Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ЧЕТЫРЕ ТИПИЧНЫЕ ОШИБКИ Spoiler: Текст, що розкривається Многие родители жалуются, что они дают своим детям тайм ауты, но они не приносят никаких плодов. Тайм ауты работают только тогда, когда родители применяют их правильно. Вот четыре типичные ошибки, допускаемые родителями, когда они назначают детям тайм ауты: 1. Родители используют только тайм ауты. 2. Родители назначают ребенку недостаточно тайм аутов 3.Родители ожидают, что во время тайм аута малыш будет вести себя спокойно. 4. Родители используют тайм аут в качеств сдерживающего фактора или наказания. Применяя тайм ауты правильно, вы восстанавливаете контроль над детьми. Они снова возвращаются к своему контрольному побуждению, а именно: следовать вашему руководству и сотрудничать. Давайте рассмотрим каждую из этих ошибок подробнее. 1. Слишком много тайм аутов Если вы просто даете ребенку тайм ауты, не используя все остальные методы позитивного воспитания, то эффективность самих тайм аутов неизбежно снижается. Тайм ауты нужно использовать в качестве крайнего средства или в те моменты, когда у вас нет времени последовательно совершить предыдущих четыре шага позитивного воспитания. Для того чтобы ребенок процветал и проявлял склонность к сотрудничеству, нужно удовлетворять и другие его потребности кроме потребности попытаться выйти за пределы ограничений, которая удовлетворяется во время тайм аута. Тайм аут следует использовать только в качестве крайнего средства. Организму необходим витамин С, но при этом у него есть и другие потребности. Один только витамин С не даст вам здоровья. Если вы страдаете от недостатка витамина С, то он очень важен для вас, поскольку тело испытывает в нем потребность. Тогда, начав принимать витамин С, вы очень скоро почувствуете, что ваше здоровье идет на поправку (при условии, что в вашем рационе есть достаточное количество всех остальных витаминов). Если же вы едите продукты, богатые витамином С, но пренебрегаете остальными потребностями организма, то один только витамин С не даст вам здоровья. Подобным же образом для того, чтобы добиться сотрудничества, в равной мере необходимы все пять шагов позитивного воспитания. 2. Недостаточно тайм аутов Если одни родители назначают ребенку тайм ауты слишком часто, то другие используют их недостаточно. Они жалуются, что ребенок просто не слушается их. Например, одна мать рассказывала мне: «Я прошу его не прыгать на кровати, а он только смеется мне в лицо и продолжает скакать». Это явное свидетельство того, что мать назначает сыну недостаточно тайм аутов. Тайм аут позволяет родителям взять контроль над ситуацией в свои руки. Если малыш просто смеется и игнорирует ваши требования, значит, вы его не контролируете и нужно назначать ему больше тайм аутов. Отцу или матери нужно взять малыша на руки и отнести в другую комнату для тайм аута. Если малыш просто смеется и игнорирует ваши требования, значит, вы его не контролируете. Иногда родители приходят к выводу, будто тайм аут не работает, поскольку на следующий же день ребенок снова выходит из под контроля. Такие родители думают, будто в результате использования тайм аутов их ребенок должен вообще перестать сопротивляться и всегда охотно сотрудничать. Тайм аут не ломает волю ребенка и не делает его покорным. Он усиливает волю малыша и пробуждает его желание сотрудничать. Дети по прежнему остаются детьми и иногда проявляют сопротивление. Если у вас регулярно возникает потребность в применении тайм аута, это не значит, что данная техника не работает. Активным детям, и в особенности маленьким мальчикам, обычно требуется больше тайм аутов. Если вашему ребенку требуется много тайм аутов, это не означает, что с малышом что то не в порядке или вы неправильно воспитываете его. Просто таковы потребности вашего ребенка на данном этапе его развития. Не чествует какого то правильного числа тайм аутов. Кому то нужно по два в день, кому то по два в неделю, два в месяц или два год. Каждый ребенок уникален. Если вашему ребенку требуется много тайм аутов, это не означает, что с малышом что то не в порядке или вы неправильно воспитываете его. Уступчивые родители, как правило, используют тайм ауты недостаточно часто. Вместо того чтобы приказать и потребовать от ребенка сотрудничества, они склонны уступать и давать ребенку лишком много. Этим родителям тяжело переносить крик малыша, и поэтому они то и дело задабривают его. Возможно, их ребенок настолько яростно сопротивляется ; тайм аутам, что они готовы делать что угодно, лишь бы избежать конфронтации, даже если для этого приходится уступить и делать то, что хочет малыш. Если ребенок становится слишком требовательным и начинает командовать в доме, это свидетельствует о том, что ребенок нуждается в большем количестве тайм аутов. 3. Родители ожидают, что ребенок будет сидеть спокойно Некоторые родители просто неправильно понимают цель тайм аутов. Они полагают, что ребенок должен посидеть тихо и успокоиться. Тайм аут необходим малышу именно для того, чтобы он почувствовал и отпустил негативные эмоции,[цензура]— а эти родители убеждают ребенка успокоиться. Они говорят ребенку: «Я не могу назначить тебе тайм аут, пока ты не перестанешь сопротивляться». Тайм аут дает результаты именно потому, что у ребенка есть возможность сопротивляться. Если вы призываете малыша прекратить сопротивление и посидеть спокойно — это не тайм аут. Во время тайм аута ребенку дана полная свобода сопротивляться. Не следует ожидать, что малыш будет любить тайм ауты и сидеть спокойно. Во время тайм аута ребенку дана полная свобода сопротивляться. Нет ничего плохого в том, чтобы дать малышу время остыть. Это способ перенаправить ребенка и один из методов воспитания. Если ребенок становится гиперактивным и отказывается сотрудничать, вполне можно поставить его в угол или усадить на специально предназначенный стул, чтобы он поостыл. Подобное же успокаивающее воздействие оказывает на малыша дневной сон, если он становится раздражительным и отказывается слушать родителей. Позволить ребенку остыть — не то же самое, что назначить ему тайм аут. Давая малышу время остыть, мы просим его сидеть тихо; можно предложить ему какую то награду за то, что он успокоится. Однако, остывая, ребенок не проходит через все уровни своих чувств. Первое, что нужно, чтобы научиться преодолевать негативные эмоции,[цензура]— ощутить и отпустить их. Когда ребенок становится старше (приблизительно в девятилетнем возрасте), он обретает способность чувствовать и отпускать эмоции без тайм аутов. Если ребенку не назначают тайм аут, а просто дают возможность остыть, он не проходит через все три уровня чувств. Отец или мать могут сказать несговорчивому подростку: «Так дело не пойдет. Я хочу, чтобы ты немного посидел в своей комнате и остыл. Тогда мы сможем поговорить снова». Возможно, подростку действительно нужно всего навсего немного поостыть. Хотя такая возможность остыть вчем то подобна тайм ауту, однако это не одно и то же. В этом случае вы просто перенаправляете подростка к другой деятельности, чтобы ослабить его сопротивление. Если же ребенок сопротивляется воле отца или матери, родитель дает приказание, но подросток продолжает сопротивляться, тогда это — тайм аут. В конце концов подросток в ярости бросается в свою комнату. В такие моменты родители должны вести себя очень внимательно: нужно не упрекать дочь или сына за неповиновение, а настойчиво повторять приказ до тех пор, пока он не уйдет в свою комнату. Когда подросток выйдет чуть попозже, он будет вести себя так, словно его подменили. 4. Использование тайм аутов в качестве наказания Четвертая типичная ошибка родителей состоит в том, что они используют тайм ауты в качестве наказания. Хотя ребенку и может казаться, что его наказывают тайм аутами, очень важно, чтобы сами родители не использовали этот метод в качестве наказания. Мы уже не раз упоминали, что воспитание, основанное на устрашении, использует наказания в качестве сдерживающего фактора. Точно так же некоторые родители по недомыслию пытаются контролировать детей, угрожая им тайм аутом. Нередко мать или отец предупреждает ребенка: «Если ты будешь так себя вести, тебе придется взять тайм аут». Это предупреждение действует на ребенка так же, как любая другая угроза, например: «Если ты будешь так себя вести, я все расскажу папе, когда он вернется» или «Если ты будешь так себя вести, я тебя отлуплю». В течение сотен лет угрозы были эффективным средством устрашения, но в свободном обществе это — пережиток. Чем больше родители наказывают ребенка, тем больше он станет сопротивляться их воле в будущем. Многие взрослые не могут наладить нормальную связь со своими родителями именно потому, что те когда то сурово их наказывали.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Власне, зараз вже вдруге перечитую цю книгу, з олівцем Перший раз, коли прочитала ,подумала "бла-бла-бла" , не так то просто бути спокійним як удав ,коли твоя дитина скандалить або стає навколішки посеред дороги. І так і хочеться прикрикнути чи потягнути за руку. Але коли, нещодавно, мені вдалося "витягнути" Соломійку з пісочниці без плачів і криків (я не за стерильність ,але нашим пісочницям не довіряю), тоді я зрозуміла, що все таки "лёд тронулся" і прочитане дає свої результати.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я підозрюю, що так і буде спершу, бо поки вона тисне на те що я реально підняти і нести її вже не можу. Чесно не дуже діє, я так відівчала Іру, але поки вона не доістерилась до того що льоргалась, впала і розбила сильно голову в підїзді, доти до неї не доходило ніяк, що мама не може і треба йти пішки. В нас характер, дай боже.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Тааак, де ця книга продається? Сьогодні малий на прогулянці, вже біля самого дому гарненько розлігся на асфальті (дядько за за нами якийсь йшов - то офігів просто:eek. Я спокійно зреагувала. Вдома взагалі тааак верещав поки руки мили, що напевно буду при зустрічі сусідам зразу пояснювати, шо то я його не б"ю і не ображаю. Я побоююсь непорозумінь з чоловіком. Бо свекруха в нас прихильник фіз. покарань і раптом вона буде присутня при подібній поведінці малого, то буде "капати" чоловіку. З "живою" книжкою легше правоту довести.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я сьогодні з малим зустрічалася з подругою в центрі міста. В неї грудна дитинка в візочку, і 3-річний синочок, який постійно тримає її за руку і крім мами нічим не цікавиться. Моє шило не може обійти жодної сходинки, бордюра, йому все цікаво і на вулиці за мене він просто забуває. Йшли ми додому з страшеним плачем, ніколи б не подумала що дитина може стільки часу плакати. Я несла його на руках і заспокоювала. Подруга запитала чи вистачає в мене нервів, бо свого вона би вже била. Нервів вистачає і навіть думки щоб вдарити не виникало.Вголові крутилося тільки: чому він так себе поводить і коли настане час, щоб Олексійчик йшов зі мною за ручку, а не біг куди йому захочеться.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А я недавно для себе відкрила, як легко заспокоїти дитину, коли вона впала і вдарилась. Раніше хтось давав посилання про спілкування з дітьми на "дитячій" мові. Коли Леся сильно вдариться і плаче раніше я що робила: поцьомала, обняла і пробувала переключити її увагу, а вона все рівно ще якийсь час плакала (циця в такому випадку нею навіть не розглядається, хіба як вже трохи заспокоїться). Я попробувала по тій методиці: назвати її почуття, те, що вона хотіла б сказати мені, коротко, кількома словами: Леся вдарилась, болить, головка болить. І все, після тих слів дитина розуміє, що я її розумію, чого вона плаче і далі вже можна переключати увагу і вже нема плачу. А раніше видно вона плакала не так від болю, як від жалості до себе, шо вона вдарилась, а ніхто її навіть не розуміє.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ми постійно так робимо, я ще додаю за декілька хвилин правильний варіант причини - ти була трохи неуважна, чи це прикрий випадок, так іноді буває, чи, якщо моя вина, кажу що я була неуважна і прошу вибачення. Це також дає свої результати, моя дитина сама собі нагадує, і мені інколи, що треба бути уважною на сходах, ходити по тротуару а не дорозі і т.д. і т.п.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я маю такий варіант - впав, плаче, прийшов. саджу на коліна/присідаю біля нього, гладжу, цілую і кажу - саші боляче, саша був не дуже уважний, треба бути обережним і боляче не буде. але ти поплач, тобі буде легше вчора піском в око сипнув собі, прийшов. я його прошу - поплач, зараз пісочок вийде. а він перестав плакати і дивиться на мене. кажу - ну поплач ше трохи. не плаче
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Треба час від часу в "Літері" питати, вони там продаються. Раніше в "Алхіміку" продавали ,але наразі там нема (була в ср, хотіла на подарунок купити)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І мені цей метод подобається, прочитала про нього в книзі Юлії Гіпенрайтер. Багато там чого є цікавого
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У мене до трьох років малий чомусь як падав постійно плакав, думала це вже так і залишиться, попри те що на місці не всидить! А після трьох щось змінилось і іноді так вдариться чи впаде що самій страшно, сяде скривиться, почухається і далі до справ! Та раніше зауважувала що чим більше жалієш тим довше плаче! Почала говорити про те що сталось і чому, тому найкращий метод пояснювати як дівчата пишуть. А із істериками намагаємось не допускати їх, розуміючи і що дитини має бути особистий простір і можливості . З таким задоволенням робить роботу що і дорослі, витягує дідусь картоплю із землі малий вже в ямі, лопата у нього та що і у дорослих і він копає на своїй території, робить тато меблі і йому інструмент даємо, молоток то і він б'є тільки без цвяхів, зі мною чистить яя, миє дзеркала на шафі, пилососить миє підлогу. На початках руки чесалися забрати і чистити самій, мити та розуміла не вихід має і він навчитись теж тепер у нього гарно виходить чистити, з дзеркалами перемиваємо коли він вдень спить І якщо дитині спокійно нормально пояснювати все вона розуміє, а якщо порушує договір тоді забираємо, і пояснюємо чому, то або згоджується або плаче не довго бо розуміє що не вийде плачем взяти щось. Так трохи заважає та вона зайнята і не чує тільки те не можна це ні ) Зручніше сказати стань і дивись, і не прати потім все і мити. Він у нас має алергію і був період що неможливо було ходити із ним в магазин, будку істерика хоче сік чи лизун... прийшлось з три місяці пояснювати чому не можна йому і що ми йому купимо печиво, яблука те що йому можна! Тепер він знає що те я йому не куплю, тому і починати не вартує, і можу спокійно йти із ним на закупи! Тому потрібно море терпіння, час і розуміння з дітьми… Вони вчаться і ми вчимось!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? http://www.bronnikov.kiev.ua/book_1_95.php Грей Джон "Дети с небес" Автор бестселлера «Мужчины с Марса, женщины с Венеры» преподнес потрясающий подарок всем мужчинам и женщинам, у которых есть дети. Эта книга действительно поможет вам в воспитании детей. Позитивное воспитание сделает ваших детей успешными, способными справляться с любыми жизненными трудностями, избавит от чувства вины и страха. А вас сделает по-настоящему счастливыми родителями, позволив решить все проблемы, связанные с воспитанием детей в современном мире. И как же пожалеете вы о том, что этой книги не было во времена ваших родителей!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені не виходить пояснити дитині, що йому не можна. Якщо нічого не куплю падає на підлогу, ривить не своїм голосом і не можливо нічим заспокоїти (хіба купити бодай цю-цю). Може у вас інакші діти зі спокійнішим характером, бо мій синок напевне вважає, що він центр всесвіту і всі "родичі гарбузові" мають робити те, що він скаже, інакше істерика. Скільки не пояснюй, вчи, тлумач і т.д. обернеться і робить по своєму!!!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас зараз чергова криза. Аня може істерити з любого приводу. Роздягув тато, а не мама, не там горня поставили і т.д. Плаче, верещить, а ще як Марко приєднається, то в мене голова, як у мультфільмах, то у вигляді барабана, то дзвіночка. І сил нема по педагогічному переключати, пояснювати. Поки відправляю плакати і думати в іншу кімнату.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну от поки будете купувати хоч цю-цю так і буде. Дитина зрозуміла, що трохи поплаче і дістане нагороду. В нас теж таке було, поки пару разів не показала, що плач нічого не змінить. Зараз теж деколи пробує, але не постійно. А ще ми завжди перед тим як кудись заходити домовляємося що купимо, чи чого йдемо. От вчора ходили на машинки, то перед тим домовилися, що кататися будемо 2 рази. Звичайно пробував ще на 3, але не довго, бо знав, що як домовилися так і буде.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Саме так він і добивається свого, знає, що як поістерить, то мама всеодно щось купить "бодай цю-цю". І чим це у вас давніше, тим важче відівчити.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Згоджусь із вами у одному, що характери у дітей різні і вони по різному реагують на наші слова, та невідступна ваша тактика, терпіння і трохи часу зроблять своє! Основне не здаватись і самим не ставити під сумнів ваше правило. Вони ж не здаються, чим більше ви говорите йому що не купите тим сильніша істерика, це їхня тактика яка зазвичай спрацьовує! Звісно легше купити щоб не було шуму істерик і не було стидно перед іншими... та чи вирішить це дану ситуацію? Потім дитина буде просити купити те що ви не зможете і що тоді? Дитина буде керувати вами а не ви дитиною! Тому чим менша дитина тим легше до неї донести! Не здавайтесь, успіхів вам!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну без шуму і істерик, думаю, ні в кого не обходиться, а от на рахунок "стидно перед іншими" треба забити. В мене свекруха, з малою в церкву ходила їй тоді десь ще рочку не було, то їй стидно було, що мала почала з хором співати. То коли вона мені розказувала як їй стидно було то я трохи в шоці була. Мені взагалі не подобається постановка питання, а що люди скажуть, і щоб стидно перед ними не було
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну коли дитина із хором співає нічого у цьому поганого не має а стосовно того щоб стидно не було то всі розуміють що надмірна увага в людних місцях нікому не до душі, тому так виразилась. А взагалі я відношусь також до таких людей яким не до вподоби дана постановка питання, та все ж ми не одні у цьому світі і світ не лише навколо нас обертається, тому також потрібно зважати на інших, бо в тому ж магазині може спати маленьке дитя потрібно і на нього зважати!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені сюди. Склалась така ситуація, що малий останнім часом дуже вередує, навіть істерить, причин того я не знаю: не голодний, не мокрий, біля мами і тд. Думала спочатку - може зуби. Та от за останні дні спостережень виявила наступне: вередує-вередує-вередує-вигинається-плаче, нічо не помагає, ні носіння на руках, ні циця, -> ставлю в манєж чи в ліжечко - реве ще сильніше, сльози горохом, -> йду з кімнати -> через пару хвилин заспокоюється, краєм ока заглядаю - лежить дивиться в стелю чи перебирає пальчиками чи бавиться своїми ніжками - все спокійно, но тільки як зовидить мене, бігом стає на рівні ноги і знов все спочатку: рьови, сльози, крики, вигинання... Відчуваю, що він мною маніпулює... І, звичайно, мені це не дуже до вподоби. А може я його не розумію ? Як то так, щоб дитина щось від мене хотіла, а я не знала що і не могла його заспокоїти... Ставлю собі мінус, що не розумію власної дитини Може хтось щось підкаже, буду вдячна п.с. сину 9,5 міс.
