погода, а ви тут в дома сидите, лежите..., нє би повітрям подихати.....". Не зрозумієш, що вона хоче))
Відповідь: Ми і наші мами Сумніваюсь. Моя мама жила зі своєю мамою ціле життя і вони ніколи не могли зжитись. У них були постійні конфлітки, бо бабця маму принижувала і не рахувалась з нею. Мама дуже з того злостилась. Зараз вони живуть окремо і майже не спілкуються, але коли бабця до нас приїжджає на кілька днів то мама мені постійно на неї жаліється як то їй сказала одне, чи інше... ЙОЙ!!! Коли ми розірвемо цей ланцюг! До нас приїздив голосити місію один дуже розумний молодий священник зі Львова, так от він зауважив що його мама в 75 років з дитини зразу стала бабцею. Власне тому що її мама їй не давала «жити» і постійно її повчала. То він власне говорив що бути дитиною є ДУЖЕ важко!!! Саме цікаве що моя мама чула цю проповідь і що думаєте зрозуміла з того всього? ПРАВИЛЬНО!!! Що отець їй дав зелене світло мене мучити і жити зі мною вовіки вічні, і не вважати мене дорослою а чи мудрою.
Відповідь: Ми і наші мами Власне мене чекає це за 1рік ,а то й менше... Та переймаюсь не стільки життям з мамою стільки з татом.. Бо в нас він таки головний. До слова:За столом дають все найкраще дітям,внукам, а в нас ТАТОВІ!! Житимемо в батьковій хаті де вставати і лягати треба коли вони схочуть...Період спільного проживання відтягуємо,та скоро це стане не можливим,тому... Постійно чую від батьків ,що вони втомились самі все вирішувати(свої домашні сільські клопоти! До нас не пхаються!Лише чекають "коли вийдемо з кризи" і робитимемо те ,що вони планують. Допомагаємо наразі по глобальних проблемах! Чомусь не можу розслабитись у них! Вже 10 років живемо самі, раніше з ними якось жила і все було ок... проте зараз??? Буде важко Знаю, розриватимусь між татом і чоловіком (МАМА нічого невирішує-"розчинилась" в татові!) ....
Відповідь: Ми і наші мами А моя мама нині знов ображена на мене. Кожне своє зауваження повторює по три-чотири рази. Після третього разу кажу "мама, я розумію, ти вже мені це говориш в третє". Відповідь- "Взагалі тобі більше нічого говорити не буду, ти вічно кричиш". І нема на то ради...
Відповідь: Ми і наші мами Я на таке кажу: мамо, якщо ви чотири рази повторюєте то мені, щоб я краще зрозуміла, чи ви щоб не забули. Гумор рятує у багатьох ситуаціях.
Відповідь: Ми і наші мами Боже, як я вас розумію...тільки в моєму випадку ще додається "правильно, нащо маму слухати, ти ж сама вже дуже мудра"...:wacko1:
Відповідь: Ми і наші мами Так, то мабуть класика жанру. Хоча, коли в мене народилася доня, то я набагато ближчою стала до мамуськи, більше спілкуємось, більше спільних тем, краще маму розумію.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата як би там не було цінуйте мам поки вони ще у вас є.. Час летить таааак швидко... Моєї вже 2 роки як нема... ---------- Додано в 02:23 ---------- Попередній допис був написаний в 02:18 ---------- А ще на цю тему - часто думаю, час тільки блимне, а якою мамою буду колись я???!!!?
Відповідь: Ми і наші мами Так ніхто не заперечує що маму треба шанувати і цінувати, але коли мама своє бачення світу видає як за єдине правильне або маніпулює дитиною аби та зробила як мама хоче - це неправильно! А моя мама мені сказала що для мене її слово не має ваги, тобто я не роблю так як вона радить. Невже це мій вияв непошани?
