Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Знаєш, ми це вже пройшли. І Я Юльку також "лякала" тим що викину, а вона не велась. Ну то я все поскладала і виставила на балкон, мол викинула. Юлька реально офігєла просто. Тепер кажу поприбирай або я викину, не педагогічно, але діє, прибирає. Хоча бувають моменти що я насправді готова все згрести і викинути, бо деколи ну так дістане... А ще, в малої останнім часом нова гра " Все робити разом". Я просто кажу "Юленька, идем вместе с мамой" і т.д. і вона вже зривається і біжить щось рабити разом зі мною. І з прибиранням іграшок аналогічно. Вона взагалі в нас постійно ходить хвостиком за мною і все повторює " Мєнє" - вмєстє тобто.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Одночасно могло бути раніше, до 1,3 приблизно, а тепер руку в кулак зжимає якщо не хоче взяти річ. Я чемно дотримуюся того принципа і він діє. Але оця криза ще може пов"язана з тим, що я майже нічого не забороняю дитині (може це і не правильно) і він тепер намагається поставити свої правила і розширити межі дозволеного. І відчуває, що мене дратує його поведінка і відповідно випробовує мене. Нє, ше того не розуміє. Ну і з моєю дитиною те саме.Мені постійно доводиться контролювати свій тон.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас таж ситуація. Але я роблю так. Бавилась Аня кубиками, а захотіла вже конструктор. То кажу, що попередню іграшку треба поскладати. Або конкретна іграшка в карантин на день. А взагалі вона в мене трудяга. Миє ручки і зразу умивальник та зеркало А ще іграшки на нічку вкладаємо спати в хатку (як варіант для прибирання)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Катя після мультика "Історія іграшок" вірить, що забавки вночі оживають і ми їх кладемо спати, щоб вони не образились, що валяються . Я теж вірила в дитинстві в це .
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Треба і собі таке спробувати, бо оте складання іграшок по 20 разів на день мене добиває. Я вже й викинути грозилась, і що гуляти не піде поки не поскладає, пропонувала мені допомогти, не діє. Якщо закатує істерику на вулиці я просто розвертаюсь і йду. Вона сама мене доганяє, в більшості випадків, і ми продовжуємо наші мандри. Хоча чоловік каже , що то не я її вигулюю, а вона мене. Може й так
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? На мою красуню- це не діє.Вона не йде за мною, а просто стоїть. Одного разу я зайшла за будинок,а вона хоч би, що!!! Потім постояла, помислила і пішла по тій стежичці, що і я, побачила мене і поводилась так наче все ок... А ще не любить аби її вести за ручку.Ось так плентається ззаду.(!!!Ні,ні Спереду вона не хоче йти!) До всіх посміхається. Йде на руки.Одного разу жіночка на базарі до неї заговорила, а вона підбігла і скок на руки ;давай розглядати її коралі. НА запитання підеш зі мною:"Так!ТАК!"-моя краса відповідала. Жіночка тішилась,а мені було ніяково, І дуже неприємно... Останніім часом в неї почастішили істерики (ми забрали пустушку!). Справи кепські. Відмовляється лягати спати.Плаче,кричить,вередує;сідає,лягає,встає.. . Дуже-дуже важко заспокоїти!Захотіла колисатись.. Я вже цілий день її обіймаю. Показую як люблю. Вона спокійна,та на будь яке заперечення реагує миттєво, імпульсивно, все, що є під рукою миттю летить в усі боки, сама в крик і падає на підлогу... Я стараюсь не звертати уваги. Таке враження,що доню мені підмінили.(з пустушкою..можна порахувати було до 5-ти і вона засинала. Завжди спокійна. Всі аж дивувались. А тут такі примхи... ---------- Додано в 17:31 ---------- Попередній допис був написаний в 17:28 ---------- Гарна стаття. Дякую. Дещо для мене нове,а дещо давно застосовую.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? От і у мене схожа ситуація.Чужа людина простягне руку:" Йдеш зі мною?" і доня запросто йде....вже і на маму не зважає...Одного разу одна жіночка каже до неї:" Дай цьом" і донечка поцілувала її у щоку...Я трохи шокована. А ще у нас новий "ритуал".Коли хтось каже доні:" Ходи одягну", чи "Давай заплету волоссячко" каже :"Не хочеш!"....І вже не знаю як з тим боротись...Ігнорувати не виходить.То я просто беру твердою рукою і роблю те,що вважаю за потрібне...вона,правда, і не дуже тоді протестує. А от бабусі-дідусі мають з тим клопіт...Як дитина так впреться,то й бояться насильно щось робити,щоб та не розплакалась...А доні,видно, це довподоби....,що ось так керує дорослими...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в мене було таке ж!!!!!!!!! Я теж була в шоці, хтось чужий таке говорить (пропонує) моїй дитині.І вона погоджується! Мені просто не хотілось виглядати !(Ось такою)!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене сьогодні чоловік прийшов з прогулянки злий пішов з малим гуляти, а коли повертались, то зустріли сусідку (малий дуже її полюбляє ) чоловік каже ідем додому, а той в крик ні баба і всьо. Чоловік прийшов і каже, що синок його на якусь бабу проміняв. В нас теж з тим проблема.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? і в нас така ситуація( Заявки на відхід сприймаються навпаки-повний ступор, стояння, і похід в іншу сторону, правда на руки ні до кого ні за що не піде, і руки не подасть, але стане десь і так жалібно плаче, тому навіть не практикую. Усі поради з статті практично використовую, але інколи просто бракує терпіння. Моя красуня активно користується знанням, що мама не візьме на ручки і понесе куди треба в критичній ситуації, і при кожному приході під підїзд починається пісня "я не хочу додому", в неї відразу купу справ і т.д., а якщо я її таки запхаю в підїзд то на 5 поверх ми йдеми інколи по 20-30 хв, просто не уявляю що я буду робити ще з мацьопою на руках. в мене реальнро вже бракує фантазії.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? і ви ніяк не зреагували? в мене зразу була б фраза - ми не цілуємо незнайомих тьоть/дядь/котів/іграшок шоб дитина також чула. таке треба давити в зародку ---------- Додано в 07:38 ---------- Попередній допис був написаний в 07:37 ---------- шо-шо? спросі у мєня - я тобі поясню)))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Буквально вчора: йде Юля на пару кроків переді мною, біля неї якась тьотя, пару слів до неї сказала, Юля відповіла. Потім питаю: ти чого з чужою тьотьою говорила? Розказала, що з чужими не можна говорити, то мала такий винуватий вигляд, так вибачалась, я її заспокоїла, шо як я близько то ше не так страшно, мама тебе не дасть образити (бо бачу, шо настрій в дитини зовсім вже псується), але на майбутнє, кажу, запамятай, шо люди всякі бувають (ага, і про циганів вона давно знаєі про бандитів...), тому не говорити ні в якому разі.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Звичайно,я дитині зробила зауваження....Але вона ще маленька,що з неї візьмеш..довірлива ...(нам ше нема 2 рочків).Взагалі не люблю страшити доню кимось чи чимось.Думаю таке не повториться. Мене якраз в тій ситуації більше здивувала поведінка не дитини, а тої жінки.Це ж треба додуматись,щоб просити дитину її поцілувати
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ви не страшите дитину. ви пояснюєте і показуєте дитині як треба поводитись з чужими. їх не треба боятись, але надлишкова увага - не обов*язкова і шоб коли тьотя якась знов полізе цілуватись, ваша дитина спокійно відвернулась і пішла до вас
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Запитайте, коли мили ту руку, чи далеко вести чужу дитину зібралися... Принагідно, і дитину призвичаїте до постави логічних запитань.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а моя і в 1,5 і в 2 і тепер в 2,5 з чужими не говорить! говорить лише з тими, з ким знає) бачить наш приклад чи шо...не знаю, але того вона підсвідомо навчилася. і з чужими дітками іграшками не ділиться, щоб вона з дитиною бавилася- дитина мусить бути знайома я цьому дуже рада)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моя Софія страшенно не любить,коли хтось чужий заговорює до неї на вулиці,надується,зразу відвернеться,а тепер ше навчилася плюватися! Хоча я ніколи не забороняла їй розмовляти з чужими людьми на вулиці і за таку її поведінку мені буває соромно,пробувала по всякому пояснювати,не доходило,вже і тим,перехожим,шо їм є до всіх діло,казала не чіпати дитину своїми звертаннями,не діяло,нарешті Софія навчилася у відповідь зразу казати " я не хочу з вами розмовляти",тепер маю з тим спокій. Ой,Оля,я тебе розумію...весь під"їзд чув,шо ми йдем додому. Як мені бракувало витримки,то менша в слінгу,старшу під бік на руки і виносила. Але то якось непомітно минулося,тепер на сходах вимагає нестися на руках лише коли ми вдвох або робить концерти таткові. Мені колись помагало змагання-хто швидше до дверей,або заговорювати всякими байками поки піднімалися сходами. Тепер Таюся хоче підніматися по сходах сама,тримається за поручні,часом одною рукою за мою руку і йде.Як беру на руки зразу в крик і тепер знов можем підніматися по півгодини...біда з тими сходами.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Якщо інакше не діє, то напевно накращий вихід. Але нести так, щоб дитині було незручно
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Тайм-аути не відносяться ні до покарань ні до заохочень. Це спосіб дати випустити те емоційне напруження, яким маленька дитина не може керувати, дати фізіологічну розрядку. Як найлегше розслабити м"яз - напружити його якомога сильніше і розслабити. При крикові сильно напружується весь організм, і потім наступає таке ж сильне розслаблення. Іноді аж до запоморочення в голові. Маленька дитина не може свідомо розслаблятися, але теж має в цьому потребу. Сьогодні наша дітвора не ганяє зранку до вечора, щоб потім упасти без сил і вирубитися до ранку, отримуючи фізіологічне напруження та розслаблення природнім шляхом. Вона сидить, бігає на обмеженому просторі, лежить, майже не стрибає чи повзає. В результаті напруження накопичується, і дитина шукає можливість його скинути. Істерика - один з найсильніших способів зняти напруження. Тайм аут за закритими дверима дає дитині можливість зіткнутися зі своїми емоціями сам на сам, пережити їх та відпустити, а не влаштовувати гру на публіку, якщо це відбувається при присутніх. Бо в такому випадку дитина показує демостративно: подивіться як мені погано, і яка я нещасна, ніхто мене не пожаліє. В результаті дитина не скидає напруження та відпускає емоції. а вчиться маніпулювати іншими, добиватися свого криком та слізьми. Думаю, що кожна жінка розуміє різницю між тим, що плачу для того, що чоловік звернув на мене увагу, чи я плачу тому, що мені хочеться виплакатися і відчути полегшення. Таум аут - це не покарання, як сидіння на стільцеві чи ігнорування! Ви даєте дитині можливість звільнитися від її емоцій. Як от покакати наприклад. Ви ж даєте дитині можливість сходити до туалету? Джон Грей "Діти з небес" ПОТРЕБНОСТЬ В ТАЙМ АУТАХ Spoiler: Текст, що розкривається Вооружившись новыми инструментами побуждения детей к сотрудничеству, родители могут сохранять контроль над собой, что, в свою очередь, позволяет сохранять контроль и над детьми. Не которые дети склонны выходить из под контроля довольно часто, но родители, практикующие позитивное воспитание, знают, что делать в таких случаях. Тайм ауты регулярно требуются почти всем детям, поскольку помогают им научиться восстанавливать над собой контроль,[цензура]— ведь эмоции иногда оказываются слишком сильными, чтобы их сдерживать. Тайм ауты нужны для того, чтобы восстановить контроль, когда эмоции становятся слишком сильными. Даже многие взрослые не умеют управлять своими эмоциями в стрессовых ситуациях. Тем более нельзя ждать этого от детей. Многие методы побуждения к сотрудничеству я разработал именно тогда, когда учил взрослых контролировать чувства. Если родитель чувствует раздражение, тревогу, подавленность, безразличие, осуждение, смущение или вину, значит, ему нужно заглянуть вглубь себя и преодолеть негативные эмоции. Одна из главных причин, почему ныне на Западе так много насилия в семьях,[цензура]— недостаток эмоционального контроля. В свободном обществе чувства становятся богатыми, если их воспитывать, и неуправляемыми, если их не воспитывать. Первое, что необходимо, чтобы разрешить конфликты во взаимоотношениях и покончить с любым насилием,[цензура]— признать, что, когда нас переполняют слишком сильные чувства протеста или отрицания, необходимо взять тайм аут и немного остыть. В свободном обществе чувства становятся богатыми, если их воспитывать, и неуправляемыми — если не воспитывать. Взрослые люди, которые теряют контроль над собой и прибегают к насилию, ведут себя так главным образом потому, что их не учили брать тайм ауты и освобождаться от негативных эмоций. Эта важнейшая способность в равной степени необходима и детям, и подросткам, и взрослым. Разница между взрослым и ребенком в том, что взрослый человек способен сам понять, когда ему необходим тайм аут, а ребенок — нет. Если с ранних лет приучать ребенка к тайм аутам, то, начиная с девяти или десяти лет, он будет сам брать тайм ауты всякий раз, когда почувствует внутреннее напряжение и дух противоречия. Это несложно, но тут нужна практика. Иногда тайм аут срабатывает потому, что помогает обрести контроль над собой самому родителю. Когда взрослый начинает терять над собой контроль, он подталкивает к потере контроля и ребенка. Дав ребенку тайм аут, родитель сам получает возможность немного остыть и взять себя в руки. Иногда это — единственное, что необходимо ребенку. Расстроенный требовательный родитель может легко вывести из равновесия и ребенка. Давая ребенку тайм аут, взрослый обретает контроль не только над ребенком, но и над собой. Расстроенный, требовательный родитель может легко вывести из равновесия и ребенка. Если ребенок не хочет подчиниться команде, значит, настало время назначить ему тайм аут. На этом этапе тайм аут становится для малыша возможностью поскандалить вволю и выпустить пар. Дети не могут не сопротивляться неизбежным жизненным ограничениям. Они испытывают потребность проверить эти границы на прочность и отчетливо ощутить сопротивление внешнего мира. Такие усилия помогают ребенку развить сильное чувство собственного «я». В конечном счете у малыша развиваются все позитивные характеристики его истинного «я». Но для этого нужно прежде всего почувствовать и высвободить негативные эмоции, которые стоят за сопротивлением. Чтобы попытаться преодолеть внешние ограничения и прочувствовать различные слои чувств, которые лежат под сопротивлением, недовольством, неприятием или бунтом, ребенку необходимо некоторое время. Малыш прекращает сопротивляться, когда ему удается ощутить и отпустить три подспудные негативные эмоции — гнев, печаль и страх. Взрослый тоже может освободиться от негативных блоков негодования, вины и жалости к себе,[цензура]— для этого ему нужно взять тайм аут, чтобы проанализировать, ощутить и отпустить негативные эмоции. КАК ОТПУСКАТЬ НЕГАТИВНЫЕ ЭМОЦИИ Spoiler: Текст, що розкривається Если ребенок упорствует в своем сопротивлении и не реагирует на четыре шага побуждения к сотрудничеству (см. главу 7), значит, настало время прибегнуть к пятому шагу. Когда ребенок оказывается один в комнате, ему легче ощутить свои глубинные эмоции. Если ребенок ощущает лежащие под сопротивлением слои гнева, печали и страха (и при этом знает, что окружен родительской заботой), все эти негативные чувства рассеиваются сами собой. Когда вы даете ребенку тайм аут, он вначале испытывает гнев и недовольство. Затем через какое то время он начинает плакать, ощущая печаль и обиду. Немного позже малыш чувствует таящиеся за всем этим страх и уязвимость. Вся эта драма разворачивается и заканчивается в течение нескольких коротких минут, и ребенок внезапно вновь чудесным образом оказывается под вашим контролем. Вся эмоциональная драма разворачивается и заканчивается в течение нескольких коротких минут. Во время тайм аута ребенок, находясь в ограниченном пространстве, вначале чувствует, как выплескиваются основные эмоции, а затем начинает вновь ощущать свои истинные потребности. Малыш изначально выходит из под контроля потому, что забывает о своей потребности в любви и руководстве и о стремлении к сотрудничеству. Когда вы даете малышу тайм аут, у него появляется возможность в полную силу сопротивляться вашей воле. В этот момент срабатывает какой то внутренний переключатель и ребенок начинает переживать свои эмоции. Вместо того чтобы просто выражать эти эмоции, он начинает их «чувствовать». Негодование по поводу тайм аута, фактически, усиливает у малыша способность чувствовать. В результате такого обостренного осознания своих чувств ребенок начинает ощущать потребность в родительской любви, понимании, поддержке и руководстве. После того как он ощутит потребность в любви, вновь просыпается и его желание сотрудничать. Дети — с небес. Им свойственно врожденное желание доставлять радость родителям, чтобы получать от них необходимое. Для выживания детям необходима любовь и поддержка, поэтому они рождаются с желанием сотрудничать и радовать старших, чтобы получить любовь. Это здоровое желание возвращается к ребенку всякий раз, когда он обретает связь со своими чувствами. Когда ребенок начинает сильнее осознавать свои чувства, он возвращается к потребности в любви и поддержке, что, в свою очередь, будит в нем желание радовать старших и сотрудничать с ними. Иногда все эти уровни чувств пробуждаются именно тогда, когда ребенок противится нашей просьбе о сотрудничестве. Иногда чувства могут пробуждаться от ласковых слов. Иногда же — если ребенок не получает того, что хочет, или когда в жизни возникает слишком много стрессовых ситуаций — ему требуется больше тайм аутов, чтобы ощутить все эти три уровня эмоционального сопротивления (гнев, печаль, страх) и пройти через них. ИДЕАЛЬНЫЙ ТАЙМ АУТ Spoiler: Текст, що розкривається В идеале тайм аут выглядит так: отец или мать помещает ребенка в комнату и удерживает дверь закрытой. Если малыш пытается вырваться — это естественное проявление сопротивления. Помните: когда ребенок сопротивляется, это нормально. Когда ребенок оказывается один за закрытой дверью, он чувствует, что его все покинули. Для некоторых детей очень важно, чтобы вы были рядом (по ту сторону двери),[цензура]— во всяком случае, пока тайм аут еще является для ребенка новым опытом. Когда малыш привыкнет к тайм аутам, он уже не будет пытаться вырваться из комнаты. Продолжительность тайм аута — по одной минуте на каждый год, прожитый ребенком. Четырехлетний малыш остается запертым четыре минуты, а шестилетний — шесть. Когда родители впервые слышат об этом методе, они обычно не верят, что он подействует на их ребенка,[цензура]— но он действует. Он эффективен для всех детей любого возраста, начиная с двух лет. После четырнадцати лет потребность в тайм аутах возникает редко. Если вы не приучали ребенка к тайм аутам с раннего детства, возможно, эта мера потребуется ему и в подростковом возрасте,[цензура]— в частности в те моменты, когда юноша или девушка ведет себя неуважительно или не реагирует на ваши приказания. Давайте рассмотрим, что происходит во время идеального тайм аута на примере четырехлетнего ребенка. Вначале малыш сопротивляется вашей воле, и возможно, вам даже придется отнести его в комнату на руках. Это может быть его комната или любое другое помещение. Сперва малыш бушует и пытается вырваться из комнаты. Минуты через две он перестанет рваться наружу, но пока еще уступает свои позиции не до конца; ребенок начинает плакать. Еще через минуту он переходит к более тонкому чувству — к страху. На этом этапе он, возможно, станет просовывать пальчики в щель под дверью и умолять: «Выпусти, выпусти меня, пожалуйста». В этот момент следует заверить малыша, что осталась всего одна минута и скоро он сможет выйти из комнаты. Вполне допустимо подбадривать малыша на любых этапах тайм аута. Можно вновь и вновь повторять сыну или дочери, что вы никуда не ушли и остаетесь по ту сторону двери и ребенок скоро сможет выйти. КАК ОБЪЯСНИТЬ, ЗАЧЕМ НУЖНЫ ТАЙМ АУТЫ Spoiler: Текст, що розкривається Если ребенок спросит, зачем вы устраиваете ему тайм ауты, простейший ответ таков: «Когда мы теряем контроль над собой, нам необходим тайм аут». Говорить о том, что ребенку требуется время, чтобы подумать и понять, в чем его ошибка,[цензура]— неверно и бесполезно. Во время тайм аута думать ни о чем не нужно. Все, что требуется ребенку,[цензура]— это ощутить, как всплывают на поверхность подспудные эмоции,[цензура]— и он автоматически вновь окажется под вашим контролем. Малышу нет нужды размышлять о том, что он сделал неправильно. Когда в беседах с ребенком родители уделяют слишком много внимания вопросу о том, что хорошо и что плохо, единственное, чему учится малыш,[цензура]— чувствовать себя виноватым. Вместо того чтобы рассказывать ребенку, что хорошо, а что плохо, лучше просто просить его вести себя определенным образом и сотрудничать с вами. Сотрудничая, ребенок автоматически учится, что правильно, а что неправильно, что хорошо, а что плохо,[цензура]— и не нужно говорить детям, что они плохи или неправы. Сотрудничая, ребенок автоматически учится, что правильно, а что неправильно, что хорошо, а что плохо. Если вы применяете тайм ауты, то потребность наказывать или шлепать ребенка отпадает. Тайм аут воссоединяет ребенка с его чувствами и желанием сотрудничать совершенно иным способом. Если малыша наказывают или бьют, то, теряя контроль, этот ребенок тоже старается наказать себя или других. Дети же, которые регулярно получают тайм ауты, восстанавливают контроль, не наказывая ни других, ни себя. Тайм ауты служат заменой таким устаревшим методам воспитания, как наказания и тумаки. Взрослые, которых в детстве наказывали, склонны наказывать себя и других. Взрослые, которые в детстве не подвергались наказаниям, обладают более высокой самооценкой и более успешно добиваются желаемого от окружающих, предлагая им что то взамен. Регулярно получая тайм ауты, дети учатся справляться со своими внутренними чувствами. Когда жизненные невзгоды выводят их из равновесия, они сами берут тайм аут, отпускают негативные чувства и возвращаются к своему истинному я более любящими, счастливыми, спокойными и уверенными в себе. Такие люди склонны идти на сотрудничество с окружающими, вместо того чтобы требовать, подчинять или манипулировать.
