Відповідь: Ми і наші мами Ми з мамою завжди розуміли один одного. Не можу сказати, що це була моя найкраща подруга, але багато (дуууже багато) чого я мамі розповідала і знала, що знайду розуміння та підтримку. Після народження доці, ми взагалі вийшли на новий рівень спілкування. Якщо раніше, все-таки, відчувалось, що розмовляють мати-донька, то зараз - це швидше просто розмова двох мам. Ми на рівних позиціях. Мені це імпонує. Думку свою не нав"язує. Може порекомендувати, підказати, але до скандалів, тьху-тьху, не доходить. Ну але варто зазначити, що живемо ми окремо
Відповідь: Ми і наші мами для мене мама, як найкраща коліжанка.. як в тому анекдоті вона мене хвалить я її)))))) та сміх сміхом, але завжди знаю, що вона мене зрозуміє на всі 100% та й довіряю їй) звісно інколи і посваритися можемо, походимо 5 хв надуті і знову. виховуємо одна одну час-від-часу, ну а хто інший правду в очі скаже, та саме смішне коли починаємо одна одні жалітися як дві квочки а в кінці регочемо до неможливості)))))))) і вийшло так що живемо разом, та й чоловікові давно сказала, що маму в старості певно буду схожа, нехай тішиться що не на бабу, а то вона в мене як ураган інколи сама не знаю як то в діда стільки терпіння) хоча і в мене своїх тараканів багато)
Відповідь: Ми і наші мами То мабуть всі баби такі, в мене також "командовать парадом буду я" )) дідові пам"ятник потрібно ставити
Відповідь: Ми і наші мами О, як то мені знайомо. Ні один кульочок не викидається, ні одна баночка не викидається, а як я втихаря викину і зверху не прикрию, то витане і з смітника.
Відповідь: Ми і наші мами о то в мене так само баба) але вона в мене ніц не викидає.. навіть шмат... то ми з мамою все приходимо, коли баби вдома нема, і робимо диверсію... прибираємо і все погане відразу палимо, щоб часом назад не вернулось.. то баба потім з нами місяць не говорить))))))))))) навіть не знаю чим то зумовлено така "ощадність" і баба в мене хороша і розумна жінка, але має такий пунктик)))) та гени пальцем не задушиш,. і не відомо як то на нас проявиться)
Відповідь: Ми і наші мами хехе, я свою довго і нудно перевчала, що всякі кольорові баночки з-під шампуню треба викидати, коли порожніють. А то колекція стояла на поличці. А от коли переробляли ванну, то мама спершу каже:" А де ж поличка буде для шампуню і гелю? - а потім подумала і додає: - але ти маєш рацію, то давно не модно, сховаєм в тумбу." Отак)))
Відповідь: Ми і наші мами мені здається, що це через те, шо в свій час у них був дефіцит всього і вони завше тепер думають, а якщо таке повториться... тому й збирають усе.
Відповідь: Ми і наші мами А ми з мамою зблизились. В нас появилось багато спільних тем, і тепер не сваримось, як бул колись. Мама не намагається мене повчати, каже, шо зараз багато змінилось всього івона в тому не бум-бум
Відповідь: Ми і наші мами а в мене мама золота, у нас по-1 різниця 20років,я вважаю що це не багато, а по-2 я з нею змалку як з найкращою подругою швидше ніж з мамою, ми з нею зажди могли і можим дотепер поговорити практично про все! я завжди розказувала їй свої секрети, могла взяти пораду про хлопців , ми ще з нею обговорювали мої побачення, в міру дозволеного, цього я сама хотіла! і зараз коли вона вже стала бабцею, це нічого не міняє, чесно кажучи в моєї матуся навіть почуття гумору ліпше ніж у мене, вона в мене дуже компанєйська людина, і коли до мене приходять мої подруги, я завжди кличу маму до себе, ми всі її любим! а її зяті, говорять що в них найкраща тьоща в світі!!!!!!!!!
Відповідь: Ми і наші мами моя мамуся- то таке чудо) ще з універу більшість подруг коли приходили до мене в гості- то першим ділом розказували мамі всі деталі з життя))) бо вона завжди і вислухає, і по справі порадить) і на перекур з моїми подружками теж ходила регулярно( за її куріння сварюсь вже років 10) а років 5 тому почала активно займатись собою( купила коло, скакалку) і вже 6 рік тим бавиться) на якомусь з сімейних шашлик-паті на спір з татом 5хвилин скакала на скакалці а це в 49 років))) наречений був в такому шоці)))) але в будь-якому разі- він стверджує що його майбутня теща найкраща)
Відповідь: Ми і наші мами В мене останнім часом у відносинах з мамою повна катастрофа. Вона хоче все тримати під своїм контролем, починаючи з того які шкарпетки малому вдягти, закінчуючи питанням нашого літнього відпочинку. А слова типу "Хто Рочика ображає?" і " ми Ромчика не пускаєм з вами, бо ми його любим" це взагалі норма. Говорю щось у відповідь- то потім страшна образа. В що я не вберу, вона піде переодягне. Бо вона краще знає, що треба моїй дитині!!!!! Вона краще знає де і коли йому гуляти, в чому, де не гуляти, що їсти, коли їсти...... Часом її зауваження просто переходять всі межі. А щоб було таки по моєму треба влаштувати сварку!!! І то дитині 8 місяців. Чесно, я в шоці і в розпачі.
Відповідь: Ми і наші мами Ой, як я вас розумію. Ваша то хоч вдома таке робить а моя на людях, в церкві коли на нас дивляться всі люди. Починає мене серед Служби визбирувати. Серед Служби малом не розплакалась. Сиджу і співаю http://www.youtube.com/watch?v=83DuPTB4HXg&feature=related http://www.youtube.com/watch?v=WB2vD8tTt1I&feature=related
Відповідь: Ми і наші мами На людях вона просто говорить замість мене. А наш Ромчик їсть то...., лягає спати тоді, любить таке... Я себе почуваю не мамою, а старшою сестрою яка здатна лише слухатись і виконувати. Я вдома намагаюсь їй усе пояснити (якомога культурніше і спокійніше), а на людях далі те саме. На усі питання до мене -відповідає вона. Вона ж краще знає!!!
Відповідь: Ми і наші мами Христуся, ми то все уже проходили. Частково ще й досі. Моя вам порада: маму ви не зміните, міняйте своє відношення на філософське Знаю, що то важко, але як нема на то ради, то нехай крпще собіговорить лиш би ви не денервувались
Відповідь: Ми і наші мами Моя робить так само, але я як непослушна дочка хамлю і перебиваю її монолог. Образ, повний віз. А минулих вихідних їй чоловік її сестри (мій вуйко чи шо) так файно врізав що вона сіла на довго. Вона сказала - он яка моя дочка, як до мене пискує, а він їй у відповідь - яку собі виховала таку і маєш! ---------- Додано в 16:43 ---------- Попередній допис був написаний в 16:42 ---------- Філософське то філософьске, але часами просто дістає онта опіка. Особливо коли вона живе в тій самій хаті. На відстані вона мене не діставала так сильно. Особливо як посварюсь. А то сидить в хаті і слухає що де я роблю зі своїм чоловіком. А потім мене виховує як я маю що робити. Вона не просто той пес що гавкає, вона тисне психологічно так що дусить своєю любов’ю. Мені єдине спасіння то жити на Марсі, бо там ще не провели телефон. А я собі он ще одного ворога в родині нажила. Мій брат двойорідний. Він собі взяв за манеру виховувати моїх дітей мені за спиною. Я йому написала аби до моїх дітей не пхався. А не подобається то ней ся випхає!!! Мене аж підносить!!!
Відповідь: Ми і наші мами Христусю, ото прочитала вас і нахлинули на мене емоції понеділкові після розмови з мамою, бо світить мені щось подібне. Але в нас крім побуту просто стосунки ніякі. А сама я ще тільки вагітна і мама моя за тисячі кілометрів. Але! Їй ліпше знати, як я маю себе поводити, що їсти, скільки переживати і ще тисячі різних моментів. А після народження маляти швидше за все "поселиться" з нами, бо я апріорі погана мама (та й взагалі, яка з мене мама), і мені треба "помагати". Фрази типу "Та дитина як побачить, яка ти егоїстка, то до мене втіче" вже задовбали (перепрошую за грубість). А все через те, що по лікарях не бігаю і не причитаю, як мені зле, а тішуся вагітністю. Але тішуся якось неправильно, певно, не дуже воно мені і треба( Бо дочка її коліжанки (любов до порівняння мене з кимось так з дитинства і не викорінилася) з обома вагітностями мамі по два рази в день дзвонила і радилася про все. Остання перепалка в понеділок довела до того, що я пів дня ревіла (дурна), бо мама заявила, що їй треба знати стать дитини і то вже, бо вона страшно хоче дівчинку. Я ж на ту тему навіть говорити відмовляюся, бо і так незрозуміло, що то змінить. Я реально не знаю, що то потім буде, стараюся поки про то не думати. Мене мама не виховувала, я впринципі розумію, що їй хочеться няньчитися з внуками, але ж не ціною моєї дитини доганяти втрачене. Я ж то хочу бути мамою, а не глядачем. Розписалася тут) Наболіло, чоловіка вже певно дістала своїми депресняками після розмов з мамою, хоч не в його силах щось змінити, хіба пожаліє-заспокоїть)
Відповідь: Ми і наші мами Повірте, я знаю як то дістає Навіть на відстані. Але як каже народна мудрість "собака лает, караван идет"
Відповідь: Ми і наші мами Видно я ще мала, тому тільки починаю відгаркувати. Та бо сил нема!!! І головне часто родичі кажуть- на її "Не слухають, кажуть мама погана" відповідають "ну то лиши їх, нехай собі чубляться!!!!". У відповідь пауза! Ну не може вона так, змовчати. Хоча коли я кажу, що вона забагато до нас лізе, то вона відповідає "та я взагалі мало в дома буваю". Дійсно буває в дома мало, постійно на роюоті. Але встигне зранку дати купу настанов щодо малого. Протягом дня 3 рази передзвонити чи я їх виконала і ввечері перевірити чи точно все як вона хотіла!!!! Чесно голова обертом(( ---------- Додано в 15:51 ---------- Попередній допис був написаний в 15:47 ---------- І я хочу і намаюсь боротись. Просто то є дуже важко бо живем ми разом і не світить нам найближчим часом інше. І найбільш образливо те, що вона пхається не лише до виховання малого, а й до наших з чоловіком стосунків. І якби не то, ми б певно взагалі не сварились, а тут мимоволі якісь сутички, непорозуміння
Відповідь: Ми і наші мами Чудовий аргумент. А моя ще мені видає - «та в тебе взагалі чудова мама» Мені таке чоловік робить, аж поки з ним не посварюсь. Он тоді благодать!!!
