Хто кого перетягне?

Відповідь: Хто кого перетягне?

Думаю, что обучение обязано быть платным. Это уважение к своему труду. Так в этой ситуации исчезло бы много неясностей.
Что касается воздействия на личность со стороны учителя - это тоже идет на пользу тогда, когда ученик сам желает для себя совета. Что-то вроде "Не давай блага непросящему" (Извините, оригинал в точности не помню).

Вы поставили родителей и ученицу в неудобное положение. Если бесплатно, то что же взамен? Это как проспорить желание. Нервирует.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Девочка повзрослела и более ничего... То же самое произошло бы и с мальчиком. Не знаю смогу ли пояснить, но даже своих сыновей я не могу жестко контролировать с подросткового возраста. Могу направлять, советовать (и то очень-очень осторожно), но не контролировать... У нас не Япония. У нас детей учат самостоятельности принимания решений с самого детства. Для этого необходимо, хоть и контролируемую, но давать свободу выбора. Наш способ воспитания более трудный, но дает хорошие результаты в будущем. Это очень было заметно, когда еще в СССР, приезжали учиться в Харьков отовсюду.. В общем, то именно дети с "запретной" системой воспитания "срывались" и "пускались во все тяжкие"..

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Не гіпотетично. Я неодмінно хочу мати своїх дітей. Shifu, мабуть, я не захочу шукати, бо я також маю знання, якi хотілося б передати своєї дитини. Мова не іде про повну передачу дитини до чужого дядечка. Але я не проти, якщо чужій дядько навчатиме дитину тому, чому я навчити не можу. Нехай дитина розвивається всебічно, отримує різні знання. Я не хочу, аби в моєї дитини було ригидне мислення, не хочу щоб вона перетворилася на фанатика традицій. З певного віку потрібно й важливо дати дитині можливість розвиватися самостійно й отримувати знання із різних джерел. Не можна все життя протримати дитину під ковпаком.

Я прибічник розвитку критичного мислення в дитини. Коли дитина вважає, що батько неправий, а прав вчитель, потрібно обгрунтувати свою думку. Коли дитина неспроможна до цього, вона просто мавпочка.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Умгу, ми он всі гуртом ніяк не можемо вам пояснити в чому ваша помилка.. Так і батько вашій учениці просто чогось не повірив, мабуть погано обгрунтувала...

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Ваше мнения разделяю на все 100%. В этом задачи родителей и учителей совпадают.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Так більшість батьків вважає, і має на це право.

А якщо те, чого навчатиме дядечку буде іти в розріз з вашими переконаннями ?

А коли дитина вважає що вчитель не правий ? повинна мовчати з поваги, щоб не зрадити? тоді вона не мавпочка?

А вам не приходило на думку що ви занадто категорично могли навязувати свою думку, і їй захотілось отримувати знання ще й з інших джерел ?


Знаєте, мене не дивує реакція її батьків, мене дивує ваша неспроможність поставити себе на їхнє місце, подивитись на ситуацію під іншим кутом.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Хотя проблем было бы меньше, но я не могу согласится с тем, что нужно ОБЯЗАТЕЛЬНО брать деньги за обучение. Знания любят, чтобы ими делились бескорыстно, тогда они умножаются.

Проблем було б менше, але не можу погодитися з тим, що потрібно ОБОВ'ЯЗКОВО брати гроші за навчання. Знання люблять, щоб ними ділилися безкорисливо, тоди вони множаться.

"На руке дарящей розы, всегда остается аромат." Дающий уже получает. Не хочу вдаваться в нюансы работы человеческого мозга, но тут замешаны эндорфины - гормоны счастья.

"На руці дарящей троянди, завжди залишається аромат." Хто дає вже отримує. Не хочу говорити про нюанси роботи мозку, але тут замішані ендорфіні - гормонi щастя.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

У цьому й полягає відмінність між вчителем та батьками. Більшість батьків вважає, ЩОі має на це право.

Чимало баткiв вважає, що їх думка має бути аксіомою для дитини. Це тому, що батьки займаються як вихованням... краще сказати, не так вихованням, скільки матеріальним забезпеченням, а виховання полягае у нав'язуванні дитині їхньой моделi поведінки.

Учитель може створити безпечни умови, змоделювати ситуацію і запропонувати дитині вибір. Дитина знає, що ситуація (гра), яку моделює вчитель потрібна для навчання, тоді як з батьками можуть бути проблеми, бо батькі мають більше прав на дитину і більше важелів впливу.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Чимало вчителів вважає так само

В вашому випадку учениця і зробила вибір, але ж вам він не підходить ....

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Це ви так вважаєте, бо ще не знаєте, що це таке власне дитина. Батьки, які витрясли з пеленок, тішились першій усмішці, крокам, словам, які буквально вклали в дитину душу займаються не тільки матеріальним забезпеченням. Звичайно що дитина не є власністю батьків, але ні один вчитель так не може переживати за дитину і хотіти їй добра, як батьки (навіть якщо їхня позиція в чомусь і хибна).

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Хай тільки спробує... Жартую! Я інше ставлюся до до цього: потрібно спробувати розібратися у цьому, хто має рацію. Може, навіть обговорити разом із учителем.

Не повинна мовчати! Але вона мовчала, оскільки так її навчили батьки. На її думку, немає сенсу з людьми сперечатися, оскільки люди не змінюються, змінити людей i їх думку не можна.
Як там радить Карнегі? Кивати головою, бути конформістом.

Можливо я вельми багато їй дозволяв вільностей? Якось вона пересіла без дозволу на інше місце й весь урок базікала з сусідкою. На уроці я зробив їй зауваження. Вона ж скипіла і сказала: "Я що, по-вашому, повинна мовчати, якщо мене запитують?" До того ж взагалі сказала: "Ви цього хочете, щоб я вийшла взагалі [з класу й тут большє нє з'являлася]?" Інші дивилися, вони були вражені таким нахабством, - мій авторитет був підірваний.

Я нiколи не забороняв їй отримувати знання з інших джерел. Завжди нагадував їй, що моя думка є моєї думкою й вона може розходитися зі думкою інших людей. Але я помічав, що закладені батьками стереотипи неможливо зламати. Вона свято вірить, що безкоштовний сир лише у мишоловці. До чого така віра привела ми бачимо. Якби батьки звертали увагу на успiх дочки, а не наголошували у тому, що навчаю безплатно, те й результат був би іншим.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

А ви от поспілкуйтесь трохи на форумі, і теж це зрозумієте :D . Можна поспілкуватись, взнати іншу точку зору на питання, отримати цікаву інформацію, але переконати іншу людину, чи змінити - не реально, а по великому рахунку і не потрібно.

А з чого ви вирішили що це треба ламати в своїх дітей будете закладати свої стереотипи, а з чужих дітей вже що виросло- то й виросло.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

У мене є вибір? Батьки ще можуть вплинути й переконати дитину, вчитель просто втрачає учня. Як вихователь, я задоволений, що вона самостійно вирішила кинути займатися англійським. Але як вчитель, я вважаю цей вибір помилковим.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Ви заперечуєте доцільність виховання? Якби людина була ригидной (жорсткої) системою, то ми не змогли б навчатися, прогрес зупинився б, ми зав'язнули б в кам'яному віці.

Виховання змінює людей, змінює їх бачення світу. З дітей дикунів-людожерів виростають цивілізовані люди, які захищають іншу людину, яку раніше вважали ворогом. Поважаючи традиції батьків, вони приймають інші цінності, що їм запропонували вчителя.

Я бачив, як вона змінюється під моїм впливом. Точніше, не змінюється а пручається впливу своїх батькiв підготувати її вижити у цьому жорстокому світі за принцип з вовками вити...
А я говорив їй, що свiт такий, яким ми його хочемо бачити.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Так, не знаю, але я не такий категоричний. Усе залежатиме від вчителя і батьків. Є батьки, яким байдужі власні діти та їхні доля. Візьміть дітей наркоманів чи алкоголіків. Є вчителя, які допомагають таким дітям стати на ноги.

Причому, роблять це безкорисливо. От і сир в мишоловці. Є безплатний сир, є просто нормальні людські стосунки.

Запитайте себе, ви виховуєте своїх дітей безкорисливо?

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

До певного віку. Не проблема переконати чи навчити дитину, і попробуйте це зробити вже з підлітком. Про дорослих і говорити нічого. Система ціностей може змінитись хіба що після стресової ситуації, та й то не в кожного.

Це вже щось з сфери фантастики. Тих дітей-мауглі, які провели хоча б 3-4 перші роки з тваринами, вже практично не можливо навчати говорити, не те що інше бачення світу закласти.

Ви ніколи не звертали уваги, що діти від одних батьків, які виховувались в одній сім"ї, за тих самих умов, виростають абсолютно різними людьми. Людина це не зовсім чистий лист паперу, і щось вкласти чи переробити можна лище до певної межі.

Ну от, а казали що не розумієте чому батьки розірвали стосунки, не розумієте що їм не сподобалось. А кому сподобається, якщо дитина пручається, і якщо їй в голову закладають ідеї з якими їй буде важко жити (на їхню думку) Батьків то вже точно не переконаєш і не переробиш.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Нуууу, мова ж іде не в загальному, а про конкретну, благополучну сім"ю. Одна справа коли дитина нікому по суті не потрібна, і вчитель їй допомагає і вчить, а інша справа коли є нормальні батьки і вчитель, який себе їм протиставляє.

Як з якої сторони подивитись. Я не виховую для того щоб на старості років мене утримували, чи щоб було кому стакан води подати, принаймні зараз я про це не думаю. Виховую тому що отримую задоволення від спілкування з дитиною кожен день, тому що мені подобаєтьсяя дивитись як вона росте і змінюється, тобто певний егоїстичний момент присутній .

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Мама шкодує, що ні читала моїх листів. Каже, що змогла б багато що запобігти.

Уривок із листа до своєї учениці:
вона - учениця (це прийом погляду збоку)

Щоразу здогадувався про істинну причину конфлікту, але вона забороняла мені словом звідси обмовитися. Її мама висловила невдоволення тим, що я став вихователем і став вчити високим моральним принципам, гуманизму. Вона ж хотіла, щоб я вчив її дочку лише англійської мове. Це неможливо. Мова - частина суспільства з його проблемами й у мові відбиваються проблеми суспільства. Немає суспільства з його проблемами, немає й мови, немає предмета навчання. Тоді непотрібно дитину віддавати до школи взагалі, нехай вона все життя проводити вдома під ковпаком батьків, як у племенах людожерів на Тихому океані.

І це відрізняє справжнього вчителя від підробки. Справжній вчитель вчить життю, не тільки своєму предмету. Вчити мови окремо від життя і життєвих проблем однаково, що вчити плавати в басейні без води. Мене дивує, що є батьки, які цього не розуміють. Може розуміють, але батьківський егоїзм не дозволяє змиритися про те, що де вони не єдині люди, які можуть навчити дитину дорослому життю, які можуть навчити дитину навчатися, аби потім iз певним інтелектуальним багажем було легше йти по життю. Адже рано чи пізно дитина стане самостійною й зустріне проблеми, які незнайомі батькам.

Мені важко зрозуміти побоювання батьків захистити дитину від спілкування з іншими людьми, із іншими поглядами і з думками. Одна думка дає одномірне бачення світу. Чим з більшої кількістю людей ми зустрічаємося, то більше точок зору ми дізнаємося, краще розуміємо світ, тим повноцінніше наше життя. Мама моєї кращої учениці сказала, що мова її дочки непотрібна, оскільки вона не поїде до зарубіжних країн. Я, все-таки, вважаю, що детина має таке питання вирішувати самостійно. Можна поважати батьків й одночасно бути самостійним зі своїм вибором. Крім іншого, кожна людина має обмеження в сприйнятті інформації, тому кожна людина має своє уявлення про світ і явища, свої переваги. Наші батьки теж сприймають лише малу частину інформації. Спілкуючись тiльки з батьками, ми сприймаємо лише малу частину інформації. Щоб отримати повніше уявлення, слід спілкуватися з іншими людьми. Чому у сім'ях інтелігентних настільки розвинені діти? Тому, що вони мають велике коло спілкування. Батьки, яки обмежують коло спілкування однолітками чи родичами, обмежують ресурси і вибір дитини.

Мені важко зрозуміти, й чому батьки, з усіх сил, намагаються відгородити їх дочку від проблем. Може вважають, що це є благом для її. Але не можна перетворювати сім''ю у в''язницю, неможливо тримати детину все життя у ізоляції від негараздів у суспільстві. Адже рано чи пізно, вона зіштовхнеться з тими проблемами, а вирішувати їх вона не зможе самостійно, оскільки її відгороджували від проблем. Я ж намагався навчити її самостійності, щоб вона не бігла до батьків чи до вчителя із усілякою дрібницею. Її ж поведінка свідчить, що вона ще не стала самостійної і відповідальної людиною. Вона спасувала перед труднощами, втекла од проблем, натомість, щоб розв'язати їх. Проблеми - це ресурси, ресурсни стан. Знаходячись у ресурсному стані, ми можемо використати усе, що "попадеться під руку", що додає нам вибор. Це можуть бути люди і речі, переконання і культурнi цінності, час, інформація, цінні ідеї, наші таланти, здібності, гроші… Ресурсом може бути усі, що ми можемо скористати задля досягнення нашої мети. Обмежуючи коло спілкування дитини, ми зменшуємо вибір дитини.

Навіщо зменшувати кількість виборів? Якщо ми маємо більше реальних альтернатив, то ми маємо більше свободи, тим краще наш вибір.

Вона злякалася моєї прямоти. Можливо, я перший, хто розповів їй про її недолікi - їй це сподобалося. Звідси напруженість і розлучення. Коли сказав її мамі, що є недоліки, що заважатимуть її дочки у житті, вона відмовилася взагалі слухати. Сказала, що всі недоліки їй відомі і їй непотрібно знати, що дбають про її доньку інші люди. Але її дочки предется взаємодіяти не тільки з батьками, але з іншими людьми, тому дуже важливо знати, що думають інші, із якими їй доведеться навчатися, працювати, жити, заводити сім'ю. Я зазначив, що моя найкраща учениця завжди болісно сприймала критику на свою адресу, але критика приносить величезну користь, оскільки дозволяє людині удосконалювати свої відносини з іншими людьми.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Це була точна фраза? чи це ви собі так вирішили?

Угу, а ще є вчитель математики, є вчитель літератури, історії, і кожен має вчити життю? своєму баченню світу і системи цінностей? а який вчитель тоді головніший чи пріоритетніший? дитину ж не віддали вам персонально на виховання, а лише для вивчення мови, відчуваєте різницю?

А що, вони ще з кимось заборонили їй спілкуватись? чи тільки з вами? Хоча наскільки я зрозуміла їй не заборинили - сама не захотіла.
Ви постійно перекладаєте вину на батьків, може просто тому, що якщо визнати що дівчина не захотіла сама , то це певний удар по професіній гордості - не змогли переконати і навчити.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Як свідчить історія, людство розвивалося тоді, коли шукало ресурси, а не тоді, коли бігало від небезпек. Вогонь, наприклад, є небезпечним, якщо його не зробити своїм другом. Переставши вишукувати небезпеки, ми починаємо помічати подарунки, отримувати у світі лише приємні сюрпризи. Навчившись довіряти людям, ми отримуємо багато нових друзів. Життя стає набагато світліше, тепліше і радісніше.

Усі зло лише у Вашої голові. Чи такий шлях Ви хочете обрати? У Вас ще є час подумати, який шлях Вам підходить краще. Якщо ви думатимете про оточуючих краще, вони такого до Вас ставитимуться краще. Якщо ви думатимете, що Вам бажають зла, все Вам мстяться, переслідують, воно і буде так. Ви так себе налаштували вороже. Я дуже хочу помиритися з вами, але я - не бачу не один крок назустріч. Я не маю до Вас зла і продовжую молитися за Ваш добробут. Я дуже сподіваюся, що Ваші погляди на світ зміняться. Хочеться бачити добру фею, а не її протилежність. Спробуйте більше всміхатися і ставитися до людей доброзичливо і світ змінитися. Ви міняєте світ, а не світ - Вас.

Дуже дивно, коли вона слухає свою подругу, приймаєте за незаперечну істину все, що вона сказала, але ігнорує першоджерело. Тільки я можу пояснити суть своїх слів, а не її подруга, яка зрозуміла по-своєму - зіпсувала сенс сказаного. Це так сталося! Вона сказала, що ні розуміє мене. А чи вона намагалися зрозуміти? Нi! Вона ж накинулася прямо на мені як коршак, навіть не розібравшись у чому річ. Так, мовляв, зрозуміли люди. Вдумайтеся! Так зрозуміли люди. А вона запитала в мене, що я мав на оці? Ні! Їй це не було навіть цікаво! Це є упередженим ставленням до людини: зробити висновок, не намагаючись зрозуміти іншого, спираючись лише на свої здогади. Мені шкода, що вона не засвоїла речей, яким я намагався її навчити: мислити самостійно й критично. Копіювати чужі думки можуть й деякі птахи, а людина має вміти мислити. Моєю учениці сказали, що асфальт мокрий і... вона відразу зробила висновку: дощ паде. Потім виявляється, що це проїхала поливальна машина. Вона, певне, пропустила цей урок повз вух. Неможливо навчити людину новому, коли вона чує тільки те, що хоче почути. не хоче вчитися новому. Чому? З шанування когось? Чому мені доводилося постійно правити її неправильні конструкції, які вона почерпнула з шкільних підручників? Чому вона відмовлялася навчитися правильної англійської мови? З шанування видавців підручника чи своїх однокласникiв? Це фальшива повага. Якщо її однокласники підуть убивати людину, вона теж піде? З поваги?