Відповідь: Ми і наші мами Був період, коли я забила на той дурний характер, відкладала слухавку, мама собі покричала хвилин 15 (реально її нічим не спинити), потім я питала, чи щось конкретне сталося-треба і на тому всьо. Тепер певно гормони, бо відразу сльози на очі і якесь дурне бажання довести, що вона неправа. Ага, щоб часм мені то не вдалося. Розум розуміє, емоції беруть верх.
Відповідь: Ми і наші мами оооо. Мені теж так каже, або себе до свекрухи порівнює (яка дзвонить і приходить ну дуууууууже зрідка). Каже "от буде мені на вас наплювати як свекрусі, то буде вам добре!!!!"
Відповідь: Ми і наші мами Ото таке сказати і все мама плаче, тато заспокоює, потім ще два дні небалакання та ігнору. І це в кращому випадку!!! Замкнуто коло. І головне розумію, що характер в 55 років я не зміню, але ж обідно йолки-палки!!)
Відповідь: Ми і наші мами Христуся, коли мама сварить, ти її у відповідь співай пісню, яка тобі подобається, або просто підійди, обійми її, скажи як ти її любиш та поважаєш її думку, але ти хочеш у житті вчитись щось робити сама, щоб твій синуля коли виросте, тобою пишався і казав, яка у нього мудра матуся.
Відповідь: Ми і наші мами Ой не знаю чи в тих емоціях згадаю котрусь пісню))) А взагалі не прийнято в нас сім"ї "телячі ніжності". Не прийнято обніматись, цілувати в щоку. Хіба на святя. Прикро, але так є. В моїй сім"ї намагаюсь творити іншу атмосферу. А тут або промовчати, або сваритись.
Відповідь: Ми і наші мами А ти спробуй ті "телячі ніжності" для матусі це ж буду шоковою терапією, може подіє, по собі знаю, я коли сержусь на доню, то вона так робить, у мене це проходить 100%. Вона у мене хоч і маленька та вже мудра не по роках.
Відповідь: Ми і наші мами В нас те саме. Мою маму не можна обнімати тоді коли вона на це не дає згоди. Може і відштовхнути.
Відповідь: Ми і наші мами Моя б певно не відштовхнула. Але як на мене не кожну людину можна от так взяти і обняти. В мене мама в тому плані якась не підступна чи що. В неї всьо чьотко без лишніх емоцій.
Відповідь: Ми і наші мами Коли народила синочка, тепер знаю як сильно нас кохають наші мами, та взагалі на які жертви вони здатні заради нас, своїх дітей, то люблю свою маму по новому, ще сильніше та ніжніше.
Відповідь: Ми і наші мами Звичайно, що люблять і ми їх любимо. Але коли любов мами до доньки може завдавати неприємностей доньці, то якось не дуже добре виходить. Батькам важко відпустити дитину, згідна. Але ж потрібно це колись зробити. Інакше нормиальне життя як на мене неможливе.
Відповідь: Ми і наші мами Людина народжуеться прожити свое життя і я не можу прожити життя за свою дитину. Я дам йому знання, не буду заперечувати проти того що він собі вирішить.
Відповідь: Ми і наші мами на жаль, не усі батьки це розуміють, та й набагато легше і природніше відпустити у випадку, коли молода сім'я живе окремо... саме у випадках спільного проживання батьки часто дуже захоплюються своїми ролями господаря та господині (я б навіть сказала, "зловживають"), і свої позиції/рішення всілякими методами намагаються перенести на вже дорослих і самостійних дітей, котрі мають свої сім'ї.
Відповідь: Ми і наші мами ой правда. Я часто чую - то твоя хата, але ти не маєш права без мого дозволу посадити будь-яке дерево, квітку, помалювати приміщення, викинути старий поламаний диван, ітд, ітп.
Відповідь: Ми і наші мами +1 я теж подібне сказала свому коханому. я просто заздрю ( ви вже вибачайте) тим дівчатам, які тут пишуть, що мають прекрасні стосунки з мамами. я просто не розумію,як таке буває... хоч дуже хочу і дуже стараюся.. і живемо не разом ( інакше, то би був повний капець). мене найбільше добиває її вміння у всьому бачити лише погане, починати спілкування із зауваження ( і по телефону і вживу) Коли зі старшми сином приїхала з полового,( треба було пару місяців пожити в неї, бо у нас робився ремонт) скільки то було гіркого зітхання і похитування головою " Боже-Боже, як же тебе виходити, таке худньке і нещасне".. це 3750 г на момент виписки - худеньке і нещасне?????? отаке у нас було привітання... а коли побачила молодшого, то перші слова були "так, що це за козявки в носі!?" і так завжди - тільки зайде до хати, одразу торба зауважень з будь-якого приводу:дорога, погода, транспорт, порядки хаті, запах страви, що зараз на плиті... і після такого вступу "ну,давайте я вас поцілую, чи шо!".... мене часом запитують, чому мої батьки розлучились. у мене питання стоїть інакше - як вони взагалі одружились - такі абсолютно різні підходи до життя (це я до того, що я ж наполовину тільки така, як тато, а інша ж половинка то її гени - але я з нею довго не витримую)
Відповідь: Ми і наші мами трохи не розумію, які жертви? кому це потрібно і для чого? зробиш - зле, не зробиш - ще гірше... в мене була схожа ситуація... малі залишилися на пару годин з моїм татом, приходжу - бігають по хаті в шапках і чоботях:khomyak::khomyak::khomyak: Вдома + 22, але вони мали лиш тонкі шкарпетки і дуууже змерзли в ноги чуб мокрий, футболку хоч викручуй... Не думаю, що варто мовчати якщо живете разом ... гарно аргументуйте свої дії, може батьки і прислухаються... Що мені сил пішло на боротьбу з непотрібними ліками, хатніми тапочками, 101 одежиною... Я б і не помітила, що є якісь зрушення, але... народила наша невістка, мама поїхала до них і дзвонить: " щось вони дуже дитину кутають, нашо то стільки?" а не підняти слухавку? До вас пхаються рівно на стільки, на скільки ви дозволяєте...
Відповідь: Ми і наші мами поважати я поважаю, і люблю ( в міру своїх сил), і ціную те, що вона для мене зробила, і допомагаю, і проблеми її вирішую, і шкодую- але зрозуміти і довіритися не можу мушу зауважити, що почуваюся від цього кепсько і винувато навіть.. але не можу змінити свого ставлення, хоч постійно себе переконую, що що такі стосунки мами і дочки не є природні...
Відповідь: Ми і наші мами Підтримую на всі 100%! А ще заздрю свому чоловіку - вміє він ото просто слухати і мовчати Особисто мене ото деколи та-ак дістає, а коли так дістаєш інших, то та-ак тобі смішно з отого бу-бу-бу Одне зле - то випробування не для жіночої натури
Відповідь: Ми і наші мами Я спочатку пробую по-хорошому поговорити, потім - скандал. На деякий час маю чистий спокій. Але маму вже не переробиш, мирюся з такою, яка вона є.
Відповідь: Ми і наші мами В мене з мамою нормальні стосунки, якщо посваримось, то швидко відходимо. В мене мама сучасна, розуміється в моді, техніці.... А от в стосунках, а тим більше у вихованні дітей трохи "відстає". Вона ніяк не може прийняти, що інколи мій чоловік прийшовши з роботи, готує собі їсти (або бавить малих і я йому скоренько готую), не розуміє, як то Яринка бавиться усіма іграшками на раз. Не розуміє мого "бардаку"(ну бардак то голосно сказано. Пилюки в мене ніколи нема, а от іграшки можуть бути по всій квартирі), не розуміє, як то ми можем всією сім"єю в суботу зранку йти гуляти, а прибирання залишити на вечір... А ще любить повторювати: "Ну ви як малі діти" Наприклад, щось я забуду з її доручень, то вона одразу: - "Ти як мала дитина, нічого тебе не можна попросити". А як мама щось забуде, то в неї вже старість Але я на то навчилась не реагувати, я мамі прямо кажу, щр вона теж колись була молодою мамою і дружиною, і теж хтіла, щоб до неї не пхались І бачу, що коли от так прямо почала говорити, мама почала по іншому нас сприймати
