Сімейні стосунки....з роками..

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Вас можна тільки привітати з таким серюйозним стажем!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Думала "якась серйозна тема", а її виявляється розділом поплутали, в Хіхоньки треба.
Принаймні ті кілька останніх сторінок, котрі я прочитала

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

вертаючись до серйозного... недавно читала книжку "Гнів.Як подолати негативні емоції". З неї я для себе винесла одну цікаву для подружнього життя річ: Всі вчинки другої половинки (негативні щодо вас) треба поділяти на ті, які він робить без злого умислу чи в силу привички (не ставить на місце шкарпетки, ходить на пиво, їздить на футбол і.т.д.) і ті, які він робить свідомо Вам на шкоду (обманює, зраджує....). Особисто я, розглядаючи вчинки чоловіка з цієї позиції взагалі зрозуміла, що тих вчинків, які би він робив мені на зло просто немає (або я про них не знаю)
І ще - дуже важливо не тримати в собі образу на коханого, а одразу спокійно підійти і сказати - я гніваюся на тебе, бо...... можливо він навіть не здогадується про те, що якимось чином зробив Вам боляче... а якби знав, обовязково пояснив би свою поведінку... Не накручуйте себе (власний досвід!!!)
Ми з чоловіком одружені 6 років (скоро криза), до того зустрічалися 7 років. Разом дорослішали, чогось добивалися, щось втрачали. але нам ще о-го-го до того, щоб стати братом і сестрою. На разі ми скорше друзі-коханці

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

100% те ж саме в нас. Ці здобутки і втрати, пережите-перемелене зробили нас друзями, партнерами. Можу сказати, що ми вже скорше друзі й партнери, ніж щось інше...і наші стосунки лиш виграли, коли я перестала вважати чоловіка таким, якому можна сказати все-все, "найкращим другом", як пишуть жінки в темах... себто злагоди стало більше, суперечок поменшало, конфлікти-скандали практично зникли, він став значно "потульнішим" (тобто став більше дослухатися до моїх думок - не означає "став робити по-моєму або так, як я сказала", хоча я й не прагнула цього, а став терпляче дослуховувати мене і знаходити й у моїх думках раціональне зерно) і став більше допомагати у всьому...дивно, але демонстрування час від часу байдужості (він це сприймає як терпимість від мене) пішло на користь якості стосунків. Жаль тільки, що нема того почуття (10 перших років я навіть не дивилася на інших чоловіків - вони для мене просто не існували ) - воно дуже й дуже трансформувалося...а, може, просто підсвідомі дівчачі уявлення про почуття і життя у шлюбі стали вже картинкою в рамці на стіні, як спогад, а на їх місце прийшло розуміння, як це в реальності... і принесло з собою спокій. Шкода, звісно, але є так, як є. І не уявляю, що я зараз буду пристосовуватися і пристосовуватиму до себе іншого чоловіка...хоча наше спільне життя було дуже непросте (а в когось воно просте?) і якби мені у 97 році хтось розповів про моє життя відтоді дотепер ,я б писок натовкла..."бо так не може бути, а зі мною - точно!"...може, все може бути...а надто те, чого боїшся або навпаки - вважаєш, ніколи не станеться...
це виключно ІМХО, без претензії на істину в останній інстанції. у людей буває по-різному

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

це взагалі необов"язково

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Це дійсно, настільки привикаєш один до одного і споріднюєшся зі своєю половинкою, що з часом, здається, ріднішого не буває. Наприклад, ті привички і риси характеру мого чоловіка, які мені колись "різали око" (не обов*язково щось негативне), все частіше починаю замічати за собою... І навпаки, він часто мені говорить, що в нього помінялись якісь погляди на життя, смаки, цінності... Звичайно, фактор часу відіграє важливу роль, але і той, хто пліч-о-пліч також в загальному змінює нас і наше життя.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

з одного боку це все так...і стали блищими-ріднішими, і скандалів менше, розуміння більше, навчились слухати і чути один одного...
а з іншого боку втрачається "здоровий азарт", мені колись здавалось, що ні час ні вік мене не змінять...я ж така емоційна...а зараз і я спокійніша, і здивувати чимось приємним важче...мені бракує тих емоцій, які з самого початку......
з роками сімейне життя стає схожим на гавань, де тихо тепло затишно...і інколи бракує "здорового шторму"...

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

В нас з колишнім 20 років після одруження, знаєте - справді як двоюрідні брат з сестрою. ))))

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Представь : летишь с парашютом ... летишь и думаешь, а вдруг не раскроется... страшно... дышать трудно, сердце между лопаток, а все равно восторг, а потом... бац! раскрылся и опять счастье, и сердце опять забилось... вот пока не раскрылся - это страсть.. раскрылся - вот это любовь...


до чого це я - люди часто не вміють цінувати те що парашут розкрився.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

33 роки ми з чоловіком разом .Виросли діти ,народилися внуки. Сімейне життя я би порівняла з річкою : маленьке джерельце набирає сили ,плине вдаль,поступово перетворюючись на велику річку...Джерельце бурлить ,шукає собі дорогу ,прокладає її між рівчаками ,на його шляху якісь перепони ,пороги і т. д.Ставши великою рікою ,потік статечний ,вільний...З роками знаєш,коли треба промовчати ,коли зачекати ,коли просто не звертати уваги на якісь дрібниці...

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

А я з роками розумію, що не в ту гавань мій корабель зайшов... Поряд зі мною людина, з якою в мене дууже мало спільного. Звичайно, хтось скаже - не п’є, не б’є, не лається, гроші приносить, чого ще треба? Але у стосунках ми навіть не друзі, або ж не найкращі. То чи варто їх продовжувати?

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

І я весь час про це задумуюсь... Ніби така любов була... а з часом чи то побут заїв.. живемо як квартиранти.. не скучаю за ним якщо їде навіть на тиждень. Поговорити нема про що, не знаю для чого така сім,я, живемо разом напевно тільки заради дітей, поки не бачу виходу з цієї ситуації

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Дівчата не лякайте. Ми з чоловіком знайомі 12 років, з них рік живемо у сім`ї. За 12 років різне було, а за той рік все так чудово

Але чула думку одного психолога, що чоловіки кожних сім років переживають депресію і у кожного по різному вона проявляється. Може у Ваших депресняк прийшов? Побуде та й пройде?

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Були в гостях у діда з бабою на свята. Мала від мене втікла, я за нею на кухню - там плита при вході, могла скинути на себе щось гаряче, вбігаю за тим шилом, а там.... дідо міцно-міцно обняв бабу (їм далеко за 70), притиснув і цілує, а баба щось там награно так возмущається, але процес іде. Красотіща, мені аж настрій піднявся. Хоча було всяке впродовж життя.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Тут, пожалуй, нужно проявлять усилия с обеих сторон, разнообразить семеную жизнь, а не ждать, что само собой все разрулится.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Еееххх, хотіла б і я таких стосунків у 70...

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

на підтримку неспоживацької позиції
чоловіка з дружиною далеко за 70 питають як вони змогли стільки прожити в шлюбі.
- ми одружувались в той час коли ще було прийнято ремонтувати зламані речі.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Ми ще не одружені, весілля тільки цього року планується, але вже 8,5 років разом, з яких 2 роки живемо разом, а решту щодень проводили разом, так що можна сказати що ми вже більш менш пара сімейна. Кризи були, дуже серйозні, і були десь на 4 і 7 році, тобто попали десь на ті "стандартні кризові періоди". Можу сказати що то більше від людей залежить, від їхнього бажання бути разом. В нашому випадку якби не він то вже давно розбіглися б. Не знаю, кажуть що скільки б не зустрічалися, печатка в паспорті все міняє.. мені щось в то не дуже віриться. Як може помінятися людина з якою стільки пережив. За роки разом навчилися розділяти домашню роботу, розрулювати сварки та складні далеко не дитячі життєві ситуації, стільки проблем перебороли. Залишається тільки чекати того що ж буде після одруження, і молитися щоб і в 70 стосунки хоч приблизно такі ж залишалися. Соррі за оффтоп, якщо такий мав місце.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

В мене теж стаж немаленький -12 років у шлюбі. Нажаль, дійсно згасають почуття, нема вже того блиску в очах, живем наче добрі друзі....А колись я думала, що в мене буде все інакше , мій шлюб не буде таким , як у інших) Зробила висновок , що у шлюбі важливо залишати партнеру особистий простір, не лізти у всі його справи і думки.