Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Реабілітація після такої операції, як я мала, триває 3-4 тижні. Так що то досить непогано. Роман відклав усі свої справи, аби мною опікуватися та дітьми, бо я не можу ні ходити, ні нагинатися, ні стояти, навіть дитину на руки не можу брати.

Дівчатка, я відчуваю підтримку дуже сильно, направду! І від тих, хто пише слова, і від тих, хто не пише, а тільки переживає за мене та молиться. То все є дуже важливе і я за все надзвичайно вдячна!
Я би нікому не бажала, аби мене розуміли сповна, бо нікому не бажаю таке пережити. Най вас усіх Господь і Матір Божа бережуть від таких пережиттів і болю!!!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Насправді терміну ніхто не знає. Останні кд в мене були 12 березня. По тому й орієнтувалися. Мені робили два види узд: зовнішнє і внутрішньовагінальне. Там показало, що труба починає тріскати. Лікар сказала, що цілком можливо, що термін більший, бо кд могли бути при позаматковій, адже в матці нічого не загніздилося. Ну, і оскільки був ризик, що труба може тріснути, операцію робили дуже оперативно. Я приїхала в лікарню по 6-ій вечора, а вже в 3.30 ночі везли на операцію. Було дуже багато крові крім того. Звичайна операція триває півгодини. Моя тривала трохи більше години, значить була якась комплікація. Зазвичай при лапроскопії роблять 3 надрізи (так мені пояснювали), а в мене 4. Крім того, оскільки таке сталося, занадто високий ризик, що в трубі зі шрамом знову станеться позаматкова.
Взагалі я маю відчуття, що мені інформацію пом'якшили. Але зробили все чудово, тому я їм вдячна, що не переобтяжували. І так було важко.

Перший раз були збої гормональні. Не було кд протягом 84 днів. Важко було щось визначати. Другий раз важко було, бо малий то їв уночі, то не їв. І в мене слиз дуже мінявся. І мікроскоп теж показував то плідний день, то неплідний. Збої бувають. І це для мене не проблема.
Зрештою, ми не плануємо вагітності. Жодну не планували, але жодна й не була небажаною.

Наразі зарано говорити про це. Ризик є завжди, але аби сказати достовірно, треба зробити аналізи.
У мене враження (й багато людей мені підтвердили мої думки), що мій організм потребує довшої перерви між дітками. Інакше не можу пояснити, як в одному тілі поєднуються ідеальні вагітності та пологи і такі проблеми, як позаматкові вагітності.

ти не різко. все в порядку.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Не боюся. Він для мене найнадійніший.

Таблетки забувала вічно. То була мука. Але то не для нас в принципі. Мене тепер лікарі питалися (стандартні питання): алергія на презервативи є? Я очі витріщила: ніколи не користувалася. То перебудували питання: на латекс нема алергії?

По ідеї, як треба буде, можу поприймати таблетки якийсь час. Раніше так було. І помогло. І природній мені потому працював без проблем далі.

Мені сидіти найлегше. Інакше біль неможливо витримати. Плечі найбільше за все болять. Я нині спала 3 години вдень. Як буду забагато спати вдень, не зможу спати вночі.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Дуже дякую! Я тримаюся. Учора друг приходив, дивилися фільм, аби погані думки відганяти. Він у мене листівку замовив, то я якраз учора й завершила одну з початих.
Сьогодні Натанчик спав від півночі до 7-ої ранку. Але я не спала десь від 2:30 до 4-ої ранку. Не могла. Попередньої ночі теж постійно прокидалася. Сплю вдень трохи. То допомагає. А ночі наразі дуже важкі.
Через 4 тижні маю поїхати до лікарні на обстеження.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Ну, сказали, що як нема гарячки або почервонінь навколо надрізів

їх 4, і вони не в одному місці, а по чотирьох сторонах живота, можна сторони світу позначати

, то нема причини туди-сюди їздити. Але якби щось хвилювало, то довго не роздумувати і їхати до них.
Біль нормальний протягом тижня. Як мине тиждень, а біль не спаде, отоді треба хвилюватися. Плечі мене вже нині менше болять. От живіт - суцільна болячка

тому малий спить у своєму ліжечку ці ночі, бо як зачепить десь рукою чи ногою, то мені сльози течуть

. Як буде гірше - поїдемо до шпиталю.
Дуже дякую, що переживаєте й звертаєте мою увагу на ці речі, бо я ще досі загальмована після наркозу.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Хочу ще раз дуже подякувати всім за підтримку! Я дуже вдячна, що ви невтомно пишете мені слова підтримки й співчуття. То мене дуже підтримує на дусі! Навіть Романові зачитую коментарі й разом тоді усміхаємося, що Бог дає благодать через молитву та підтримку стількох людей! То є надзвичайно! Ми навіть не маємо як сумувати, стільки помочі й підтримки отримуємо! Тому навіть не знаю, як дякувати, але дуже хочу, аби ви знали, наскільки багато це нам дає!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

То важко порівнювати.
Я щаслива, що мені дозволили дитину мати коло себе. Щаслива, що було кому доглянути Дарка, поки Роман був із Натасиком коло мене. Щаслива, що допомогли зцідитися, коли вручну я не могла того робити. Щаслива, що мене відпустили додому, аби я могла спокійно бути з дитиною, без лікарняних стін, де його все відволікало від їди. Щаслива, що Господь послав чудо й малючок чекав так довго й спокійно. І він далі дуже спокійний. Он сидить на підлозі й бавиться коробкою від соку.
Шви мені теж важко гояться. Після перших пологів я то дуже добре зрозуміла. Тому за шви переживаю найбільше. А втрата труби... Я таки маю надію в Господі, що навіть із однією трубою в нас є всі шанси мати ще діток. Тому я про втрату не думаю зараз. Буде проблема, будемо над нею думати та її вирішувати.
І дівчата мені писали про випадки, коли жінки й з однією трубою вагітніли. Так що надія є, а це основне!